Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №499/652/25 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/652/25

Провадження № 3/499/2/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 лютого 2026 року селище Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Одеської області Тимчук Руслан Миколайович, розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст..130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Іванівського районного суду Одеської області перебувають об`єднані матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення передбаченого ст.124, ч.1 ст..130 КУпАП.

Як встановлено в судовому засіданні згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 363051 від 16.06.2025 року, 15.06.2025 о 23.16 год с.Баранове вул.Шкільна Березівського району Одеської області поблизу Баранівської школи ОСОБА_1 керував автомобілем Wolksvagen transporter д.н.з. НОМЕР_1 перед початком руху не переконався що це буде безпечно та скоїв зіткнення з автомобілем RENO sander д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який стояв, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження;

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №363021 від 16.06.2025 року, 15.06.2025 о 23.16 год с.Баранове вул.Шкільна Березівського району Одеської області поблизу Баранівської школи ОСОБА_1 керував автомобілем Wolksvagen transporter д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятна річ, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Після отримання матеріалів суддею призначено судове засідання на 02 липня 2025 року о 12.00 год. та повідомлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності про дату та час судового засідання, шляхом направлення телефонограми.

02 липня 2025 року у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, 01 липня 2027 року надав письмову заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні з 30.06.2025 року, про що надав копію висновку лікарсько-консультаційної комісії.

Судове засідання відкладено на 17 липня 2025 року.

ОСОБА_1 в судове засідання 17.07.2025 року не з`явився, надав телефонограму, що просить засідання відкласти в зв`язку з перебуванням на лікуванні, підтверджуючі документи будуть надані в наступне судове засідання.

Судове засідання відкладено на 31.07.2025 року.

ОСОБА_1 в судове засідання 31.07.2025 року не з`явився, надав телефонограму, що просить засідання відкласти в зв`язку з перебуванням на лікуванні, підтверджуючі документи будуть надані в наступне судове засідання.

Судове засідання відкладено на 07.08.2025 року.

ОСОБА_1 в судове засідання 07.08.2025 року не з`явився, надав телефонограму, що просить засідання відкласти в зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

В зв`язку з повторними неявками ОСОБА_1 в судове засідання та відсутністю документів, що підтверджують обставини неявки особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 направлено на адресу проживання повідомлення, що у разі ненадання доказів поважності причин неявки у судові засідання, такі дії будуть розцінені як зловживання особою правом на відкладення розгляду справи з метою затягування розгляду та уникнення відповідальності.

Справу відкладено на 30.09.2025 року.

10 вересня 2025 року ОСОБА_1 надав до суду документи на підтвердження причин неявки у минулі засідання.

30 вересня 2025 ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання надав телефонограму, про перенесення судового засідання так як він перебуває на стаціонарному лікуванні, доказів цієї обставини не надано.

Справу відкладено на 09.10.2025 року.

09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв клопотань не надавав, справу відкладено на 22.10.2025 року.

10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 долучив до справи виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1397 з 26.09.2025 до 10.10.2025.

22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 до суду не з`явився, надав телефонограму про відкладення розгляду в зв`язку з перебування на лікуванні.

Розгляд справи відкладено на 20.11.2025 року

20 листопада 2025 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв клопотань не надавав, справу відкладено на 24.12.2025 року.

21 листопада 2025 року на адресу суду ОСОБА_1 подано висновок лікарської консультаційної комісії, про перебування на стаціонарному лікуванні.

24.12.2025 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв клопотань не надавав, справу відкладено на 14.01.2026 року.

14.01.2026 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв клопотань не надавав, справу відкладено на 04.02.2026 року.

04.02.2026 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв клопотань не надавав, справу відкладено на 24.02.2026 року.

06 лютого 2026 року ОСОБА_1 надав документи, що підтверджують причини відсутності у попередніх засіданнях.

24 лютого 2026 року ОСОБА_1 у судове не з`явився про причини неявки не повідомив, заяв клопотань не надавав.

Суд, проаналізувавши хід розгляду справи прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності виходячи з такого.

Дана справа перебуває у провадженні з 19 червня 2025 року. На протязі даного часу розгляд справи багаторазово відкладався за клопотанням особа, яка притягується до відповідальності та в зв`язку з його неявкою.

Проте суд констатує ту обставину, що відкладення справи не є нескінченним процесом.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130,124 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки в діях особи вбачається зловживання правом на відкладення розгляду справи, оскільки особа надає довідки хвороби саме в період призначеного судового засідання, що вказує на безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд констатує ту обставину, що ОСОБА_1 не надав жодного письмового пояснення щодо його позиції у даній справі, не надав будь яких заперечень по суті протоколу, жодних доказів на спростування обставин які зазначені в протоколі.

Тобто особа, не вжила будь яких дій, щодо повідомлення суду своєї позиції по справі, а лише надавав клопотання для відкладення справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали об`єднаної справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою на те особою, а саме поліцейським ВП №1 Березівського РВП із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписані уповноваженою особою.

Також у протоколах про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Як вбачається в протоколі зафіксовано факт керування особи транспортним засобом ІВ з ознаками алкогольного сп`яніння, що підтверджено відповідним доказом, та факт вчинення ДТП, а саме відеозаписами події, які долучені до матеріалів справи.

Також особа, що притягається до адміністративної відповідальності не скористався своїм правом не надав будь яких доказів не послався на обставини, які б спростовували факти зазначені в протоколі та доводили б зворотнє.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення - це процесуальний документ, в якому певній особі ставиться у провину (висувається) вчинення того чи іншого правопорушення, обов`язковому доказуванню підлягають, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення (подія правопорушення).

Протокол про адміністративне правопорушення, це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.

Судом в ході розгляду справи досліджено відеозаписи долучені до протоколів, з яких вбачається, що особа ОСОБА_1 дійсно порушив ПДР, що призвело до вчинення дорожньо-транспортної пригоди та керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Отже на відеозапису зафіксовано факт вчинення правопорушень, тобто ця обставина є доведено та не спростованою особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Підстави, які б давали можливість суду вважати, що додані до протоколу докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.

Вина у вчиненні правопорушення, доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення; відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення, на якому зафіксовано обставини з місця події.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення: за ст. 124 КУпАП та за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді даної справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

При накладенні адміністративного стягнення, суд приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, а тому приходить до переконання, що на нього слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Стосовно правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП суд констатує наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП було вчинене ОСОБА_1 15.06.2025 року та з цієї дати й слід обчислювати строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Строк накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється і не продовжується і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені.

Закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП є імперативною нормою і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" N 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (заява N 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Отже, оскільки на момент розгляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КпАП України, провадження у справах за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КпАП України.

Відповідно ст.40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., доказів про звільнення від сплати судового розгляду він суду не надав.

Керуючись ст. 36,ст.38, ст. 124, ч.1 ст. 130, ст. ст. 221, 283-284, 287-291, 298-299 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один ) рік без оплатного вилучення транспортного засобу.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 підставі п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП у зв`язку закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі скарги протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя:Руслан ТИМЧУК