Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №347/2515/25 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2515/25

Провадження № 1-кп/347/191/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження №12025091190000310 від 14.11.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Кіровоград, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, не депутата, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили, за нижче наведених обставин.

ОСОБА_4 постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 27.03.2025 у справі № 721/195/25, яка набрала законної сили 07.04.2025, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі одної тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

В подальшому, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус судців», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 14.11.2025 близько 17:20 год., рухаючись по вул. Незалежності в с. Смодна Косівського району, керував автомобілем марки «Renault Master», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини та пояснив, що він був присутній в судовому засіданні під час проголошення постанови Путильського районного суду Чернівецької області від 27.03.2025 у справі № 721/195/25 та йому було відомо про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік. Присуджений йому штраф він заплатив. Його діти навчаються у дитячому садочку в с.Смодна. 14.11.2025 року йому подзвонила вихователь і попросила терміново забрати дітей з садочка, дружини вдома не було, тому він не задумуючись поїхав за дітьми. Свою вину у інкримінованому правопорушенні визнає повністю, щиро кається та просить суворо не карати, призначити йому покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, що не становитиме для нього надмірний тягар.

Крім, повного визнання вини самим обвинуваченим, його винність доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.

Відповідно до ст. 349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, пересвідчився у добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм про позбавлення права оскарження обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження доказів кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечували учасники судового провадження.

Судом досліджені характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_4 наступні письмові докази:

- копію паспорта НОМЕР_3 , інформації про особу та РНОКПП на ім`яОСОБА_4 , згідно яких останній є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем міста Кіровоград, житель с.Вербовець Косівського району;

- довідку про судимість №23-19112025/26012, на підставі якої доводиться, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності;

- копію листа ІНФОРМАЦІЯ_2 №5263 від 19.11.2025 року, за змістом якого ОСОБА_4 перебуває на обліку військовозобов`язаних, на військову службу по мобілізації не призивався, користується правом на відстрочку;

- довідки КНП «Косівської ЦРЛ» № 546 та №389 від 20.11.2025 року, відповідно до яких ОСОБА_4 не знаходиться на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті даного медичного закладу;

- характеристику на ОСОБА_4 № 200/04-08/2 від 20.11.2025 року, згідно з якою останній за місцем проживання характеризується позитивно;

- довідку про склад сім`ї №200/04-08/2 від 20.11.2025 року, за змістом якої ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 разом із дружиною, трьома дітьми та мамою дружини;

- копії свідоцтв про народження дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких є ОСОБА_4

- копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 НОМЕР_4 від 07.09.2011 року;

- роздруківку з застосунку «Резерв+», де міститься інформація про відстрочку ОСОБА_4 до завершення мобілізації;

- копію посвідчення НОМЕР_5 від 11.04.2023 року на ім`я ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали обвинувального акту та матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.382 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченомуОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Також, суд враховує досліджені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою молодого віку, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті не перебуває, раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працевлаштований, є учасником бойових дій. За місцем проживання характеризується позитивно, жодних скарг на його поведінку від місцевих жителів не надходило.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення вперше, щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено.

Також суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Отже, суд, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення і його наслідки, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, з урахуванням особи винного, його майновий стан, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненому злочині та щиро розкаявся, з урахуванням положень ст. 65 КК України, згідно з якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, відповідно до дискреційних повноважень суду, дотримуючись принципів законності і верховенства права, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в межах санкції відповідної частини статті, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, на становитиме для нього надмірний тягар та запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. За цих же обставин суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.

Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є копія постанови Путильського районного суду Чернівецької області від 27.03.2025 у справі № 721/195/25 та компакт-диск «DVD-R» з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження.

За правилами п.7 ч.9 ст.100 КПК України – документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отже, вказані речові докази підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 369-371, 373, 374 - 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази – копію постанови Путильського районного суду Чернівецької області від 27.03.2025 у справі № 721/195/25 та компакт-диск «DVD-R» з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1