Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №635/2703/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2703/25

Провадження № 2/635/401/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Омельник М.М.,

при секретарі судового засідання - Сліпченко К.С.,

за участю:

представник позивача - Бондаренко Г.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Бондаренко Галину Іванівну звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

-встановити, що на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 знаходиться неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-встановити, що на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 знаходиться троє дітей віком до 18 років, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В обґрунтування заяви посилався на те, що ОСОБА_2 , проживає у шлюбі ОСОБА_1 , який зареєстрований 01.04.2024 року Безлюдівській селищні Раді, про що 01 квітня 2024 року складено відповідний актовий запис № 6/свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 , видане Безлюдівського селищною радою Харківського району 01.04.2024 року. Від спільного шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 25.07.2016, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 14.09.2021. Також від першого шлюбу у дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народжения серії НОМЕР_5 від 07.06.2012. В даний час дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_6 не працює, займається вихованням малолітніх дітей. Колишній чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , батько ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 16.12.2015. На даний час ОСОБА_2 опікується за ОСОБА_8 , який перебуває на повному його матеріальному забезпеченні, він утримує ОСОБА_9 , фактично виконує обов`язки батька, відноситься до нього, як до свого рідного сина, займається його вихованням, належним чином забезпечує усім необхідним поряд зі своїми рідними дітьми, має посвідчення багатодітнього батька. Таким чином, на утриманні ОСОБА_2 фактично знаходяться троє неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію то мобілізаційну підготовку» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Отже, встановлення факту перебування на утриманні позивача ОСОБА_2 , трьох дітей віком до 18 років має юридичне значення для позивача, оскільки даний факт є підставою для звільнення його від призову на військову службу пвд час мобілізації.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2025 року за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2025 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - Міністерство оборони України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2025 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа: Міністерства оборони України про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явився.

Представник позивача - адвокат Бондаренко Г.І. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні не заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_2 та пояснила, що дійсно останній фактично утримує їхню сім`ю, а саме її та трьох неповнолітніх дітей.

Представник третьої особи - Міністерства оборони України- Лисенко В.Ю. надав заяву про розгляд справи без їх участі також прохав відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_11 в підготовче судове засідання сторони не з`явився про день, час та місце якого повідомлений належним чином. Крім того є користувачем в Електронному суді та отримав судову повістку згідно довідки про доставку електронного документу, причини неявки суду не повідомив. Будь яких заяв та клопотань не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

ІНФОРМАЦІЯ_12 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , актовий запис № 12. Батьками зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_7 (біологічний батько ОСОБА_3 ) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , актовий запис № 16101.

ІНФОРМАЦІЯ_13 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 20. Батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_14 народився ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 67. Батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

01 квітня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , актовий запис № 06.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 04 вересня 2024 року.

Згідно акту обстеження по факту проживання (не проживання) особи на території Безлюдівської селищної ради № 67 від 31 січня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають посвідчення багатодітної сім`ї від 28 травня 2024 серії НОМЕР_8 .

Згідно із заявою від 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 , остання підтверджує, що позивач дійсно виховує, утримує матеріально, забезпечує її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2012 року народження.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємець.

Зі слів ОСОБА_1 , остання не працює.

Між сторонами виник спір з приводу встановлення факту утримання трьох дітей і встановлення даного факту позивачеві необхідно для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Згідно із частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (ч. 1 ст. 18 СК України).

За частиною другою статті 18 СК України, суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також визнання його недійсним, скасування; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За частиною 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої-третьої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 286 СК України)

З викладених норм слід дійти висновку, що обов`язок батьків виховувати і утримувати свою дитину презюмується як нерозривно пов`язаний з особами батьків та народження ними дитини.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна чи піклувальника та має звужений обсяг прав і обов`язків щодо пасинка, падчерки в силу закону.

У вітчима відсутній правовий обов`язок утримувати дитину дружини, а таке утримання може здійснюватися ним добровільно на підставі власного волевиявлення.

Таким чином, у вітчима виникає обов`язок утримувати дітей лише у разі відсутності у них матері та батька, або якщо вони з поважних причин не можуть надавати належного утримання, що відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 14 грудня 2023 року в справі № 160/11228/23.

Факт перебування на утримані дітей особою, яка не є їхнім батьком, не може встановлюватись у безспірному порядку або за згодою матері або батька дітей.

Факт перебування дітей на утриманні власних батьків, не потребує юридичного встановлення, оскільки такий обов`язок закріплено Законодавством.

Батьками неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_1 (відповідач), які відповідно до вищезазначених положень Сімейного кодексу зобов`язані утримувати своїх дітей.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Водночас у частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).

Разом із тим, для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне, зокрема, існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав батьків обмежується / припиняється або встановлення того, що останні не надають дитині належного утримання.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення вказаного факту породжує для заявника виникнення прав та обов`язків визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки даний факт є підставою для отримання звільнення з військової служби (надання відстрочки від призову на військову службу).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Системний аналіз положень СК України та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить, що передбачене підпунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних жінок та чоловіків у разі перебування на їх утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, стосується військовозобов`язаних, які є батьками таких дітей або їх вітчимом у разі наявності обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 268 СК України, утримувати падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

В даному випадку ОСОБА_2 є вітчимом - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , проте у ОСОБА_3 є мати - ОСОБА_1 , яка зобов`язана утримувати як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Суду не надано переконливих доказів, що мати з поважних причин не може надавати дітям належного утримання.

Відповідач ОСОБА_1 не позбавлена батьківських прав стосовно своїх дітей та не визнана недієздатною.

Посилання представника позивача на те, що мати не працює, на переконання суду, не свідчить про те, що мати не утримує своїх дітей, оскільки відсутні дані, що вона не отримує будь-якого доходу, є непрацездатною та з поважних причин не може утримувати своїх дітей, а позивач як вітчим неповнолітніх дітей в силу положень ст.260 СК України має право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, судом встановлено, що заявником не виконано обов`язок з доведення належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, які мають значення для справи і на які він посилається, як на підставу своїх вимог про встановлення факту виховання та утримання неповнолітніх дітей.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем недоведені, а тому в задоволенні його вимог про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

к задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник позивача: ОСОБА_10 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6;

третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_11 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя М.М.Омельник