Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №569/24262/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24262/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Шендери О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Шендеру О.М., звернулася до суду з позовом до Рівненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті, в якому просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Североморськ Мурманської області росія, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території російської федерації Ленінградської області, Тосненського району, м. Тосно, з метою отримання свідоцтва про спадщину за законом ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер рідний дядько позивача по татовій лінії - ОСОБА_2 на території російської федерації, Ленінградської області, Тосненського району, м. Тосно. Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 94700017 Управлінням запису актів цивільного стану адміністрації Тосненського муніципального району Ленінградської області, запис про смерть № 170259470001700572006 від 13.05.2025, дата видачі свідоцтва 13 травня 2025 р. серія НОМЕР_1 (свідоцтво про смерть викладено російською мовою).

23 лютого 2026 року від представника відповідача Г. Давидюк надійшла заява, в якій щодо заявлених вимог заперечень не мають. Просять справу розглянути без участі їхнього представника.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шендера О.М. позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер рідний дядько позивача по татовій лінії - ОСОБА_2 на території російської федерації, Ленінградської області, Тосненського району, м. Тосно. Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 94700017 Управлінням запису актів цивільного стану адміністрації Тосненського муніципального району Ленінградської області, запис про смерть № 170259470001700572006 від 13.05.2025, дата видачі свідоцтва 13 травня 2025 р. серія НОМЕР_1 (свідоцтво про смерть викладено російською мовою).

ОСОБА_2 був громадянином України (місце народження: м. Североморськ, Мурманської області, росія), проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 , з 19 травня 1987 року по 20 січня 2016 року, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

25 травня 2015 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав паспорт громадянина України для виїзду закордон, серії НОМЕР_3 .

Факт родинних відносин позивача та померлого підтверджується: свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 від 06 лютого 1966 р., де у графі батько зазначено: ОСОБА_4 , у графі мати: ОСОБА_5 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , серії НОМЕР_5 від 26 квітня 1970р. де у графі батько зазначено: ОСОБА_4 , у графі мати: ОСОБА_5 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 виданого 03 липня 2001 року, де у графі батько зазначено: ОСОБА_6 (рідний брат померлого), у графі мати: ОСОБА_7 .

Факт смерті необхідно встановити з метою отримання спадщини на 1/3 квартири що знаходиться: АДРЕСА_1 , яка належить померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло видане виконавчим комітетом Рівненської міської ради. Без оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_2 свідоцтво про спадщину за законом позивачці не видадуть.

Факт відкриття спадкової справи підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №82705071 від 29.09.2025.

Судом встановлено, що 2/3 частки вказаної квартири належать батьку позивача ОСОБА_6 на підставі свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим 15 травня 2009 року зареєстрованим в реєстрі за №2-422, ОСОБА_6 , сину померлого ОСОБА_4 , свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим 11 червня 2015 року зареєстрованим в реєстрі за №2-422, ОСОБА_6 , сину померлої ОСОБА_5 , зареєстрованим в реєстрі за №2-422. Батько позивача ОСОБА_6 проживає у російській федерації, відповідно спадщину після свого брата не приймав і не планує приймати. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальних громад від 19.06.2025.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю документів необхідних для реєстрації смерті ОСОБА_2 (апостильованого свідоцтва про смерть)позивач позбавлена можливості звернутися до відділу Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для отримання свідоцтва про смерть.

З огляду на збройний конфлікт між рф та Україною позивачка, позбавлена фізичної можливості на звернення на території держави-агресора для апостилювання свідоцтва про смерть відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

01 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з заявою про встановлення факту смерті.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 вересня 2025 року у справі №569/18347/25 суд відмовив у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, вказуючи, що: «Відповідно до ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає без розгляду. У заяві заявниця зазначає, що встановлення даного факту необхідно про прийняття спадщини після смерті дядька, а саме отримання спадщини на 1/3 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, при розгляді заяви вбачається спір про право.»

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність спору про право, який встановлено ухвалою суду, у позивача виникла необхідність звернутися до суду з позовною заявою про встановлення факту смерті.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Частиною 3, 4 статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) встановлено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Відповідно п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч. 4, 7 глави 1 розділу II вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Однак факт смерті вже зареєстрований іноземним органом реєстрації.

Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимоги ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, статтею 13 передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Так, дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.2022.

24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії рф проти України, вторгнення російських військ задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

В подальшому, Міністерство закордонних справ України повідомило про припинення виконання своїх функцій Посольством України в Москві та консульських установ України на території РФ.

Таким чином, зважаючи на припинення дипломатичних відносин та закриття всіх консульських установ, зазначена консульська дія з реєстрації смерті громадян України, померлих за кордоном, не може бути вчинена Посольством України в РФ.

Враховуючи викладене, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 94700017 Управлінням запису актів цивільного стану адміністрації Тосненського муніципального району Ленінградської області, запис про смерть № 170259470001700572006 від 13.05.2025, дата видачі свідоцтва 13 травня 2025р. серія НОМЕР_1 , видане в рф не має сили офіційного документу на території України.

Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом № 296/5 від 22.02.2012 МЮУ врегульовано порядок видачі свідоцтв про право на спадщину.

«Пункт 1. Відкриття спадщини. Перевірка нотаріусом факту смерті, часу і місця відкриття спадщини

1.1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

1.2. При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, статусу території, яка є місцем відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

1.3. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру актів

1.4. У разі неможливості пред`явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян нотаріус витребовує від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

1.5. Якщо смерть фізичної особи була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України».

Аналіз положень п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України свідчить про те, що факт встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. В даному спорі необхідно встановити факт смерті з метою отримання свідоцтва про спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця: м. Североморськ Мурманської області росія, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території російської федерації Ленінградської області, Тосненського району, м. Тосно. Іншим способом захистити своє порушене права на отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 захистити не має можливості.

Також з 23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Крім цього, в процесуальному кодексі, в цьому випадку Цивільному процесуальному кодексі України, відсутня норма, яка би передбачала процедуру встановлення факту смерті на території іноземної держави. Проте Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.09.2021 у справі № 367/2656/20 дійшов висновку, що Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави, однак така невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Таким чином, громадяни, які опинилися в такій ситуації, перебувають у стані правової невизначеності та фактично не мають можливості отримати спадкове майно, оскільки органи нотаріату відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність належного доказу смерті спадкодавця.

Так, згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою частиною принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття законних очікувань).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невідбірних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Ця норма кореспондує зі статтею 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1, 2, 7 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно пункту 8 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 9-10 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд керується загальними засадами законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Під час обрання і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Таким чином, у подібних справах можливе застосування аналогії закону, а формальна відмова у задоволенні цієї заяви може потягнути порушення права заявника на доступ до правосуддя, оскільки майнові права мають істотне значення для реалізації прав людини та громадянина України та у передбачених законом випадках потребують належного судового захисту.

Суд приходить до висновку, що в даному спорі необхідно встановити вказаний факт з метою отримання свідоцтва про спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки іншим способом захистити своє порушене право на отримання свідоцтва про право на спадщину позивач не має.

Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Рівненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті - задоволити повністю.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Североморськ Мурманської області росія, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території російської федерації Ленінградської області, Тосненського району, м. Тосно, з метою отримання свідоцтва про спадщину за законом ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач - Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 33013, м. Рівне, пр-т 14, код ЄДРПОУ 43202330.

Суддя Н. Г. Кучина