Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №206/579/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/579/26

Провадження № 1-кп/206/261/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2026 р. м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному порядку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.01.2026 за № 12026047230000016 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не працюючого, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 02.07.2024 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 369 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано покарання, невідбуте за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2023 та остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 3 місяці,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 21.12.2025 приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи біля кафе «Куточок», що розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Данченко буд. №30, побачив у раніше знайомого ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Motorola», моделі Moto «G 05 XT 2523-3 FOREST GREEN», 4/128 GB, imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 який ОСОБА_3 визначив об`єктом свого кримінально-протиправного посягання та у нього виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Після чого, ОСОБА_3 , перебуваючи у вищевказаному місці з метою вчинення всіх дій, направлених на виконання кримінально-протиправного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, підійшов до потерпілого ОСОБА_4 з корисливих мотивів, попросив останнього під приводом здійснення телефонного дзвінка, передати йому мобільний телефон марки «Motorola», моделі Moto «G 05 XT 2523-3 FOREST GREEN», 4/128 GB, imeil: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 , вартістю 4171,80 грн., який раніше визначив для себе, як об`єкт свого кримінально-протиправного посягання, при цьому не маючи на меті повернути майно потерпілого.

Далі, ОСОБА_4 , будучи введеним в оману, передав свій мобільний телефон марки «Motorola», моделі Moto «G 05 XT 2523-3 FOREST GREEN», 4/128 GB, imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 ОСОБА_3 .

Отримавши вказаний телефон, начебто для здійснення дзвінка, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати кримінально-протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_4 тимчасово втратив його з поля зору, ОСОБА_3 утримуючи при собі чуже майно, а саме мобільний телефон марки «Motorola», моделі Moto «G 05 XT 2523-3 FOREST GREEN», 4/128 GB, imei 1: НОМЕР_1 ; imei 2: НОМЕР_2 , що належить потерпілому ОСОБА_4 , покинув місце вчинення кримінального проступку, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, таким чином спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на суму 4171,80 гривень.

Умисні дії, ОСОБА_3 , що виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Як вбачається із доданої до обвинувального акту заяви ОСОБА_3 , підписаної в присутності захисника ОСОБА_5 , обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_4 також не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні, що підтверджується відповідною заявою, підписаною ним особисто.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві) при обставинах встановлених органом досудового розслідування доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, свою вину визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем мешкання скарг не надходило.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за недоцільне призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу чи виправних робіт, оскільки останній офіційно не працює, а також суд не вбачає підстав призначення ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт та пробаційного нагляду, оскільки такі види покарання з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, обставин вчинення проступку та його наслідків, не буде співмірним меті його застосування. Тому, суд доходить висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді обмеження волі на рівні мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 190 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального проступку, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Також, за наявності пом`якшуючої покарання обставини, суд не вбачає необхідності призначення ОСОБА_3 покарання в межах найбільшої санкції ч. 1 ст. 190 КК України.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи зі змісту вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді обмеження волі на вищевказаний строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про призначення остаточного покарання, судом досліджено дані про судимість обвинуваченого, зокрема вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2024 року. Встановлено, що вказаним рішенням суду ОСОБА_3 було засуджено за ч. 1 ст. 369 КК України та призначено покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки 3 місяці.

Згідно з довідкою про звільнення ДНП № 20629 від 24.09.2025, обвинувачений був звільнений з місць відбування покарань 24.09.2025 року у зв`язку з відбуттям строку покарання за вироком Самарського районного суду від 04.04.2023 (покарання за яким було частково приєднано до покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2024). Суд зауважує, що попри те, що календарний строк між датою винесення попереднього вироку та датою звільнення є меншим за призначений строк покарання, суд не наділений повноваженнями в межах даного кримінального провадження здійснювати перевірку правильності нарахування строків або законності звільнення особи з установи виконання покарань за попереднім рішенням.

Оскільки на момент вчинення нового кримінального правопорушення (21.12.2025 року) обвинувачений фактично перебував на волі на підставі офіційного документа про відбуття покарання, підстави для приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком відповідно ст. 71 КК України відсутні, оскільки невідбута частина покарання органом виконання не визначена.

Водночас, враховуючи принцип обов`язковості судового рішення та з метою усунення будь-яких суперечностей у майбутньому щодо виконання залишків попередніх покарань, суд вважає за необхідне зазначити про самостійне виконання вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2024 року. Такий підхід узгоджується з принципом індивідуалізації покарання та забезпечує правову визначеність, оскільки питання про можливе зарахування строків чи наявність залишку покарання за попереднім вироком може бути вирішене в порядку виконання вироку згідно зі ст. 537 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 .

Речові докази в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 у кримінальному провадженню не застосовувався.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись статтями 100, 107, 370, 371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 138/26 від 23.01.2026 у сумі 400 гривень.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2024 року — виконувати самостійно.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Суддя ОСОБА_1