Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №640/7683/15-к — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/7683/15-к

н/п 1-кп/953/61/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Люботин Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, яка працює як ФОП, а також є директором та засновником ТОФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », раніше не судимої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 190 ч.4, 358 ч.1, 366 ч.1, 200 ч.1 КК України,-

встановив:

ОСОБА_8 , надаючи фізичній особі – підприємцю ОСОБА_9 бухгалтерські послуги на підставі його довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 20.12.2011 за реєстровим № 4528, якій з метою ведення бухгалтерського обліку ОСОБА_9 було довірено усі документи з підприємницької діяльності, але ніколи не надавалося права на розпорядження належним йому майном, здійснюючи таку діяльність у орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, переслідуючи єдиний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, документи на яке фактично знаходилися в її віданні, користуючись повною довірою зі сторони ОСОБА_9 , володіючи інформацією про перебування в його власності обладнання для виготовлення меблів, у період часу з 22.04.2013 по 15.05.2014 шахрайським шляхом, зловживаючи його довірою, вчинила закінчений замах на заволодіння належними ОСОБА_9 верстатами для виготовлення меблів загальною вартістю 990 014 грн.

Так, ОСОБА_8 , зловживаючи довірою ОСОБА_9 , скориставшись тим, що він не контролює ведення нею бухгалтерського обліку по його підприємницькій діяльності, володіючи інформацією про його право власності на обладнання для виготовлення меблів та маючи документи щодо цього обладнання, без його відома, з метою власного збагачення, шляхом підробки документів у період часу з 22.04.2013 по 15.05.2014 вчинила закінчений замах на заволодінняналежними потерпілому десятьома верстатами для виготовлення меблів, виробництва Німеччини, 2003 року випуску, згідно з висновками судово-товарознавчої експертизи № 3715 від 09.04.2015 на загальну суму 990014 грн., а саме свердлувально – присадочним верстатом «GRASS COMBIPRESS 22/19» вартістю 47360, 46 грн., багатостороннім прецизіонним свердлувальним верстатом «HOMAG MACHINERY NBT 200/5» вартістю 218132, 90 грн., кромкообліцовочним верстатом «BRANDT KDN 630 OPTIMAT» вартістю 65375, 43 грн., кромкообліцовочним верстатом «BRANDT KDN 350C OPTIMAT» вартістю 40955, 64 грн., верстатом для розкрою плит «HOLZMA HPP 380/38/38 OPTIMAT» вартістю 237630, 03 грн., форматним кругло-пильним верстатом «ALTENDORF F45» вартістю 74416, 39 грн., обробним центром з ПУ «WEEKE BHC 250 OPTIMAT» вартістю 212849, 83 грн., кромкообліцовочним верстатом «BRANDT KTD 720 OPTIMAT» вартістю 34129, 70 грн., кромкообліцовочним верстатом «BRANDT KTD 820 OPTIMAT» вартістю 27018, 58 грн. кромкофрезерним верстатом «BRANDT ETK 130 OPTIMAT» вартістю 32145, 04 грн.

При цьому, ОСОБА_8 , надаючи ФОП ОСОБА_9 бухгалтерські послуги на підставі його довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 20.12.2011 за реєстровим № 4528, якій з метою ведення бухгалтерського обліку ОСОБА_9 було довірено усі документи з підприємницької діяльності, володіючи інформацією про перебування в його власності обладнання для виготовлення меблів та з метою досягнення злочинного шахрайського наміру та з метою незаконного набуття права власності на належне ОСОБА_9 обладнання, являючись єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код НОМЕР_1 ) та директором, діючи з єдиним умислом у період часу з 22.04.2013 по 15.05.2014 за місцем здійснення своєї діяльності в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою комп`ютера та використовуючи документи підконтрольного їй ФОП ОСОБА_11 та свого підприємства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », виготовила завідомо підроблені документи:

-договір купівлі-продажу № 22/04-13 від 22.04.2013 між ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_11 , внісши до нього недостовірну інформацію про продаж ОСОБА_9 обладнання для виготовлення меблів за 10000 грн., та підробивши підписи від імені продавця ОСОБА_9 і від імені покупця ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що їм про це нічого не відомо та що ніякої оплати за обладнання проводитися не буде;

-договір купівлі-продажу № 15/05 від 15.05.2014 між ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_8 , внісши до нього недостовірну інформацію про продаж ОСОБА_11 ОСОБА_8 обладнання для виготовлення меблів за 3347795 грн., підписавши його особисто та давши підписати ОСОБА_11 не розкриваючи суті, а обманувши того, що їй потрібна його допомога, достовірно знаючи, що ОСОБА_11 , ніколи не був власником даного обладнання і не мав наміру його продавати, а також, що ніякої оплати за обладнання проводитися не буде; разом із цим договором ОСОБА_8 підробила рахунок на оплату № 7 від 15.05.2014 на суму 3347795 грн., від начебто постачальника ОСОБА_11 покупцю ФОП ОСОБА_8 , який також дала підписати ОСОБА_11 , не розкриваючи суті, а обманувши того, що їй потрібна його допомога, видаткову накладну № 18 від 15.05.2014 на суму 3347795 грн., від начебто постачальника ОСОБА_11 покупцю ФОП ОСОБА_8 , який підписала особисто та дала підписати ОСОБА_11 , не розкриваючи суті, а обманувши того, що їй потрібна його допомога, акт приймання-передачі № ДАР27 від 15.05.2014 від начебто постачальника ФОП ОСОБА_11 покупцю ФОП ОСОБА_8 , який підписала особисто та дала підписати ОСОБА_11 не розкриваючи суті, а обманувши того, що їй потрібна його допомога, специфікацію № 1 до договору № 27/01 від 15.05.2014 від начебто постачальника ФОП ОСОБА_11 покупцю ФОП ОСОБА_8 , який підписала особисто та дала підписати ОСОБА_11 , не розкриваючи суті, а обманувши того, що їй потрібна його допомога;

-протокол № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.05.2014, внісши до нього недостовірну інформацію про вклад єдиного учасника Товариства ОСОБА_8 в статутний капітал Товариства належного їй обладнання вартістю 3347795 грн. та збільшення розміру статутного капіталу на вказану суму, а також про затвердження та підпис змін до статуту у зв`язку з цим, який підписала особисто та дала підписати ОСОБА_11 , не розкриваючи суті, а обманувши того, що їй потрібна його допомога, вказавши у протоколі ОСОБА_11 запрошеним на збори та обраним головою цих зборів, завірила печаткою ТОВ «« ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка була в її законному віданні, як у директора Товариства, достовірно знаючи, що вона ніколи не була власником обладнання, та не мала наміру оплатити його вартість законному власнику;

-зміни № 1 до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.05.2014, внісши до них недостовірну інформацію про збільшення статутного капіталу Товариства на суму 3347795 грн. у вигляді обладнання, внесеного учасником ОСОБА_8 , які підписала особисто як єдиний учасник Товариства, достовірно знаючи, що вона ніколи не була власником обладнання, та не мала наміру оплатити його вартість законному власнику.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 , являючись єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( НОМЕР_2 ) та займаючи на підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 16.02.2014 посаду директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », будучи посадовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, на яку статутом підприємства у відповідності до його ст. 21 покладені обов`язки вирішувати всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Зборів, та надано право діяти без довіреності від імені Товариства, укладати угоди й договори, відкривати рахунки, отримувати кореспонденцію, видавати довіреності від імені Товариства та виконувати усі інші необхідні дії, пов`язані з керуванням справами Товариства розпоряджатися коштами Товариства, виходячи із його інтересів, 15.05.2014 умисно вчинила службове підроблення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , виготовивши у період часу з 22.04.2013 по 15.05.2014 за допомогою комп`ютера та використання документів ФОП ОСОБА_9 , якому надавала бухгалтерські послуги, підконтрольного їй ФОП ОСОБА_11 і свого підприємства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за місцем здійснення своєї діяльності в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , завідомо підроблені два договори про начебто продаж обладнання від ФОП ОСОБА_12 до ФОП ОСОБА_11 22.04.2013 та від ФОП ОСОБА_11 до ФОП ОСОБА_8 15.05.2014, а також протокол № 3 та зміни № 1 до статуту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про начебто вклад в статутний капітал належного їй обладнання вартістю 3347795 грн. і збільшення розміру статутного капіталу на вказану суму, продовжуючи злочинну діяльність, використовуючи своє службове становище, право володіння печаткою підприємства та той факт, що вона являється водночас засновником та директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з метою придання законності виготовленим нею документам, 15.05.2014 засвідчила справжність свого підпису на підроблених змінах до статуту у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 , після чого цього ж дня зміни до статуту разом із підробленим протоколом № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.05.2014, який власноручно завірила печаткою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що була в її законному віданні, як у директора Товариства, умисно подала, як директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », до ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , склавши та видавши від свого імені, як директора підприємства, доручення ОСОБА_11 на подачу документів підприємства, використавши його як листоношу та не пояснюючи свої злочинні наміри.

Таким чином, ОСОБА_8 у період часу з 22.04.2013 по 15.05.2014, умисно із корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_9 , діючи з єдиним умислом, направленим на шахрайське заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, до документів на яке за його згодою мала доступ, з використанням завідомо підроблених документів, вчинила закінчений замах на заволодіння належним ОСОБА_9 обладнанням для виготовлення меблів загальною вартістю 990014 грн., чим могла завдати матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму, але не довела свій злочинний намір до кінця по незалежним від її волі обставинам , оскільки ОСОБА_9 звернувся до правоохоронних органів, а верстати не були демонтовані.

Крім того, ОСОБА_8 , працюючи згідно договору про надання бухгалтерських послуг № 16/12-11, укладеного 20.12.2011 між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у якості бухгалтера ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », якій з метою ведення бухгалтерського обліку керівництвом товариства по рекомендації засновників було довірено за умови усного узгодження з директором складати та відправляти електронні платіжні доручення за допомогою видаленої системи «Клієнт-Банк» по відкритому у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » розрахунковому рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_3 , а також передано для цього електронний ключ доступу до вказаного рахунку, здійснюючи таку діяльність у орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , діючи із корисливих мотивів, переслідуючи єдиний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, яке фактично знаходилося в її віданні, користуючись повною довірою зі сторони директора та засновників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », володіючи інформацією щодо руху грошей по розрахунковим рахункам товариства, використовуючи ключі доступу до системи «Клієнт-Банк» в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у період часу з 08.08.2014 по 11.08.2014 повторно шахрайським шляхом заволоділа належними ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » грошовими коштами у загальній сумі 540000, 00 грн, якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , зловживаючи довірою, без відома директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », скориставшись тим, що наприкінці тижня той не відразу побачить рух коштів по рахунку підприємства, умисно сформувала 08.08.2014 електронне платіжне доручення за № 1487 на суму 100000 грн. та 10.08.2014 електронне платіжне доручення за № 1489 на суму 440000 грн. на переказ даних грошових коштів із розрахункового рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_3 на її власний розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий ОСОБА_8 у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у зв`язку з веденням діяльності як фізичної особи – підприємця, з призначенням платежів – за начебто надані ФОП ОСОБА_8 . Товариству бухгалтерські послуги у відповідності до договору про надання бухгалтерських послуг № 16/12-11 від 20.12.2011, які 08.08.2014 о 10-21 годині та 10.08.2014 о 19-12 годині відправила за допомогою видаленої системи «Клієнт-Банк» на виконання до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а після виконання переказу банком 08.08.2012 о 10-21 годині та 11.08.2014 о 09-00 годині одержала вказані гроші на власному рахунку, достовірно знаючи при цьому, що її послуги своєчасно щомісячно оплачуються ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » згідно домовленості у розмірі 10000 грн. та у серпні 2014 року вже були оплачені.

Таким чином, ОСОБА_8 у період часу з 08.08.2014 по 11.08.2014, повторно, умисно із корисливих мотивів, зловживаючи довірою директора та засновників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », діючи з єдиним умислом, направленим на шахрайське заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, до якого за їх згодою мала доступ, заволоділа належними ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » грошовими коштами у загальній сумі 540000 грн., чим завдала даному підприємству матеріальні збитки на вказану суму, що підтверджується висновком судової економічної експертизи № 146 від 29.12.2014.

Також, ОСОБА_8 , працюючи згідно договору про надання бухгалтерських послуг № 16/12-11, укладеного 20.12.2011 між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у якості бухгалтера ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », якій з метою ведення бухгалтерського обліку керівництвом товариства по рекомендації засновників було довірено за умови усного узгодження з директором складати та відправляти електронні платіжні доручення за допомогою видаленої системи «Клієнт-Банк» по відкритому у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » розрахунковому рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_3 , а також передано для цього електронний ключ доступу до вказаного рахунку, здійснюючи таку діяльність у орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , діючи із корисливих мотивів, переслідуючи єдиний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, яке фактично знаходилося в її віданні, користуючись повною довірою зі сторони директора та засновників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », володіючи інформацією щодо руху грошей по розрахунковим рахункам товариства, використовуючи ключі доступу до системи «Клієнт-Банк» в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у період часу з 08.08.2014 по 11.08.2014 з метою заволодіння шахрайським шляхом належними ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » грошовими коштами у загальній сумі 540000 грн, умисно підробила документи на переказ, склавши два завідомо підроблених електронних платіжних доручення від 08.08.2014 за № 1487 на суму 100000 грн. та від 10.08.2014 за № 1489 на суму 440000 грн. на переказ даних грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_3 на її власний розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий ОСОБА_8 у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » відкритий ОСОБА_8 у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у зв`язку з веденням діяльності як фізичної особи – підприємця, в які внесла недостовірну інформацію про призначення платежів – за начебто надані ФОП ОСОБА_8 . Товариству бухгалтерські послуги у відповідності до договору про надання бухгалтерських послуг № 16/12-11 від 20.12.2011, достовірно знаючи при цьому, що її послуги своєчасно щомісячно оплачуються ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » згідно домовленості у розмірі 10000 грн. та у серпні 2014 року вже були оплачені. Після чого, ОСОБА_8 , реалізуючи свій єдиний злочинний намір, використала підроблені документи на переказ, відправивши створені нею два електронних платіжних доручення від 08.08.2014 за № 1487 на суму 100000 грн. та від 10.08.2014 за № 1489 на суму 440000 грн. на виконання до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за допомогою видаленої системи «Клієнт-Банк», а після виконання переказу банком 08.08.2012 о 10-21 годині та 11.08.2014 о 09-00 годині одержала вказані гроші на власному рахунку.

Обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 190 ч.4, 358 ч.1, 366 ч.1, 200 ч.1 КК України не визнала, просила виправдати, від надання свідчень відмовилась з посиланням на ст. 63 Конституції України, пояснивши при цьому, що ніяких кримінальних правопорушень вона не вчиняла. Позовні вимоги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » не визнала.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_8 , встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:

- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 , який на запитання прокурора повідомив суду, що ОСОБА_8 він знає, вони разом працювали на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». До компанії її привела дружина засновника та рекомендувала на посаду бухгалтера. Працювала ОСОБА_15 на підставі дистанційного договору, у штаті ТОВ її не було. Журавльова вела бухоблік, проводила платежі, у неї були всі бухгалтерські документи ТОВ та доступ до його розрахункових рахунків. Електронний ключ був відкритий на його ім`я, як на директора ТОВ, а фактично перебував у Журавльової. Вона мала право підпису цим ключом після узгодження з ним. Інших електронних ключів не було. Окрім ОСОБА_15 ніхто не міг підписати платіжні доручення. Одночасно з Журавльвою інших бухгалтерів на ТОВ не було. Яка була встановлена зарплата ОСОБА_15 не пам`ятає. Станом на 08.2014 заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_15 у ТОВ не було. 08.08.2014 він побачив перерахування коштів з рахунку ТОВ на рахунок Журавльової на 100000 грн. У телефонній розмові ОСОБА_15 повідомила, що поверне гроші, однак 11.08.2014 було перераховано ще 400000 грн. Він зателефонував засновникам та повідомив про списані гроші. Після чого, він заблокував всі рахунки ТОВ та поїхав до відділу поліції. ОСОБА_16 йому нічого не пояснювала, казала, що це її помилка.

На запитання захисника свідок відповів, що передачу електронного ключа ОСОБА_15 було зафіксовано документом. Електронний ключ був на флешке, чи можливо його було скопіювати не пам`ятає. На ТОВ було 2 печатки, одна у нього для затвердження договорів купівлі-продажу, друга у ОСОБА_15 для затвердження бухгалтерської звітності. Печатки були різні, на одній був напис ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на іншій – ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №1. Печатки мали однакову силу.

На запитання обвинуваченої свідок відповів, що дійсно вона просила перерахувати 100000 грн. на її рахунок для особистих потреб на один день.

На запитання головуючого обвинувачена відповіла, що перерахування на суму 400000 грн. з ОСОБА_17 було погоджено.

На запитання головуючого свідок відповів, що перерахування на суму 400000 грн. з ним погоджено не було.

На запитання прокурора свідок відповів, що він не міг підписувати та відправляти платіжки, оскільки у нього не було електронного ключа.

На запитання захисника свідок відповів, що не пам`ятає, чи особисто отримував електронний ключ у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 , який повідомив суду, що ОСОБА_15 він знає, у них ділові та дружні стосунки.

На запитання прокурора свідок відповів, що ОСОБА_15 вела бухгалтерський облік ресторації його дружини. У неї були всі установчі, бухгалтерські документи, паспортні дані та електронні ключі. Одного разу наприкінці 2013 року ОСОБА_15 попросила зайняти 100000 грн. на пів року. Після сплину визначеного терміну часу гроші повернуті не були. Дізнались вони про це, оскільки не пройшла проплата за оренду у розмірі 100000 грн. Він зв`язався із ОСОБА_15 та вони обмінялись відповідними розписками на повернення грошей. В подальшому десь у серпні 2014 року гроші у розмірі 100000 грн були перераховані на рахунок підприємства. З якого рахунку ОСОБА_15 робила переказ не пам`ятає.

На запитання головуючого свідок відповів, що ОСОБА_15 між іншим обслуговувала як бухгалтер також його ПП. У нього особисто до ОСОБА_15 претензій не має. ОСОБА_15 у його дружини працювала за договором. Гроші дружині були повернуті на рахунок підприємства.

- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 , який повідомив суду, що він був знайомий із ОСОБА_20 , у яких була меблева фабрика та вони запропонували йому стати її директором. На той час, діяльність фабрики була призупинена, а йому необхідно було відновити її діяльність. Спочатку фабрика мала назву ТОВ Меблевий дім « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а потім – ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Засновником ТОВ була Журавльова. На фабриці з виготовлення меблів працював ФОП ОСОБА_21 .

На запитання прокурора свідок відповів, що ОСОБА_8 йому представили Колесникови, як бухгалтера. Електронний підпис був у неї. На підприємстві було дві печатки, у нього печатка № 1, а інша була у ОСОБА_15 . Всю свою діяльність ОСОБА_15 узгоджувала із ОСОБА_22 . Інших бухгалтерів на підприємстві не було. Одного разу ОСОБА_15 запропонувала йому, щоб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » взяло участь у тендері на забезпечення офісними меблями ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Тендер був приблизно на 3000000 грн. Він, як директор, відмовився, оскільки баланс підприємства був негативним. Меблевий цех знаходився за адресою: АДРЕСА_5 . В приміщенні цеху були станки (верстати) для виготовлення меблів. Йому відомо, що станки належали ОСОБА_23 , оскільки ФОП ОСОБА_21 для своєї діяльності брав ці станки в оренду у ОСОБА_23 . Попова він знає, оскільки він працював разом із ОСОБА_15 , був її кур`єром.

На запитання захисника свідок відповів, що ОСОБА_23 він не знав, в цеху ніколи його не бачив. Про те, що зараз із станками йому не відомо. На момент коли він звільнявся, станки знаходились в цеху. Контроль за його діяльністю виконував ОСОБА_22 .

На запитання обвинуваченої свідок відповів, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » було нерентабельним підприємством та ОСОБА_22 про це знав.

На запитання прокурора свідок відповів, що йому зі слів ОСОБА_22 відомо про те, що останній написав на ОСОБА_15 заяву до поліції.

- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 , який повідомив суду, що ОСОБА_15 він знає, вони разом працювали 10 років. Офіс ОСОБА_15 був на АДРЕСА_6 . На прохання ОСОБА_22 він на своє ім`я відкрив ФОП. Діяльністю цього ФОП займалась ОСОБА_15 , у неї був доступ до всіх рахунків. ОСОБА_22 відкрив цей ФОП для себе, для чого він не знає. Заборгованість по рахункам ФОП ОСОБА_24 була. Йому відомо, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » належать Колесникову. Він проводив на цих фірмах інвентаризацію. Щодо внесення змін до статутного капіталу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » йому нічого не відомо, оскільки він був тільки кур`єром. Фізично на загальних зборах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_5 він присутнім не був, однак підписав протокол зборів. В подальшому він відносив документи до реєстраційної палати, документи не переглядав, документи йому надала ОСОБА_15 . Гроші з рахунку ФОП ОСОБА_24 він не знімав, як ОСОБА_15 здійснювала його діяльність він не знав. Щодо продажі верстатів йому нічого не відомо. Щодо діяльності у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_22 та ОСОБА_8 йому нічого не відомо. У ОСОБА_15 була довіреність від його імені.

Оглянувши договір купівлі-продажу № 22/04-13 від 22.04.2013, свідок повідомив, що підпис у договорі не його, а зроблений ОСОБА_15 . Оглянувши договори купівлі-продажу № 15/05 від 15.05.2014 та договір купівлі-продажу № 27/01 від 27.01.2014 свідок підтвердив, що підписи на договорах його.

На запитання прокурора, свідок відповів, що бажань придбати верстати у нього не було, кошти за них він не отримував.

На запитання захисника свідок відповів, що договори були складені з метою діяльності ОСОБА_22 . Діяльність була за домовленістю між ним, ОСОБА_15 та ОСОБА_25 .

Встановлені судом обставини також підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:

1)за епізодом у період часу з 08.08.2014 по 11.08.2014 (потерпілий ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 »):

- дорученням Начальника СВ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області старшому слідчому ОСОБА_26 від 12.08.2014, 27.10.2014, про проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 11, 26, 31);

- заявою ОСОБА_14 начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 на ім`я від 11.08.2014 про заволодіння ОСОБА_8 шахрайським шляхом грошовими коштами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в сумі 550000 грн., яка зареєстрована в журналі та в подальшому в ЄРДР.(т.1 а.с. 14);

-статутом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », затвердженим засновниками ОСОБА_27 , ОСОБА_28 . Державну реєстрацію юридичної особи проведено 08.09.2011, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 20.10.2011.(т. 1 а.с. 70-86);

-випискою з ЄДР юридичних осіб, свідоцтвом № 200026976 про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідкою № 426992 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». (т. 1 а.с. 87-89);

-контрактом з Директором від 07.09.2011, укладеним між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_28 та ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 90-91);

-протоколом загальних зборів засновників (учасників) ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 02.12.2011, відповідно до якого вирішено укласти договір про надання бухгалтерських послуг з ФОП ОСОБА_8 , надати право ФОП ОСОБА_8 на ведення бухгалтерської бази даних в 1С: Підприємництво на внесення платежів з розрахункових рахунків ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » через систему клієнт банк та покласти відповідальність за збереження та правомірне використання печатки та установчих документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».(т. 7 а.с. 3);

-розпорядженям від 21.12.2011, за підписом директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_14 , яким надано ФОП ОСОБА_8 право на ведення бухгалтерського звіту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » згідно договору № 16/12-11 від 20.12.2011: передано право на вормування та відправку платежем компанії (через систему клієнт банк) за усним узгодженням та з дозволу директора ОСОБА_14 , передано ключі підписи для відправки платежем у системі Клієнт банк та ключі підписи у системі Медок для відправки необхідних звітів, передано на зберігання основну печатку підприємства, передавати первинну документацію товариства у строк не пізніше семи днів з моменту її отримання, передано клієнтську базу товариства.( т. 7 а.с. 6);

-договором № 16/12-11 від 20.12.2011 про надання бухгалтерських послуг, укладеним між ФОП ОСОБА_8 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », предметом якого є надання бухгалтерських послуг в області діючого законодавства, прийнятого в Україні, а також здавання звітності. « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зобов`язався прийняти та сплатити послуги в порядку, передбаченому цим договором. (т. 1 а.с. 55-56, т. 7 а.с. 4-5);

-договором № 01/01-13 від 01.01.2013 про надання бухгалтерських послуг, укладеним між ФОП ОСОБА_8 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за п.4 якого він діє протягом року, однак якщо в строк 30 календарних днів до моменту припинення терміну даного договору, ні одна сторона в письмовому вигляді не вияве бажання припинити дію договору, він вважається пролонгованим. Враховуючи відсуніть письмових повідомлень про припинення договору, вказаний договір діяв у 2014р.(т. 1 а.с. 57-58);

-платіжними дорученнями №1487, №1489, які узгоджуються із випискою руху коштів по рахунках - з рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відкритого в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № НОМЕР_6 , на рахунок ФОП ОСОБА_8 , відкритого в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № НОМЕР_4 були перераховані кошти двома платіжками 08.08.2014р. в сумі 100000 грн., 10.08.2014р. в сумі 440000 грн.(т.1 а.с. 59-68, 252-260, т.2 а.с.62-217, 226-293 );

-розпорядженням від 11.08.2014, за підписом директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_14 , яким вказано закрити з 12.08.2014 всі відносини згідно договору на надання бухгалтерських послуг та виконати повернення всіх документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », повернення печати товариства, заблокувати доступ до розрахункового рахунку товариства, заблокувати ключі-підписи до системи ІНФОРМАЦІЯ_8 , Медок, у зв`язку з недоброчесними діями ФОП ОСОБА_8 (т. 7 а.с. 7);

-актом прийому-передачі бухгалтерських документів від ФОП ОСОБА_8 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». (т. 7 а.с. 8);

- копіями платіжних доручень, які роздруковані з системи Клієнт банк за період відносин між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ФОП ОСОБА_8 щодо надання нею бухгалтерських послуг, які надані директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у кількості 60 штук., з яких платіжні доручення № 1487 від 08.08.2014 на суму 100000 грн. та № 1489 від 10.08.2014 на суму 440000 грн. (т. 7 а.с. 10-70);

-виписками у кількості п`ять штук за аналізом розрахунку субконто: 631 контрагенти: ФОП, закази за 1, 2, 3 квартали за 2013 рік, за 1, 2 квартали за 2014 рік із рукописними записами ОСОБА_8 , які надані директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_14 (т. 7 а.с. 10);

-відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про трудові відносини та нарахування заробітної плати на застраховану особу ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 100-102, 104-105);

-довідкою ІНФОРМАЦІЯ_9 про отриманні ОСОБА_8 доходів за період з 01.01.2008 по 31.03.2014. (т. 1 а.с. 107-117);

-повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей щодо ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 136-179);

- копіями документів юридичної справи, банківських карток, ключів доступу до системи «Клієнт-Банк» ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». (т. 2 а.с. 1-61);

-випискою по рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_3 (т.2 а.с. 62-165);

-інформацією щодо ІР адреси по рахунку № НОМЕР_3 . (т. 2 а.с. 166-217);

-копіями документів юридичної справи, банківських карток, ключів доступу до системи «Клієнт-Банк» ФОП ОСОБА_8 з ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (т. 2 а.с. 218-225);

-випискою по рахунку ФОП ОСОБА_8 № НОМЕР_4 . (т. 2 а.с. 226-277);

-інформацією щодо ІР адреси по рахунку № НОМЕР_4 . (т. 2 а.с. 278-293);

- висновком комп`ютерно-технологічної експертизи № Э-99 КТ від 20.09.2014р., відповідно до якого на ноутбуку належного ОСОБА_8 маються сертифіковані ключі (електронні підписи) для доступу до банківської системи ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », для формування та підписання платіжних доручень (т.6 а.с.276-290);

-висновком експерта № 146 від 29.12.2014 при проведенні економічної експертизи, згідно з висновками якого, відповідно наданих на дослідження документів в період з 01.04.2013 по 11.08.2014 з особового рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » було перераховано грошових коштів на адресу грошових коштів на адресу підприємця ОСОБА_8 в сумі 710000 грн. Відповідно наданих на дослідження документів та з урахуванням обставин, встановлених в ході досудового розслідування в період з 01.04.2013 по 11.08.2014 підприємцем ОСОБА_8 надані бухгалтерські послуги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за договором № 16/12-11 від 20.12.2011 на загальну суму 165000 грн. В обсязі наданих документів, враховуючи данні встановлені в ході слідства, станом на 11.08.2014 рахується переплата ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » грошових коштів в період з 01.04.2013 по 11.08.2014 за договором № 16/12-11 від 20.12.2011 укладеним з ОСОБА_8 з урахуванням заборгованості станом на 01.04.2013 визначеної в бухгалтерському обліку товариства по рахунку 631 на загальну суму 540000 грн.(т.7 а.с. 86-94).

2)за епізодом у період часу 22.04.2013 по 15.05.2014 (потерпілий ОСОБА_9 ):

- заявою ОСОБА_23 на ім`я начальника СВ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 09.09.2014, 08.04.2015, в якій повідомлено про те, що ОСОБА_8 , маючи від нього довіреність, продала без його згоди належні йому станки, які він просить йому повернути.(т.1 а.с. 22, 39);

- дорученням Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 старшому слідчому ОСОБА_26 від 09.09.2014, 08.04.2015, 20.04.2015 про проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 19, 36, 41);

-довідкою з ЄДР щодо ФОП ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 42-45);

-відомостями ПФУ стосовно доходів ФОП ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 46-48);

-відомостями ДПІ стосовно доходів ФОП ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 49-52);

-договором позики від 14.01.2013, укладеним між ОСОБА_11 (Позикодавець) та ОСОБА_8 (Позичальник), відповідно до якого Позичальник отримав від Позикодавця грошові кошти в сумі 140151 грн. (т. 3 а.с. 66);

-актом прийому передачі, відповідно до якого ФОП ОСОБА_11 передано ОСОБА_8 ключ електронного підпису та логін з паролем на електронному носії інформації (флеш карті) від усіх відкритих рахунків ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » для можливості здійснення усіх грошових транзакцій. (т. 3 а.с. 67);

-договором № 05/05-13 про надання бухгалтерських послуг від 05.05.2013, укладеним між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 68);

-випискою ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » по рахунку ФОП ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 69-236);

-довідкою ДПІ Київського району м. Харкова, відповідно до якої ОСОБА_29 зареєстрована засновником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ». (т. 4 а.с. 68);

-довідкою з ЄДР відповідно до якої ОСОБА_8 є засновником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » із статутним капіталом 3357795 грн. (т. 4 а.с. 69-72);

-довідкою щодо нарахування заробітної плати працівникам ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». (т. 4 а.с. 75);

-випискою ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » по рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № НОМЕР_7 з 01.01.2013 по 29.08.2014. (т. 5 а.с. 97-114);

-інформацією щодо ІР адрес по рахунку № НОМЕР_7 (т. 5 а.с. 115-121);

-статутом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », заявами про відкриття депозитних рахунків у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », документами юридичної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », отримання ключів доступу до системи «Клієнт-Банк» ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». (т. 5 а.с. 122-177);

-випискою по рахунку ФОП ОСОБА_11 ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » № НОМЕР_8 за період з 23.04.2013 по 29.08.2014. (т. 5 а.с. 245-262);

-інформація щодо ІР адрес по рахунку № НОМЕР_8 . (т. 5 а.с. 263-266);

-копіями документів юридичної справи, банківських карток, ключів доступу до системи «Клієнт-Банк» ФОП ОСОБА_11 з ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». (т. 5 а.с. 267-270);

-випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП щодо ФОП ОСОБА_11 серія НОМЕР_9 .(т. 6 а.с. 193);

-довідкою ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 29.04.2013, відповідно до якої ОСОБА_11 26.04.2013 відкрито рахунок № НОМЕР_8 . (т. 6 а.с. 194);

-випискою з ЄДР серія НОМЕР_10 щодо ФОП ОСОБА_9 (т. 8 а.с. 9);

-довідкою про взяття на облік платника податків від 28.12.2011, свідоцтвом платника єдиного податку, повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску щодо ФОП ОСОБА_30 (т. 8 а.с. 10, 11, 12);

- довідкою ПАТ КБ ІНФОРМАЦІЯ_6 від 10.02.2012, відповідно до якої ФОП ОСОБА_9 відкрито рахунки № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , випискою по рахунку ОСОБА_9 , згідно якої, оплата за договором купівлі-продажу верстатів не надходила ( т.8 а.с. 13, т.9 а.с. 149-190);

-копіями наданих ОСОБА_9 документів та зразків підписів. (т. 8 а.с. 15-34);

-довіреністю від 20.12.2011, засвідченою приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10 , якою ОСОБА_9 уповноважує, зокрема ОСОБА_11 та/або ОСОБА_8 представляти його інтереси. (т. 8 а.с. 6);

-договором купівлі-продажу обладнання № 22/04-13 від 22.04.2013, укладеним між ФОП ОСОБА_9 (Продавець) та ФОП ОСОБА_11 (Покупець), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання (10 верстатів), серійний номер та технічні характеристики якого містяться у Специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти обладнання та сплатити за нього договірну ціну у розмірі 10000 грн.(т. 6 а.с. 195, т. 8 а.с. 7);

-договором купівлі-продажу обладнання № 15/05 від 15.05.2014, укладеним між ФОП ОСОБА_11 (Продавець) та ФОП ОСОБА_8 (Покупець), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання (10 верстатів), серійний номер та технічні характеристики якого містяться у Специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти обладнання та сплатити за нього договірну ціну у розмірі 3347795, 00 грн.(т. 6 а.с. 196);

-рахунком на оплату № 7 від 15.05.2014, за обладнання на загальну суму 3347795, 00 грн., Постачальник – ОСОБА_11 , Покупець ФОП ОСОБА_8 (т. 6 а.с. 197);

-видатковою накладною № 18 від 15.05.2014 до рахунку на оплату покупцю № 7 від 15.05.2014 на загальну суму 3347795, 00 грн.(т. 6 а.с. 198);

-актом прийому-передачі обладнання № ДАР27 від 15.05.2014, складеному між ФОП ОСОБА_24 та ФОП ОСОБА_8 (т. 6 а.с. 199-201);

-специфікацією № 1 к договору № 27/01 від 15.05.2014. (т. 6 а.с. 202);

- договором купівлі-продажу обладнання № 27/01 від 27.01.2014, укладеним між ФОП ОСОБА_11 (Покупець) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Продавець), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання (10 верстатів), серійний номер та технічні характеристики якого містяться у Специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти обладнання та сплатити за нього договірну ціну у розмірі 3347795, 00 грн.(т. 6 а.с. 205);

-рахунком на оплату постачальника № ДАР34 від 27.01.2014, за обладнання на загальну суму 3347795, 00 грн., Постачальник – ФОП ОСОБА_11 , Покупець ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (т. 6 а.с. 206);

-видатковою накладною № ДАР33 від 27.01.2014 до рахунку на оплату постачальнику № ДАР34 від 27.01.2014 на загальну суму 3347795, 00 грн.(т. 6 а.с. 207);

- технічною документацією на станки та протоколом огляду вбачається наявність десятьох верстатів для виготовлення меблів, виробництва Німеччини, 2003 року випуску, на загальну суму 990014 грн., а саме: свердлувально - пирисадочним верстатом «GRASS COMBIPRHSS 22/19» вартістю 47360, 46 грн., багатостороннім прецизіонним свердлувальним верстатом «НОМАG МАСHINERY NBT 200/5», кромкообліцовочним верстатом «BRANDT KDN 630 OPТІIMAТ», кромкообліцовочним верстатом «BRANDT KDN 350С ОРТІМАТ», верстатом для розкрою плит «НОLZМА HРР 380/38/38 ОРТІМАТ», форматним кругло-пильним верстатом «ALTENDORF F45», обробним центром з ПУ «WEEKE ВНС 250 ОРТІМАТ», кромкообліцовочним верстатом «BRANDT KTD 720 ОРТІМАТ», кромкообліцовочним верстатом «BRANDT KTD 820 OPTIMAТ», кромкофрезерним верстатом «BRANDT FTK 130 ОРТІМАТ» (т.6 а.с. 231-246).

- випискою з ЄДРПОУ, відповідно до якої, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зареєстрований як юридична особа 08.02.2013р., за статутом ОСОБА_8 є засновником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та згідно наказу №01-К від 26.02.2013р. є директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». За п.21 статуту на директора та засновника покладені обов`язки вирішувати всі питання діяльності Товариства (т.5 а.с. 122-136, 160 т.6 а.с. 218, т.8 а.с. 197)

- рахунком на оплату постачальника від 15.05.2014 №ДАР34, прибутковою накладною від 15.05.2014р.. №ДАР33, відповідно до яких ОСОБА_8 поставила ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 10 верстатів для внесення в статуту.(т. 6 а.с. 250-254);

- протоколом загальних зборів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та змінами до статуту, засвідчених ПН ХМНО у ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до яких ОСОБА_31 внесла 10 верстатів на суму 3347795 грн. у якості вкладу у статутний капітал товариства, де вона є засновником .(т.6 а.с. 254-257);

-витягом з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби ІНФОРМАЦІЯ_12 , відповідно до якого ОСОБА_8 є засновником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розмір внеску до статутного фонду 3357795, 00 грн. (т. 8 а.с. 164-167);

- висновком комп`ютерно-технологічної експертизи № Э-99 КТ від 20.09.2014р., відповідно до якого на ноутбуку належного ОСОБА_8 маються сертифіковані ключі (електронні підпис) для доступу до банківської системи ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ФОП ОСОБА_11 для формування та підписання платіжних доручень (т.6 а.с. 276-290);

-висновком експерта від 25.12.2014 при проведенні судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого, підпис від імені ОСОБА_9 в графі «ПРОДАВЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу обладнання № 22/04-13 від 22.04.2013, виконаний ОСОБА_8 . Підпис від імені ОСОБА_11 в графі «ПОКУПАТЕЛЬ» у договорі купівлі-продажу обладнання № 22/04-13 від 22.04.2013, виконаний ОСОБА_8 . (т. 8 а.с. 52-55);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 3715 від 09.04.2015, відповідно до якого, загальна ринкова вартість наданих на дослідження верстатів, зазначеного в постанові, станом на 22.04.2013 складала 990014, 00 грн.(т. 8 а.с. 155-163);

-копіями документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » з відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби ХМУЮ.(т. 9 а.с.1-143);

- актом ревізії фахівця – бухгалтера ОСОБА_32 від 17.04.2015 відповідно до якого, проведеною ревізією щодо руху обладнання виробництва меблів, виробництва Німеччина, 2003 року випуску, яке належить ФОП ОСОБА_9 та проведених за нього розрахунків за період 2013-2014 роки встановлено, що у вищевказаний період ОСОБА_9 не здійснювались будь-які дії щодо відчуження належного йому обладнання для виготовлення меблів, яке у січні 2013 року ним було придбано в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та за яке проведено перерахування грошових коштівплатіжним дорученням від 17.01.2013 № 50 в сумі 5000, 00 грн. Одночасно, ОСОБА_8 , яка здійснювала бухгалтерське обслуговування діяльності ФОП ОСОБА_9 по підробленим документам було документально оформлено перехід права власності на 10 верстатів для виготовлення меблів, виробництва Німеччина, рік випуску 2003 з ФОП ОСОБА_9 через ФОП ОСОБА_11 та через ФОП ОСОБА_8 на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в якості свого внеску до статутного капіталу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », засновником якого 100% є ОСОБА_8 , чим ФОП ОСОБА_9 нанесено збиток у сумі 990014, 00 грн. згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи.(т. 9 а.с. 212-221).

Крім того, встановлені судом обставини підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:

-протоколами тимчасового доступу від 18.08.2014, 28.08.2014, 19.09.2014, 29.01.2015, 07.04.2015, 16.04.2015, 14.04.2025, (т. 1 а.с. 241-244, а.с. 257-260, т. 5 а.с. 11-13, т. 7 а.с. 151-154, 213-216, 264-265, 284-287, т. 8 а.с. 177-178);

- даними протоколу обшуку, відповідно до якого, в офісі ОСОБА_8 по АДРЕСА_6 вилучені папки з документами, довіреності, картки « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ноутбук, 2 флешки, диск « ІНФОРМАЦІЯ_6 », 3 аркуша з паролями.(т. 6 а.с. 3-9);

- протоколом огляду предметів від 15.01.2015, відповідно до якого оглянуті документи, що знаходяться у папці чорного кольору з назвою « ОСОБА_8 », яка вилучена під час обшуку у приміщенні, де здійснює діяльність ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_6 . (т. 6 а.с. 136-145);

-протоколом огляду предметів від 16.01.2015, відповідно до якого оглянуті документи, що знаходяться у папці чорного кольору з назвою «ФОП ОСОБА_8 . Акти виконаних робіт», яка вилучена під час обшуку у приміщенні, де здійснює діяльність ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_6 , зокрема, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені Замовником директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_14 та Виконавцем ФОП ОСОБА_8 за період з 31.12.2011 по 30.06.2014. (т. 6 а.с. 146-189);

-протоколом огляду предметів від 15.01.2015, відповідно до якого оглянуті документи, що знаходяться у папці червоного кольору з назвою « ОСОБА_11 ДПІ Московського району», яка вилучена під час обшуку у приміщенні, де здійснює діяльність ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_6 .(т. 6 а.с. 190-192);

-протоколом огляду предметів від 17.01.2015, відповідно до якого оглянуто п`ять пластикових розрахункових карток « ІНФОРМАЦІЯ_6 », кожна з яких у паперовому конверті з інструкцією щодо користування; чотири пластикові розрахункові картки « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; дев`ять комплектів карток « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що складаються із однієї пластикової картки для виплат, однієї пластикової картки «Універсальна», кожний комплект у паперовому конверті з чистим бланком анкети та інструкцією щодо користування; один диск « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з дистанційним обслуговуванням рахунків у пластиковій коробці. (т. 6 а.с. 262);

-протоколом огляду предметів від 09.09.2014, відповідно до якого оглянуто ноутбук «ASER» в сумці чорного кольору із зарядним пристроєм та флеш-носій 2 ГВ, які вилучені в ході обшуку офісу по АДРЕСА_6 , орендуємого ОСОБА_8 (т. 6 а.с. 263);

-протоколом огляду предметів від 11.09.2014, відповідно до якого оглянуто 2 флешнакопичувача, які вилучені в ході обшуку офісу по АДРЕСА_6 , орендуємого ОСОБА_8 , яким встановлено, що на флеш носіях записана системна та тимчасова інформація роботи прикладного програмного забезпечення, файли з графічними зображеннями, текстова, таблична, архівна інформація, файли документів, файли без даних, файли електронних ключів до програмного забезпечення по обслуговуванню банківських систем.(т. 6 а.с. 266-269);

-протоколом огляду предметів від 31.03.2015, з фототаблицею до нього, відповідно до якого, у період часу з 11-00 по 12-30 години у приміщенні цеху будівлі за адресою: АДРЕСА_5 проведено огляд верстатів для виготовлення меблів, належних ОСОБА_9 у кількості 10 штук. (т. 8 а.с. 61-76).

-іншими матеріалами кримінального провадження.

За клопотанням сторони обвинувачення в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_33 .

Свідок ОСОБА_26 повідомила суду, що вона була слідчою у даному кримінальному провадженні, яка почала за дорученням керівника слідчого відділу досудове розслідування та надавала доручення оперативному підрозділу для проведення тимчасового доступу. Вносить доручення до реєстру матеріалів кримінального провадження не передбачено. Без наявного доручення уповноважений представник установи, в якій необхідно було провести тимчасовий дозвіл, не надав би зазначені в ухвалі слідчого судді документи. Доступ до матеріалів кримінального провадження сторонам надавався. Підтвердила, що підпис в реєстрі матеріалів кримінального провадження належить їй.

Свідок ОСОБА_34 повідомив суду, що він працював о/у ІНФОРМАЦІЯ_14 та у даному кримінальному провадженні проводив тимчасовий доступ на підставі ухвал слідчого судді та доручення слідчого. Здійснити тимчасовий дозвіл без відповідного доручення слідчого було б не можливо, оскільки у ньому розписувалось конкретна особа якій було доручено його здійснити. Без наявного доручення уповноважений представник установи, в якій необхідно було провести тимчасовий дозвіл, не надав би зазначені в ухвалі слідчого судді документи. В ухвалі слідчого судді представник оперативного підрозділу не зазначався.

На запитання захисника свідок відповів, що доручення слідчого реєструвались в журналі вхідної кореспонденції та передавались оперативному підрозділу за наказом його керівника. Кількість виконаних ним доручень у вказаному кримінальному провадженні він не пам`ятає.

У зв`язку зі смертю свідка ОСОБА_35 та неможливості встановлення місцезнаходження потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_28 , ОСОБА_37 , прокурор заявила клопотання про відтворення технічних записів показань потерпілого ОСОБА_9 та вказаних свідків, наданих під час минулого судового розгляду у судових засіданнях, посилаючись на те, що показання потерпілого та свідків, надані в ході судового розгляду не суперечать показанням, які вони надавали під час досудового розслідування.

Крім того, сторона захисту заявила клопотання про відтворення технічних записів показань потерпілого ОСОБА_9 від 22.05.2017, окрім 24.12.2015.

З урахуванням відсутності заперечень учасників судового розгляду, колегією суддів було задоволено клопотання прокурора та захисника про дослідження технічних записів, що узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у Постанові від 14.02.2024 у справі №459/874/20.

Так, Верховний суд зазначає, що відповідно до п. 16 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства, а ст. 23 цього Кодексу визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Однак, ця вимога сформульована як принцип, яким має керуватися суд, приймаючи процесуальні рішення в конкретній ситуації, у тому числі рішення щодо допустимості або недопустимості доказів.

Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін уточнити показання особи та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення або її репутацію.

Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195 км 18) зазначив, що засаді безпосередності, як і

будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. В залежності від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб. Наприклад, принцип безпосередності зазнає певних легітимних обмежень у випадку допиту особи, до якої застосовані заходи безпеки або яка відсутня безпосередньо в залі судового засідання (ст. 232 КПК України), і такі легітимні обмеження не можна вважати порушенням принципу безпосередності. Також суди апеляційної інстанції в більшості випадків ґрунтують свої висновки на показаннях, які були надані в суді першої інстанцій, оскільки багаторазовий допит особи в судах різних інстанцій без вагомих причин не тільки був би обтяжливим для такої особи, учасників і суспільства, але й суперечив би самому змісту інстанційності.

Таким чином, положення «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (ч. 4 ст. 95 КПК України), не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі.

Із відтворених (досліджених) в судовому засіданні показів потерпілого ОСОБА_9 , які він надавав у судових засіданнях від 24.12.2015 та 22.05.2017 під час минулого судового розгляду справи, встановлено наступне.

Потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що працює приватним підприємцем. В 2011р. надав довіреність на ім`я ОСОБА_8 про ведення від його імені бухгалтерської документації. Усі документи по його підприємницькою діяльністю були у ОСОБА_8 , він їй довіряв. В 2014 році він дізнався про те що ОСОБА_8 без його згоди продала станки для виготовлення меблів, які він раніше у 2013 році придбав, ніяких договорів про продаж він не укладав.

Із відтворених (досліджених) в судовому засіданні показів свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_28 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , які вони надавали у судових засіданнях під час минулого судового розгляду справи, встановлено наступне.

Свідок ОСОБА_39 повідомила суду, що працює разом із ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_6 , веде бухгалтерію різних підприємств. Доступ до рахунків підприємств та ФОП має лише ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_28 повідомив суду, що він є засновником разом із братом – ОСОБА_27 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Підприємство із ОСОБА_8 уклало договір на бухгалтерське обслуговування. Також ОСОБА_8 надавала бухгалтерські послуги його дружині, а також йому та брату по веденню їх ФОП. Він довіряв ОСОБА_15 . Усі платежі ОСОБА_8 повинна була узгоджувати із директором ОСОБА_14 . В понеділок в серпні 2014р. зателефонував ОСОБА_14 та повідомив, що ОСОБА_8 без його згоди перерахувала двома платежами з розрахункового рахунку підприємства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на свій розрахунковий рахунок 540000 грн. При цьому вказав, що напередодні, у неділю бачився із ОСОБА_8 вона йому про якісь проблеми, або узгодження перерахування коштів із його батьком ОСОБА_22 нічого не казала.

Свідок ОСОБА_40 повідомив суду, що є працівником служби безпеки ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». В серпні 2014р. до банку зателефонував директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » повідомив про неузгоджене списання з рахунку товариства грошових коштів. Одразу рахунки підприємства були заблоковані, в ході службової перевірки з`ясувалось, що кошти були направлені на рахунки інших підприємств які обслуговувались у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в тому числі і на рахунок ФОП ОСОБА_15 . Як було встановлено ОСОБА_8 на той час працювала бухгалтером ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », платежі були проведені на ті підприємства де ОСОБА_8 виконувала обов`язки бухгалтера, тобто вона перевела кошти з рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » і розпріділила їх на рахунки пов`язаних з нею підприємств. Також було встановлено, що частину коштів ОСОБА_8 отримала готівкою через банкомати.

Свідок ОСОБА_41 повідомив суду, що у 2013р. він працював як ФОП з ОСОБА_42 , організовував виробництво меблів, в той час бухгалтерське обслуговування ОСОБА_43 здійснювала ОСОБА_8 .

Так, ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

При цьому, згідно обвинувального акту, кримінальні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України вчинені у період часу з 22.04.2013 по 15.05.2014 та з 08.08.2014 по 11.08.2014.

Відповідно до ст. 12 КК України в редакції, яка діяла на момент скоєння, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 200 КК України, є злочином середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох до п`яти тисяч неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, відповідно до ст. 12 КК України в редакції, яка діяла на момент скоєння, є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді штрафу до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, відповідно до ст. 12 КК України в редакції, яка діяла на момент скоєння, є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

Статтею 49 КК України (в редакції яка діяла на момент скоєння злочинів), передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

За ст. 284 ч.2 КПК України кримінальне провадження закривається судом, в тому числі і у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої інстанції мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Судом роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_8 , що на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК.

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник заперечували проти звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

За змістом вимог ч. 8 ст. 284 КПК, якщо особа заперечує щодо закриття кримінального провадження з підстав звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема на підставі ст. 49 КК України, то закриття кримінального провадження не допускається. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК.

З рішення ВСУ у справі № 5-205кс15 випливає, що Кримінальним процесуальним законом України визначається порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень.

Таким чином, суд не вбачав підстав для закриття кримінального провадження з підстав звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 і 4 ст. 17 КПК України, що передбачають, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до ст.85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст.86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст.87 КПК України - недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Сторона захисту просить визнати всі докази отримані під час досудового розслідування недопустимими доказами, посилаючись на доктрину « ІНФОРМАЦІЯ_15 », оскільки вони є похідними від протоколу обшуку та протоколів тимчасового доступу, які проведено з порушенням вимог КПК України.

Так, відповідно до вимог ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії тавилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК України).

Слідчий уповноважений, у тому числі: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК України; звертатися за погодженням ізпрокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам (ч. 2 ст. 40 КПК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 41 КПК України, під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.

Таким чином, нормами КПК України не заборонено проводити тимчасовий доступ доречей і документів оперативними працівниками за умови наявності доручення слідчого на проведення вказаної слідчої дії.

Так, в судовому засіданні в якості свідків було допитано слідчу ОСОБА_26 та о/у ОСОБА_44 , які, будучі попередженими судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, зазначили, що у даному кримінальному провадженні надавались доручення слідчого оперативному підрозділу на проведення тимчасового доступу та здійснити тимчасовий дозвіл без відповідного доручення слідчого було б не можливо, оскільки у ньому розписувалось конкретна особа якій було доручено його здійснити, та без наявного доручення уповноважений представник установи, в якій необхідно було провести тимчасовий дозвіл, не надав би зазначені в ухвалі слідчого судді документи.

Отже судом встановлено, що протоколи тимчасового доступу до речей та документів складені за результатами проведених на підставі ухвал слідчого судді процесуальних дій, виконані службовими особами, які були уповноважені як ухвалами слідчого судді, так і відповідними дорученнями слідчого. Крім того, за формою та змістом протоколи відповідають вимогам ст. 104 КПК України, а виконані процесуальні дії з тимчасового доступу до речей та документів вимогам ст. 165 цього Кодексу.

Разом з цим, існують певні критерії, за якими здійснюється оцінка доказів з точки зору допустимості.

Так, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими необхідно лише тоді, коли такі порушення: прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи зумовлюють сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли: такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які: тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. У разі, якби була можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в КПК України вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.

Такої позиції дотримується і ВС (постанови ККС ВС від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 14.06.2023 у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 у справі № 943/2064/19 тощо).

Фактичні дані, отримані внаслідок процесуальних порушень, пов`язаних із можливим істотним порушенням прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів, можна поділити на ті, що: отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (які прямо передбачені КПК України або встановлені судом); мають похідний характер від доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; отримані внаслідок інших порушень прав і свобод людини, які будуть мати різний алгоритм перевірки на предмет допустимості залежно від характеру допущеного порушення.

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення тою мірою, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в ч. 2 ст. 87 КПК України - послатись на конкретний пункт цієї норми.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі ч. 1-3 ст. 87 КПК України.

Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицію ККС ВС, викладеною у постановах від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к та від 12.11.2019 у справі № 236/863/17. У разі ж встановлення іншого порушення прав та свобод людини (крім істотних) суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції, практики ЄСПЛ та національного законодавства.

При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, щодо яких є сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового «пуризму»); порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Наведені загальні правила перевірки допустимості доказів з мотивів процесуальних порушень порядку їх отримання узгоджуються з: практикою ЄСПЛ у контексті встановлення загальної справедливості судового розгляду (Schenk v. Switzerland, заява № 10862/84, §§ 46-49,12.07.1998, Биков проти Росії [ВП], заява № 4378/02, §§ 88-90, 10.03.2009, LeeDavies v. Belgium, заява № 18704/05, § 41, 28.07.2009, Prade v. Germany, заява № 7215/10, § 33, 03.03.2016, Берлізев проти України від 08.07.2021 (заява № 43571/12), §§ 51-52 та Lysyuk проти України заява № 72531/13, § 67, 14.10.2021); підходом ВП ВС, за яким у разі, коли ЄСПЛ хоч і констатував порушення статті 8 Конвенції щодо заявника на стадії досудового розслідування кримінальної справи (порушення права на повагу до приватного життя через негласну відеозйомку заявника за відсутності передбаченого національним законодавством дозволу суду на її проведення), однак таке порушення не вплинуло на загальну справедливість судового розгляду, то відсутні підстави для визнання судових рішень щодо заявника незаконними та їх скасування (постанова ВП ВС від 22.06.2022 у справі № 1-693/2010); висновком ВП ВС у постанові від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17 у контексті необхідності вмотивування судом висновку про істотне порушення вимог КПК України (щодо того, чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося) та практикою ККС ВС (постанови від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 07.09.2022 у справі № 428/11288/17, від 27.09.2022 у справі № 461/1593/19, від 20.10.2022 у справі № 185/5413/16, від 01.11.2022 у справі № 185/5413/16, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 07.11.2022 у справі № 740/1179/19, від 09.11.2022 у справі № 761/31918/14-к, від 08.12.2022 у справі № 459/2489/17, від 13.12.2022 у справі № 361/6846/15-к, від 17.01.2023 у справі № 753/13113/18, від 01.02.2023 у справі № 591/6692/16-к, від 14.06.2023 у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 у справі № 943/2064/19, від 17.10.2023 у справі № 455/844/16-к) і будуть використовуватися судом у цій справі.

Отже, оскільки, судом не встановлено, а стороною захисту не доведено, що саме при отримані первісних доказів, зокрема при проведенні тимчасових доступів, були істотно порушенні фундаментальні права чи свобода ОСОБА_8 , протоколи тимчасових доступів суд вважає допустимими доказами, а тому отриманні похідні докази у даному кримінальному провадженні також є допустимими.

При цьому, обшук було проведено самою слідчою ОСОБА_26 та складено відповідний протокол.

Крім того, матеріали справи містять доручення керівника слідчого відділу на проведення досудового розслідування слідчою ОСОБА_26 .

Таким чином, доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказів, суд вважає безпідставними, доказів порушення вимог КПК України при їх проведенні суду не надано, а фундаментальні права ОСОБА_8 не порушені.

Жодного доказу органом досудового розслідування штучно не створено.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі письмові та речові докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні речові докази, документи відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , ОСОБА_44 , та відтворені показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_37 , ОСОБА_28 , які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Потерпілий був попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надавання показань з непередбачених законом підстав, свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, і підстав сумніватися у показах потерпілого та свідків суд не вбачає.

Підстави ставити під сумнів вказані вище показання потерпілого та свідків обвинувачення, речові докази, документи - відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.

Свідки обвинувачення ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 в судові засідання не заявлялись, будучі повідомленими належним чином.

Разом з цим, одним із принципів національного кримінального процесу є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Реалізуючи вказаний принцип законодавець зобов`язав суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

Однак, як вбачається із змісту вказаної норми згаданий обов`язок не носить абсолютного характеру та містить обмеження, які полягають у збереженні судом об`єктивності і неупередженості.

Положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, — на потерпілого.

Одночасно згідно ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Відповідні висновки викладені у Постанові Верховного суду від 11.08.2020 у справі № 288/113/15-к.

Так, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2025 доручено ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області встановити місцезнаходження свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_46 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_47 , ОСОБА_37 , ОСОБА_28 та здійснити їх привід у судове засідання.

Разом з цим, до суду надійшов рапорт про неможливість встановлення місцезнаходження вказаних свідків.

Суд, відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження повинно здійснюватися в розумні строки.

Отже, матеріали кримінального провадження доводять, що суд створив усі необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення, так і стороною захисту процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, суд вважає, що сприяв виклику вищевказаних свідків, а не забезпечення їх явки та/або участі в судових засіданнях в режимі відео конференції, та невиконання ухвал суду спрямовано на штучне створення тяганини по справі.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, яке має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно з ст. 94 цього Кодексу. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Склад злочину це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин. У складі злочину виділяють чотири його обов`язкові елементи (кожен з яких охоплює відповідну групу ознак, що його характеризують): а) об`єкт складу злочину; б) об`єктивну сторону складу злочину; в) суб`єкт складу злочину; г) суб`єктивну сторону складу злочину.

При вирішенні питання про винуватість Журавльової за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, суд виходить з наступного.

Ч. 1 ст. 358 КК України передбачена відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-під- приємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Суспільна небезпечність злочину полягає у протиправному зміненні статусу юридичної чи фізичної особи за рахунок придбання підроблених офіційного документа, бланка, штампа, печатки, що не тільки порушує нормальну діяльність органів державної влади, органів самоврядування, підприємств, установ, організацій, а й може завдати істотної шкоди правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб, сприяє вчиненню інших більш тяжких злочинів.

Предметом злочину є: 1) посвідчення або інший офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином- підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків; печатка, штамп чи бланк підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності; 3) інші офіційні печатка, штамп чи бланк.

Офіційні документи можуть бути за формою: письмові, електронні, друковані; за способом фіксації - будь-який матеріальний носій (паперовий, електронний, виконаний на магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, оптичному диску); за походженням - складаються, видаються чи посвідчуються в установленому законом порядку повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити; за змістом - містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи- докази у правозастосовчій діяльності.

З об`єктивної сторони злочин виражається в таких альтернативних діях: а) підроблення посвідчення або іншого офіційного документа; б) збут підробленого офіційного документа; в) виготовлення підроблених печатки, штампа чи бланка підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печатки, штампа чи бланка; г) збут підроблених печатки, штампа чи бланка.

Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа - це: а) повне виготовлення фальшивого документа, схожого на справжній (відтворення як матеріальної форми, так і змісту носія інформації); б) внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей (наприклад, бездоганно оформлений листок тимчасової непрацездатності, виданий завідомо здоровій людині); в) зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій (дописування, підтирання, підчистка, витравлення тексту тощо); г) підроблення відбитків штампа, печатки як необхідного реквізиту документа.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 358 КК дій.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - використання підробленого документа, штампа, печатки чи бланка за призначенням як самим підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підробленого документа означає бажання винного набути певних суб`єктивних прав або звільнитися від юридичних обов`язків (приховати наявність вищої освіти, щоб за рахунок бюджетних коштів одержати другу вищу освіту). Якщо мета інша (продемонструвати майстерність, поповнити колекцію та ін.), склад злочину відсутній.

Стаття 358 є загальною нормою щодо ч. 2 ст. 158, статей 200, 215, ч. 2 ст. 223, статей 318, 319, 366 КК.

Ч. 1 ст. 366 КК України передбачена відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Об`єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у перекручуванні винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних документів шляхом використання для цього свого службового становища. За частиною 1 ст. 366 КК карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно передбачених у диспозиції дій, як: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа.

Видача неправдивих документів означає надання (передачу) його фізичним або юридичним особам або випуск для використання такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа є і в тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був посвідчений службовою особою і виданий нею фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ.

Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується тільки прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим).

Суб`єктом службового підроблення може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК) незалежно від того, у публічній чи в приватній сфері службової діяльності вчинюється цей злочин.

Так, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_8 , у період часу з 22.04.2013 по 15.05.2014 за допомогою комп`ютера та використання документів ФОП ОСОБА_9 , якому надавала бухгалтерські послуги, підконтрольного їй ФОП ОСОБА_11 і свого підприємства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за місцем здійснення своєї діяльності в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , з метою незаконного набуття права власності на належне ОСОБА_9 обладнання, виготовила завідомо підроблені два договори про начебто продаж обладнання від ФОП ОСОБА_9 до ФОП ОСОБА_11 22.04.2013 та від ФОП ОСОБА_11 до ФОП ОСОБА_8 15.05.2014, а також протокол № 3 та зміни № 1 до статуту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про начебто вклад в статутний капітал належного їй обладнання вартістю 3347795 грн. і збільшення розміру статутного капіталу на вказану суму, та використовуючи своє службове становище, будучи водночас засновником та директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з метою придання законності виготовленим нею документам, 15.05.2014 засвідчила справжність свого підпису на підроблених змінах до статуту у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 , після чого цього ж дня зміни до статуту разом із підробленим протоколом № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.05.2014, який власноручно завірила печаткою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що була в її законному віданні, як у директора Товариства, та умисно подала, як директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », до ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , склавши та видавши від свого імені, як директора підприємства, доручення ОСОБА_11 на подачу документів підприємства, використавши його як листоношу та не пояснюючи свої злочинні наміри.

Дані висновки суду підтверджується показами потерпілого ОСОБА_9 відтвореними у судовому засіданні, показами свідка ОСОБА_11 , та дослідженими в судовому засіданні доказами, що є логічними, послідовними і узгоджуються між собою.

В даному випадку предметом злочину є договори про начебто продаж обладнання від ФОП ОСОБА_9 до ФОП ОСОБА_11 № 22/04-13 від 22.04.2013 та від ФОП ОСОБА_11 до ФОП ОСОБА_8 № 15/05 від 15.05.2014, протокол № 3 загальних зборів та зміни № 1 до статуту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про начебто вклад в статутний капітал належного їй обладнання вартістю 3347795 грн. і збільшення розміру статутного капіталу на вказану суму.

Так, відповідно до договору купівлі - продажу обладнання від 22.04.2013 №22/04-13, його укладено між ФОП ОСОБА_9 , іменованим Продавець в особі ОСОБА_9 , який діє на підставі виписки, з однієї сторони та ФОП ОСОБА_11 , іменованим в подальшому Покупець в особі ОСОБА_11 , якій діє на підставі виписки.

Відповідно до умов договору Продавець зобов?язується передати у власність Покупця обладнання, серійний номер та технічні характеристики якого містяться в специфікації до даного договору, а Покупець зобов?язується прийняти це обладнання та уплатити за нього договірну ціну. Обладнання належить Продавцю на праві власності.

Згідко з п. 4 договору передача здійснюється з дати підписання даного договору, передача майна оформлюється актом приймання - передачі. Передача обладнання здійснюється на території підприємства Продавця за адресою АДРЕСА_7 .

Як свідчить з умов договору ціна обладнання складає 10 000,0 (десять тисяч) грн. без ПДВ оплата проводиться шляхом перерахування грошових коппів на рахунок Продавця.

В договорі є реквізити: - покупець - ФОП ОСОБА_11 , АДРЕСА_8 , код. НОМЕР_13 , ПАТ КБ ІНФОРМАЦІЯ_6 , МФО НОМЕР_14 р/р НОМЕР_8 ; - продавець - ФОП ОСОБА_9 , АДРЕСА_9 , код НОМЕР_15 , ПАТ КБ ІНФОРМАЦІЯ_6 , МФО НОМЕР_14 р/р НОМЕР_11 .

На договорі є підписи сторін.

Разом з цим, згідно з висновком експерта від 25.12.2014 №591, підпис від імені ОСОБА_9 в графі Продавець у договорі купівлі - продажу обладнання №22/04-13 від 22.04.2013, виконаний ОСОБА_8 , підпис від імені ОСОБА_11 , в графі Покупець у договорі купівлі - продажу обладнання №22/04-13 від 22.04.2013, виконаний ОСОБА_8 .

При цьому, потерпілий ОСОБА_9 повідомив суду, що ніяких договорів купівлі-продажу обладнання він не укладав, а свідок ОСОБА_11 , оглянувши в судовому засіданні договір купівлі-продажу № 22/04-13 від 22.04.2013, повідомив, що підпис у договорі не його, а зроблений Журавльовою.

Відповідно до договору купівлі-продажу обладнання від 15.05.2014 №15/05, його укладено між ФОП ОСОБА_11 , іменований Продавець в особі ОСОБА_11 , який діє на підставі свідоцтва, з однієї сторони та ФОП ОСОБА_8 , іменована Покупець в особі ОСОБА_53 , яка діє на підставі свідоцтва, з другої сторони, про те, що Продавець зобов?язується передати у власність Покупця обладнання, серійний номер та технічні характеристики якого вказані в специфікації №1 до даного договору, а Покупець зобов?язується прийняти це обладнання та уплатити за нього договірну ціну.

Обладнання належить Продавцю на праві власності. Згідно з п.4 даного договору передача обладнання проводиться на території підприємства Продавця за адресою АДРЕСА_5 . Ціна обладнання складає 3 347 795,0 грн. (три мільйони триста сорок сім тисяч сімсот дев?яносто п?ять) без ПДВ.

В договорі вказані реквізити сторін, а саме: - покупець - ФОП ОСОБА_54 , АДРЕСА_1 , коД НОМЕР_16 , ПАТ КБ ІНФОРМАЦІЯ_6 МФО НОМЕР_14 , р/р НОМЕР_4 , - продавець - ФОП ОСОБА_11 , АДРЕСА_10 , код НОМЕР_13 , ПАТ КБ ІНФОРМАЦІЯ_6 , МФО НОМЕР_14 р/р НОМЕР_8 .

Отже, достовірно знаючи, що ОСОБА_11 , ніколи не був власником даного обладнання і не мав наміру його продавати, а також, що ніякої оплати за обладнання проводитися не буде, тобто внісши до договору недостовірну інформацію про продаж ОСОБА_11 ОСОБА_8 обладнання для виготовлення меблів за 3347795 грн., ОСОБА_8 підписала його особисто та дала підписати ОСОБА_11 , тобто виготовила підроблений документ.

При цьому, разом із цим договором ОСОБА_8 підробила рахунок на оплату № 7 від 15.05.2014 на суму 3347795 грн., від начебто постачальника ОСОБА_11 покупцю ФОП ОСОБА_8 , який також дала підписати ОСОБА_11 , видаткову накладну № 18 від 15.05.2014 на суму 3347795 грн., від начебто постачальника ОСОБА_11 покупцю ФОП ОСОБА_8 , який підписала особисто та дала підписати ОСОБА_11 , акт приймання-передачі № ДАР27 від 15.05.2014 від начебто постачальника ФОП ОСОБА_11 покупцю ФОП ОСОБА_8 , який підписала особисто та дала підписати ОСОБА_11 специфікацію № 1 до договору № 27/01 від 15.05.2014 від начебто постачальника ФОП ОСОБА_11 покупцю ФОП ОСОБА_8 , який підписала особисто та дала підписати ОСОБА_11 , не розкриваючи суті, а обманувши того, що їй потрібна його допомога.

В подальшому, на підставі підробленого договору 15.05.2014 №15/05 ОСОБА_8 виготовила протокол № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.05.2014, внісши до нього недостовірну інформацію про вклад єдиного учасника Товариства ОСОБА_8 в статутний капітал Товариства належного їй обладнання вартістю 3347795 грн. та збільшення розміру статутного капіталу на вказану суму, а також про затвердження та підпис змін до статуту у зв`язку з цим, який підписала особисто та дала підписати ОСОБА_11 , не розкриваючи суті, а обманувши того, що їй потрібна його допомога, вказавши у протоколі ОСОБА_11 запрошеним на збори та обраним головою цих зборів, завірила печаткою ТОВ «« ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка була в її законному віданні, як у директора Товариства, достовірно знаючи, що вона ніколи не була власником обладнання, та не мала наміру оплатити його вартість законному власнику.

Крім того, ОСОБА_8 виготовила зміни № 1 до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.05.2014, внісши до них недостовірну інформацію про збільшення статутного капіталу Товариства на суму 3347795 грн. у вигляді обладнання, внесеного учасником ОСОБА_8 , які підписала особисто як єдиний учасник Товариства, достовірно знаючи, що вона ніколи не була власником обладнання, та не мала наміру оплатити його вартість законному власнику.

При цьому, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомив, що про внесення змін до статутного капіталу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » йому нічого не відомо, оскільки він був тільки кур`єром. Фізично на загальних зборах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 3 він присутнім не був, однак підписав протокол зборів. Щодо продажі верстатів йому нічого не відомо.

Відповідні злочині дії ОСОБА_8 вчиняла, як встановлено судом, з метою незаконного набуття права власності на належне ОСОБА_9 обладнання.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 , являючись єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( НОМЕР_2 ) та займаючи на підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 16.02.2014 посаду директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », будучи посадовою особою, наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, на яку статутом підприємства у відповідності до його ст. 21 покладені обов`язки вирішувати всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Зборів, та надано право діяти без довіреності від імені Товариства, укладати угоди й договори, відкривати рахунки, отримувати кореспонденцію, видавати довіреності від імені Товариства та виконувати усі інші необхідні дії, пов`язані з керуванням справами Товариства розпоряджатися коштами Товариства, виходячи із його інтересів, 15.05.2014 засвідчила справжність свого підпису на підроблених змінах до статуту у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 , після чого цього ж дня зміни до статуту разом із підробленим протоколом № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.05.2014, який власноручно завірила печаткою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що була в її законному віданні, як у директора Товариства, умисно подала, як директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », до ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , склавши та видавши від свого імені, як директора підприємства, доручення ОСОБА_11 на подачу документів підприємства, використавши його як листоношу та не пояснюючи свої злочинні наміри.

Вказані злочині дії ОСОБА_8 вчинила з метою придання законності виготовленим нею документам.

Висновки суду, підтверджуються витягом з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби ІНФОРМАЦІЯ_12 , відповідно до якого ОСОБА_8 є засновником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розмір внеску до статутного фонду 3357795, 00 грн., описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» за підписом ОСОБА_11 з додатками до нього.

При цьому, свідок ОСОБА_11 повідомив, що працював у Журавльової кур`єром, фізично на загальних зборах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 3 він присутнім не був, однак підписав протокол зборів. В подальшому він відносив документи до реєстраційної палати, документи не переглядав, документи йому надала ОСОБА_15 .

