Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №487/8198/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8198/25

Провадження № 2/487/582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.02.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/8198/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025 представник ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» - адвокат Титаренко В.В. звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-103093734 від 31.08.2021 у розмірі 33662,77 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що 31.08.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-103093734, відповідно до якого банк відкрив поточний рахунок «для виплат» та надав відповідачу послугу споживчого кредиту, під яким розуміється грошові кошти, що надаються клієнту шляхом зарахування на його поточний рахунок. Банк виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , надавши останньому кредит в сумі та на умовах, передбачених у кредитному договорі, проте останній всупереч умова кредитного договору, припинив виконувати взяті на себе зобов`язання та здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, а також проценти за користування кредитними коштами.

Крім того 20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі, і за кредитним договором № 014-RO-82-103093734 від 31.08.2021, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким становить 33662,77 та складається із: суми заборгованості за кредитом у розмірі 28105,29 грн. та суми заборгованості за процентами у розмірі 5557,48 грн.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 головуючим суддею визначено суддю Боброву І.В.

Суд своєю ухвалою від 05.11.2025 відкрив провадження та призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 31.08.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-103093734 (далі - Договір) шляхом підписання електронним підписом кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника – ОСОБА_1 .

Відповідно до умов вказаного Договору банк надає клієнту послугу споживчого кредиту, під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта з метою придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.1 Договору).

Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що для надання послуги споживчого кредиту банк відкриває клієнту поточний рахунок «Для виплат» в гривнях на умовах згідно пункту 4.1 заяви-договору.

На умовах цієї заяви-договору, з дати надання кредиту, банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 30057,68 грн, а клієнт зобов`язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування.

У пункті 2.2 Договору вказано, що строк кредиту – 72 місяці з 31.08.2021 по визначену графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу.

Пунктом 2.3, 2.4 Договору встановлено, що проценти за користування кредитом – процентна ставка фіксована і становить: 50,90 % річних.

Дата сплати щомісячного ануїтетного платежу – 31 числа кожного календарного місяця згідно графіка.

Крім того 20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-67F, відповідно до якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників за переліком в реєстрах боржників.

Відповідно до копії реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 114/2-67F від 20.02.2024 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-103093734 від 31.08.2021.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Частинами 3, 4, 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, а саме, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведеним вимогам кредитний договір № 014-RO-82-103093734 від 31.08.2021 відповідає, що свідчить про належне укладення вказаного договору шляхом проставляння електронного підпису сторін.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позичку частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав та надав відповідачу кредит у сумі 30057,68 грн, проте відповідач не виконав свого зобов`язання належним чином та має непогашену заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-103093734 від 31.08.2021, яка відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором складає 33662,77 грн, з яких: 28105,29 грн сума заборгованості за кредитом, 5557,48 грн сума заборгованості за процентами.

З урахуванням встановленого вище, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджені факти: укладання 31.08.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 014-RO-82-103093734 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім в повному обсязі зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору відсотками за користування кредитними коштами, а також перехід права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 014-RO-82-103093734 від 31.08.2021 до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», що є підставами для задоволення позовних вимог.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає таке.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 1400,00 грн та 3028,00 грн сплаченого судового збору за поданням даного позову.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду такі документи: копію договору № 14/06/2023 про надання правничої допомоги від 14.06.2023, укладений між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та адвокатом Титаренком В.В., копію додаткової угоди № 1 від 09.06.2024 до договору № 14/06/2023 про надання правничої допомоги від 14.06.2023, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 27.08.2025 відповідно до договору № 14/06/2023 про надання правничої допомоги від 14.06.2023, копію платіжної інструкції № 2244 від 29.08.2025 на суму 1400,00 грн.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що такі витрати підтверджені належними доказами та клопотання про їх зменшення не подано іншою стороною, а тому відсутні передбачені ст. 137 ЦПК України підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1400,00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-103093734 від 31.08.2021 у розмірі 33662,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», місце знаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, код ЄДРПОУ 39508708.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 23.02.2026.

Головуючий суддя І. В. Боброва