Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №639/8813/25 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/8813/25

Провадження № 2/639/506/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/8813/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовної заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором кредиту № 71815482 у розмірі 32323,32 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані керівником ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь Ольгою Віталіївною.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 19.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71815482, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кредит у розмірі 1500,00 грн строком на 26 днів (з 19.06.2025 по 14.07.2025) зі сплатою процентів у розмірі 0.211% в день, що нараховуються на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 225,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписаний позичальником електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу. 04.07.2025 між позикодавцем та позичальником за ініціативою останнього укладено додаткову угоду №15287277 до договору позики № 71815482, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму позики на 20500,00 грн, в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме 22000,00 грн, змінено процентну ставку з 0,211% на 1%. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу. Відповідач був ідентифікований первісним кредитодавцем за посередництвом системи BankID НБУ. На виконання умов договору та додаткової угоди до нього кредитодавець виконав зобов`язання, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1500,00 грн та 20500,00 грн за посередництвом АТ «Таскомбанк» на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу, процентів та інших нарахувань не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32323,32 грн, що складається з: 19354,75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2467,48 грн - сума заборгованості за процентами, 225,00 грн - сума заборгованості за комісією, 10276,09 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування. 16.10.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого та на підставі Реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 останній набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача в сумі 32323,32 грн.

03.12.2025 ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 19.06.2025 до 22.06.2025; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 04.07.2025 до 07.07.2025 (а.с.73-74).

06.01.2026 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання задля реалізації відповідачем прав, передбачених ЦПК України (а.с.100).

29.01.2026 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання задля реалізації відповідачем прав, передбачених ЦПК України, в цій ухвалі суд роз`яснив відповідачу, що у разі чергової неявки в судове засідання, за відсутності підписаної відповідачем та належним чином засвідчених ним копії поданих суду документів, суд, відповідно до ч.3, 4 ст. 223 ЦПК України, вирішує справу не підставі наявних в ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (а.с.115).

Позивач в особі директора Ґедзь О.В. у позовній заяві просила розглянути справу за відсутністю представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. 05.12.2025, 12.01.2026 та 02.02.2026 подала до суду заяви, в яких просила розглядати справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, у судове засідання повторно не з`явився, своїм правом на подання відзиву не скористався.

25.02.2026 на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив перенести судове засідання, у зв`язку з тим, що він перебуває на службі та немає змоги приїхати.

За змістом ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до частин 5, 6, 8 ст. 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Заява ОСОБА_1 та додані до неї документи подані до суду в електронній формі, та в порушення наведених норм закону, не підписані кваліфікованим електронним підписом заявника відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", а отже не можуть бути прийняті судом та братися до уваги.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, сприяв відповідачу в реалізації ним прав, передбачених ЦПК України, двічі відкладав судовий розгляд справи, роз`яснював відповідачу вимоги закону, які ставляться до поданих ним в електронній формі заяв та документів.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Оскільки позивач виклав свою позицію щодо спірних правовідносин у заяві по суті - позовній заяві, а відповідач, достовірно знаючи про розгляд справи в суді, своїм правом на подання відзиву не скористався, суд доходить висновку, що неявка сторін (їх представників) не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

25.02.2026 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд 25.02.2026 на місці долучив до матеріалів справи витребувані від АТ «Універсал Банк» докази, що надійшли до суду 11.12.2025 (а.с.85-88).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 19.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття позичальником Оферти (акцепт) та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71815482, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково, та оплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Сторони погодили, що сума кредиту - 1500,00 грн, строк кредитування/строк договору - 26 днів, процентна ставка в день - 0,211% (фіксована), комісія за надання кредиту - 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 225,00 грн. Дата надання кредиту - 10.06.2025, дата повернення кредиту 14.07.2025. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та включаючи день його повернення. За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом. Умовами договору передбачено право кредитодавця нараховувати пеню у розмірі 4,00% в день за понадстрокове користування кредитом. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди (а.с.17-24).

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до договору надання коштів у кредит № 71815482 від 19.06.2025), дата видачі кредиту - 19.06.2025, дата повернення кредиту - 14.07.2025, сума кредиту - 1500,00 грн, проценти за користування кредитом - 82,29 грн, комісія за надання кредиту - 225,00 грн, реальна річна процентна ставка - 1419,41%, загальна вартість кредиту - 1807,29 грн (а.с.25).

Договір надання коштів у кредит та Таблиця підписані позичальником ОСОБА_1 19.06.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «68737».

Договір містить інформацію про анкетні дані відповідача, його місце проживання, податковий номер, серію, номер паспорт та дату його видачі, електронну адресу, номер телефону та реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Також, 04.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором укладено додаткову угоду № 15287277 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71815482 від 19.06.2025, відповідно до умов якої, на підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної системи, кредитодавець збільшує суму наданого позичальнику кредиту 1500,00 грн на 20500,00 грн, та загальний розмір наданого кредиту становить 22000,00 грн. Сторони домовились, що починаючи з дня збільшення суми кредиту до дати повернення кредиту, що визначена договором, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,00%, та проценти за вказаною ставкою нараховуються в тому числі на частину суми кредиту, яка була надана до укладення додаткової угоди за умовами договору, починаючи з дати укладення додаткової угоди до дати повернення кредиту (а.с.26).

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до договору надання коштів у кредит № 71815482 від 19.06.2025), дата видачі кредиту - 19.06.2025, дата повернення кредиту - 14.07.2025, сума кредиту - 22000,00 грн, проценти за користування кредитом - 2467,48 грн, комісія за надання кредиту - 225,00 грн, реальна річна процентна ставка - 4353,90%, загальна вартість кредиту - 24692,48 грн (а.с.27).

Додаткова угода та Таблиця підписані позичальником ОСОБА_1 04.07.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «80400».

Додаткова угода містить інформацію про анкетні дані відповідача, його місце проживання, податковий номер, серію, номер паспорт та дату його видачі, електронну адресу, номер телефону та реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договорів: № 71815482 (одноразовий ідентифікатор 68737 відправлений позичальнику 19.06.2025 о 12:51:25 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ); № 15287277 (одноразовий ідентифікатор 80400 відправлений позичальнику 04.07.2025 о 16:01:21 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с.28).

АТ «Таскомбанк» провів транзакцію з переказу на картку № НОМЕР_3 : 19.06.2025 о 12:52:06 коштів у розмірі 1500,00 грн; та 04.07.2025 о 16:01:35 коштів у розмірі 20500,00 грн (а.с.30,31).

Відповідно до витребуваної судом від АТ «Універсал Банк» інформації, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано банківську картку № НОМЕР_3 (а.с.85-86).

З наданих АТ «Універсал Банк» виписок по картці № НОМЕР_3 ОСОБА_1 суд вбачає, що на вказану картку здійснено зарахування грошових коштів: 19.06.2025 о 12:52:07 у розмірі 1500,00 грн та 04.07.2024 о 16:01:37 у розмірі 20500,00 грн (а.с.87-88).

16.10.2025 ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) уклали Договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (а.с.32-36).

16.10.2025 ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) склали Реєстр прав вимог № 16/10/25-02, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, відповідно до якого

до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 71815482 від 19.06.2025 на суму 32323,32 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 19354,75 грн, сума заборгованості по процентам - 2467,48 грн, сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування - 10276,09 грн, комісія - 225,00 грн (а.с.37-38).

ТОВ «Фінпром Маркет» здійснив оплату реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 згідно договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів від 20.10.2025 (а.с.39,40).

На підтвердження наявності та розміру заборгованості за договором № 71815482 від 19.06.2025 позичальника ОСОБА_1 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» складений детальний розрахунок, згідно з яким заборгованість станом на 16.10.2025 складає 32323,32 грн, з яких: 19354,75 грн - тіло кредиту, 2479,31 грн - залишок по процентам, 10276,09 грн - залишок відсотків за понадстрокове користування, 225,00 грн - комісія (а.с.13-14).