Суд вважає доведеною суб`єктивну сторону вказаних кримінальних правопорушень вчинених ОСОБА_8 , а саме прямого умислу, оскільки підробляючи офіційні документи, з метою незаконного набуття права власності на належне ОСОБА_9 обладнання та придання законності виготовленим нею документам, вона усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

У зв`язку з чим, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

При вирішенні питання про винуватість ОСОБА_15 за ч. 4 ст. 190 КК України (за епізодом у період часу 22.04.2013 по 15.05.2014 (потерпілий ОСОБА_9 ), суд виходить з наступного.

Ч. 4 ст. 190 КК України передбачена відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Предметом шахрайства є не тільки майно, але й право на майно (див. коментар до ст. 189 КК).

Об`єктивна сторона виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо. У випадках коли для обману винний підробляє або використовує підроблений документ, потрібна кваліфікація за сукупністю статей 190 та 358 КК.

Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє йому допомогти купити машину, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює.

Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов`язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Наприклад, винний за фальшивим документом отримує грошовий переказ. Таким чином, обман чи зловживання довірою виступають як спосіб зовні законного, за згодою потерпілого отримання майна або придбання права на майно.

Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбанням права на майно. Обман, що не призвів до заволодіння майном або правом на майно, визнається відповідно до конкретних обставин готуванням чи замахом на шахрайство. Так, якщо винний підробив документ для заволодіння чужим майном, але був затриманий, вчинене буде готуванням до шахрайства, якщо ж він був затриманий при пред`явленні такого документа з метою заволодіння майном, то це буде замахом на шахрайство і за сукупністю (і в першому і в другому випадку) закінченим злочином, передбаченим ст. 358 КК.

Суб`єктивна сторона - прямий умисел, корисливі мотив і мета.

Суб`єктом є особа, яка досягла до вчинення шахрайства 16 років.

У статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

В даному випадку предметом злочину є верстати для виготовлення меблів, виробництва Німеччини, 2003 року випуску, а саме свердлувально – присадочний верстат «GRASS COMBIPRESS 22/19» вартістю 47360, 46 грн., багатосторонній прецизіонний свердлувальним верстатом «HOMAG MACHINERY NBT 200/5» вартістю 218132, 90 грн., кромкообліцовочний верстат «BRANDT KDN 630 OPTIMAT» вартістю 65375, 43 грн., кромкообліцовочний верстат «BRANDT KDN 350C OPTIMAT» вартістю 40955, 64 грн., верстат для розкрою плит «HOLZMA HPP 380/38/38 OPTIMAT» вартістю 237630, 03 грн., форматний кругло-пильний верстат «ALTENDORF F45» вартістю 74416, 39 грн., обробний центром з ПУ «WEEKE BHC 250 OPTIMAT» вартістю 212849, 83 грн., кромкообліцовочний верстат «BRANDT KTD 720 OPTIMAT» вартістю 34129, 70 грн., кромкообліцовочний верстат «BRANDT KTD 820 OPTIMAT» вартістю 27018, 58 грн. кромкофрезерний верстат «BRANDT ETK 130 OPTIMAT» вартістю 32145, 04 грн.

Як зазначає сторона обвинувачення, ОСОБА_8 , надаючи фізичній особі – підприємцю ОСОБА_9 бухгалтерські послуги на підставі його довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 20.12.2011 за реєстровим № 4528, якій з метою ведення бухгалтерського обліку ОСОБА_9 було довірено усі документи з підприємницької діяльності, але ніколи не надавалося права на розпорядження належним йому майном, здійснюючи таку діяльність у орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 22.04.2013 по 15.05.2014, умисно із корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_9 , діючи з єдиним умислом, направленим на шахрайське заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, до документів на яке за його згодою мала доступ, з використанням завідомо підроблених документів, намагалась заволодіти належним ОСОБА_9 обладнанням для виготовлення меблів загальною вартістю 990014 грн., але не довела свй злочинний умисел до кінця та не демонтувала верстати, оскільки потерпілий вчасно звернувся до правоохоронних органів.

Отже, відповідно до довіреності від 20.12.2011, ОСОБА_55 , податковий номер НОМЕР_15 , уповноважує ОСОБА_56 , податковий номер НОМЕР_17 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_11 , та/або ОСОБА_11 , податковий номер НОМЕР_13 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_8 , та/або ОСОБА_8 , податковий номер НОМЕР_18 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_1 кожен з яких діє незалежно один від одного, представляти та захищати його інтереси у відповідних органах державної податкової адміністрації, податкової міліції, органах державного казначейства, органах статистики, фондах соціального страхування, відповідному ІНФОРМАЦІЯ_16 , реєструючих органах, відповідному Центрі зайнятості, інших фондах тощо, відповідних органах місцевого самоврядування, з усіх без винятку питань, пов?язаних реєстрацією його як фізичної особи - підприємця.

Для чого надається право: подавати від його імені заяви будь - якого змісту, довідки та документи, отримувати різного роду довідки та документи, свідоцтва, в тому числі взамін раніше виданих, виписки, сертифікати, дозволи, патенти, довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку, Свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва про сплату Єдиного податку, Свідоцтво фіксованого податку, здавати та одержувати їх у відповідних органах для продовження терміну їх дії, одержувати у відповідних органах ліцензії на усі види діяльності, вести бухгалтерський облік, Книгу доходів та витрат, складати та подавати відповідну звітність, передбачену чинним законодавством, проводити звірку по всіх податкових платежах, приймати на роботу працівників, укладати та підписувати відповідні трудові договори, зміни та доповнення до них, визначаючи на власний розсуд будь - які їх умови, реєструвати ці договору у встановленому законом порядку, звільняти працівників та розривати трудові договори, сплачувати податки та різні платежі, скрізь за нього розписуватися та виконувати інші дії, пов?язані з виконанням даної довіреності. Довіреність видана без права передоручення іншим особам строком на три роки та дійсна до двадцятого грудня дві тисячі чотирнадцятого року.

Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 .

Відповідно до договору купівлі - продажу обладнання від 22.04.2013 №22/04-13, його укладено між ФОП ОСОБА_9 , іменованим Продавець в особі ОСОБА_9 , який діє на підставі виписки, з однієї сторони та ФОП ОСОБА_11 , іменованим в подальшому Покупець в особі ОСОБА_11 , якій діє на підставі виписки.

Як свідчить з умов договору ціна обладнання складає 10 000,0 (десять тисяч) грн. без ПДВ оплата проводиться шляхом перерахування грошових коппів на рахунок Продавця.

Разом з цим, потерпілий ОСОБА_9 повідомив суду, що ОСОБА_8 маючи довіреність про ведення від його імені бухгалтерської документації та всі документи по його підприємницькій діяльності, без його згоди продала станки для виготовлення меблів, які він раніше у 2013 році придбав, ніяких договорів про продаж він не укладав.

Покази потерпілого підтверджуються між іншим копією платіжного доручення від 17.01.2013 №50 згідно якого ОСОБА_9 перераховує ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » грошові кошти в сумі 5 000,0 грн., як сплату за комплект обладнання по виготовленню меблів згідно рахунку від 15.01.2013 у сумі 4 166,67 грн., ПДВ 20% - 833,33 грн. та банківськими виписками по рахунку № НОМЕР_11 ФОП ОСОБА_9 в ПАТ КБ ІНФОРМАЦІЯ_6 .

При цьому, згідно з банківськими виписками по рахунку № НОМЕР_19 ФОП ОСОБА_11 в ПАТ КБ ІНФОРМАЦІЯ_17 за вказаний період платіжні доручення щодо перерахування 10 000,0 грн. за обладнання на ФОП ОСОБА_57 відсутні.

Крім того, з наявними банківськими виписками по рахунку № НОМЕР_11 ФОП ОСОБА_9 в ПАТ КБ ІНФОРМАЦІЯ_6 платіжні доручення щодо надходження 10 000,0 грн. за обладнання від ФОП ОСОБА_11 також відсутні.

Тобто судом встановлено, що ФОП ОСОБА_9 в січні 2013 року в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » було придбано комплект обладнання по виготовлення меблів за 5 000,0 грн., який він нікому не продавав, ніякі документи щодо його продажу не підписував.

Відповідно до договору купівлі-продажу обладнання від 15.05.2014 №15/05, його укладено між ФОП ОСОБА_11 , іменований Продавець в особі ОСОБА_11 , який діє на підставі свідоцтва, з однієї сторони та ФОП ОСОБА_8 , іменована Покупець в особі ОСОБА_53 , яка діє на підставі свідоцтва, з другої сторони, про те, що Продавець зобов?язується передати у власність Покупця обладнання, серійний номер та технічні характеристики якого вказані в специфікації №1 до даного договору, а Покупець зобов?язується прийняти це обладнання та уплатити за нього договірну ціну.

Обладнання належить Продавцю на праві власності. Згідно з п.4 даного договору передача обладнання проводиться на території підприємства Продавця за адресою АДРЕСА_5 . Ціна обладнання складає 3 347 795,0 грн. (три мільйони триста сорок сім тисяч сімсот дев?яносто п?ять) без ПДВ.

З видаткової накладної від 15.05.2014 №18, вбачається, що постачальником ФОП ОСОБА_11 на адресу покупця ФОП ОСОБА_8 за договором від 01.01.2014 №б/н, по рахунку на оплату постачальнику №7 від 15.05.2014 відвантажено 10 найменувань верстатів на загальну сумі 3 347 795,0 грн. без ПДВ.

Одночасно, відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.05.2014, на якому були присутні засновник - ОСОБА_8 ; яка володіє 100% голосів та запрошено ОСОБА_11 було вирішено збільшити розмір статутного капіталу на 3 347 795,0 грн. (три мільйони триста сорок сім тисяч сімсот дев?яносто п?ять). Розмір статутного капіталу товариства складає 3 357 795,0 грн. та формується у вигляді 10 000,0 грн. грошових коштів та 3 347 795,0 грн. у вигляді обладнання внесеного учасником товариства до статутного капіталу. Вклади учасників складають - ОСОБА_8 - 3 357 795,0 грн., що складає 100% статутного капіталу. В зв?язку зі змінами затвердити та підписати зміни до статуту.

Тоді ж, 15.05.2014 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » номер запису 14801050002055007 (рішення загальних зборів учасників протокол №3 від 15.05.2014) відповідно до яких у статті 14 статуту абзац перший викладено у такій редакції - розмір статутного капіталу товариства складає 3 357 795,0 грн. та формується у вигляді 10 000,0 грн. грошових коштів та 3 347 795,0 грн. у вигляді обладнання, внесеного учасниками товариства до сталутного капіталу. Та у статті 15 абзац другий викладено у такій редакції - ОСОБА_8 - 3 357 795,0 грн., що складає 100% статутного капіталу, з них 3 347 795,0 грн. у вигляді обладнання, 10 000,0 грн. у вигляді грошових коштів.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_8 був виготовлений договір купівлі-продажу обладнання №15/05 від 15.05.2014 між ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_54 , на продаж обладнання для виготовлення меблів, яке раніше за договором, виконаним ОСОБА_58 начебто було продано ФОП ОСОБА_9 на адресу ФОП ОСОБА_11 .

Однак, згідно з банківськими виписками по рахунку № НОМЕР_8 ФОП ОСОБА_11 в ПАТ КБ ІНФОРМАЦІЯ_6 в ревізуємому періоді грошові кошти за обладнання для виготовлення меблів від ФОП ОСОБА_8 або ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не надходили.

Крім того, згідно з банківськими виписками по рахунку № НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_54 в ІНФОРМАЦІЯ_6 та рахунку № НОМЕР_7 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в ІНФОРМАЦІЯ_6 з зазначених рахунків в зазначеному періоді не проводилось перерахування грошових коштів на ФОП ОСОБА_11 за обладнання для виготовлення меблів.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_8 вчинила всі дії, які вважала за необхідним для подальшого заволодіння майном ОСОБА_9 , а саме в період 2013 - 2014 років за довіреністю від 20.12.2011 здійснюючи бухгалтерське обслуговування діяльності ФОП ОСОБА_9 , документально оформила перехід права власності на 10 верстатів для виготовлення меблів, виробництва Німеччина, рік випуску 2003, визначив його загальну початкову вартістю у розмірі 3 347 795,0 грн. з ФОП ОСОБА_9 через ФОП ОСОБА_11 та через ФОП ОСОБА_54 на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », документально оформив дані верстати, як свій внесок до статутного капіталу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », засновником якого 100% є ОСОБА_59 .

Суд вважає доведеною також суб`єктивну сторону вказаних кримінальних правопорушень вчинених ОСОБА_8 , а саме прямого умислу, оскільки підробляючи офіційні документи, з метою незаконного набуття права власності на належне ОСОБА_9 обладнання та придання законності виготовленим нею документам, вона усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Розмір можливої шкоди підтверджується висновком судово-товарознавчої експертизи № 3715 від 09.04.2015, відповідно до якого, загальна ринкова вартість наданих на дослідження верстатів, станом на 22.04.2013 складала 990014, 00 грн., що відповідно до примітки до ст. 185 КК України, на час скоєння кримінального правопорушення, є особливо великим розміром.

Враховуючи вище наведене , оскільки ОСОБА_8 фактично не заволоділа верстатами ОСОБА_9 , тобто не довела свій злочинний намір до кінця , її дій за данним епізодом слід кваліфікувати за ст. 15 ч.2 – 190 ч.4 КК України.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силуст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 листопада 2016 року (№ 5-328кс16), під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв`язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.

У викладі фактичних обставин та при формулюванні обвинувачення мають міститися дані щодо кожної події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад конкретного кримінального правопорушення. Якщо обвинуваченому інкримінується вчинення кількох кримінальних правопорушень (злочинів), формулювання обвинувачення у вироку суду повинні викладатися окремо по кожному з них.

Суд зобов`язаний виявити, встановити і навести у вироку всі без винятку обставини кримінального правопорушення та його кваліфікуючі ознаки, що містять об`єктивну сторону злочину, передбаченого відповідною частиною статті КК України.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (стаття 337 КПК).

Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частини 2 статті 291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Причини недоведення злочину до кінця не залежать від волі винного.

Під діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину, слід розуміти таке діяння (дію або бездіяльність), що безпосередньо посягає на об`єкт, який знаходиться під охороною закону, створює безпосередню небезпеку заподіяння йому шкоди. Тут створюються не умови для вчинення злочину, а вже починається виконання об’ єктивної сторони злочину і вчиняються діяння, передбачені диспозицією певної статті Особливої частини КК (наприклад, проникнення в житло з метою крадіжки майна, спроба запустити двигун з метою незаконного заволодіння автомобілем тощо).

Недоведення злочину до кінця вказує на незавершеність об`єктивної сторони злочину. Вона не отримує свого повного розвитку, тобто повною мірою не здійснена. Особа або не виконує всіх дій, що утворюють об`єктивну сторону (наприклад, вбивця не встиг нанести удар потерпілому чи натиснути на курок, або винному не вдалося створити злочинну організацію (ст. 255 КК), зокрема такі її спеціальні види, як: банду (ст. 257 КК), терористичну організацію (ч. 1 ст. 2583 КК) чи не передбачене законом воєнізоване або збройне формування (ст. 260 КК), або здійснити напад на об`єкт, на якому є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК), виготувати зброю (ч. 2 ст. 263, ст. 2631 КК), незаконно перевезти на повітряному судні вибухові або легкозаймисті речовини (ст. 269 КК) тощо), або не настають наслідки, які вказані у відповідній статті КК (наприклад, смерть потерпілого не настала, бо вбивця промахнувся чи наніс лише незначне поранення).

Замах на злочин - це невдала спроба посягання на об`єкт; діяння не спричиняє шкоди або хоча і спричиняє, але не в тому обсязі, на який був спрямований умисел винного. Так, якщо при викраденні чужого майна умисел був спрямований на вилучення майна у значних, великих або особливо великих розмірах і не був здійснений із причин, що не залежали від волі винного, скоєне необхідно кваліфікувати як замах на викрадення в значних, великих або особливо великих розмірах незалежно від кількості (вартості) фактично викраденого.

Замах на злочин не доводиться до кінця з причин, які не залежали від волі винного, припиняється, переривається, не завершується всупереч бажанню особи довести його до кінця.

Причини недоведення злочину до кінця можуть бути різними (опір жертви, невміння користуватися зброєю, затримання злочинця тощо). Якщо злочин не доведений до кінця з власної волі особи, кримінально караний замах на злочин відсутній унаслідок добровільної відмови (ст. 17 КК). Причини, з яких злочин не було доведено до кінця, повинні бути виявлені та вказані у вироку суду. У разі визнання підсудного винним у замаху на вчинення злочину у вироку необхідно вказати причини, з яких злочин не було доведено до кінця.

Із суб`єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умисло. Якщо особа не бажала вчинення злочину, вона не може і здійснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити його. При замаху на злочин особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає доведення початого нею злочину до кінця та настання зазначених наслідків. ВСУ у своїй практиці завжди виходив із того, «... що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання)».

Відповідальність за замах на злочин можлива лише при умислі на вчинення певного конкретного злочину. При невизначеному умислі дії винного кваліфікуються не як замах на злочин, а залежно від фактичних наслідків, що від них.

Поділ замаху на злочин проведено законодавцем за суб ’єктивним критерієм на закінчений і незакінчений, тобто за ставленням самого винного до вчинених ним діянь, за його власним уявленням про ступінь виконання його діяння у вчиненні злочину. Закінчений замах на злочин свідчить про невдалу спробу вчинення закінченого злочину. Тому його нерідко називають невдалим замахом на злочин. Наприклад, винний з метою вбивства зробив постріл у потерпілого, але промахнувся чи лише його поранив. Тут він зробив усе, що вважав необхідним для вбивства потерпілого, однак смерть не настала з обставин, що не залежали від його волі, тому злочин (вбивство) не був доведений до кінця. Або, наприклад, винному не вдалося виготовити вибухові речовини, придатні для використання, хоча він використав усі необхідні для цього, на його думку, суміші.

При незакінченому і закінченому замаху на злочин суспільно небезпечний наслідок не настає з різних причин. При незакінченому замаху на злочин він узагалі не міг настати, бо винний не закінчив саме діяння, яке є необхідним для спричинення наслідку, а при закінченому замаху на злочин суспільно небезпечний наслідок міг настати, бо винним виконані всі дії для його спричинення.

Замах на злочин відрізняється від закінченого злочину об`єктивною стороною. При замаху на злочин вона не завершена, відсутні деякі її ознаки (або не доведено до кінця діяння, яке утворює об’ єктивну сторону складу злочину, або відсутній суспільно небезпечний наслідок), а при закінченому злочині об’ єктивна сторона повністю виконана. Тому визнання вчиненого діяння замахом чи закінченим злочином залежить від опису об`єктивної сторони злочину в диспозиції закону.

Так, закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбанням права на майно. Обман, що не призвів до заволодіння майном або правом на майно, визнається відповідно до конкретних обставин готуванням чи замахом на шахрайство.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачена заволоділа майном – 10 верстатами для виготовлення меблів, що належать потерпілому.

Разом з цим, матеріали кримінального провадження не містять доказів, що майно, належне потерпілому ОСОБА_9 , а саме: верстати для виготовлення меблів, виробництва Німеччини, 2003 року випуску, а саме свердлувально – присадочний верстат «GRASS COMBIPRESS 22/19» вартістю 47360, 46 грн., багатосторонній прецизіонний свердлувальним верстатом «HOMAG MACHINERY NBT 200/5» вартістю 218132, 90 грн., кромкообліцовочний верстат «BRANDT KDN 630 OPTIMAT» вартістю 65375, 43 грн., кромкообліцовочний верстат «BRANDT KDN 350C OPTIMAT» вартістю 40955, 64 грн., верстат для розкрою плит «HOLZMA HPP 380/38/38 OPTIMAT» вартістю 237630, 03 грн., форматний кругло-пильний верстат «ALTENDORF F45» вартістю 74416, 39 грн., обробний центром з ПУ «WEEKE BHC 250 OPTIMAT» вартістю 212849, 83 грн., кромкообліцовочний верстат «BRANDT KTD 720 OPTIMAT» вартістю 34129, 70 грн., кромкообліцовочний верстат «BRANDT KTD 820 OPTIMAT» вартістю 27018, 58 грн. кромкофрезерний верстат «BRANDT ETK 130 OPTIMAT» вартістю 32145, 04 грн. вибуло з його володіння та використання, внаслідок дій ОСОБА_8 , пов`язаних з підробкою низки документів.

При цьому, відповідно до протоколу огляду предметів від 31.03.2015, з фототаблицею до нього, який проведено у період часу з 11-00 по 12-30 години у приміщенні цеху будівлі за адресою: АДРЕСА_5 проведено огляд цих верстатів для виготовлення меблів, належних ОСОБА_9 у кількості 10 штук, тобто встановлено, що вони залишились саме в тому місці де і перебували до вчинення ОСОБА_8 злочиних намирів на їх заволодіння.

Встановлені судом обставини також узгоджується з висновками Апеляційного суду Харківської області, викладеними в ухвалі від 05.07.2018..

З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що кримінальне правопорушення, за цим епізодом, передбачене ч.4 ст.190 КК України слід перекваліфікувати на кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч.4 ст.190 КК України, а саме закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

При вирішенні питання про винуватість Журавльової за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 200 КК України (за епізодом у період часу з 08.08.2014 по 11.08.2014 (потерпілий ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 »), суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, ч. 4 ст. 190 КК України передбачена відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Ч. 1 ст. 200 КК України передбачена відповідальність за підробку документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту

підроблених документів на переказ, платіжних карток або їх використання чи збут, а також неправомірний випуск або використання електронних грошей.

Об’ єкт злочину - суспільні відносини у сфері випуску в обіг і використання документів на переказ та інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей.

Предметом злочину можуть виступати: а) при підробці - документи на переказ, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків, електронних грошей; б) при придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні, використанні та збуті - підроблені документи на переказ або підроблені платіжні картки; в) при випуску або використанні - електронні гроші.

Згідно з приміткою до цієї статті під документами на переказ слід розуміти документ у паперовому або електронному вигляді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб`єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення тощо). Переказом коштів визнається рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути як різними особами, так і однією й тією ж особою.

Під іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронних грошей слід розуміти інші носії інформації (крім документів на переказ і платіжних карток), що зберігають ідентифікаційну інформацію і за допомогою яких особа може одержати доступ до певного банківського рахунку, електронних грошей, наприклад, мобільний платіжний інструмент, тобто електронний платіжний засіб, реалізований в апаратно- програмному середовищі мобільного телефону або іншого бездротового пристрою користувача; дорожні та іменні чеки в іноземній валюті, які емітовані за кордоном і пред`являються для сплати на території України.

Підробленими документами на переказ та платіжними картками за ст. 200 КК визнаються лише такі повністю чи частково фальсифіковані предмети, які мають схожість зі справжніми предметами за основними реквізитами та функціонально-цільову придатність справжніх предметів, що встановлюється з урахуванням всієї сукупності ознак та властивостей цих предметів. Зокрема, йдеться про придатність предмета для отримання доступу до банківських рахунків та ініціювання переказу коштів, здійснення операцій. Разом з тим не є предметом цього злочину такий предмет, який хоч і надає можливість доступу до банківського рахунку, однак не має схожості зі справжнім документом чи платіжною карткою за основними реквізитами. Створення такого предмета може кваліфікуватися за ст. 361-1 КК як створення шкідливого програмного чи технічного засобу, призначеного для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, комп ’ютерних мереж чи мереж електрозв`язку.

Електронні гроші - одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов`язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Обладнання для виготовлення документів на переказ, платіжних карток, інших засобів доступу до банківських рахунків хоча й зазначено у назві ст. 200 КК, однак відсутнє у її диспозиції і тому не може визнаватися предметом цього злочину. Разом з тим незаконні дії з таким обладнанням можуть вчинюватися на стадії готування до цього злочину і створювати підстави для їх кваліфікації за статтями 14 та 200 КК, наприклад, виготовлення такого обладнання для його наступного використання при підробці документів на переказ чи платіжних карток із метою їх збуту.

Об`єктивна сторона злочину може виражатися у вчиненні будь-якої незаконної дії, передбаченої ч. 1 ст. 200 КК: а) у підробці документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей; б) у придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні, використанні або збуті підроблених документів на переказ чи платіжних карток; в) у неправомірному випуску або використанні електронних грошей.

Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей - це створення повністю фальсифікованого предмета або часткова фальсифікація справжнього предмета.

Способи підробки можуть бути різними: використання комп`ютерних програм, спеціального технічного обладнання, зміна чи доповнення тексту у паперових документах тощо. У будь-якому випадку підробка призводить до появи фальсифікованого предмета, який може використовуватись за функціонально-цільовим призначенням справжнього предмета. Якщо виготовлений предмет виявився непридатним для такого використання - вчинене слід кваліфікувати як замах на вчинення цього злочину за статтями 15 та 200 КК.

Злочин визнається закінченим з моменту: а) фактичного завершення підробки хоча б одного документа на переказ, платіжної картки чи іншого засобу доступу до банківських рахунків, електронних грошей; б) вчинення будь-якої дії - придбання, зберігання, перевезення, пересилання, використання або збуту - із хоча б одним підробленим документом на переказ чи платіжною карткою; в) неправомірного випуску - завантаження емітентом або оператором електронних грошей на електронний пристрій, що перебуває в розпорядженні користувача або агента; г) фактичного неправомірного використання електронних грошей.

Зберігання зазначених предметів є триваючим злочином і тому самостійне юридичне значення має фактичне закінчення зберігання - із цього моменту починає спливати строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності і стає можливим застосування до неї закону України про амністію. До цього моменту можлива співучасть інших осіб у вчиненні цього злочину.

Суб`єктивна сторона злочину - прямий умисел, який при підробці, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні зазначених предметів поєднаний з метою їх збуту. Вчинення особою зазначених дій без такої мети виключає застосування ст. 200 КК, крім підробки, придбання, зберігання, перевезення або пересилання підроблених документів на переказ чи платіжних карток із метою їх використання підроблювачем самостійно чи у співучасті з іншими особами, які кваліфікуються за статтями 14 і 200 КК як готування до використання таких предметів.

Суб`єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.

Так, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_8 , працюючи згідно договору про надання бухгалтерських послуг № 16/12-11, укладеного 20.12.2011 між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у якості бухгалтера ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », якій з метою ведення бухгалтерського обліку керівництвом товариства по рекомендації засновників було довірено за умови усного узгодження з директором складати та відправляти електронні платіжні доручення за допомогою видаленої системи «Клієнт-Банк» по відкритому у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » розрахунковому рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_3 , а також передано для цього електронний ключ доступу до вказаного рахунку, здійснюючи таку діяльність у орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , діючи із корисливих мотивів, переслідуючи єдиний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, яке фактично знаходилося в її віданні, користуючись повною довірою зі сторони директора та засновників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », володіючи інформацією щодо руху грошей по розрахунковим рахункам товариства, використовуючи ключі доступу до системи «Клієнт-Банк» в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у період часу з 08.08.2014 по 11.08.2014 повторно шахрайським шляхом заволоділа належними ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » грошовими коштами у загальній сумі 540000, 00 грн, якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд, умисно підробивши документи на переказ, склавши два завідомо підроблених електронних платіжних доручення від 08.08.2014 за № 1487 на суму 100000 грн. та від 10.08.2014 за № 1489 на суму 440000 грн. на переказ даних грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_3 на її власний розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у зв`язку з веденням діяльності як фізичної особи – підприємця, в які внесла недостовірну інформацію про призначення платежів – за начебто надані нею Товариству бухгалтерські послуги у відповідності до договору про надання бухгалтерських послуг № 16/12-11 від 20.12.2011, достовірно знаючи при цьому, що її послуги своєчасно щомісячно оплачуються ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » згідно домовленості у розмірі 10000 грн. та у серпні 2014 року вже були оплачені, використавши підроблені документи на переказ, відправивши на виконання до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за допомогою видаленої системи «Клієнт-Банк», а після виконання переказу банком 08.08.2012 о 10-21 годині та 11.08.2014 о 09-00 годині та одержавши вказані гроші на власному рахунку.

Дані висновки суду підтверджується показами свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_60 , ОСОБА_35 та дослідженими в судовому засіданні доказами, що є логічними, послідовними і узгоджуються між собою.

Так, свідок ОСОБА_14 , який був директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », повідомив суду, що ОСОБА_8 працювала на підприємстві підставі дистанційного договору, бухгалтером, вела бухоблік, проводила платежі та у неї були всі бухгалтерські документи ТОВ та доступ до його розрахункових рахунків.

Отже, згідно контракту від 07.09.2011, укладеному між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_28 та ОСОБА_14 , останнього призначено на посаду директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Протоколом загальних зборів засновників (учасників) ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 02.12.2011, вирішено укласти договір про надання бухгалтерських послуг з ФОП ОСОБА_8 , та надати право ФОП ОСОБА_8 на ведення бухгалтерської бази даних в 1С: Підприємництво на внесення платежів з розрахункових рахунків ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » через систему клієнт банк та покласти відповідальність за збереження та правомірне використання печатки та установчих документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Розпорядженям від 21.12.2011, за підписом директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_14 , надано ФОП ОСОБА_8 право на ведення бухгалтерського звіту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » згідно договору № 16/12-11 від 20.12.2011: передано право на вормування та відправку платежем компанії (через систему клієнт банк) за усним узгодженням та з дозволу директора ОСОБА_14 , передано ключі підписи для відправки платежем у системі Клієнт банк та ключі підписи у системі Медок для відправки необхідних звітів, передано на зберігання основну печатку підприємства, передавати первинну документацію товариства у строк не пізніше семи днів з моменту її отримання, передано клієнтську базу товариства.

Договором № 16/12-11 від 20.12.2011 про надання бухгалтерських послуг, укладеним між ФОП ОСОБА_8 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », предмет якого є надання бухгалтерських послуг в області діючого законодавства, прийнятого в Україні, а також здавання звітності, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зобов`язався прийняти та сплатити послуги ОСОБА_8 в порядку, передбаченому цим договором.

При цьому, свідок ОСОБА_14 зазначив, що електронний ключ був відкритий на його ім`я, як на директора ТОВ, а фактично перебував у Журавльової та вона мала право підпису цим ключом після узгодження з ним, інших електронних ключів не було, а висновком комп`ютерно-технологічної експертизи № Э-99 КТ від 20.09.2014р., підтверджено, що на ноутбуці належному ОСОБА_8 маються сертифіковані ключі (електронні підписи) для доступу до банківської системи ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », для формування та підписання платіжних доручень.

Так, 08.08.2014 ОСОБА_8 сформувала електронне платіжне доручення за № 1487 на суму 100000 грн. та 10.08.2014 електронне платіжне доручення за № 1489 на суму 440000 грн. на переказ даних грошових коштів із розрахункового рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № НОМЕР_3 на її власний розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий нею у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у зв`язку з веденням діяльності як фізичної особи – підприємця, зазначивши призначення платежів –надані ФОП ОСОБА_8 . Товариству бухгалтерські послуги у відповідності до договору про надання бухгалтерських послуг № 16/12-11 від 20.12.2011.

Разом з цим, свідок ОСОБА_14 , який був директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », зазначив, що станом на 08.2014 заборгованості по заробітній платі перед Журавльовою у ТОВ не було. 08.08.2014 він побачив перерахування коштів з рахунку ТОВ на рахунок Журавльової на 100000 грн. У телефонній розмові ОСОБА_15 повідомила, що поверне гроші, однак 11.08.2014 було перераховано ще 400000 грн. На запитання прокурора свідок відповів, що він не міг підписувати та відправляти платіжки, оскільки у нього не було електронного ключа.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження містяться копії платіжних доручень, які роздруковані з системи Клієнт банк за період відносин між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ФОП ОСОБА_8 щодо оплати за надання нею бухгалтерських послуг, які надані директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

При цьому, висновком експерта № 146 від 29.12.2014 при проведенні економічної експертизи, встановлено, що в період з 01.04.2013 по 11.08.2014 з особового рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » було перераховано грошових коштів на адресу грошових коштів на адресу підприємця ОСОБА_8 в сумі 710000 грн. Відповідно наданих на дослідження документів та з урахуванням обставин, встановлених в ході досудового розслідування в період з 01.04.2013 по 11.08.2014 підприємцем ОСОБА_8 надані бухгалтерські послуги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за договором № 16/12-11 від 20.12.2011 на загальну суму 165000 грн. В обсязі наданих документів, враховуючи данні встановлені в ході слідства, станом на 11.08.2014 рахується переплата ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » грошових коштів в період з 01.04.2013 по 11.08.2014 за договором № 16/12-11 від 20.12.2011 укладеним з ОСОБА_8 з урахуванням заборгованості станом на 01.04.2013 визначеної в бухгалтерському обліку товариства по рахунку 631 на загальну суму 540000 грн.

Встановлені судом обставини підтверджуються між іншим показами свідка ОСОБА_28 , який повідомив суду, що є засновником разом із братом – ОСОБА_27 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », підприємство із ОСОБА_8 уклало договір на бухгалтерське обслуговування, усі платежі ОСОБА_8 повинна була узгоджувати із директором ОСОБА_14 , в понеділок в серпні 2014р. зателефонував ОСОБА_14 та повідомив, що ОСОБА_8 без його згоди перерахувала двома платежами з розрахункового рахунку підприємства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на свій розрахунковий рахунок 540000 грн., та показами свідка ОСОБА_35 , який повідомив суду, що є працівником служби безпеки ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». В серпні 2014р. до банку зателефонував директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » повідомив про неузгоджене списання з рахунку товариства грошових коштів, одразу рахунки підприємства були заблоковані.

Суд вважає доведеною також суб`єктивну сторону вказаних кримінальних правопорушень вчинених ОСОБА_8 , а саме прямого умислу, оскільки склавши підроблені документи на переказ, а саме платіжні доручення, відправивши їх на виконання, з корисливих мотивів, з метою заволодіння шахрайським шляхом належними ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » грошовими коштами, вона усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Розмір завданої шкоди підтверджується висновком № 146 від 29.12.2014 при проведенні економічної експертизи, відповідно до якого, станом на 11.08.2014 рахується переплата ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » грошових коштів в період з 01.04.2013 по 11.08.2014 за договором № 16/12-11 від 20.12.2011 укладеним з ОСОБА_8 з урахуванням заборгованості станом на 01.04.2013 визначеної в бухгалтерському обліку товариства по рахунку 631 на загальну суму 540000 грн., що відповідно до примітки до ст. 185 КК України, на час скоєння кримінального правопорушення, є особливо великим розміром.

У зв`язку з чим, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 200 КК України.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

Таким чином, позиція обвинуваченої щодо невизнання нею своєї вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень на думку суду є неправдивою, направленою на пом`якшення своєї вини, або уникнення відповідальності та розцінюється судом як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути кримінальної відповідальності, оскільки дана позиція повністю спростовується сукупністю зібраних по справі доказів, показами свідків, письмовими доказами, які є логічними, послідовними, та взаємо узгоджуються між собою.

Також суд не знаходить підстав і для виправдання обвинуваченої, оскільки як було встановлено судом, ОСОБА_8 вчинила всі дії спрямовані на підроблення документів, які видаються та посвідчуютьсяя громадянами-підприємцями, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, підробку документів на переказ та їх використання, закінчений замах на заволодіння та заволодіння чужим майном, вчинене у особливо великих розмірах, що підтверджується, як письмовими доказами, які є належними та допустимими, так і показами потерпілого та свідків, які надавали їх суду будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, крім того встановлено, що обставин для дачі неправдивих показів свідки не мали, а тому підстав сумніватися у правдивості таких показань у суду немає.

Таким чином, на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів, враховуючи надані безпосередньо в судовому засіданні показання свідків, відтворені в судовому засіданні показання потерпілого та свідків, беручи до уваги доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, суд кваліфікує дії ОСОБА_8 :

-за ч. 1 ст. 358 КК України, а саме: підробка документів, які видаються та посвідчуються громадянами-підприємцями, що мають право видавати та посвідчувати такі документи, і які надають права, з наміром використання їх самим підроблювачем;

-за ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів;

-за ч. 1 ст. 200 КК України, а саме: підробка документів на переказ та їх використання;

-за ч. 2 ст. 15 - ч 4 ст. 190 КК України (за епізодом у період часу 22.04.2013 по 15.05.2014 (потерпілий ОСОБА_9 ), а саме: закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах;

-за ч. 4 ст. 190 КК України (за епізодом у період часу з 08.08.2014 по 11.08.2014 (потерпілий ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 »), а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, має вищу освіту, у якості ФОП надає бухгалтерські послуги, є засновником та директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », одружена, раніше не судима, має онкологічне захворювання.

ОСОБА_8 є осудною, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Як зазначалось колегією суддів, на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК.

В ході судового розгляду, обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник заперечували проти звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Разом з тим, на підставах, передбачених ст. 49 КК України, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК України), зокрема у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_8 слід звільнити від покарання за ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, сукупність вищезазначених обставин, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, враховуючи особу обвинуваченої, та вважає, за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, із застосуванням ст. 70 КК України, оскільки її виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Колегія суддів вважає, що відсутні передбачені законом підстави для застосування до призначеного покарання ст. 69, 75 КК України, які б давали суду можливість прийти до висновку про застосування до обвинуваченого більш м`якого покарання.

Отже, на переконання колегії суддів, призначення такого покарання обвинуваченій буде відповідати вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що відповідає положенням ст. 65 КК України.

Суд звертає увагу, що судовий розгляд проведено у відповідності з вимогами ст. 337 КПК України, усі клопотання учасників судового розгляду розглянуто у відповідності до вимог КПК України, при цьому суд зберігав об`єктивність та неупередженість, створював необхідні умови для реалізації їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020 щодо розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у новому складі під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_61 .

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2020 кримінальне провадження прийнято до провадження судді та призначено судове засідання на 17.05.2020.

Протягом тривалого часу до 30.08.2021 обвинувачена та її захисник ОСОБА_62 в судові засідання не з`являлись, захисник надавала заяви про відкладення розгляду справи, судом були постановлені ухвали про привід обвинуваченої, які не були виконані.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2021 щодо розгляду вказаного кримінального провадження визначено заміну судді ОСОБА_63 на суддю ОСОБА_64 , з підстав звільнення ОСОБА_63 з посади судді ІНФОРМАЦІЯ_18 у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протягом тривалого часу до 24.02.2022 обвинувачена та її захисник ОСОБА_62 в судові засідання не з`являлись, захисник надавала заяви про відкладення розгляду справи, судом були постановлені ухвали про привід обвинуваченої, які не були виконані.

На світанку 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну по всій довжині спільного кордону, від міста Луганська до міста Чернігова, а також із території Республіки Білорусі та окупованого Криму.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.

У зв`язку з цим, справа тривалий час не розглядалася.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022 щодо розгляду вказаного кримінального провадження визначено заміну судді ОСОБА_64 на суддю ОСОБА_3 , у зв`язку з наданням судді ОСОБА_65 відпустки по догляду за дитиною.

Протягом тривалого часу обвинувачена ОСОБА_8 в судові засідання не з`являлась, у зв`язку з чим слухання справи неодноразово відкладалось.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_18 від 14.11.2023 обвинувачену ОСОБА_8 оголошено у розшук.

Ухвалою судді ІНФОРМАЦІЯ_18 від 22.01.2024 судове провадження відновлено та призначено судове засідання на 11.03.2024.

03.04.2024 до суду надійшла заява від захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_66 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

У зв`язку з ознайомленням захисника з матеріалами справи судові засідання відкладались, головуючий зазначав про право захисника на ознайомлення, однак, зауважував про створення штучної тяганини по справі.

У судовому засіданні 12.12.2024 судом встановлено порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні та розпочато дослідження доказів, слухання справи відкладено.

У зв`язку з перебуванням колегії суддів під Головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_67 у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_68 за ч.1 ст. 115 КК України, слухання справи відкладено.

В судове засідання 11.02.2025 обвинувачена ОСОБА_8 не з`явилась, у зв`язку з чим слухання справи відкладено.

У зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_1 у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_69 за ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, слухання справи відкладено.

У судовому засіданні 09.07.2025 досліджувались письмові докази.

05.08.2025 до суду прокурором надано заяву з переліком свідків, які підлягають виклику у судові засідання.

У судових засіданнях 12.08.2025, 28.08.2025, 02.10.2025 дослідженні всі письмові докази у кримінальному провадження, зокрема 10 томів.

У судовому засіданні 28.10.2025 було допитано свідка ОСОБА_18 , інші свідки не з`явились, у зв`язку з чим слухання справи було відкладено.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_18 від 28.10.2025 за клопотанням прокурора доручено ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області встановити місцезнаходження свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_46 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_47 , ОСОБА_37 , ОСОБА_28 та здійснити їх привід у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 05.12.2025 обвинувачена ОСОБА_8 не з`явилась, у зв`язку з чим слухання справи відкладено.

Судове засідання 19.01.2026 відкладено, у зв`язку з неявкою свідків, та повідомленням про їх участь в наступному засіданні в режимі відеоконференції.

У судові засідання 20.01.2026 та 23.01.2026 прокурор не з`явилась, у зв`язку з чим слухання справи відкладено.

У судових засіданнях 17.02.2026 та 18.02.2026 були допитані свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , ОСОБА_34 та відтворені покази свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_37 , ОСОБА_28 .

Отже, суд, відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження повинно здійснюватися в розумні строки.

Так, матеріали кримінального провадження доводять, що суд створив усі необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення, так і стороною захисту процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 слід рахувати з моменту затримання ОСОБА_8 або з моменту прибуття останньої до місць відбуття покарання.

З метою забезпечення кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне до набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в особі директора ОСОБА_14 , заявлено цивільний позов до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 540000 грн.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За вимогами ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Судом встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_8 потерпілому ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » спричинена матеріальна шкода у розмірі 540000 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з обвинуваченої на користь держави судові витрати за проведення: судової комп`ютерно-технічної експертизи № Є-99 КТ від 20.09.2014 у розмірі 2951, 52 грн., судової економічної експертизи № 146 від 29.12.2014 у розмірі 1965, 60 грн., судової почеркознавчої експертизи № 591 від 25.12.2014 у розмірі 491, 40 грн., судово-товарознавчої експертизи № 3715 від 09.04.2015 у розмірі 1536, 00 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України та звільнити від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього її особистого майна;

- за ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього її особистого майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього її особистого майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання або прибуття останньої до місць відбуття покарання.

До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) не відлучатись за межі м. Харкова та Харківської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_8 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовну заяву ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » матеріальну шкоду в розмірі 540000 (п`ятсот сорок тисяч) грн., 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № Є-99 КТ від 20.09.2014 у розмірі 2951 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна) грн., 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення судової економічної експертизи № 146 від 29.12.2014 у розмірі 1965 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять) грн., 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи № 591 від 25.12.2014 у розмірі 491 (чотириста дев`яносто одна) грн., 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 3715 від 09.04.2015 у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн., 00 коп.

Речові докази – два флеш-носії знищити, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційного скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий- суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3