Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №636/4442/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/4442/25 Провадження 2/636/420/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту та страхування №Z75.21533.005334182 від 03.06.2019, укладеного між відповідачем та ПАТ «Ідея Банк» і ТОВ «Нью Файненс Сервіс», в розмірі 65037.30 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03/06/2019 ПАТ «Ідея Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі – Позичальник/Відповідач/Страхувальник) та ТОВ «Нью Файненс Сервіс» (далі – Страховий агент) був укладений договір кредиту та страхування №Z75.21533.005334182 (далі – Кредитний договір або Договір кредиту або Договір кредиту та страхування), що є змішаним договором відповідно до ст.628 ЦК України та поєднує в собі елементи кредитного договору та договору страхування. Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 вказаного договору Позичальник акцептував Публічну пропозицію Банку про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБОФО), що з моменту його акцептування є невід`ємною складовою Договору кредиту та страхування. Таким чином обидва дані договори у сукупності визначають правове регулювання та регламентують взаємовідносини Банку та Позичальника в рамках кредитних правовідносин про що зазначено у п.6 Кредитного договору. Згідно п.9.1. ДКБОФО Банк надає Позичальнику споживчий кредит на підставі цього Договору та Договору кредиту, укладеного з Позичальником. Умови Договору кредиту в сукупності з умовами цього Договору визначають цілісні умови кредитування Позичальника, передбачені Законом України «Про споживче кредитування». У разі виявлення суперечностей між нормами Договору кредиту та цього Договору застосовуються норми Договору кредиту. Відповідно до 9.27. ДКБОФО цей Договір в частині Споживчого кредиту є укладеним з дня прийняття Позичальником пропозиції щодо укладення даного Договору, підписанням Позичальником Договору кредиту та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за Договором кредиту та даним Договором. Договір кредиту та страхування був підписаний Позичальником власноручно. Від імені Банку договір був підписний з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно п.13.3. Публічної пропозиції АТ «ІДЕЯ БАНК» про приєднання до ДКБОФО в редакції, що діяла з 08.04.2019 по 15.07.2019. Страховий агент, підписуючи Договір кредиту та страхування, діяв від імені ПрАТ "СК "ФОРТЕ ЛАЙФ" (далі – Страховик) також ж з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки, відтворених за допомогою технічного пристрою. Відповідно до п.1.7. Кредитного договору банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на власні потреби в сумі 49999,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж в сумі 6896,41 грн., а Позивальник відповідно до п. 9.9. та п. 9.14.2. ДКБОФО зобов`язується повернути кредит разом з процентами до дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком. У пунктах 1.4. та 1.6. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 60 місяців і датою повернення кредиту є 03/06/2024. Згідно п.1.3. Кредитного договору Позичальник за користування кредитом сплачує Банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення Кредитного договору становила 9.99% % річних і в подальшому не змінювалась. Згідно до п.9.12, 9.13 ДКБОФО нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту. Відповідно до п.1.6 Кредитного договору повернення заборгованості за договором здійснюється відповідно до Графіку, що міститься у Додатку №1 до Кредитного договору. Як було зазначено вище Договір кредиту та страхування є змішаним і у розділі 2 містяться умови щодо страхування, відповідно до яких Позичальник уклав з ПрАТ "СК "ФОРТЕ ЛАЙФ" договір добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 6896,41 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк. За умовами Кредитного договору, а саме п.1.7., та відповідно до п.9.31 ДКБОФО Позивальник доручає, а Банк бере на себе зобов`язання сплатити за рахунок наданого Кредиту та від імені Позичальника страховий платіж за таким договором страхування в день надання Кредиту. У пункті 3.12. Кредитного договору сторони погодили, що Банк відкриває позивальнику банківський поточний рахунок. У відповідності до приписів Закону України «Про споживче кредитування» при укладенні Кредитного договору Банком була доведена до відома Позивальника інформація про умови кредитування, розмір реальної річної процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується власноручним підписом Позивальника під текстом Договору, а також під текстом Паспорту споживчого кредиту (додаток №1 до Кредитного договору).

Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок Позичальника грошові кошти в сумі 49999,00 гривень, з яких також за рахунок суми кредиту сплатив на користь ПрАТ "СК "ФОРТЕ ЛАЙФ" страховий платіж від імені Позивальника в сумі 6896,41 гривень. У подальшому Позичальник виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково. Згідно виписки по рахунку Позичальника за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом Позичальник сплатив Банку лише 5180,43 гривень. Останній платіж проведено 09/08/2019. Строк на який було надано кредит за Договором сплив 03/06/2024. Після закінчення строку кредиту Кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії.

У зв`язку із зазначеним, станом на 16.11.2023 сформувалася наступна заборгованість Позичальника перед Банком за Договором: заборгованість за основним боргом в сумі 48703,81 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 16333,49 гривень, що разом становить 65037,30 гривень. Станом на 03/06/2024 розмір заборгованості за основним боргом і відсотками не змінився.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23. Відповідно до п.2.1. зазначеного договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 2.2. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі Боржників (Додаток №2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №3) Клієнтом Фактору засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього Договору. Друкований Реєстр Боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору. Згідно п.5.1 договору факторингу №16/11-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора саме в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього Договору (здійснення оплати за договором). Пункт 5.2. договору факторингу №16/11-23 визначає, що в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов`язань передбачених п.4.1 цього Договору Клієнт втрачає права на будь-які платежі Боржників в оплату їх Заборгованостей за Первинними Договорами. Відповідно до п.4.1. договору факторингу №16/11-23 Фактор виконав свої зобов`язання перед Клієнтом. Також Клієнт і Фактор підписали всі додатки до договору факторингу, зокрема і друкований Реєстр Боржників. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.21533.005334182 від 03/06/2019. Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.

Користуючись даним правом ТОВ «ФК «СОНАТІ» (Клієнт) 29.12.2023 уклало з ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) договір факторингу №29/12-23. Згідно п.2.1. цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Умови оплати, визначені п.4.1. вказаного договору, повністю виконані Фактором. Відповідно до п.5.1. договору факторингу №29/12-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами цього Договору. Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо Заборгованості Боржників за Первинними Договорами. Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.21533.005334182 від 03/06/2019 року.

Згідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.21533.005334182 від 03/06/2019, сформованої Первісним Кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 заборгованість Боржника/Позичальника становить: заборгованість за основним боргом в сумі 48703,81 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 16333,49 гривень, що разом становить 65037,30 гривень. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги – 16.11.2023. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судові засідання, призначені на 19.09.2025, 02.12.2025 та 19.02.2026 не з`явилася, про їх проведення повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та заяву про розгляд справи без її участі до суду не подавала.

Зі згоди представника позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України, суд проводить заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

03.06.2019 між АТ «Ідея Банк» (Банк/Кредитодавець), ТОВ «Нью Файненс Сервіс» (Страховий агент) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Позичальник/Споживач/Страхувальник/Застрахована особа) укладено договір кредиту та страхування №Z75.21533.005334182 (копія додаток №16 в переліку додатків до позову в електронному вигляді) про наступне: банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту – простий, сума – 49999.00 грн., процентна ставка – 9.99 % річних, змінювана, строк – 60 місяців, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата; комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується відповідно до діючих тарифів, які є невід`ємною частиною Договору; дата повернення кредиту – 03.06.2024; повернення здійснюється відповідно до графіку; кредит надається для власних потреб; змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки у розмірі 9.5 % збільшена на маржу банку в розмірі 0.49 %; нанесенням власноручного підпису під цим договором Страхувальник акцептує оферту ПрАТ «СК «ФОРТЕ ЛАЙФ» та укладає договір добровільного страхування життя № Z75.21533.005334182 від 03.06.2019 для клієнтів АТ «Ідея Банк», який є Договором приєднання згідно ст. 634 ЦК України; страховий одноразовий внесок – 6896.41 грн.; підписанням договору позичальник підтверджує, що ознайомлений з ДКБОФО та Тарифами, що акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО АТ «Ідея Банк». На договорі наявні ознаки власноручних підписів сторін договору.

До договору надано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено аналогічні договору основні умови кредитування, графік платежів, наявні ознаки власноручного підпису позичальника від 03.06.2019 (додаток №18 в переліку додатків до позову в електронному вигляді).

На підтвердження користування відповідачем коштами надано ордер-розпорядження №1 про видачу кредиту від 03.06.2019 на суму 43102.59 грн. «Договір №Z75.21533.005334182 від 03.06.2019» (додаток №19 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), ордер-розпорядження №2 про видачу кредиту від 03.06.2019 на суму 6896.41 грн. «Страховий платіж від ОСОБА_1 » (додаток №19 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), виписку по рахунку від 16.11.2023 за період з 03.06.2019 по 16.11.2023, з якої вбачається видача кредиту 03.06.2019 у розмірі 49999.00 грн. (6896.41 грн. – страховий платіж, 43102.59 грн. – видача кредиту), погашення кредиту на загальну суму 5180.43 грн., погашення плати за обслуговування на загальну суму 3029.94 грн., погашення прострочених процентів на загальну суму 804.17 грн., погашення простроченого основного боргу на загальну суму 1295.19 грн., погашення строкових процентів на загальну суму 51.13 грн. (додаток №15 в переліку додатків до позову в електронному вигляді).

Разом з позовом надійшла Публічна пропозиція АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), затверджена протоколом засідання Правління №06-06-02 від 06.03.2019 та ДКБОФО (додаток №17 в переліку додатків до позову в електронному вигляді) без ознак підпису відповідача. Щодо вказаних документів суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Ідея Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Ураховуючи вимоги статей 207, 1055 ЦК України кредитні договори, у тому числі які укладаються відповідно до ст.634 (договір приєднання), мають містити підписи сторін на всіх формулярах або інших стандартних формах, які містять умови такого договору.

До цих правовідносин не можна застосувати правила договору приєднання, передбачені ч. 1 ст.634 ЦК України, відповідно до яких договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Тарифи, що розміщені на офіційному сайті АТ «Ідея Банк» неодноразово змінювалися самим банком, тобто позивач міг додати до позовної заяви Умови і Тарифи у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Окрім цього, Умови і Тарифи відповідно до вимог статей 207, 634, 1055 ЦК України мають містити підпис відповідача, оскільки законодавством установлені вимоги щодо письмової форми до всіх форм кредитних договорів, у тому числі договорів приєднання.

Позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду Пропозицію та ДКБОФО, які не містять підпису відповідача, який би свідчив про те, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилася й погодилася з ними, підписуючи Договір кредиту та страхування, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без її відома.

Суд наголошує, що позивачем не надано копій примірників Пропозиції та ДКБОФО, які відповідно до ст.ст.207, 1055 ЦК України як складові частини кредитного договору мають містити підпис відповідача.

З наданих суду матеріалів убачається, що сторони уклали кредитний договір шляхом підписання відповідачем лише кредитного договору та паспорта кредиту.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки витяги з Пропозиція та ДКБОФО, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не містять підпису відповідача, а позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла відповідач підписуючи Договір, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без її відома, то їх не можна розцінювати як частину Договору, укладеного сторонами 03.06.2019. Отже, суд відхиляє умови Договору, викладені у витягах з Пропозиції та ДКБОФО через недостовірність таких доказів, а при вирішенні справи керується лише тими умовами Договору, які сторони узгодили шляхом підписання відповідачем кредитного договору та паспорта споживчого кредиту.

Вказане вище узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм статей 207, 633, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України в аналогічній справі, викладеними в постанові від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.21533.005334182 від 03.06.2019 за підписом АТ «Ідея Банк» станом на 16.11.2023 (додаток №14 в переліку додатків до позову в електронному вигляді) заборгованість становить 125636,10 грн., з яких 48703,81 грн. – основний борг, 16333.49 грн. – борг за відсотками, 60598.80 грн. – заборгованість по комісіям.

На підтвердження відступлення права вимоги до позивача за договором №Z75.21533.005334182 від 03.06.2019:

- договір факторингу №16/11-23 від 16.11.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» (додаток №1 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), згідно якого до останніх за плату відступається право вимоги до боржників, визначених в друкованому Реєстрі боржників, з моменту підписання сторонами Друкованого реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно» при умові виконання оплати;

- копії платіжних інструкцій: №566 від 17.10.2023 «Сплата гарантійного внеску, згідно договору про участь у торгах б/н від 17.10.2023» та №608 від 17.11.2023 «фінансування відступлення прав вимоги згідно договору №16/11-23 від 16.11.2023» (додаток №3 в переліку додатків до позову в електронному вигляді)

- копію друкованого реєстру боржників №1 від 16.11.2023 до договору факторингу №16/11-23 від 16.11.2023 (додаток №2 в переліку додатків до позову в електронному вигляді) в якому зазначено боржника ОСОБА_1 , договір №Z75.21533. 005334182 від 03.06.2019, сума боргу - 125636,10 грн., з яких 48703,81 грн. – основний борг, 16333.49 грн. – борг за відсотками, 60598.80 грн. – заборгованість по комісіям;

- договір факторингу №29/12-23 від 23.12.2023, укладеного між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд капітал» (додаток №4 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), згідно якого до останніх за плату відступається право вимоги до боржників, визначених в друкованому Реєстрі боржників, з моменту підписання сторонами цього договору;

- витяг з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 (додаток №8 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), в якому зазначено боржника ОСОБА_1 , договір №Z75.21533. 005334182 від 03.06.2019, сума боргу - 125636,10 грн., з яких 48703,81 грн. – основний борг, 16333.49 грн. – борг за відсотками, 60598.80 грн. – заборгованість по комісіям.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1055 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», у чинній на день укладення Договору редакції, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема, - шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі змістом ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1статті 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст.1054та ч. 2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення усієї суми кредиту.

Відповідно доч.1ст.512ЦКУкраїни Кредитору зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З положень частини 1, 2ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» (далі також - Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIIIтапідтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11,18Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частинами 1-4статті 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст.81, ч. 1 ст.83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно доч.ч.1,2,п.1ч.3ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-6статті137ЦПКУкраїни встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження розміру судових витрат на надання правової допомоги в розмірі 7200 грн позивач надав копію договору про надання правничої допомоги №1/04 з додатками (додаток №9 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), реєстру боржників від 01.04.2025 (додаток №10 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), копію акту прийому-передачі від 05.05.2025 (додаток №11 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (додаток №13 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), копію ордеру від 19.08.2025 (додаток №12 в переліку додатків до позову в електронному вигляді).

На підтвердження сплати судового збору у розмірі 2422.40 год. надано копію платіжної інструкції від 22.05.2025 (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 76-81, 89, 100, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282, 284, 289,352,354, п.п.15.5п.15ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43575686, адреса: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й пов., прим.68, 69) заборгованість за договором №Z75.21533.005334182 від 03.06.2019 в розмірі 65037.30 грн (шістдесят п`ять тисяч тридцять сім гривень 30 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43575686, адреса: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й пов., прим.68, 69) понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422.40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 7200.00 грн. (сім тисяч двісті гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43575686, адреса: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й пов., прим.68, 69);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення суду виготовлено 24.02.2026.

Суддя О.О. Золотоверха