Згідно зі складеним ТОВ «Фінпроммаркет» розрахунком за період з 15.10.2025 по 04.11.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 71815482 від 19.06.2025 складає 32323,32 грн, з яких: 19354,75 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2479,31 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 10276,09 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування, 225,00 грн - комісія (а.с.6).

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З договору № 71815482 від 19.06.2025 та додаткової угоди до нього № 15287277 від 04.07.2025 суд вбачає, що відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір та додаткова угода до нього укладені за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір № 71815482 від 19.06.2025 та додаткова угода до нього № 15287277 від 04.07.2025 укладені у формі електронного документу з електронними підписами сторін між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником ОСОБА_1 , є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, належним чином не виконував свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, порушивши умови кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Отже, дії Товариства щодо встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту та вимога про стягнення нарахованої комісії є правомірними.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, з наданого розрахунку заборгованості суд вбачає, що відсотки за користування коштами кредиту нараховувалися з 19.06.2025 по 27.07.2025 включно та 25.09.2025, тобто поза межами строку кредитування, яким є з 19.06.2025 по 14.07.2025 включно.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

(постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості».

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Оскільки відсотки за користування коштами позики нараховувалися кредитодавцем позичальнику поза межами строку кредитування, а після 14.07.2025 припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України.

Здійснивши розрахунок процентів, суд установив, що за період з 19.06.2025 по 14.07.2025 (26 днів) розмір відсотків складає 2467,55 грн.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 71815482 від 19.06.2025 у розмірі 22047,30 грн, з яких: 19354,75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2467,55 грн - сума заборгованості за відсотками, 225,00 грн - сума заборгованості за комісією.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 11,76 грн (2479,31 - 2467,55) та в частині стягнення заборгованості за відсотками за понадстрокове користування у розмірі 10276,09 грн (разом 10287,85 грн) суд відмовляє з наведених вище підстав.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.5).

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн позивач надав копії таких документів: договору № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, укладеного між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та ТОВ «Фінпром Маркет», де визначений гонорар адвоката, зокрема: вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції, аналіз судової практики та збір документів/доказів - 500,00 грн за одну справу; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики - 4000,00 грн за одну справу; витягу з Акту № 8-ФП від 29.10.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, згідно з яким адвокатом надані послуги щодо боржника ОСОБА_1 - вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції, аналіз судової практики та збір документів/доказів - 500,00 грн, підготовка/складання та направлення/подача позовної заяви до боржника за договором позики. В тому числі представництво інтересів клієнта в суді - 4000,00 грн; акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, де серед інших, є боржник ОСОБА_1 ; платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 10.11.2025 про сплату ТОВ «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_2 112500,00 грн згідно акту № 8-ФП приймання наданої правничої допомоги від 29.10.2025 за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25-ФП від 25.08.2025, ордеру (а.с.41-51).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявив.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн не є цілком співмірним із: ціною позову, складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), зокрема, визначення правової позиції, аналіз судової практики та збір документів/доказів - 500,00 грн за одну справу, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд» керівником ТОВ «Фінпром Маркет», а не адвокатом Ткаченко Ю.О.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, ціною позову, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (68,21%), та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1652,32 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2728,40 грн.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76-81, 82, 89, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (рахунок НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», код 334851) заборгованість за договором надання коштів у кредит № 71815482 від 19.06.2025 у розмірі 22047 (двадцять дві тисячі сорок сім) грн 30 коп., що складається з: 19354,75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2467,55 грн - сума заборгованості за відсотками, 225,00 грн - сума заборгованості за комісією.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 10287 грн 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (рахунок НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», код 334851) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1652 (одну тисячу шістсот п`ятдесят дві) грн 32 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2728 (дві тисячі сімсот двадцять вісім) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 25.02.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО