Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №183/18/18 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/18/18

№ 1-кп/183/111/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017042080000028 від 26.11.2017 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Лукашівка Красноградського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4

в с т а н о в и в:

27.10.2017 приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знаходились на автовокзалі м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області за адресою вул. Шевченка, 25, де у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на крадіжку чужого майна, та останній запропонував ОСОБА_3 викрасти металеві вироби із території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на що ОСОБА_3 погодився. тим самим вступивши у злочинну змову із ОСОБА_4 .

Діючи за попередньою домовленістю, 28.10.2017 приблизно о 00 годин 00хвилин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зустрілися на автовокзалі м. Перещепине, звідки попрямували до території домоволодіння АДРЕСА_2 . з метою викрадення металевих виробів, які належать ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел. спрямований на таємне викрадення чужого майна, 28.10.2017 приблизно о 00 годин 15 хвилин ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, через незачинену хвіртку зі сторони огороду проникли на територію домоволодіння розташованого за вказаною вище адресою звідки таємно викрали 36 металевих плиток, загальною вартістю 3008 гривень 88 копійок.

Після скоєння злочину ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 з викраденим майном місце скоєння злочину залишили, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3008 гривень 88 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював, повністю їх підтвердив У скоєному щиро розкаювався.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював, повністю їх підтвердив. У скоєному щиро розкаювався.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, просив призначити обвинуваченим покарання на розсуд суду.

В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним:

-таємного викрадення чужого майна (крадіжки), за попередньою змовою групою осіб, поєднаною з проникненням у сховище – за ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Відповідно до ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.04.2025 року звільнено ОСОБА_3 засудженого вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2015 відповідно до ЗУ від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» з усуненням карності діяння.

Таким чином, кваліфікуюча ознака повторності, яка зазначена в обвинувальному акті, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Обставиною, яка пом`якшує покарання суд визнає – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання судом не встановлено.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_3 вину визнав повністю, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів не перебуває, потерпілий не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, що разом з обставиною, яка пом`якшує покарання, дає суду підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Приймаючи до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності за злочин, який вчинив до вироку Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2025 року, суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним:

-таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у сховище – за ч. 3 ст. 185 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання суд визнає – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання судом не встановлено.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_4 вину визнав повністю, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів не перебуває, шкоду, потерпілий не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, що разом з обставиною, яка пом`якшує покарання, дає суду підстави для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йом покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботиабо навчання.

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2025 року, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботиабо навчання.

Речові докази:

- 36 металевих плиток, розміром кожна 36*36 см та вагою кожна 14 кг - повернути потерпілому ОСОБА_6 за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та прокурору.

Суддя ОСОБА_1