Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №748/4126/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №3/748/89/26

Єдиний унікальний № 748/4126/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Майбороди С.М,

за участю секретаря Пасько К.П.,

захисника-адвоката Чеботарьової Ю.В. ( в режимі відеоконференції),

особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за частиною 1 статті 130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

09 грудня 2025 року о 06 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 на 9 км автодороги Н-27, Чернігівського району Чернігівської області керував транспортним засобом - автомобілем марки "SKODA SUPERB"державний номерний знак НОМЕР_2 , в порушення п 2.9 а Правил дорожнього руху, в стані алкогольного сп`яніння, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував вказаних в протоколі обставин, зазначивши, що діяв в стані крайної необхідності. Пояснив, що напередодні він звільнився та до нього зайшов сусід, з яким вони вживали спиртні напої. Йому повідомили також цього дня, що буде ротація і потрібно збирати речі. Він сподівався, що до ранку він відіспиться та що йому не треба буде терміново переїжджати.

Захисник вважала, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки матеріали стосовно нього складені працівниками поліції без урахування того, що він є військовослужбовцем. Також вказувала, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності та просила додатково врахувати принцип індивідуалізації покарання і не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

Заслухавши ОСОБА_1 , доводи захисника, дослідивши матеріали справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до вимог пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Вина ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, підтверджується даними протоколу ЕПР1 № 535485 від 09.12.2025 року про порушення Правил дорожнього руху, який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів; результатом тесту на алкоголь, що проводився 09.12.2025 за допомогою приладу Drager ( алкотест № 7510, тест № 1974), де зафіксовано результат огляду – 0,87 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння від 09.12.2025, згідно якого ОСОБА_1 погодився з результатом тесту; рапортом інспектора взводу № 1 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП від 09.12.2025; розпискою 09.12.2025, в якій ОСОБА_1 доручив ОСОБА_2 доставити його транспортним засіб до місця стоянки; відеозаписами з портативного відеореєстратора 470683, 470981, що містяться в матеріалах справи, з якого слідує факт керування транспортним засобом, проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, результати якого склали 0,87 проміле.

Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан алкогольного сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Твердження захисту, що огляд останнього на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Суд критично оцінює доводи про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки з його пояснень та доданих скріншотів слідує, що 08.12.2025 ОСОБА_1 було відомо про необхідність переїзду найближчим часом та він мав при цьому реальну можливість не вживати алкогольні напої, будучи обізнаним в подальшому про керування транспортним засобом. При цьому він мав також можливість повідомити командування про вживання ним алкогольних напоїв напередодні.

З наведеного не встановлено в діях ОСОБА_1 стану крайньої необхідності.

Вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, в зв`язку з чим є підстави для накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

В зв`язку з цим, санкція даної норми закону з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативною та суворою.

Застосування за аналогією ст. 69 КК України є неприпустимим, оскільки згідно з усталеною практикою можливе застосування найбільш спорідненої галузі права, а саме положень КПК України, тобто неурегульованих процесуальних норм, а не положень матеріального права КК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу: рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, отримувач - ГУК у Чернігів. обл/Черніг.обл/ 21081300, код ЄДРПОУ: 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення дорожнього руху, 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (Код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106, призначення платежу: «Стягнення судового збору»).

Роз`яснити положення ст.ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.

Оригінал квитанції про сплату штрафу необхідно надати Чернігівському районному суду Чернігівської області або направити поштою за адресою: м. Чернігів, вул. Хлібопекарська, 4.

Постанова суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С.М.Майборода