Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №695/4897/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4897/25

номер провадження 2-а/695/33/26

17 лютого 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю: секретаря с/з – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у якому просив поновити строк на оскарження постанови №324 від 24.07.2025, скасувати вказану постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 24.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковником ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.. Із постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що 24.07.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» повісткою №629019 від 13.10.2024 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 11 год. 00 хв. 23.10.2024 у зазначений час та день не прибув, причин неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Із вказаним змістом постанови позивач не погоджується, вказуючи про те, що оспорювана постанова винесена в порушення строків накладення адміністративного стягнення, які встановлені ч. 7 ст. 38 КУпАП, крім того, позивач нібито викликався для уточнення даних , однак згідно військово-облікового документа позивач має право на відстрочку у зв`язку з навчанням, а тому відповідач мав змогу отримати персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії, чого із невідомих причин не зробив.

Належним чином про час та місце розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП позивача повідомлено не було, а про існування оспорюваної постанови він дізнався лише у жовтні 2025 коли звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в Золотоніському відділі ДВС.

За таких обставин, посилаючись на норми чинного законодавства щодо порядку розгляду справ даної категорії, неналежне повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних та неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач просив оспорювану постанову скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.11.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

12.11.2025 року до суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що в цій адміністративній справі ІНФОРМАЦІЯ_6 являється не належним відповідачем, який не зможе у разі доведення, що дійсно право позивача було порушено, скасувати оскаржувану постанову, оскільки буде наявне порушення прав юридичної особи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.11.2025 на адресу суду надійшла заява начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , у якій останній просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .. Доводи відповідача обґрунтовані тим, що 18.05.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за №324 від отримання якого позивач відмовився та у якому позивачу було повідомлено про дату та час розгляду справи за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оспорювана постанова є законною, оскільки винесена в межах одного року з дня вчинення правопорушення, тобто з дотриманням вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП. Повістка про виклик ОСОБА_1 була направлена поштовим оператором «Укрпошта» з описом вкладення та повідомленням про прибуття 23.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення даних. 24.10.2024 конверт повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, на думку відповідача, позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак останній не звився, та не пояснив поважність не прибуття. Виклик позивача здійснювався виключно для перевірки облікових документів останнього, у тому числі підтвердження факту наявності відстрочки. Такі дії є в межах повноважень ТЦК та СП.

Позивач у судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву у якій розгляд справи просив проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 у судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву у якій розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вказане, суд здійснює розгляд справи за матеріалами та доказами, що містяться в ній.

Судом встановлено наступне.

Заперечуючи проти позову, ІНФОРМАЦІЯ_7 подав заяву, у якій зазначив, що ОСОБА_1 викликався для перевірки облікових документів та підтвердження права на відстрочку. Згідно з копією повістки, позивач мав з`явитися до територіального центру 23.10.2024 об 11:00 з метою уточнення даних. Проте, як вбачається з наявного у матеріалах справи конверта, вказана повістка позивачу вручена не була та повернулася на адресу відправника з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно доданого ІНФОРМАЦІЯ_7 протоколу №324 про адміністративне правопорушення від 18.05.2025, який був працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 , 17.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення вимог частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 (зі змінами), будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» повісткою №629019 від 13.10.2024 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11 год. 00 хв. 23.10.2024, (поштове відправлення направлялось на адресу задекларованого зареєстрованого місця проживання громадянина та повернуте з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», при цьому особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

У вказаному протоколі також міститься відмітка про те, що позивач від пояснень та підписання протоколу відмовився у присутності свідків. При цьому протокол містить підпис тільки одного свідка без зазначення прізвища та ініціалів останнього. Вказаний протокол підписів ОСОБА_1 не містить.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 00 хв. 23.05.2025 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З постанови у справі про адміністративне правопорушення № 324 від 24.07.2025 судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 винесено постанову, відповідно до якої 24.07.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 (зі змінами), будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» повісткою №629019 від 13.10.2024 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11 год. 00 хв. 23.10.2024, у зазначений час та день до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, причин неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000.00 грн..

Також до матеріалів справи долучено позивачем витяг із застосунку «Резерв+» відповідно до якого ОСОБА_1 проживає за адресою, на яку направлялась повістка ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Інших доказів матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 2ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

За приписами ст. 268 КУпАП справу може бути розглянути за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Суд наголошує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративне відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами; (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 № 308/12552/16.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від06.03.2018у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 у справі № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а, від 3103.2021 у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 у справі № 465/5145/16-а.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Матеріали справи не містять, а представником відповідача не надано належних доказів дотримання вказаних вимог, зокрема доказів повідомлення його про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак забезпечення йому права на захист.

Суд звертає на суттєві суперечності між змістом протоколу та оскаржуваної постанови в частині визначення часу розгляду справи. Так, у протоколі №324 від 18.05.2025 було зафіксовано, що розгляд справи відбудеться 23.05.2025 о 15:00. Проте оскаржувана постанова винесена начальником територіального центру лише 24.07.2025, тобто з відхиленням від раніше визначеної дати на два місяці. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що розгляд справи 23.05.2025 перекладався, або що позивач був належним чином повідомлений про нову дату розгляду - 24.07.2025.

Зазначена розбіжність у датах у поєднанні з відсутністю підтверджень своєчасного сповіщення особи за три дні до фактичного розгляду (як того вимагає ст. 277-2 КУпАП) свідчить про грубе порушення процедури, визначеної ст. 268 КУпАП. Вказані обставини позбавили позивача можливості реалізувати своє право на участь у розгляді справи, надання пояснень та професійну правничу допомогу. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що розгляд справи за відсутності позивача без доказів його належного повідомлення про фактичну дату розгляду (24.07.2025) є самостійною та безумовною підставою для визнання постанови протиправною та її скасування.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а.

Також суд зауважує і щодо доводів відповідача про обставини вчинення інкримінованого позивачу правопорушення.

Згідно з п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою КМ України № 270 від 05.03.2009р., рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка».

Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Судова повістка», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.

В свою чергу, повернення на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 поштового відправлення з відміткою поштового оператора «за закінченням терміну зберігання», як вказано в постанові № 324 від 24.07.2025, не є належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик у розумінні п. 41 Порядку №560, що не було враховано відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови.

На підтвердження виконання своїх обов`язків щодо військового обліку, судом встановлено, що позивач оновив свої дані, про що свідчить наданий ним Витяг з реєстру "Резерв+". При цьому, в оскаржуваній постанові ІНФОРМАЦІЯ_3 не зазначаються причини за якими ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідачем також не надано жодного обґрунтування, чому необхідні для військового обліку дані не могли бути отримані чи перевірені за допомогою системи "Резерв+" після їх оновлення позивачем.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець визначив умову, за якої положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються.

З наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких позивач міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП (у розумінні примітки до ст.210 КУпАП), як і не доведено відсутності підстав для застосування у спірному випадку примітки до ст. 210 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

З аналізу означених норм процесуального права можна виснувати, що в адміністративному процесі обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Разом із тим, відповідачем достатніх доказів обставин, що викладені в постанові за справою про адміністративне правопорушення суду не надано.

Водночас суд зазначає, що ним були створені усі процесуальні умови для своєчасного надання доказів на підтвердження правомірності винесення постанови за справою про адміністративне правопорушення, однак відповідач жодних доказів суду не надав.

Частина 1 статті 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за: відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Пунктом 3 ч. 3ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи зазначені вище норми процесуального права, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 286 КАС України встановлено десятиденний строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Водночас, за приписами ст. 122 КАС України, цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Оскільки відповідачем не надано доказів своєчасного вручення або направлення копії оскаржуваної постанови позивачу, який не був присутній під час її винесення, суд приходить до висновку про необізнаність останнього щодо змісту рішення суб`єкта владних повноважень у встановлений законом строк.

Враховуючи, що про існування постанови позивач дізнався лише в жовтні 2025 із листа органу ДВС (вих. №67062 від 20.10.2025), суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними. З огляду на необхідність забезпечення права на судовий захист, пропущений строк підлягає поновленню.

Приписами ч. 3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, де передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, відповідні керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.235 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно зі статтями 235, 288 КУпАП та статтею 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення є відповідний орган, від імені якого діють посадові особи. Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затв. постановою КМУ №154), обласні ТЦК та СП є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс та реєстраційні рахунки. При цьому районні ТЦК та СП функціонують як відокремлені підрозділи відповідних обласних центрів комплектування.

За приписами Положення №154, районні ТЦК є структурними підрозділами відповідних обласних ТЦК. Оскільки оскаржувана постанова прийнята посадовою особою саме районного підрозділу, останній є належним учасником справи як суб`єкт, що безпосередньо реалізував владні повноваження.

Водночас, враховуючи відсутність у районного ТЦК статусу самостійної юридичної особи та його функціонування у складі ІНФОРМАЦІЯ_5 , обидва органи залучені до участі у справі як співвідповідачі. Це забезпечує як процесуальну можливість оскарження дій конкретної посадової особи, так і належне виконання судового рішення суб`єктом, що має статус юридичної особи.

Таким чином, посилання ІНФОРМАЦІЯ_5 на те, що він є неналежним відповідачем, є необґрунтованим.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивач обґрунтовано звернувся за захистом своїх прав до суду. Встановлені під час розгляду справи обставини — зокрема, фактичне невручення повістки про виклик, грубе порушення процедури розгляду справи за відсутності особи та суперечливість процесуальних документів — свідчать про протиправність дій відповідача та порушення прав позивача.

Судом підтверджено наявність поважних причин для поновлення строку звернення до суду, оскільки про існування оскаржуваного рішення позивач дізнався лише на стадії виконавчого провадження. Також судом встановлено, що коло відповідачів визначено вірно, з урахуванням правового статусу територіальних центрів комплектування як юридичних осіб та їх підрозділів.

За таких обставин, з огляду на недоведеність складу адміністративного правопорушення та процедурні порушення з боку суб`єкта владних повноважень, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 72, 77, 90, 241 - 247, 255, 286, 289, 292, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду щодо оскарження постанови №324 від 24.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 24.07.2025 № 324 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити.

Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Середа Л.В.