Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №206/5382/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/5382/25

Провадження 2/206/292/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 лютого 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Плінської А.В,

за участю секретаря Габісонія Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2025 представник позивача Руденко К.В. через систему «Електронний Суд» звернувся в суд із вказаним вище позовом, у якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № B06.13022.005191741 від 25.04.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 квітня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № B06.13022.005191741 , за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 63648,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) строком до 25.04.2021, зі сплатою процентів у розмірі 15,5 % річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості згідно графіку щомісячних платежів.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фнанс», укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № B06.13022.005191741 від 25.04.2019 року перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна».

26.07.2023 між ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фнанс» та ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № B06.13022.005191741 від 25.04.2019 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс».

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 159441,32 гривень, яка складається з: 44081,52 гривень - сума заборгованості за кредитом; 23889,52 гривень - сума заборгованості за відсотками; 91470,28 гривень -сума заборгованості за плату за обслуговування кредитною заборгованістю.

У зв`язку із вищенаведеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача до суду не з`явився, до позовної заяви долучив заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи, поважну причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 25.04.2019 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № B06.13022.005191741, за умовами якого відповідачу було надано у позику грошові кошти у розмірі 63648,00 гривень, строком до 25.04.2021. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з досліджених доказів, умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачена договором позики заборгованість не погашена.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-31/23, згідно з яким останнє отримало право вимоги за договором позики № B06.13022.005191741 від 25.04.2019 року.

У подальшому, 26.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/23, згідно з яким останнє отримало право вимоги за договором позики № B06.13022.005191741 від 25.04.2019 року.

Як вбачається з реєстру боржників №1 до даного договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № B06.13022.005191741 від 25.04.2019 року в сумі 159441,32 гривень, яка складається з: 44081,52 гривень - сума заборгованості за кредитом; 23889,52 гривень - сума заборгованості за відсотками; 91470,28 гривень - сума заборгованості за плату за обслуговування кредитною заборгованістю.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не сплачує заборгованість за кредитним договором ні первісному кредитору, ні новому кредитору. Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № B06.13022.005191741 від 25.04.2019 року у розмірі 67971,04 грн., складається з: 44081,52 гривень - сума заборгованості за кредитом; 23889,52 гривень - сума заборгованості за відсотками

Щодо нарахування плати за обслуговування кредитною заборгованістю в сумі 91470,28 гривень, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, а також положень Закону України «Про споживче кредитування», нарахування подібних платежів є нікчемним. Це стосується випадків, коли така плата не є оплатою за окрему, чітко визначену та реально надану послугу, а фактично є прихованою комісією за дії, які є обов`язком кредитодавця або вже включені до загальної вартості кредиту, що сплачується споживачем у вигляді процентів.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт надання відповідачу окремих та чітко ідентифікованих послуг, що виправдовували б стягнення плати за "обслуговування кредитної заборгованості". Дії банку з ведення обліку заборгованості, моніторингу кредиту чи надання інформації про стан боргу є невід`ємною частиною кредитного договору та входять до функціональних обов`язків кредитора, або ж мають надаватися споживачу безоплатно відповідно до вимог закону, зокрема, Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак, оскільки заявлена як плата за обслуговування кредитної заборгованості, не є платою за фактично надані та обґрунтовані послуги, а є необґрунтованим обтяженням для споживача, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення зазначеної суми 91470,28 грн., а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1038,02 грн. (42,5%).

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись 526, 527, 530, 610, 620, 625, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. ст.141,264,280-282,294 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму боргу за договором кредиту № B06.13022.005191741 від 25.04.2019 року у розмірі 67971,04 грн., складається з: 44081,52 гривень - сума заборгованості за кредитом; 23889,52 гривень - сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41915308) судові витрати - судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а також 5000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: А.В. Плінська