Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №390/509/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/509/25

провадження № 22-ц/4809/384/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О.Л., Письменний О. А.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2025 року (суддя Квітка О.О.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

ОСОБА_1 у березні 2025р звернулась до Кропивницького районного суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки, яка продовжує навчання, аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що навчається у Кропивницькому фаховому коледжі харчування та торгівлі за регіональним замовленням на денній формі навчання. У зв`язку з навчанням вона не може працювати, немає джерел доходів та потребує матеріальної допомоги на своє утримання. Мати не взмозі самостійно її забезпечувати. Вважає, що батько може надавати їй допомогу, тобто сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини від отриманого доходу.

Відзив на позовну заяву

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що єдиним стабільним джерелом його доходу є пенсія, яку він отримав через інвалідність.

Має двох малолітніх дітей, які потребують повного матеріального забезпечення. Крім того, у зв`язку із тривалим лікуванням у нього виникла заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на сьогодні погашається шляхом зняття 50 відсотків пенсії (більше 5000,00 грн на місяць). Таким чином, на переконання відповідача, у нього відсутня реальна можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (а.с. 32-34).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11 березня 2025 року і до закінчення навчання, тобто до 31 січня 2026 року за умови продовження ОСОБА_1 навчання, але не довше, ніж до досягнення нею віку 23 років.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка досягла повноліття, є студенткою Кропивницького фахового коледжу харчування та торгівлі, навчається за регіональним замовленням на денній формі, тому самостійного заробітку не має та потребує матеріальної допомоги.

Суд не погодився з визначеним позивачкою розміром аліментного зобов`язання, врахувавши матеріальне становище відповідача, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, пенсіонером, наявність у нього ряду захворювань, які в тому числі вплинули на його працездатність, перебування на його утриманні двох малолітніх синів, а також розмір пенсії по інвалідності, яку отримує відповідач та суму відрахувань. На переконання суду, достатнім розміром аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на період навчання позивачки буде 1/8 частка зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Крім того, судом зважено на те, що хоча чинне законодавство України дійсно передбачає низку пільг, пов`язаних з навчанням, для дітей учасників бойових дій, сама по собі наявність таких пільг не звільняє відповідача як батька від обов`язку утримання дочки, що продовжує навчання.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2025 року у даній справі, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скаргипросить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, звертає увагу, що обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, виникає за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Наголошує, що не має можливості сплачувати аліменти дочці, яка продовжує навчання, оскільки: єдиним стабільним джерелом доходу є пенсія, яку він отримує у зв`язку з інвалідністю; він потребує тривалого лікування через поранення; у нього існує заборгованість по сплаті аліментів, яка погашається шляхом зняття 50% пенсії; має двох малолітніх дітей, забезпечення базових потреб яких є його обов`язком.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2025 року залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений строк усунути недоліки апеляційної скарги.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 08 грудня 2025 відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позичка своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 11 грудня 2025 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дата судового рішення

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26 лютого 2007 року (а.с. 7).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 жовтня 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано; стягнуто з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 22 липня 2015 року до 21 лютого 2025 року (а.с. 12).

Згідно з довідкою № 004830/1 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6)

ОСОБА_1 навчається у Кропивницькому фаховому коледжі харчування та торгівлі на 3 курсі денної форми навчання за спеціальністю 181 «Харчові технології» за регіональним замовленням; термін навчання з 01 вересня 2022 року по 31 січня 2026 року; стипендію за період з жовтня 2024 року по січень 2025 року не отримувала, що підтверджується довідками навчального закладу від 29 січня 2025 року № 23/25 та № 4 (а.с. 8-9).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 за період з 4 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року інформація відсутня (а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 36).

Відповідно до інформації зі свідоцтв про народження ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 44-45).

З довідки адміністративного відділу «Центр надання адміністративних послуг» Соколівської сільської ради та витягів з реєстру територіальної громади вбачається, що малолітні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають разом з батьком та матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 85, 87-88).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 23 вересня 2024 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що також підтверджується довідкою МСЕК № 389337 (а.с. 37-38).

З наданої відповідачем медичної документації, а саме: свідоцтва про хворобу № 7016 та індивідуальної програми реабілітації інваліда № 654 від 25 вересня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 у 2022 року отримав вогнепальне поранення під час виконання бойових дій. Перебував на стаціонарному лікування в КП «Хмельницька міська лікарня» м. Хмельницький, КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни», де отримував консервативне та реабілітаційне лікування протягом 2022-2023 років, потребує подальшого лікування. На підставі ст. 61 А графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 39 - 43).

Згідно з довідкою від 11 лютого 2025 року відповідач перебуває на обліку ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію по інвалідності по лінії Міністерства оборони України, загальний розмір якої за період з березня 2024 року по лютий 2025 року складав 161911,96 грн. При цьому, за вказаний період з пенсії відповідача відраховано аліменти на загальну суму 67459,98 грн, станом на лютий 2025 року залишок боргу по аліментах складає 84233,54 грн (а.с. 59).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У справі, яка переглядається, судом установлено та підтверджено належними доказами, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою відповідача, на день звернення до суду з позовом у даній справі є повнолітньою, не досягла 23 років, навчається у Кропивницькому фаховому коледжі харчування та торгівлі на 3 курсі денної форми навчання за спеціальністю 181 «Харчові технології» за регіональним замовленням та несе витрати, пов`язані з навчанням.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18, при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішення спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Всупереч викладеному, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті позовних вимог не врахував, що позивачка не надала до суду жодного доказу на підтвердження наявності та розміру витрат, понесених у зв`язку з її навчанням, а тому у встановленому процесуальним законом порядку не довела своєї потреби у допомозі.

Крім того, матеріали даної справи свідчать про те, що відповідач є особою з інвалідністю, єдиним джерелом доходу якого є пенсія, призначена у зв`язку з інвалідністю.

При цьому, на переконання апеляційного суду, розмір пенсійного забезпечення відповідача, враховуючи наявність у нього двох неповнолітніх дітей та обов`язкових відрахувань, що здійснюються із пенсії, не дає підстав стверджувати про наявність у останнього фінансової можливості надавати допомогу повнолітній доньці у зв`язку з її навчанням.

У наведеному контексті поза увагою суду апеляційної інстанції не може бути залишено і те, що, виходячи із наявної у справі медичної документації, відповідач через отримане поранення має знижену здатність виконувати трудову та повсякденну діяльність (здатність до самообслуговування), що має безпосередній негативний вплив на можливість виконання ним обов`язку утримувати свою повнолітню дитину, що продовжує навчатися.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач має можливість утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, що призвело до неправильного вирішення спору у даній справі.

Викладене є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Наведене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір», витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Відшкодувати ОСОБА_2 сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 1816,80 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний