Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №946/5489/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2592/26

Справа № 946/5489/25

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних

справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»

на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2025 року

у цивільній справі за заявою Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послугу з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення та обслуговування внутрішньобудинкових систем з ОСОБА_1

встановив:

18 липня 2025 року КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» звернулося до суду із вказаною вище заявою про видачу судового наказу.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2025 року відмовлено у видачі судового наказу.

В апеляційній скарзі КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», в інтересах якого діє адвокат Воронков В.О., просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що відсутність копії договору із підписом споживача про надання послуг з централізованого водовідведення не свідчить про відсутність певних договірних відносин, за умови встановленого факту наявного водокористування, тобто наявних фактичних правовідносин між сторонами стосовно постачання та користування комунальною послугою.

Крім цього у заяві про видачу судового наказу зазначено, що 01 вересня 2024 року, заявник опублікував на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування публічний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з обслуговування внутрішньобудинкових систем, у зв`язку із чим відповідний публічний договір був автоматично укладений між КП «Ізмаїльське ВУВКГ» та боржником. До заяви про видачу судового наказу також додавалася довідка про публікацію договору у відкритих джерелах.

Відсутність копії договору із підписом споживача у додатках до заяви про видачу судового наказу, не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Днем вручення судового рішення є день: проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи (п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України).

Поштова кореспонденція, надіслана апеляційним судом за місцем проживання ОСОБА_1 була повернута на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відтак, у силу вимог закону, ОСОБА_1 вважається таким, що отримав поштову кореспонденцію, надіслану судом.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, з огляду на положення ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження за матеріалами, що містяться у справі, зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про відмову у видачі судового наказу, право на апеляційне оскарження якої регламентовано п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заявиКП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що у порушення п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу не додано копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі між Комунальним підприємством «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та ОСОБА_1 , чи іншого документу із підписом споживача.

Проте з такими висновками місцевого суду, колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частиною першою статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (частина перша статті 633 ЦПК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до пунктів 1,5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі N 712/8916/17 (провадження N 14-448 цс 19) та в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 750/12850/16-ц (провадження N 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі N 642/2858/16 (провадження N 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі N 201/1807/21 (провадження N 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі N 643/17352/20 (провадження N 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі N 607/2611/22 (провадження N 61-9399 св 23), від 25 березня 2024 року у справі N 462/1232/23 (провадження N 61-16076св23), від 02 жовтня 2024 у справі № 755/292/22 (провадження N 61-18325св23), від 31 липня 2025 № 947/25386/23 (провадження N 61-15626св24).

Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, врегульовані Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85) (далі Правила №690).

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг (абз.5 п.14 Правил №690).

Індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договір у порядку і випадках, визначених законом (у тому числі з урахуванням рішення співвласників багатоквартирного будинку щодо обраної моделі договірних відносин у багатоквартирному будинку); оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором (п.п. 1,5 п.47 Правил №690).

Виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов договору (п.п. 6 п 49 Правил №690).

Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

До заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості (пункт 3 частини 3 статті 163 ЦПК України).

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу (пункт 1 частини 1 статті 165 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається, що КП «Ізмаїльське ВУВКГ» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послугу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 4559,23 грн, з обслуговування внутрішньобудинкових систем в сумі 1962,32 грн.

Як на підставу задоволення зазначеної вище заяви, КП «Ізмаїльське ВУВКГ» посилається на те, що заявник є виконавцем послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення. 01 вересня 2024 року підприємство опублікувало на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування публічний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з обслуговування внутрішньобудинкових систем. Зважаючи на те, що співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , одним із яких є ОСОБА_1 , не звернулися в 30-денний термін до заявника з повідомленням про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір, тому з усіма споживачами цього будинку укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Отже, між споживачами багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та КП «Ізмаїльське ВУВКГ» з 01 вересня 2024 року укладено індивідуальні договори приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які є публічними договорами приєднання, тому не вимагається надання копії такого договору у письмовій чи електронній формі з підписом боржника.

Суд першої інстанції наведене вище не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність у цьому випадку обов`язку у заявника разом із заявою про видачу судового наказу надати копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі) в електронній формі між КП «Ізмаїльське ВУВКГ» та ОСОБА_1 , з підписом останнього.

Колегія суддів зауважує, що розглядаючи заяву про видачу судового наказу, за умови заявлення вимоги, передбаченої ст.161 ЦПК України, не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Натомість у подальшому, після видачі судового наказу, боржник у заяві про скасування судового наказу може зазначити про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п.5 ч.3 ст.170, ч. 3 ст.171 ЦПК України), що є передбаченою підставою для скасування судового наказу.

Наведеного вище суд першої інстанції не врахував у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, тому ухвала місцевого суду на підставі п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направлення справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.367, 374,379, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» задовольнити.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова