Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №694/449/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Суд: Звенигородський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України

Дата: 23 лютого 2026 р.

Справа: №694/449/26

Суддя: Кравченко Т. М.

Справа № 694/449/26

провадження № 2-о/694/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кадіївка (раніше Стаханов) Луганської області. На час смерті ОСОБА_3 , проживала за адресою: м. Кадіївка (раніше Стаханов) Луганської області.

Заяву мотивує тим, що його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . До моменту смерті ОСОБА_3 фактично проживала за адресою: м. Кадіївка (раніше Стаханов) Луганської області. Отримати свідоцтво про смерть у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт смерті мав місце на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати документ, що може бути прийнятий відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті. Місто Кадіївка (раніше Стаханов) Луганської області області визнано тимчасово окупованою територією, у зв`язку з чим заявник змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.02.2026 року відкрито провадження та призначено розгляд заяви на 24.02.2026 року.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Подав клопотання про розгляд заяви без його участі, у якому він просив суд задовольнити заявлені ним вимоги.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Золоте Луганської області. Факт родинних стосунків підтверджується повторним свідоцтвом про народження заявника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та копією паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно з копією свідоцтва про смерть від 25.12.2025 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Стаханов Луганська народна республіка російська федерація, про зроблено актовий запис №170259940002100890008 (а.с. 13).

Згідно з п. 8 ч. 1ст. 315 ЦК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на

території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Станом на день розгляду справи воєнний стан в Україні не припинено.

Згідно з положеннями статей 1, 5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово

окупованих російською федерацією, затвердженого наказомМіністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 367 місто Кадіївка (Стаханов) Алчевського району Луганської області, де померла ОСОБА_3 , тимчасово окуповане з 07.04.2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Підпунктами 1,6,7,9 розділу ІІІ глави 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000№ 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5), встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі-лікарське свідоцтво про смерть); рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Для розгляду справи про встановлення факту смерті у суді відділ державної реєстрації актів цивільного стану на прохання заявника складає письмову відмову у проведенні державної реєстрації смерті (додаток 19), у якій викладає причини неможливості проведення такої реєстрації.

Разом з тим, у разі направлення судом рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення державна реєстрація смерті проводиться в день надходження копії такого рішення без звернення будь-якої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

За ч.2 ст.319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Загальновідомим фактом, який не підлягає доведенню, суд вважає те, що станом на день розгляду справи м. Кадіївка (раніше Стаханов) Луганської області є окупованим, та входить до затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №367 від 28.02.2025 року Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Заявник є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження. Місце смерті останньої є територією на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, оскільки воно є тимчасово окупованою територією України. У цьому зв`язку заявник об`єктивно не має можливості отримати в законному порядку оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

Звернення в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне заявнику для отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка, для подальшого оформлення спадкових прав.

Статтею 17 ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий

режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Пунктом 3 інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду України №9-1130/0/4-16 з розгляду цивільних і кримінальних справ, передбачено, що під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. The Republic of Moldova and Russia", "Ilascuand Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 257 1 ЦПК України.

Сукупність наданих заявником доказів вказує на те, що ОСОБА_3 померла в м. Кадіївка (раніше Стаханов) Луганської області та оскільки реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті що ОСОБА_3 у визначений законодавством спосіб неможлива, суд вважає за необхідне встановити факт смерті останньої на окупованій території, у зв`язку з чим задовольняє вимоги заявника.

Керуючись статтями 315, 317, 319 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт, що громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м. Золоте Луганської області Україна, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кадіївка (раніше Стаханов) Луганської області, Україна.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію судового рішення видати особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення та невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення складено та підписано 24.02.2026 року.

Суддя Т.М. Кравченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua