Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №206/5930/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/5930/25

Провадження 2/206/368/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Задорожній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 07 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 73853695. Згідно п. 2.1 Кредитного договору, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 7 000,00 гривень, на погоджений умовами Договору строк, а саме на 30 днів до 06 грудня 2024 року, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника з використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Відповідно до п. 5 Кредитного договору, цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразового ідентифікатора згідно Закону України «Про електронну комерцію». 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно п. 1.1 Договору факторингу, згідно умов цього Договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до п. 1.2 Договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржника згідно додатку № 2 Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно реєстру боржників № 2 від 27 березня 2025 року до Договору Факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 086,00 гривень з яких: 7 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 050,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 0 гривень – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 13 986,00 гривень – сума заборгованості за пенею; 1 050,00 гривень – комісія за надання кредиту. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 086,00 гривень та понесені судові витрати.

Не погоджуючи з обставинами викладеними у позовній заяві представником відповідача ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що позовні вимоги ТОВ «ФК ЄАПБП» підлягають частковому задоволення з огляду на наступне. Щодо суми заборгованості за пенею представник відповідача, зазначила, що позивачем нараховано пеню у розмірі 13 986,00 гривень до стягнення за кредитним договором, Відповідач зазначає, що нарахована сума заборгованості за пеню – не підлягає задоволенню в повному обсязі. Представник посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Дію воєнного стану неодноразово було продовжено та він продовжує діяти досі. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань. Виходячи із наведеного, сума пені в розмірі 13 986,00 грн. – не підлягає задоволенню. Щодо стягнення заборгованості, представник відповідача ОСОБА_2 просила суд задовольнити частково позовні вимоги банку, а саме в розмірі 9 100 гривень, (сума основного боргу 7000,00 грн., сума відсотків 1 050,00 грн., сума комісії за надання кредиту 1 050,00 грн.), в задоволені пені відмовити. Судові витрати розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Представником позивача Костюшок П.М. було подано відповідь на відзив. В якій останній зазначив, щодо підписання Договору, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Детальний порядок укладення кредитного договору передбачено розділом 3 Договору № 73853695 від 07.11.2024. Верифікація та ідентифікація Позичальника здійснюється через ІТС Первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційнокомунікаційній системі Товариства (ІТС Товариства) та доступний, зокрема, через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Укладення кредитного договору було здійснено електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Товариства. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці Клієнт зобов`язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту. При заповненні форм заявки Позичальнику необхідно внести всі обов`язкові дані, включаючи ПІБ, ІНН, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону та ін. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Первісного кредитора здійснює реєстрацію заявника на Сайті Первісного кредитора і формує Особистий кабінет Клієнта. Приймаючи Заявку до розгляду, Первісний кредитор не приймає на себе зобов`язання надати кредит. У момент введення коду на Сайті Первісного кредитора Клієнт направляє Первісному кредитору електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду договір вважається підписаним. Тобто, для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. У відповідності до умов Кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.01.2026 10 електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісними Кредиторами (Позикодавцями) не було б укладено. Зауважую, що для укладення Кредитного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариства ПОЗИЧАЛЬНИКОМ ВЛАСНОРУЧ! Таким чином, Кредитний договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не були би укладені. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, Кредитний договір є дійсним та ніким не скасованим. Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем Кредитного договору, а тому позовні вимоги Позивача є законними та обґрунтованими. Також, слід зазначити, що відповідачем факт укладення Кредитного договору у відзиві не спростовується. До того ж, відповідачем безпосередньо визнається укладення ним Кредитного договору з Первісним кредитором, а відповідно, він визнає отримання за даними договорами коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитних договорів. Визнання обставин позову стороною відповідача звільняє позивача від їх доведення перед судом. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, Кредитний договір є дійсним та ніким не скасованим. Укладення Кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики та кредитів за електронним договором є обов`язковим. Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі, а тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими. Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив задовольнити в повному обсязі позовні вимоги та проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року було відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, однак в прохальних частинах позовної заяви, відповіді на відзив зазначили, що просять проводити розгляд справи за їх відсутності та позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, однак від представника Сустав 28 січня 2026 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, в якій остання зазначила, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» сторона відповідача визнає частково в сумі 9 100 гривень, яка складається з: сума основного боргу 7000,00 грн., сума відсотків 1 050,00 грн., сума комісії за надання кредиту 1 050,00 грн.), щодо стягнення пені в розмірі 13 986,00 гривень просила відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 73853695, на підставі якого, відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 гривень, строком на 30 днів (а.с. 6-12).

Згідно з п. 2.1 Договору, за цим Договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «кредит»), на погоджених умовами договору строк («строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до п. 2.2 Договору, параметри та умови кредиту: процентна ставка/день 0,500 % (фіксована); комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 050,00 гривень). Дата повернення кредиту (останній день) 06 грудня 2024 року; денна процентна ставка/день, % - 1,000 %; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), 5/день – 2,70 %; пеня, %/день – 2,7 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 2 617,16 %; орієнтовна загальна вартість кредиту, у грн. – 9 100,00 гривень.

