Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №642/1341/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

25.02.2026

642/1341/26

3/642/392/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2026 року суддя Холодногірського районного суду м.Харкова Грінчук О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ ХМУ в Харківській обл. 22.02.2002, працюючої реалізатором, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 156 КУпАП,

встановив :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД 697175 від 12.02.2026, 12.02.2026 о 17 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю цигарками «Marlboro» без марок акцизного податку на станції метро «Вокзальна» у підземному пішоходному переході у кіоску №34по010922349 біля виходу №4 за адресою м. Харків, пл. Привокзальна, 2, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 156 КУпАП.

ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення просила розглядати справу без її участі, вину визнає.

Враховуючи положення ч.2 ст.268 КУпАП, суддя вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, відносно якої складено протокол.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

У відповідності до приписів ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Об`єктом правопорушення за ч.1 ст. 156 КУпАП є суспільні відносини у сфері торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, а також у сфері охорони здоров`я населення. Зазначені відносини врегульовані на законодавчому рівні, зокрема - Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, полягає у здійсненні роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

За правилами ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним, може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

У відповідності до ч.1, п.1 ч.2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Цивільний кодекс України врегламентовує, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України); фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ст. 50 ЦК України). Нормою ст. 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що роздрібна торгівля алкогольними напоями дозволяються суб`єкту господарювання за наявності в нього ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Тобто, із вищевказаного вбачається, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.156 КУпАП настає для суб`єктів господарювання, а не для будь-яких інших осіб. Суб`єктами даного правопорушення можуть бути громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю у цих галузях.

В скерованому до суду адміністративному матеріалі не міститься доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності ані як фізичною особою-підприємцем, ані шляхом виступу засновником юридичної особи, відтак, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, відтак, суб`єктом даного правопорушення.

Також відсутні докази того, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштована як реалізатор, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Також суд зазначає, що відповідальна особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення за ст. 156 КУпАП, повинна зазначити, яку саме норму чинного Закону порушила особа щодо якої складений протокол.

Проте протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на конкретну норму закону із зазначенням частини та статті, яку порушила особа, стосовно якої складено протокол, тому об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не формалізована.

При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні правопорушення, в тому числі й адміністративного, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.

У рішенні від 21.07.2011 у справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З огляду на вищенаведене, всупереч вимог ст. 251 КУпАП, посадовою особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, не надано жодних доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП.

Як зазначено в статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, керуючись засадами принципу законності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 156 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.156, 254, 256, 278, 280, 283-284 КУпАП, суддя -

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 156 КУпАП – закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Холодногірський районний суд м. Харкова.

Суддя