Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №727/11087/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11087/25

Провадження № 1-кп/727/135/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого - судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_3

захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42025266010000163 від 29.05.2025року, по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Старий Вовчинець, Глибоцького району, Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні три малолітні дитини, військовослужбовця, на підставі ст.89 КК України раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в селищі Глибока Чернівецького району Чернівецької області, познайомився із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У ході їхньої розмови була піднята тема мобілізації та ОСОБА_6 висловився, що має можливість допомогти в уникненні призову, оскільки має хороші відносини із посадовими особами КНП «Глибоцька багатопрофільна лікарня», може допомогти в оформленні на батька

ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , медичних документів і підписання висновку лікарсько-консультативної комісії (далі ЛКК ), а саме висновку про наявність порушення функцій організму, через які особи не можуть самостійно пересуватися і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/0 ).

За вирішення цього питання, яке полягає в оформленні та виготовленні вищезазначеного документа, який в подальшому надасть ОСОБА_7 підставу для отримання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання неправомірної вигоди йому за вплив на посадових осіб КНП «Глибоцька багатопрофільна лікарня» в розмірі 4000 доларів США. Погодившись на дану пропозицію, останні домовились про передачу коштів через декілька днів.

У подальшому, 13.06.2025 року близько 12:25 год. ОСОБА_6 , перебуваючи в м.Чернівці по вул. Героїв Майдану, 159-А (на території кладовища), продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, протиправно, із корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, запевнивши ОСОБА_7 у наявності особистих зав`язків у КНП «Глибоцька багатопрофільна лікарня» та можливості отримання висновку про наявність порушення функцій організму, через які особи не можуть самостійно пересуватися і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/0 ), отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 4000 Євро (станом на 13.06.2025 згідно курсу НБУ становить 192330 гривень) в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення працівниками КНП «Глибоцька багатопрофільна лікарня», які уповноважені винести висновок про наявність порушення функцій організму, через які особи не можуть самостійно пересуватися і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/0 ), як особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково. Суду пояснив, що визнає фактичні обставини, що відбулись. Однак, він не повідомляв ОСОБА_7 про необхідність передачі йому коштів у сумі 4000 доларів США за вплив на посадових осіб лікарні. Вважає, що відбулась провокація злочину, його було спровоковано заявником. Так, ОСОБА_7 сам його знайшов та попросив допомогти отримати заключення ВЛК на свого батька. Заявник сказав йому, що у нього проблеми з військовими та ТЦК і що він надав їм неправомірну вигоду. У його батька за станом здоров`я були всі підстави для отримання такого заключення. Він запропонував ОСОБА_7 зустрітися на кладовищі «Годилів». Там останній передав йому конверт, проте він не знав, що там були кошти. Запевняв, що таким не займався, проте хотів допомогти заявнику. Він дійсно декілька разів телефонував ОСОБА_7 , коли той набирав його, проте не зміг дозвонитися. Просив суворо не карати.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що влітку 2025 року хотів оформити своєму батьку групу, щоб зробити собі догляд за ним. Знайомий дав йому номер телефону обвинуваченого та сказав, що останній все зробить. Вони зустрілись в смт.Глибока. ОСОБА_9 сказав, що має знайомих в лікарні в Глибоці і зробить йому за три тижні довідку по догляду за 4000 тисячі. Він мав зібрати пакет документів. ОСОБА_9 почав йому телефонувати. Після другої зустрічі знайомий йому сказав, що ОСОБА_6 може кинути його на гроші. Тому він звернувся до поліції і написав заяву. На той час, коли заявник спілкувався із обвинуваченим у нього не було права на відстрочку. Передача коштів відбулася в червні 2025 року на території кладовища «Годилів». Він надав своїх 100 євро, а решту коштів у сумі 3900 євро надали працівники поліції. Право на відстрочку у нього виникло після того, як він 19.08.2025 року зареєстрував офіційний шлюб із своєю цивільною дружиною, яка має інвалідність. Відмітка про відстрочку у резерв плюс у нього датована 03.10.2025 року.

Незважаючи на позицію обвинуваченого, його вина у вчиненні кримінального правопорушення та встановлених судом обставин, крім показів свідка, підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, дослідженими та проаналізованими судом, а саме:

-Витягом ЄРДР №42025266010000163 від 29.05.2025 року, відповідно до якого 29.05.2025 року о 13 год. 48 хв. до реєстру було внесено відомості за повідомленням ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 запевнив його у наявності особистих зв`язків у КНП «Глибоцька багатопрофільна лікарня» та можливості отримання висновку про наявність порушення функцій організму, через які особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійні основі за умови передачі неправомірної вигоди у розмірі 4000 доларів США (а.п.1-2 Том 1);

-Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_7 повідомив, що в ході розмови із чоловіком на ім`я ОСОБА_10 , останній повідомив, що має можливість допомогти в уникненні призову, у зв`язку з тим, що має гарні відносини з посадовими особами КНП «Глибоцька багатопрофільна лікарня» та може допомогти оформити на його батька ОСОБА_8 медичних документів та підписання висновку ЛКК. ОСОБА_10 вказав, що за вирішення цього питання йому необхідно надати неправомірну вигоду посадовим особам КНП «Глибоцька багатопрофільна лікарня» в розмірі 4000 доларів США (а.п.9-11 Том 1);

-Заявою ОСОБА_7 від 30.05.2025 року про надання добровільної згоди на проведення відносно нього негласних слідчих (розшукових) дій за фактом вимагання у нього неправомірної вигоди (а.п.25 Том 1);

-Відповіддю 7 відділу Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України на виконання доручення про проведення слідчих дій від 11.06.2025 року, відповідно до якої встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , увійшовши в злочинну змову із невстановленими медичними працівниками КНП «Глибоцька багатопрофільна лікарня», з метою особистого збагачення, налагодили схему незаконного збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від військовозобов`язаних осіб за сприяння від ухилинення від мобілізації у розмірі 4000 доларів США за підготовку ними медичних документів та підписання висновку ЛКК, що в подальшому використовуються військовозобов`язаними особами для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.п.48 Том 1);

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.06.2025 року, згідно якого ОСОБА_7 у присутності понятих не впізнав осіб, зазначених на фотознімках, в тому числі і особу зображену на фото №3 ОСОБА_10 (а.п.57-59 Том 1);

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.06.2025 року, згідно якого ОСОБА_7 у присутності понятих впізнав особу, зображену на першому фотознімку, як особу, яка йому відома як ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), з яким він спілкувався протягом останнього місяця з приводу документів (а.п.60-63 Том 1);

-Заявою від 13.10.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_7 добровільно надав органу досудового розслідування грошові кошти у сумі 100 євро (одну купюру номіналом 100 євро серії SE6035719348) для викристання їх в кримінальному провадженні з метою документування вимагання від нього неправомірної вигоди по кримінальному провадженню №42025266010000163 від 29.05.2025 року (а.п.67-68 Том 1);

-Протоколом затримання та відеозаписом до нього від 13.06.2025 року, відповідно до якого о 12 год. 29 хв. біля приміщення муніципальної ритуальної служби кладовища «Годилів», що по вул.Героїв Майдану, 159А м.Чернівці, було затримано ОСОБА_6 . Під особистого обшуку затриманого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Айфон 13» зеленого кольору; мобільний телефон марки «Айфон 7» чорного кольору; паперовий конверт з коштами в сумі 4000 євро разом із паспорт на ім`я ОСОБА_7 (а.п.86-90 Том 1);

-Протоколом огляду від 20.06.2025 року, у ході проведення якого було оглянуто мобільні телефони марки «Apple iPhone 13pro» ІМЕІ НОМЕР_1 та «Apple iPhone 8» ІМЕІ НОМЕР_2 , належні ОСОБА_6 . Під час огляду телефону марки «Apple iPhone 8» ІМЕІ НОМЕР_2 виявлено, що у ньому наявна сім-картка «Київстар». Оглянувши додаток «WhatsApp», виявлено діалог та велику кількість аудіо дзвінків з абонентом під назвою « ОСОБА_12 », де зазначено мобільний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7

-Під час огляду телефону марки «Apple iPhone 8» ІМЕІ НОМЕР_2 виявлено, що у ньому наявна сім-картка «Київстар». Оглянувши додаток «WhatsApp», виявлено діалог та три ауді дзвінки з абонентом під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5 », де зазначено мобільний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 (а.п.151-154 Том 1);

-Протоколом огляду від 18.06.2025 року, під час проведення якого було оглянуто спеціальний сейф-пакет під номером PSP 1517485, всередині якого наявні грошові кошти в сумі 4000 Євро та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

-Оглянувши грошові кошти у сумі 4000 євро виявлено 1 купюру номіналом 100 євро серії та номер SE6035719348 , яка являється дійсним платіжним засобом. Решта коштів у сумі 3900 євро (19 купюр) є несправжніми (імітаційними) засобами (а.п.155-158 Том 1);

-Постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 12.06.2025 року, відповідно до якої прокурором з метою отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_14 було постановлено провести негласну слідчу дію: контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. До проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту залучено за добровільною згодою ОСОБА_7 , якого попереджено про недопустимість вчинення дій, направлених на підбурювання ОСОБА_6 . Під час проведення спеціального слідчого експерименту використати заздалегідь ідентифіковані засоби: грошові кошти в загальній сумі 4000 євро, з яких 100 євро - добровільно надав ОСОБА_7 , а 3900 євро є несправжніми (імітаційними) засобами (а.п.182-184 Том 1);

-Протоколом про результати негласної слідчої дії: контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 14.06.2025 року , відповідно до якого грошові кошти у сумі 4000 євро 13.06.2025 року о 09 год. 30 хв. у присутності заявника ОСОБА_7 було оглянуто при природному освітленні, про що складено окремий протокол. Перед врученням грошові кошти в сумі 100 євро SE6035719348 оглянуто. Також оглянуто 3900 євро ( 19 несправжніх імітаційних засобів) у вигляді грошової купюри номіналом 200 євро з серійним номером SE5005927909. Надалі вказані кошти передано ОСОБА_7

-У подальшому, орієнтовно о 12 год. 15 хв. ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_6 на території цвинтаря за адресою АДРЕСА_2 . Під час зустрічі ОСОБА_6 розповідав процедуру підготовки медичних документів та підписання висновку ЛКК для батька ОСОБА_7 , після чого останній передав ОСОБА_6 підготовлені грошові кошти у сумі 4000 євро, які останній поклав собі у штани позаду спини (а.п.187-188 Том 1);

-Протоколом виготовлення несправжніх імітаційних засобів для проведення негласної слідчої дії: контроль за вчиненням злочину від 12.06.2025 року, згідно якого 12.06.2025 року за допомогою багатофункціонального пристрою марки «Xerox» марки WC інвентарний номер 40108981020000078144 відскановано з обох боків 19 грошових купюр номіналом 200 євро та 1 грошову купюру номіналом 100 євро. Після цього сканкопії купюр перенесено на службовий ПК, інвентарний нномер 1014611647, де за допомогою програмного забезпечення «Paint» та «Microsoft Word» на сканкопія лицевої частини вказаних купюр номіналом 200 євро замінено оригінальний серійний номер на вигадані, а саме на «SE5005927909» та надруковано на 1 листі формату А4 несправжній імітаційний засіб у вигляді грошової купюри номіналом 100 євро з написом «Сувенір». Продовжуючи виготовлення несправжніх засобів, за допомогою канцелярського ножа та лінійки, вирізано з листків формату А4 надруковані несправжні (імітаційні) засоби у вигляді грошових купюр номіналом по 200 євро та купюру номіналом 100 Євро (а.п 189 -190 Том 1);

-Протоколом огляду, ідентифікації та вручення від 13.06.2025 року, відповідно до якого у присутності заявника ОСОБА_7 було оглянуто грошові кошти в сумі 4000 євро, з яких: 100 євро SE6035719348, яка являється дійсним платіжним засобом, та 3900 євро ( 19 несправжніх імітаційних засобів) у вигляді грошової купюри номіналом 200 євро з серійним номером SE5005927909 та 1 несправжній іміаційний засіб у вигляді грошової купюри номіналом 100 євро з написом «Сувенір». Вказані кошти надано заявнику ОСОБА_7 та попереджено про недопустимість в подальшому контакту із грошовими коштами до моменту їх безпосередньої передачі (а.п.191-192 Том 1);

-Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 03.06.2025 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведення відносно громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негласних слідчих дій у виді: - аудіо, відеоконтролю особи з метою фіксації його розмов або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з його діяльністю або за місцем перебування, тощо; спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, з метою пошуку, фіксації і перевірки інформації про особу, її поведінку та тих осіб з з ким ця особа контактує; - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме: провести із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбір та фіксацію змісту інформації, що передається ОСОБА_7 з його мобільного номеру телефону НОМЕР_3 (а.п.201-203 Том 1);

-Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 12.06.2025 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведення відносно громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , негласних слідчих дій у виді: - аудіо, відеоконтролю особи з метою фіксації його розмов або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з його діяльністю або за місцем перебування, тощо; спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, з метою пошуку, фіксації і перевірки інформації про особу, її поведінку та тих осіб з нким ця особа контактує; - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме: провести із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбір та фіксацію змісту інформації, що передається ОСОБА_6 з його мобільного номеру телефону НОМЕР_4 (а.п.210-212 Том 1);

-Протоколами про результати проведення негласної слідчої дії: аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 25.06.2025 року аналогічного змісту, згідно якого було зафіксовано ряд розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Зокрема,

-Так, 03.06.2025 року о 15 год. 30 хв. о 15 год. 43 хв. між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відбулась телефонна розмова наступного змісту, зокрема:

«А: ( ОСОБА_7 ): дивися, скажи мені, я переживаю за гроші. Ти кажеш мені гроші всі вперед, які є гарантії, що я тебе шукати не буду ?

