Додаткове рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №522/17478/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/146/26

Справа № 522/17478/24

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних

справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року

у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

03 жовтня 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько-2» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 11909,69 грн, інфляційні витрати у розмірі 425,11 грн та 3% річних у розмірі 178,17 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року вказаний вище позов ОСББ «Акапулько-2» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Акапулько-2» 11 909,69 грн основну заборгованість зі сплати внесків, 425,11 грн інфляційні втрати та 178,17 грн 3 % річних. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою у якій зокрема зазначила, що повний обсяг доказів, які підтверджують понесення нею витрат на правничу допомогу будуть подані у встановленому порядку до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 24 червня 2025 року змінено, зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Акапулько-2» заборгованості з 11909,69 грн до 8762,34 грн, інфляційних втрат з 425,11 грн до 409,82 грн та 3% річних з 178,17 грн до 172,05 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

09 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лодига М.Т., звернулася із заявою у якій просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених скаржницею на стадії апеляційного перегляду справи, з урахуванням результатів розгляду справи. Посилається на те, що відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України скаржницею надано повний обсяг документів на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу.

12 лютого 2026 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько-2» подало клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 780 грн, посилаючись на те, що справа розглядалась без виклику сторін, подані відповідачкою 10 листопада 2025 року письмові пояснення були повернені судом апелянту без розгляду, фактично, обсяг наданої правової допомоги включає: ознайомлення з матеріалами справи; підготовка апеляційної скарги; підготовка відповіді на відзив на апеляційну скаргу. В актах виконаних робіт скаржниця двічі зазначила надання їй однієї і тієї ж самої послуги. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу задоволено частково, тому розмір витрат на правничу допомогу підлягає пропорційному зменшенню.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч.3 ст. 270 ЦПК України).

Зважаючи на те, що судом вирішується питання лише (виключно) про судові справи, тому з огляду на положення ч.3 ст. 270 ЦПК України, тому додаткове рішення ухвалюється без повідомлення учасників справи.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі N 910/12876/19).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі N 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі N 317/1209/19 (провадження N 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі N 648/1102/19 (провадження N 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі N 554/2586/16-ц (провадження N 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі N 753/1203/18 (провадження N 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі N 159/5837/19 (провадження N 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі N 178/1522/18 (провадження N 61-3157св21).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі "Чоліч проти Хорватії" (COLIC v. Croatia), заява N 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі N 910/615/14 (N 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі N 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі N 686/5757/23, провадження N 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі N 686/5757/23, провадження N 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_1 у Одеському апеляційному суді здійснювала адвокат Лодига М.Т., повноваження якої підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії ВТ №1065769 від 28 липня 2025 року у якому зазначено, що такий видано на підставі договору про надання правової допомоги №2 від 22 липня 2025 року.

22 липня 2025 року між ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , та адвокатом Лодигою М.Т., укладено договір про надання правничої допомоги №2, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат на умовах та в обсязі передбаченому цим договором, приймає на себе обов`язки щодо надання правової допомоги та юридично-консультаційних послуг в усій, так і письмовій формі з будь-яких питань, що/щодо: прямо чи опосередковано стосується клієнта, його майнових та немайнових прав і обов`язків, його професійної діяльності та інших питань які існують станом на день укладення цього договору, та можуть виникнути у майбутньому в процесі виконання цього договору незалежно від волі сторін договору, але не обмежуючись ними (пункт 1.1).

Отримання винагороди адвоката за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар – винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та наданих йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договору (пункт 4.1).

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у додатках до договору. В цю суму входить: вивчення та аналіз документів клієнта, складання позовних заяв, адвокатських запитів, відзивів, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів, аналіз судової практики, участь в судових засіданнях та інші дії спрямовані на виконання доручення клієнта. Клієнт оплачує визначений у додатку №1 розмір гонорару, шляхом сплати 50% його розміру на момент укладення договору та 50% його розміру протягом трьох днів з моменту отримання судового рішення суду апеляційної інстанції по справі №522/17478/24, що відображається в акті приймання-передачі робіт (надання послуг) (пункт 4.3).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання своїх зобов`язань за даним договором (пункт 5.1).

Згідно розрахунку вартості послуг (гонорару), який є додатком №1 до вказаного вище договору, вартість послуг за цим договором складатиме 6000 грн за наступну роботу: первинне ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом – 1000 грн; складання апеляційної скарги, що включає в себе визначення та аналіз документів, наданих клієнтом, пошук актуальної судової практики, підготовка та складання апеляційної скарги, оформлення і надсилання апеляційної скарги до суду – 3000 грн; приймання участі в судових засіданнях, що включає в себе підготовку необхідних процесуальних документів в ході розгляду справи (відзивів, заперечень, заяв, клопотань, тощо) – 2000 грн.

Згідно акту надання послуг №1 від 25 липня 2025 року адвокат надала, а клієнт прийняв виконання робіт (послуг) на загальну суму – 3000 грн, з яких: первинне ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом – 1000 грн, складання апеляційної скарги, що включає в себе визначення та аналіз документів, наданих клієнтом, пошук актуальної судової практики, підготовка та складання апеляційної скарги, оформлення і надсилання апеляційної скарги до суду – 2000 грн.

Згідно платіжної інструкції від 22 липня 2025 року ОСОБА_2 сплатив на користь адвоката Лодиги М.Т. 3000 грн за надання правничої допомоги згідно договору від 22 липня 2025 року.

Відповідно до акту надання послуг №2 від 07 лютого 2026 року адвокат надала, а клієнт прийняв виконання робіт (послуг) на загальну суму – 3000 грн, з яких: складання апеляційної скарги, що включає в себе визначення та аналіз документів, наданих клієнтом, пошук актуальної судової практики, підготовка та складання апеляційної скарги, оформлення і надсилання апеляційної скарги до суду – 1000 грн, приймання участі в судових засіданнях, що включає в себе підготовку необхідних процесуальних документів в ході розгляду справи (відзивів, заперечень, заяв, клопотань, тощо) – 2000 грн.

Згідно платіжної інструкції від 07 лютого 2026 року ОСОБА_2 сплатив на користь адвоката Лодиги М.Т. 3000 грн за надання правничої допомоги згідно договору від 22 липня 2025 року.

Перевіривши докази надані відповідачкою на підтвердження понесеннянею витрат на правничу допомогу, під час апеляційного перегляду справи, ураховуючи заперечення позивача, колегія суддів зазначає про таке.

За результатами апеляційного перегляду справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду змінено, зменшено розмір заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних на суму, що становить 25,3% від ціни позову.

Ця справа розглянута апеляційним судом у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без проведення судового засідання.

При цьому, колегія суддів ураховує, що адвокатом Лодигою М.Т. складено апеляційну скаргу на 10-ти сторінках та відповідь на відзив на апеляційну скаргу на 4-х сторінках.

Заявлені витрати стосовно ознайомлення з матеріалами справи, складання та подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, (є складовою) підготовкою та поданням апеляційної скарги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

У актах надання послуг, двічі зазначено про надання однієї і тієї ж самої послуги (складення апеляційної скарги), що фактично зводиться до дублювання надання такої послуги (виконаної) роботи.

Водночас, подання процесуальних документів не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у статтях 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», такі дії не потребують спеціальних професійних навиків. А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу (див. ухвалу Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №9901/264/19 (адміністративне провадження №П/9901/264/19)).

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСББ «Акапулько-2» на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 381 ЦПК України

постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько-2» (ЄДРПОУ 41804598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи у розмірі 2000 грн.

Додаткова постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова