Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №641/2561/21 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2026 року

м. Харків

справа № 641/2561/21

провадження № 22-ц/818/37/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Немченко Маргарити Вікторівни, до якої приєдналась представник ОСОБА_3 – адвокат Немченко Маргарита Вікторівна, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Боговського Д.Є.,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку відшкодування суми матеріальної шкоди у розмірі 509 150,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 5 500 000,00 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2024 року позовні вимоги залишено без задоволення

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу в межах кримінального провадженя за розгляд кримінального провадження, представник ОСОБА_1 адвокат Немченко Маргарита Вікторівна подала апеляційну скаргу та до неї долучилась представник ОСОБА_3 – адвокат Немченко Маргарити Вікторівни, в яких просять рішення суду першої інстанції в частині відшкодування шкоди у вигляді витрат на правову допомогу скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги цій частині в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу за розгляд кримінального провадження прийняте з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи. Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що кримінальна справа була на розгляді у органах досудового слідства дуже тривалий час та потребувала багато часу на підготовку документів, участь у слідчих діях та інше. Вказує, що ОСОБА_4 незаконно притягувався до кримінальної відповідальності за підозрою у скоєнні особливо тяжких злочинів, кваліфікованих за ч. 5. ст. 191 КК України, а тому в силу норм законодавства був вимушений залучити захисника для участі у кримінальному процесі та відповідно оплатити його послуги щодо правової допомоги по здійсненню захисту від незаконного кримінального переслідування. Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено статті 56 Конституції України. Виходячи із вищевикладеного усі зазначені послуги, які у подальшому були оплачені позивачем, охоплювали період досудового розслідування, а факт здійснення позивачем частини оплати наданих послуг за юридичну допомогу після прийняття прокурором постанови від 19.05.2020 року про закриття кримінального провадження не може слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування за наявності документального підтвердження витрат на юридичну допомогу, а також розрахунку таких витрат. Сукупність наявних в матеріалах справи доказів свідчить про надання Адвокатським Бюро «Юрія Кісельова» правничої допомоги позивачу у межах кримінального провадження №42018220000000468.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу в межах кримінального провадження, тому в іншій частині рішення суду, судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу за розгляд кримінального провадження, суд першої інстанції виходив з того, що в Договорі про надання правової допомоги №1/КВ-2019 від 31.01.2019 року та додаткових угодах №1, №2, №3 до нього, відсутній розмір гонорару адвоката, а також в порушення закону відсутній порядок обчислення гонорару. Дослідивши детальний опис наданих послуг (складених документів) та їх вартість, суд не може зробити висновок про їх необхідність та неминучість, оскільки правові документи були складені та подані не тільки слідчому, який здійснював досудове розслідування, процесуальному керівнику, а й в інші державні установи та суди, президенту України, Вищої ради правосуддя, громадські організації, та такі документи складені в більшості, крім того, в описі зазначено, що послуги надані з представництва інтересів Замовника не тільки в органах досудового розслідування, але й в судах. Доказів того, що певний захисник, був допущений до представництва інтересів підозрюваного на досудовому розслідуванні, та що цей захисник є працівником Адвокатського бюро «Юрія Кісельова», на ім`я якого здійснено оплату за надані правові послуги, позивачем не надано. Крім того, недоведена обґрунтованість саме такого розміру правових витрат, оскільки договором взагалі не обговорювався порядок обчислення гонорару адвоката. Крім, того відповідно до наданих дублікатів квитанцій встановлено, що виплати за договором№1/КВ-2019 від 31.01.2019 року здійснені 28.10.2020 року та 29.10.2020 року, тобто більш ніж через півтора року після його укладення. Всі розрахунки здійснені вже після 19.05.2020, коли прокурором прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. До матеріалів справи не надано договір про надання правової допомоги укладеного між ОСОБА_4 та адвокатським об`єднанням «Тихоненков, Надоля, Шадрін та соратники», перелік наданих послуг, акт виконаних робіт.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції, в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу в межах кримінального провадження, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

12.02.2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прокурором Харківської області складено та вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України в межах кримінального провадження №42016221090000240 від 27.12.2016 року.

13.04.2018 року з кримінального провадження №42016221090000240 від 27.12.2016 року в окреме провадження були виділені матеріали за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, про що внесені відомості до ЄРДР за №42018220000000468 від 13.04.2018 року.

13.04.2018 року постановою старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області Сльота Є.С. досудове розслідування кримінального провадження № 42018220000000468 від 13.04.2018 року за підозрою ОСОБА_4 у кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України зупинено та останнього оголошено у розшук.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.08.2018 року відносно ОСОБА_4 надавався дозвіл на затримання з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали 6 місяців.

Постановою прокурора Прокуратури Харківської області Чечин М.Ю. від 19.05.2020 року, кримінальне провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Листом Прокуратури Харківської області від 31.07.2020 року, ОСОБА_4 повідомлено про право звернутися з вимогою протягом 6 місяців про відшкодування моральної шкоди, сум за надання юридичної допомоги, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

17.11.2020 року ОСОБА_4 на адресу прокуратури Харківської області складено письмову вимогу відшкодування останньому грошової суми у розмірі 509150,00 грн. сплачених у зв`язку з поданням юридичної (правової) допомоги, та 5500000,00 грн. завданої моральної шкоди.

Постановою прокурора Харківської обласної прокуратури Чечин М.Ю. від 11.12.2020 року, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, а саме витрат на правову допомогу у сумі 509150,00 грн та моральної шкоди у сумі 5 500 000,00 грн.

В підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду кримінального провадження, надані договір про надання правової допомоги №1/КВ-2019 укладений 31.01.2019 року між Адвокатським бюро «Юрія Кісельова» та ОСОБА_4 , додаткова угода №1 від 31.01.2019 року до Договору №1/КВ-2019 року від 31.01.2019 року, де зазначено що предметом договору є правова допомога по кримінальному провадженню №42018220000000468 від 13.04.2018 року за підозрою ОСОБА_1 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_4 за ч.5 ст.191 КК України на стадії досудового розслідування, досудового слідства, судового розгляду чи розгляду слідчими суддями, а також надана додаткова угода №3 від 29.01.2020 року до Договору №1/КВ-2019 року від 31.01.2019 року, в якій зазначено строк дії договору до 29.01.2021 року включно, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Також надані акти приймання-передачі наданих послуг з детальним описом виконаних послуг, а саме акт приймання-передачі наданих послуг №4 від 31.01.2020 року на загальну суму 311050,00 грн., та акт надання послуг №6 від 18.05.2020 року на загальну суму 188 100,00 грн.

Як вбачається з детального опису наданих послуг та їх вартості, послуги надавалися також в суді першої, апеляційної інстанції, в Вищому антикорупційному суді та Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Подавалися адвокатські запити до Прокуратури Харківської області, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, НАБУ, а також скарги, клопотання, заяви.

Відповідно до дублікатів квитанцій АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_4 в жовтні 2020 року на рахунок АБ «Юрія Кісельова» сплачено грошові кошти на загальну суму 499150,00 грн. за правову допомогу відповідно до Договору 1/КВ-2019 від 31.01.2019 року.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час розгляду кримінального провадження у відношенні ОСОБА_4 ним було сплачено грошову суму у розмірі 499150,00 грн за надання правової допомоги на підставі укладеного Договору про надання правової допомоги №1/КВ-2019 від 31.01.2019 року між ОСОБА_4 та Адвокатським Бюро «Юрія Кісельова», оплата підтверджується рахунками на оплату №4 від 31.01.2020 року на суму 311050,00 грн, рахунком №6 від 18.05.2020 року на суму 188100,00 грн та квитанціями АТ КБ «Приватбанк» про перерахування грошових коштів; актами приймання-передачі наданих правових послуг з деталізованим описом та їх вартістю. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 5500000,00 грн, оскільки ОСОБА_4 незаконно перебував під слідством з 12.02.2018 року по 19.05.2020 року, незаконні дії осіб, які здійснювали досудове розслідування призвели до погіршення стану його здоров`я. Починаючи з 23.02.2018 року по червень 2020 року позивач перебував у національному розшуку, а відомості про це були внесені до відповідних електронних систем органів Міністерства внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Державної прикордонної служби України та інших. Просили стягнути матеріальну шкоди у розмірі 509 150,00 грн, як правонаступники ОСОБА_4 .

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, надану в межах кримінального провадження, судова колегія зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Одночасно, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений з адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Згідно статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного вище Закону).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим («Двойних проти України», «Гімайдуліна і інших проти України», «East/West Alliance Limited» проти України», «Баришевський проти України»).

Дослідивши надані позивачем документи в підтвердження витрат на правову допомогу, судова колегія виходить з того, що в Договорі про надання правової допомоги №1/КВ-2019 від 31.01.2019 року та додаткових угодах №1, №2, №3 до нього, відсутній розмір гонорару адвоката, а також в порушення закону відсутній порядок обчислення гонорару.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з детального опису наданих послуг (складених документів) та їх вартості неможливо дійти висновку про обґрунтованість та необхідність і неминучість, оскільки правові документи були складені та подані не тільки слідчому, який здійснював досудове розслідування, процесуальному керівнику, а й в інші державні установи та суди, президенту України, Вищої ради правосуддя, громадські організації, та такі документи складені в більшості.

Акти надання послуг не конкретизують, які саме та в якому обсязі надані послуги в межах кримінального провадження. Саме лише перерахування можливих послуг без їх конкретизації (дати та місяця надання) унеможливлюють перевірку, чи пов`язані такі послуги саме з даним кримінальним провадженням, яке закрито.

Крім того, в описі зазначено, що послуги надані з представництва інтересів Замовника не тільки в органах досудового розслідування, але й в судах.

Також неможливо перевірити розрахунок, оскільки вартість послуг, гонорар або механізм розрахунку, не визначені ані основим договором про правову допомогу, ані у додатковій угоді.

Із наданих до суду дублікатів квитанцій вбачається, що виплати за договором№1/КВ-2019 від 31.01.2019 року здійснені 28.10.2020 року та 29.10.2020 року, тобто більш ніж через півтора року після його укладення та майже через пів року після закриття кримінального провадження.

Всі розрахунки здійснені вже після 19.05.2020 року, коли прокурором прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42018220000000468 від 13.04.2018 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

До матеріалів справи не надано ані договору про надання правової допомоги, який укладений між ОСОБА_4 та адвокатським об`єднанням «Тихоненков, Надоля, Шадрін та соратники», ані переліку наданих послуг, ані акту виконаних робіт.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Висновок суду про відсутність належних доказів для стягнення витрат на правничу допомогу, наданої в межах кримінального провадження, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду кримінального провадження ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Підстав для його скасування в оскаржуваній частині не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 367, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,–

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Немченко Маргарити Вікторівни, до якої приєдналась представник ОСОБА_3 – адвокат Немченко Маргарита Вікторівна– залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2024 року в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час кримінальної провадження – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова