Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №646/12586/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/12586/25

№ провадження 2/646/330/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого – судді Демченко І.М., за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Маюрнікової В.Н.,

У С Т А Н О В И В :

04.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, укладеного 09 липня 2021 року та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. за реєстровим номером 3695, скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 та скасувати заборону відчуження цього будинку за договором довічного утримання.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору довічного утримання за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та відповідач зобов`язалася утримувати та доглядати за нею довічно.

Вказувала, що відповідач, з часу укладення зазначеного договору, не виконувала взяті на себе зобов`язання, оскільки лише безпосередньо після укладення договору у кінці липня – на початку серпня 2021 року привезла їй два продуктових набори, після чого ніякого іншого догляду та матеріального забезпечення не надавала, у березні 2022 року їй стало відомо, що та взагалі виїхала до Польщі, відтак, такий договір підлягає розірванню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 09.12.2025 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.01.2026 підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач є адвокатом та запевнила її, що буде надавати матеріальну допомогу та турбуватися про неї довічно, однак з 2021 року жодної допомоги від ОСОБА_2 вона не отримує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, відзиву не надала.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Крім того, направлені за місцем реєстрації відповідача судові виклики відділенням поштового зв`язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Крім того, відповідач згідно даних автоматизованої системи документообігу суду є користувачем системи «Електронний суд» та згідно довідок, сформованих ЄСІТС процесуальні документи та судові повістки успішно доставлені до електронного кабінету ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши позивача та її представника, допитавши свідка та дослідивши докази, встановив фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

09 липня 2021 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк І.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3695.

Відповідно до пункту 1 цього договору ОСОБА_1 передає у власність належний їй на праві власності житловий будинок з прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 взамін зобов`язується забезпечувати ОСОБА_1 утриманням та доглядом довічно.

Пунктом 5 договору передбачено обов`язок набувача майна надавати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення та догляд. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно буде надаватися відчужувачу сторони оцінили в 500, 00 гривень, які підлягають індексації у порядку встановленому законом. За згодою сторін за рахунок цих коштів утримання відчужувача та догляд за ним визначається у вигляді: забезпечення надання медичної допомоги лікарями загального профілю, лікарями-спеціалістами (діагностичне обстеження, процедури, маніпуляції, консультування, уколи, масаж тощо); забезпечення необхідними ліками, в тому числі на підставі виданих лікарями рецептів; забезпечення продуктами харчування, побутовою хімією та засобами особистої гігієни. Крім того, набувач зобов`язаний у разі смерті відчужувача поховати його.

Пунктом 10 договору передбачений порядок його розірвання, зокрема за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків незалежно від його вини.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).

Положення частини першої статті 755 ЦК України не містять визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому при вирішенні зазначеного питання, суд має враховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та приписи статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК свідчить, що підставою для розірвання договору довічного утримання на вимогу відчужувача є невиконання (неналежне виконання) набувачем тих обов`язків, які безпосередньо передбачені договором.

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов. Саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України має надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач.

Такі висновки щодо застосування статей 755, 756 ЦК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19, від 24 червня 2021 року в справі № 644/1566/19, від 15 серпня 2023 року у справі № 712/10192/22.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. ст. 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

ОСОБА_1 , звертаючись до відповідача з позовними вимогами про розірвання договору довічного утримання, посилається на те, що ОСОБА_2 не виконувала належним чином умови договору довічного утримання.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що знає позивачку з дитинства, у зв`язку з чим вони щоденно спілкуються у телефонному режимі, періодично зустрічаються. ОСОБА_4 не має родичів, чоловік помер у 2019 році. У 2021 році позивач уклала договір довічного утримання з ОСОБА_2 , яка є адвокатом та з якою вона була знайома, оскільки допомагала їй із сином (відводила та зустрічала зі школи тощо). ОСОБА_2 обіцяла ОСОБА_4 надавати допомогу, однак нічого не зробила, а згодом виїхала з країни. Свідок зазначила, що у зв`язку з тривалим лікуванням ОСОБА_4 та перебуванням останньої у медичному закладі, вона часто бувала у будинку позивачки, оскільки годувала собак та приглядала за домоволодінням, однак жодного разу вона не бачила відповідача та їй не відомо, що та надавала якусь допомогу позивачки.

Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити, оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договорами довічного утримання. При цьому суд вважає за необхідне застосувати наслідки розірвання договорів довічного утримання та повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане.

Керуючись ст. ст. 2, 23, 76-81, 90, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 526, 651, 755 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання – задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання від 09 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк І.С., зареєстрований в реєстрі за № 3695.

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та скасувати заборону відчуження майна, з житлового будинку АДРЕСА_1 за договором довічного утримання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24.02.2026.

Головуючий І.М.Демченко