Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №497/1451/19 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1319/26

Справа № 497/1451/19

Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей», в особі Арбітражного керуючого - Дарієнка Віктора Дмитровича на рішення Болградського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, в якій просить визнати за нею право власності на нежитлові будівлі: вівчарня МТФ № 3 корпус 1; вівчарня МТФ № 3 корпус 2; вівчарня МТФ № 3 корпус 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії ОД №762, виданого Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області 04.07.2014 року, є власником зазначених нежитлових будівель, що також підтверджується рішенням виконкому Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області №38 від 09.09.2016р. про надання поштової адреси нежитловим приміщенням, а також: рішенням загальних зборів співвласників майна колишнього КСП «Кубей» від 09.08.2014р. (протокол №2 від 09.08.2014 року) про затвердження та виділення майна за переліком згідно з додатком №2 до цього протоколу, та врегулювання майнових відносин в процесі реорганізації КСП, враховуючи свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) КСП «Кубей» серії ОД № 762 на суму 95121грн., що виданий їй, позивачу, 04.07.2014 року СВК «Кубей», який є правонаступником КСП «Кубей».

Після звернення до державного реєстратора прав на нерухоме майно, стверджує позивач у позові, їй відмовлено в державній реєстрації у зв`язку з ненаданням належних документів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нежитлові будівлі: вівчарня МТФ № 3 корпус 1, вівчарня МТФ № 3 корпус 2, вівчарня МТФ № 3 корпус 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей», в особі Арбітражного керуючого - Дарієнка Віктора Дмитровича (як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що її права порушені) просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що СВК «Кубей» в особі Арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. не було залучено до участі у справі. Зазначає, що постановою Господарського суду Одеської області від 02.02.2018 у справі №916/2181/17 СВК «Кубей» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дарієнко В.Д., до якого у відповідності до вимог законодавства про банкрутство перейшли повноваження керівника. 07.02.2018 року на офіційному сайті Верховного Суду було опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 11 лютого 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак до судового засідання не з`явились, жодних заяв чи клопотань не подавали.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що згідно із свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), позивач є власником наступних нежитлових будівель: вівчарня МТФ №3 корп.1, вівчарня МТФ №3 корп.2, вівчарня МТФ №3 корп.3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво від 04.07.2014 року, серії ОД №762, а.с.9);

Згідно з витягу з протоколу загальних зборів співвласників майна колишнього КСП "Кубей" від 09.08.2014 року за №2, позивачу затверджено майновий пай, підтверджений свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КПС ( майновий сертифікат)КСП "Кубей" - на суму 95121грн. та виділено майно за переліком (а.с.10-11);

Відповідно до акта приймання-передачі майна майновій групі №75 від 12.09.2014 року, позивачу передано майно, а саме: вівчарня МТФ №3 , вівчарня МТФ №3, вівчарня МТФ №3 (а.с.12);

Рішенням Виконавчого комітету Кубейської сільської ради Болградського району Одеської №38 від 09.09.2016 року, цим нежитловим приміщенням надано поштовий адрес: АДРЕСА_1 ( а.с.13);

Згідно з технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами вбачається, що спірний громадський будинок розташований на АДРЕСА_1 (а.с.14-16);

Відповідно до звіту оціночна вартість нежитлових приміщень громадського будинку - нежитлової будівлі літ."А", загальної площею 616,8кв.м., нежитлової будівлі літ."В", загальною площею 1666,9кв.м.,та дворовими спорудами - що розташовані на АДРЕСА_1 , станом на 13.09.2019 року, з урахуванням ПДВ, становить 334500грн. (а.с.17);

З рішення державного реєстратора від 29.08.2019 року №48427730 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень вбачається, що позивачу відмовлено у державний реєстрації права власності на вищевказану нерухомість у зв`язку відсутністю правовстановлюючих відповідних документів (а.с.18).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що право власності позивача на нерухоме майно підтверджується вищевказаними доказами, дослідженими судом, що узгоджуються між собою, а також іншими матеріалами справи.

Відповідач позов визнав, тому обставини, визнані ним, не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України.

Судом не встановлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси третіх осіб.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту З частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, – закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18). Тобто зазначена правова позиція є незмінною тривалий час.

Колегія суддів зазначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі №759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Господарського суду Одеської області від 02.02.2018 у справі №916/2181/17 СВК «Кубей» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дарієнко В.Д., до якого у відповідності до вимог законодавства про банкрутство перейшли повноваження керівника. 07.02.2018 року на офіційному сайті Верховного Суду було опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, проте СВК «Кубей» в особі Арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. не було залучено до участі у справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що враховуючи те, що в межах даної справи вирішувалося питання щодо правого статусу нерухомого майна, яке перебувало на балансі СВК «Кубей», тому оскаржуване рішення від 03.06.2020, ухвалене за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, є таким, що ухвалене про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Арбітражного керуючого –ліквідатора СВК «Кубей» Дарієнка В.Д.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей», в особі Арбітражного керуючого - Дарієнка Віктора Дмитровича задовольнити частково.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2019 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: О.С. Комлева

С.М. Сегеда