Б: ( ОСОБА_6 ): Ну, конечно, я тебе чекав тиждень.

А: Ну а в мене чоловіче, ви дзвоните, наярюєте, а я роблю на будівництві… Б: Ти мені дзвониш, кажеш, що їдеш, а потім не береш трубки? …..

А:Ти кажеш ОСОБА_15 поставив, я потім тільки но до ОСОБА_15 буду мати претензії?

Б: А потім я буду тебе шукати чи що? З тими справками чи що ?...

Б: З Кельменців прийшов. Я іду туда. З тобою заходить чоловік і все проходить. Тобі нема що. Ти лиш мусиш іти на ВЛК через ту довідку. Там дадуть тобі направлення і ти проходиш флюорографію. Узі мусиш пройти по-любому, і взагалі прийти у 38 кабінет, де ти даєш то направлення, де тебе реєструють мусить бути людина. Я буду теж там, це не проблема, тож тебе ніхто не забирає нікуди. …

Б. Потім треба буде паспорт, код, віськовий квиток. Я тобі скину перелік документів, це коли буде заключення…

А. Ти робиш копію цих документів?

Б. Ці документи я оригінали беру, тобі повертаю разом із заключенням ЛКК…

ОСОБА_16 . Ти або робиш або ні, я не маю ходити за тобою. Послухай, я з цього маю 100 доларів, все що я маю…

ОСОБА_17 повний пакет, усе. Ці гроші залишаються у мене. Готова бумажка, прийшов, я тобі бумажку дав, коло воєнкомата, бо там є блокпост…

ОСОБА_18 короче ОСОБА_19 , дивись, решту я документи, ту ще медичку може знайду.

ОСОБА_20 переживаю за

ОСОБА_21 тобі сказав, ОСОБА_15 поможе нам. Це не є 40 штук баксів, але я тебе розумію. Зараз такий час, що ніхто нічого не хоче робити задурно.

10.06.2025 року о 17 год. 35 хв.

…

ОСОБА_22 мені що. Ти ще так трохи почекаєш, то буде вже щось інше.

ОСОБА_23 будуть, це точно. Якшо все буде чотко, зможу дати усі, але мені треба, щоб були бумаги по швидше…

13.06.2025 року о 11 год. 44 хв.

ОСОБА_24 Та ж є усно

ОСОБА_25 , а медичку ми заберем, зробимо. Пойми і так там половина болєзней будуть не його, понімаєш? То підбирається під ту людину, в якої є плюс мінус.

ОСОБА_26 за це йому роблять догляд, най він в тебе буде самий здоровий бик…

Б. Бо ну зараз прийдеться заплатити штраф, зняти тебе з розшуку..

А. Скільки кажеш? Це мені за який час?

ОСОБА_17 від двох до трьох.

ОСОБА_27 Так…

А. Ти вже диви , зробиш це мені.

Б. Та це не п`єть! Чуєш, я за це не переживаю

ОСОБА_28 . Опасних таких підставних дають. Я просто мав біду. Поки доїхав три телефона поміняв і по виключав… Ця процедура дуже… Я не боюся своїх людей, тіпа хто робе. Я боюся від кого я беру бабло…

ОСОБА_29 так само переживаю..

ОСОБА_30 чому я цим зайнявся? Щоб не було такого. Повись це не стоє всьо. Цей чоловік знаєш чого загинув, і ми лишились багато хто живих, того що він завжди робив рокіровку…

А. Передає білий паперовий конверт з грошовими коштами ОСОБА_6 : короче документи, паспорт, диви. Я переживаю я тобі дам роботу, зробиш все нормально.

Б. Я тебе дуже сильно прошу, не бикуй, не спорти все.

ОСОБА_31 диви, а до тебе не звоню, ти до мене сам передзвониш коли.

Б. Нікому не кажи. Ти просто ходиш. В мене просто друзі роблять по ТЦК, але бивші воякі, вони в нас в районі не працюють (а.п.213-225 Том 1).

Позиція сторони захисту

Сторона захисту посилалась на те, що обвинувачення ґрунтується на провокації та суперечливих свідченнях особи, яка перебувала у прямій залежності від правоохоронних органів. Вважає, що кримінальне провадження не було результатом виявлення вже існуючої злочинної діяльності, а стало наслідком цілеспрямованих та активних дій свідка ОСОБА_7 , який виступив ініціатором першого контакту та подальшого спілкування з ОСОБА_6 . Особливої уваги заслуговує той факт, що свідок ОСОБА_7 виділив на закупку власні грошові кошти. Така поведінка є вкрай нетиповою для звичайної співпраці громадянина із правоохоронними органами. Це прямо вказує на особисту зацікавленість ОСОБА_32 в отриманні конкретного результату - затриманні ОСОБА_33 . Така зацікавленість може бути продиктована як особистими мотивами закупника, так і тиском з боку осіб, які його залучили. Очевидно, що метою було штучне нарощування показників розкриття корупційних злочинів за допомогою залежних агентів.

Окрім того, ОСОБА_7 під час допиту не зміг надати переконливих пояснень щодо причин своєї немобілізації під час попередніх візитів до ТЦК. Сторона захисту намагалася з`ясувати реальну наявність у нього на момент інкримінованого злочину законної відстрочки, підстав для неї чи фактів притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, що напряму би підтвердило факт провокації з боку свідка та правоохоронних органів. Проте встановити ці критичні для справи обставини не надалося можливим, оскільки суд не задовольнив клопотання захисту про надання доступу до такої інформації, що позбавило їх можливості перевірити, чи не була «потреба у допомозі» повністю вигаданою для реалізації провокації.

Також сторона захисту вважає, що сторона обвинувачення не довела наявності у ОСОБА_6 можливості здійснювати вплив на службових осіб КНП «Глибоцька БПЛ», що вказує на відсутність об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.362-9 КК України.

На підтвердження своїх доводів стороною захисту суду було надано вирок Хотинського районного суду м.Чернівці від 01.07.2024 року у провадженні №727/4323/24, яким було затверджено угоду про визнання винуватості від 26.04.2024 року, укладену між сторонами. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначено, із застосуванням ст.69 КК України, узгоджене сторонами покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки (а.п.119-125 Том 2).

Сторона захисту під час судового розгляду в порядку ст.96 КПК України покликалась на вказаний документ з метою дискредитації свідка та підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_7 є особою залежною від правоохоронних органів.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо дискредитації особи заявника ОСОБА_7 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності, що на думку захисту, свідчать про його залежність від правоохоронних органів, суд зазначає, що такі дані не вказують на недостовірність доказів, зібраних за участю заявника.

Факт притягнення вказаної особи до кримінальної відповідальності у минулому, відповідно до вимог Закону, не забороняє його залучення до участі у кримінальному провадженні у якості свідка чи заявника.

Окрім того, по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_7 вирок суду було ухвалено 01.07.2024 року, тобто задовго до настання фактичних подій, які відбулись у межах даного кримінального провадження.

Щодо аргументів захисників про відсутність підстав для звернення свідка ОСОБА_7 до обвинуваченого, оскільки у нього на той час вже були підстави для відстрочки від мобілізації суд зауважує заступне:

Так, судом встановлено, що ОСОБА_7 одружився 19.08.2025 року із ОСОБА_34 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (а.п.113 Том 2).

Із дослідженого судом витягу із «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_7 26.09.2023 року пройшов ВЛК та був визнаний придатним для проходження військової служби. 03.10.2025 року свідок уточнив свої облікові дані та отримав відстрочку від мобілізації на підставі п.11 ч.1 ст.23 Закону України до завершення мобілізації (а.п.114-118 Том 2).

Відтак, доводи захисту у цій частині є неспроможними.

Щодо заяви сторони захисту про провокацію вчинення злочину суд зазначає наступне:

Так, сторона захисту, у тому числі під час виступів у судових дебатах, посилалася в цій справі на провокацію злочину. Захисники стверджували, що кримінальне провадження не було результатом виявлення вже існуючої злочинної діяльності, а стало наслідком цілеспрямованих та активних дій свідка ОСОБА_7 , який виступив ініціатором першого контакту та подальшого спілкування з ОСОБА_6 , виділив на закупку власні грошові кошти. Це прямо вказує на особисту зацікавленість ОСОБА_7 .

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, у разі заяви про провокацію, крім випадків, коли вона є явно необґрунтованою, суд повинен вжити необхідних заходів щодо перевірки такої заяви. При цьому доведення відсутності провокації покладається на сторону обвинувачення. Заява сторони захисту про провокацію у цій справі не є явно необґрунтованою, а тому вона підлягає перевірці.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд виходить із таких міркувань.

ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (справи «Раманаускас проти Литви», № 55146/14, 20 лютого 2018 року, «Баннікова проти Росії», № 18757/06, 04 листопада 2010 року, «Матановіч проти Хорватії», № 2742/12, 04 квітня 2017 року).

Із правових позицій цього суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо: - були активні дії правоохоронних органів; - з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину (наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування); - злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.

Вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, коли цей орган лише приєднується до протиправної діяльності, а не ініціює її, повинен розцінюватися не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов`язок правоохоронних органів протидіяти злочинам.

За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення, сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.

Так само неодноразово ЄСПЛ вказував, що використання таких методів саме по собі не перешкоджає праву особи на справедливий судовий розгляд, однак лише за умови наявності ясних, адекватних і достатніх процесуальних гарантій, які не допускають провокації (правова позиція, викладена у рішеннях ЄСПЛ у справах «Ramanauskas v. Lithuania» (§51, §53), «Bannikova v. Russia» (§35), «Veselov and others v. Russia» (§89 і §93), а також у справі «Lagutin and others v. Russia» (§90).

Провокація хоча і є досить привабливим для правоохоронних органів способом розкриття злочинів, однак суперечить меті і цілям, заради досягнення яких такі органи створюються у демократичній державі. Очевидно, що до таких цілей не належить створення нових злочинів, коли злочинна задумка походить від представників держави, і коли саме вони вкладають у свідомість невинної особи схильність до вчинення правопорушення та спонукають до нього, щоб в подальшому притягнути таку особу до відповідальності.

З огляду на це, суд має чітко розрізняти провокацію, яка порушує вимоги статті 6 Конвенції, від допустимої поведінки при використанні законних таємних методів, оскільки від висновків про те, чи допустимою була поведінка представників держави при збиранні доказів, залежить можливість їх використання під час судового розгляду і доля справи в цілому.

У загальному розумінні провокація має місце, коли відповідні агенти - співробітники сил правопорядку або особи, що діють за їхніми інструкціями, - не обмежуються лише розслідуванням злочинної діяльності у переважно пасивній манері, а здійснюють такий вплив на особу, що спонукає її до вчинення злочину, який інакше не був би вчинений, з метою уможливити викриття злочину, отримання доказів і пред`явлення обвинувачення (Ramanauskas v. Lithuania, 55 ).

При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: 1) наявність підстав для проведення відповідних заходів та 2) роль співробітників правоохоронних органів у вчиненні злочину.

Належними підставами здійснення відповідних оперативних заходів є конкретні, об`єктивно встановлені та достатні фактичні дані, що вказують на можливе вчинення особою злочину або готування до його вчинення. Зокрема, представники правоохоронного органу повинні продемонструвати, що до початку таких заходів вони володіли конкретними, об`єктивними та перевіреними доказами, які свідчать про початкові кроки обвинуваченого для вчинення дій, які становлять злочин, а також те, що якісь злочинні дії було вже скоєно на момент їх втручання. При цьому, будь-яка попередня інформація про наявний злочинний намір має давати можливість її перевірити, і органи влади мають бути здатні у будь-який час довести, що вони мали достатні підстави для проведення негласної операції (Bannikova v. Russia, 40; Vanyan v. Russia, 49, Khudobin v. Russia, 134).

Що стосується ролі співробітників правоохоронних органів у вчиненні злочину, то суд має з`ясувати, чи не здійснювали вони тиску на обвинуваченого для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливого спонукання, обіцянок фінансової вигоди або звернення до почуття жалю. Завдання суду у таких ситуаціях встановити ступінь втручання агентів держави і з`ясувати, чи був би злочин вчинений без такого втручання. У цьому контексті важливим є момент початку здійснення відповідних оперативних заходів, щоб визначити, «приєдналися» представники держави до злочину, який особа вже почала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку, чи вони вийшли за рамки надання можливості скоїти правопорушення та схиляли особу до його вчинення.

Застосовуючи вказані критерії та правила до обставин даного кримінального провадження, суд приходить до висновку про відсутність провокації з боку сторони обвинувачення відносно ОСОБА_6 .

Для належної оцінки доводів про провокацію суд в першу чергу має визначити, в який саме момент до злочинної діяльності приєднались представники правоохоронного органу. Це дасть змогу і перевірити наявність підстав для здійснення відповідних оперативних заходів і встановити роль представників держави при їх проведенні.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 був залучений до провадження лише 30.05.2025 року - тобто після того, як він самостійно і добровільно 28.05.2025 року звернувся до правоохоронного органу із заявою про вчинення відносно нього корупційного злочину, що полягає в оформленні та виготовленні за винагороду в розмірі 4000 доларів США документа, який в подальшому надасть йому підставу для отримання відстрочки від призову по мобілізації (Т. 1, а.с.9-11).

При цьому, останній у заяві про вчинення кримінального правопорушення вказав анкетні дані підозрюваної особи як « ОСОБА_10 », які виявились помилковими та були уточнені лише 11.06.2025 року після проведення із заявником слідчої дії у формі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками. Наведена обставина спростовує доводи сторони захисту про особисту зацікавленість ОСОБА_7 у затриманні обвинуваченого.

Судом установлено, що ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а, отже, після цього він є заявником, що погодився на конфіденційне співробітництво, а також на наявність судового контролю за здійсненням НСРД за його участю (проведення їх за ухвалами слідчого судді апеляційного суду).

У зв`язку з цим суду належить перевірити, чи підтверджуються відповідні факти, викладені в цій заяві, чи не було заявником надано неправдиву інформацію, що стала підставою для початку розслідування і надання відповідних дозволів слідчого судді.

Матеріалами НСРД підтверджується, що на початку досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 спілкуються, між ними за взаємною згодою відбувалися зустрічі, про які вони попередньо домовлялися, та під час яких поведінка ОСОБА_6 була активною.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 активно цікавиться чому ОСОБА_7 не телефонує йому, повідомляє який перелік документів йому необхідний для оформлення документів; каже, що його особистий заробіток із цього становить 100 доларів США.

Окрім того, з контексту розмови вбачається попередня обізнаність обох співрозмовників щодо необхідності сплати саме неправомірної вигоди за вплив на посадових осіб лікарні.

Таким чином, судом встановлено, що правоохоронці приєднались в той момент, коли в обвинуваченого вже сформувався намір вчинити кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що такий злочин був би вчинений і без втручання представників правоохоронного органу, а тому суд констатує відсутність провокації.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в судовій практиці Верховного Суду та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення злочину загалом.

Так, у своєму рішенні від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України» (параграф 45) ЄСПЛ зазначив, що ситуація, за якої заявник стверджував про підбурювання його до одержання хабаря, не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (див. для порівняння рішення у справі «Раманаускас проти Литви»). При цьому хоча заявник сформулював свою скаргу, використавши термін «підбурювання», проте, як вбачається, по суті він скаржився, що його «підставили». Насправді заявник ніколи фактично не визнавав вимагання або одержання хабаря. Навпаки, як на національному рівні, так і в Суді він послідовно стверджував, що ОСОБА_35 підкинув гроші до його кабінету, щоб заявника визнали винним у вчиненні злочину.

Крім того, у параграфі 46 наведеного вище рішення ЄСПЛ вказав, що з точки зору фактів не є послідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції. Однак, як вбачається з доводів заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочину, що, на думку суду, перешкодило йому висунути обґрунтовану скаргу на «таємного агента» (agent provocateur). Отже, ця справа суттєво відрізняється від розглянутих судом раніше справ щодо стверджуваної провокації заявників органами державної влади, які підбурили їх до вчинення правопорушень, які за інших обставин не були б учинені (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Любченко проти України»).

Таким чином, в цій справі ЄСПЛ визнав непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 385/619/16 (провадження № 51-2496 км 21) та від 08 грудня 2022 року у справі № 466/9812/16-к (провадження № 51-3021 км 22).

Суд констатує, що у даному провадженні сторона захисту вказує на відсутність об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України в діях ОСОБА_6 , сам обвинувачений визнає не усі фактичні обставини, викладені в обвинувальному актів, зокрема, заперечує факт повідомлення ОСОБА_7 про необхідність передання неправомірної вигоди у розмірі 4000 доларів США та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення.

Отже, відповідно до практки ЄСПЛ, суд визнає необґрунтованими та не розглядає по суті заяву щодо провокації злочину, оскільки обвинувачений заперечує факт вчинення ним злочину.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого суд вказує наступне:

Дії обвинуваченого, з урахуванням зміненого обвинувачення, органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч.2 ст.369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Стосовно визначення ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, суд керується правовою позицією Об`єднаної палати Верховного Суду, викладеною у постанові № 554/5090/16-к від 29.03.2021 року.

Так, Верховний Суд прийшов до висновку, що у частині 2 ст. 369-2 КК України у тому ж значенні, що і в примітці до ст. 354 КК, застосовуються поняття пропозиція і обіцянка неправомірної вигоди як форми зовнішнього виявлення суспільно небезпечного діяння. Водночас щодо визначення ознак суб`єкта злочину і кінцевого адресата протиправного впливу норма, викладена в ч. 2 ст. 369-2, є спеціальною стосовно норм, викладених у статтях 354, 368, 368-3, 368-4 (включаючи примітки до них) зазначеного Кодексу. Ознаки цього злочину визначаються виключно з огляду на сутність та системні зв`язки зазначеної кримінально-правової норми з іншими наведеними нормами.

Джерелом протиправного впливу, що визначений ч. 2 ст. 369-2 КК, є особа, яка приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропонує чи обіцяє (погоджується) здійснити вплив за надання такої вигоди.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, є будь-яка фізична осудна особа, що досягла віку кримінальної відповідальності на момент його вчинення, яка, за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Оскільки диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, Об`єднана палата виходить із того, що поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо.

В контексті визначення ознак передбаченого цією нормою складу злочину зміст поняття «вплив» законодавець жодним чином не обмежує лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою.

Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, вичерпується діянням, що може виявлятися у формі прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення, особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиції чи обіцянки здійснити вплив за надання такої вигоди.

Суд зауважує, що процесуальна поведінка і позиція сторони захисту під час досудового розслідування, судового розгляду щодо надання та оцінки доказів, спростування доводів обвинувачення, не була пасивною і стосувалася відстоювання оцінок та аргументів щодо обстоювання своїх правових позицій про відсутність у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення за ч.2 ст. 369-2 КК України, заяв про провокацію злочину, що доводить належне усвідомлення обвинуваченим суті обвинувачення, а тому право на захист ОСОБА_6 внаслідок зміни обвинувачення не порушено.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.369-2 КК України, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що він одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Під час судового розгляду та участі у судових дебатах сторона захисту, в тому числі обвинувачений, усно заявляли про недоведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, недопустимість доказів у кримінальному провадженні, посилаючись на провокацію злочину.

Наведені доводи сторони захисту суд оцінює критично, виходячи з наступного:

Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належність та допустимість доказів регламентовані ст. 85, 86 КПК України, а саме: належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК, передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб`єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) дій.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема у разі здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (стаття 87 Кодексу).

Суд також приймає до уваги й правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, відповідно до яких, вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Також, суд при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Суд, оцінивши наведені докази, обставини справи, не вбачає правових підстав для визнання доказів недопустимими в порядку ст.89 КПК України.

Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім як у випадках, передбачених зазначеним Кодексом.

На виконання вказаних вимог Закону, судом було безпосередньо досліджено зібрані по справі стороною обвинувачення докази, зокрема: протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів заявнику від 13.06.2025 року, ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03.06.2025 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведення відносно громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негласних слідчих дій у виді: - аудіо, відеоконтролю особи з метою фіксації його розмов або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з його діяльністю або за місцем перебування, протоколи про результати проведення негласної слідчої дії: аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 25.06.2025 року аналогічного змісту, згідно якого було зафіксовано ряд розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які в своїй сукупності беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.

Суд звертає увагу на те, що зустріч, під час якої було передано кошти, відбулась у місці визначеному обвинуваченим на кладовищі «Годилів» на могилі загиблого військовослужбовця. Під час розмови 13.06.2025 року орієнтовно о 12 год. 07 хв. (11) ОСОБА_6 каже, що зайнявся вирішенням цих справ, щоб чоловіки не гинули, створюючи у заявника відчуття невідворотності його загибелі у разі, якщо він не скористається його послугами.

Окрім того, обвинувачений каже, що боїться не своїх людей, а тих від кого він бере кошти, що спростовує його покази в судовому засіданні про те, що раніше він цим не займався і що йому не було відомо, що в конверті, який передав йому ОСОБА_7 були кошти.

Вказані докази є достатніми та в сукупності із письмовими доказами та висновками експертів дозволяють дійти висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено та обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є не тяжким, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, має на утриманні трьох малолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно, мобілізувався до лав ЗСУ.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статей 50, 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Судом враховано суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним, корупційним, той факт, що дана категорія кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану викликає значний суспільний резонанс, ставлення обвинуваченого до вчиненого: у вчиненому не розкаявся, його молодий вік, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей, мобілізувався до лав ЗСУ.

Керуючись вимогами кримінального закону про те, що винній особі має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді штрафу, яке є необхідним, буде справедливим та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000 гривень у дохід держави.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до набрання вироком законної сили залишити обрану - у вигляді застави.

Речові докази: грошові кошти у іноземній валюті - 100 Євро з серійним номером SE6035719348, які передані на зберігання до філії АТ «Укрексімбанк» (а.п.159) - повернути ОСОБА_7 .

Речові докази: 19 купюр несправжніх імітаційних засобів у загальній кількості 3900 євро, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: мобільний телефон марки «Apple iPhone 8» ІМЕІ НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «Apple iPhone 13» ІМЕІ НОМЕР_6 , які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області (а.п.163) - повернути ОСОБА_6 .

Речові докази: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 , який передано на зберігання ОСОБА_7 - залишити за останнім.

На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1