Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №630/1689/25 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1689/25

Провадження № 2/630/139/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся системою «Електронний суд» до суду із даним позовом, в якому вказав, що 29.04.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 00-9748010 у розмірі 5500 грн. У подальшому, 14.05.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22 919,00 грн.

Ухвалою від 19 січня 2026р. провадження по справі було відкрито та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 19 січня 2026р. було задоволено клопотання позивача та витребувано докази з Акціонерного товариства «Універсалбанк» про належність відповідачу платіжної карти та зарахування на неї кредитних коштів.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу в спрощеному порядку, а також зазначив, що просить розглядати справу у його відсутності та проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач відзиву на позов або клопотань до суду не подав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки або неподання відзиви суду не відомі.

Таким чином, враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

З врахуванням вказаного, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

29 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та позичальником ОСОБА_1 було укладено у електронному вигляді договір кредитної лінії №00-9748010, який позичальник підписав за допомогою одноразового ідентифікатора. За п.1.2 даного договору, сторони погодили кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 5000,00 грн. За п.1.3 кредит надається позичальнику на строк 360 днів із поверненням 24.04.2025. Пунктом 1.4 встановлено обов`язок позичальника повертати проценти у кожен 25 день. Пунктом 1.5.1 встановлено стандартну процентну ставку 1,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.5.2 встановлено знижену процентну ставку 1,32% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. За пунктом 1.6 встановлено одноразове нарахування комісії за надання кредиту 10% від суми кредиту , що складає 500 грн. За пунктом 2.8 кредит надається на кратку 444111ХХ-ХХХХ-3957 у день підписання договору. У розділі 6 договору сторони передбачили відповідальність за його невиконання, зокрема, пункт 6.4. передбачає сплату позичальником неустойки у вигляді штрафу за неналежне виконання зобов`язання із визначеними ставками: за другий день невиконання 250 грн, за п`ятий день 500 грн та за десятий 750 грн.

Як вбачається з відповіді АТ «Універсалбанк», отриманої судом у порядку витребування доказів, ОСОБА_1 належить карта № НОМЕР_1 , на яку з 29.04.2024 по 04.05.2024 було зараховано 5000,00 грн.

За договором факторингу №14052025-МК/ЮнітКапітал від 14.05.2025 ТОВ «Макс Кредит» відступило до ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками. За пунктом 2.2 договору, право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до вказаного договору факторингу, за номером 1234 значиться боржник ОСОБА_1 за договором №00-9748010 від 29.04.2024р. із загальною сумою заборгованості у розмірі 22919 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Макс кредит», у ОСОБА_1 за договором №00-9748010 від 29.04.2024р. наявний борг за кредитом за період з 09.04.2024 по 23.04.2025. При цьому нараховано 5000 грн боргу за тілом кредиту, 17419,50 грн заборгованість за відсотками, 499,50 грн заборгованості за комісіями, що разом становить 22919,00 грн.

З розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено платежі на погашення кредиту 29.05.2024 3028,50 грн, 28.06.2024 2455 грн, 23.07.2024 1837,50 грн, 29.08.2024 2000 грн та 2220 грн. Загальна сума погашень кредиту 11547 грн. Також, з розрахунку вбачається, що кредитор нараховував штрафні санкції на загальну суму 2250 грн.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданих позивачем документів вбачається, що кредитний договір між сторонами укладався в електронній формі. Відповідь АТ «Універсалбанк» свідчить про належність вказаної у договорі банківської картки відповідачу та про зарахування на неї кредитних коштів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 29.04.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем договору кредитної лінії №00-9748010 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Макс Кредит» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 5000,00 грн відповідачу ОСОБА_1 .

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідачем, згідно до наданих позивачем розрахунків, грошові кошти у повному обсязі повернуто не було.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшли всі права ТОВ «Макс Кредит» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9748010. Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» являється новим кредитором у зобов`язанні, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Для перевірки відповідності розрахунку заборгованості, слід визначити чи усі положення кредитного договору відповідають нормам законодавства.

Що стосується нарахування відповідачу комісії за пунктом 1.6 договору у розмірі 500 грн за ставкою 10% від суми кредиту, суд зазначає наступне.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії , платежі тощо за дії, які не є послугою.

У даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у пункті 1.5.1 та 1.5.2 договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця, за послуги, пов`язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту. Винагородою за надання кредиту законодавством України являються проценти.

У кредитному договорі №00-9748010 не зазначено, за які, пов`язані із наданням кредиту послуги, встановлено комісія у п.1.6.

Тому, зазначена у договорі комісія за надання кредиту не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Також, суд з розрахунку заборгованості вбачає, що до нього було включено штрафні санкції на загальну суму 2250 грн. Штраф встановлено пунктом 6.4 договору.

У пункті 18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан продовжувався, зокрема, з 09.05.2025 продовжено строком на 90 діб.

Оскільки, законодавець на рівні ЦК України (пункти 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню), суд вважає протиправним зарахування сплачених позичальником коштів на погашення неустойки в розмірі 2250,00 грн.

Що стосується розмірів процентної ставки у кредитному договорі, суд зазначає наступне.

Стосовно розміру процентної ставки суд зазначає наступне.

24.12.2023 набрав сили Закон України № 3498-IX від 22.11.2023, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» станом на дату укладення вказаного кредитного договору (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023) зазначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.

Оскільки кредитний договір укладено після набрання сили Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, до правовідносин має застосовуватися процентна ставка не більше 1% від суми кредиту на день.

Тому, встановлені у пунктах 1.5.1 та 1.5.2 процентні ставки 1,47% та 1,32% на день суперечать вимогам законодавства.

Тому, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення відсотків виходячих із процентної ставки 1% на день від суми кредиту.

Таким чином, вірною сумою до повернення мала бути 5000 грн тіла кредиту та відсотки 18000 грн (1% від 5000 за 360 днів). Разом це становить 23000 грн.

Із врахуванням сплат позичальника на загальну суму 11547 грн, вірною сумою боргу є 11453,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі свого обов`язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню у сумі 11453,00 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, додаткова угода №25770875279 до договору про надання правничої допомоги (де вказаний боржник ОСОБА_1 ), довіреність адвокату, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги, з вартістю послуг щодо ОСОБА_1 у 7000 грн, та витратами часу 6 годин.

Відповідно до положень частини 3 ст. 141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що ціною позову в даному випадку є кредит у розмірі 5000,00 грн. Отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків. У звіті про надання правової допомоги зазначено, що робота з цією позовною заявою потребувала 6 годин часу, що вочевидь не є пропорційним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, обгрунтованою та пропорційною сумою витрат на правову допомогу, яка була надана у даній справі є 3000 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду у наступних розмірах.

Сума задоволених вимог 11453,00 грн складає 49,97% від 22919,00 грн заявлених вимог. Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 2422,40 грн.

Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 49,97 % сплаченого судового збору, тобто 1210,47 грн та витрат на правову допомогу 3000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

вирішив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за кредитним договором №00-9748010 від 29.04.2024 у розмірі 11453 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» ЄДРПОУ 43541163, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1210 (одна тисяча двісті десять) грн 47 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІТ КАПІТАЛ» ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01024, м.Київ, вул. Рогнідинська, 4 літ.А, оф.10;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Сухоруков