Даний Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 56257, також у реквізитах позичальника останнім було зазначено банківський рахунок № НОМЕР_1 на який після укладення Договору та на його виконання банку необхідно зарахувати кредитні кошти у розмірі 7 000,00 гривень.

Підписанням цього договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України. А також відповідач погодився, що до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі-Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього Договору йому зрозумілі (п. 11.1 Договору).

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та «ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Також, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та «ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписали додаткову угоду № 1 від 27 березня 2025 року до Договору (а.с. 16-17).

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та «ТОВ «ФК «ЄАПБ» було підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 2 від 27 березня 2025 року за договором факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року. Відповідно до даного акту ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників № 2 у кількості 4 657, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права вимоги заборгованості від боржників (зокрема до ОСОБА_1 за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73853695 від 07 листопада 2024 року і ТОВ «ФК «ЄАПБ» став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 19).

З розрахунку заборгованості до договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73853695 від 07 листопада 2024 року встановлено, що станом на 18 липня 2025 року (за період з 07 листопада 2024 року по 27 березня 2025 року) до передачі права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» сума заборгованості відповідача складала 23 086,00 гривень, з яких: 7 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 050,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 13 986,00 гривень – сума заборгованості за пенею; 1 050,00 гривень – комісія за надання кредиту. За період з 27 березня 2025 року до 22 жовтня 2025 року (дата звернення з вказаним позовом до суду)

ТОВ «ФК «ЄАПБ» жодних додаткових нарахувань до вказаної суми заборгованості не здійснював, а тому сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 23 086,00 гривень (а.с. 22-23).

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 27 березня 2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73853695 від 07 листопада 2024 року сума заборгованості ОСОБА_1 склала 23 086,00 гривень, з яких: 7 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 050,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 13 986,00 гривень – сума заборгованості за пенею; 1 050,00 гривень – комісія за надання кредиту (а.с. 21).

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію»,

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Також, укладений кредитний договір між сторонами відповідає формі, передбаченій ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18). Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Крім того, ні відповідачем ні його представником не оскаржується факт укладання кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів (тіла кредиту) у розмірі 7 000,00 гривень.

Кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої обов`язки за кредитним договором виконало у повному обсязі.

Спірний кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту у розмірі 1 050,00 гривень, нарахування цієї суми стороною відповідача визнається у відзиві на позовну заяву, а тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Що стосується доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора матеріали справи не містять.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та «ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2 від 27 березня 2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73853695 від 07 листопада 2024 року сума заборгованості ОСОБА_1 склала 23 086,00 гривень, з яких: 7 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 050,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 13 986,00 гривень – сума заборгованості за пенею; 1 050,00 гривень – комісія за надання кредиту.

Наявним в матеріалах справи договором факторингу, витягам з реєстру боржників і прав вимог, які належно засвідчені, підтверджується перехід права вимоги до позивача.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за наведеним вище договором.

При цьому, відповідачем належних та допустимих доказів виконання зобов`язань, ні перед первісними кредиторами, ні перед позивачем, не надано, а тому суд приходить до висновку, що відповідач умови договору позики не виконує, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, яку позивач правомірно зазначає у позовній заяві.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлено, що нарахування відсотків за наведеним вище договором здійснено в межах строку, узгодженого сторонами, відповідач наведеного не спростував.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суму заборгованості за пенею у розмірі 13 986,00 гривень та врахувавши доводи та заперечення сторони відповідача з цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21 (провадження № 61-134св25).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23(провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Виходячи з вищенаведеного підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 13 986,00 гривень відсутні, у зв`язку з чим заявлена вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Положення ст. 206 ЦПК України наголошують на тому, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції`у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву відповідача (представника відповідача) викладену у відзиві на позов про часткове визнання позову у розмірі 9 100,00 гривень, яка складається з: 7 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 050,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 1 050,00 гривень комісія за надання кредиту, а також приймає до уваги, що відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів не виконав в повному обсязі, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати повернення кредиту та стягнення заборгованості у примусовому порядку, з урахуванням викладеного суд вважає звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та судових витрат цілком обґрунтоване, та таке, що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме стягненні кредитної заборгованості у розмірі 9 100,00 гривень.

Щодо судових витрат понесених позивачем зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» при зверненні до суду з даним позовом була заявлена одна позовна вимога майнового характеру.

Згідно з ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Станом на 01 січня 2025 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та принцип пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141-142 ЦПК України, зокрема у статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позовні вимоги ТОВ «ФК ЄАПБ» задоволено частково, стягнуто 9 100,00 гривень, що становить 0,39 % від суми заявлених позовних вимог, тому з відповідача підлягали до стягнення судові витрати, у вигляді судового збору у розмірі 1 180,92 грн. (3 028 грн *0,39 %).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк»), за догором про надання коштів у кредит № 73853695 від 07 листопада 2024 року суму заборгованості у розмірі 9 100,00 гривень з яких: 7 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 050,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 1 050,00 гривень комісія за надання кредиту, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1 180,92 гривень.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук