Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №522/2260/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2260/26

Провадження № 1-кп/522/2475/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026164500000019 від 24.01.2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комрат Республіки Молдова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20.07.2017 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2026 року, приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_3 , перебуваючи біля Грецької площі в м. Одесі, більш точної локації не встановлено, знайшов під кущем на відкритій ділянці місцевості один полімерний зіп-пакет, обмотаний липкою стрічкою чорного кольору, з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP, загальною масою 0,281 г, де загальний кількісний вміст PVP становить 0,214 г, після чого, розуміючи що у знайденому зіп-пакеті знаходиться заборонена для вільного обігу речовина, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом знахідки незаконно придбав для власного вживання без мети збуту вказаний зіп-пакет з PVP, та у подальшому, продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропної речовини для власного вживання без мети збуту, почав зберігати вказаний зіп-пакет з PVP при собі, а саме у лівій зовнішній кишені своєї куртки, до моменту його вилучення 23.01.2026 року о 23:35 годин працівниками відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області під час огляду місця події за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, біля будинку № 10/2.

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Так, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, є кримінальним проступком.

Положеннями ч. 2, 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. А відповідно до другого речення ч. 2 ст. 382 КПК України, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 від 18.02.2026 року, складену в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання ОСОБА_3 винуватості у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. У даній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту без його участі.

Крім того, кримінальним проступком шкоду не завдано. Особи потерпілими не визнавались, цивільний позов не заявлявся.

Отже, враховуючи, що обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодний з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду, за відсутності учасників судового провадження), про що свідчить його письмова заява, яка додана до обвинувального акту та матеріалів кримінального провадження, суд, вивчивши обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку стосовно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду, за відсутності учасників судового провадження).

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Розглянувши обвинувальний акт, перевіривши долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 , захист якого здійснює – адвокат ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Таким чином, суд визнає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, та кваліфікує його дії за кваліфікуючими ознаками, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку, особу винного, обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працевлаштований, проживає в Одеській області, на обліку у лікарів нарколога та психіатра – не значиться, раніше судимий, та те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Як обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачена ст. 66 КК України, суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального проступку.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.

За вчинення проступку, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Згідно ч. 1 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

Згідно ч. 2 ст. 61 КК України, обмеження волі встановлюється на строк від одного до п`яти років.

Суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що для виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених ч. 2 ст. 61 КК України, та санкції ч. 1 ст. 309 КК України.

Обмежень, визначених ч. 3 ст. 61 КК України, судом не встановлено.

При цьому, суд враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Згідно вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Окремо слід зазначити, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 було засуджено 20.07.2017 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Так, в постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 27.09.2018 року у справі №647/1831/15-к, зазначено, що судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

З урахуванням наведеного, та того, що на момент вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, однорічний випробувальний термін закінчився, а будь-яких нових вироків відносно ОСОБА_3 не ухвалено, суд вважає за можливе застосувати відносно нього положення ст. 75 КК України.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, однак щиро розкаявся, свою вину визнав, дані про особу винного, який офіційно не працевлаштований, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим суд, на підставі ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався.

На підставі ст. 174 КПК України, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2026 року, на майно, яке було вилучено 23.01.2026 року, в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, неподалік від буд. 10/2, у гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого було виявлено та вилучено один зіп-пакет із застібкою фіолетового кольору, всередині якого знаходилась кристалічна речовина білого кольору, необхідно скасувати.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В обвинувальному акті зазначено, що витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 10.02.2026 року склали 5348 гривень 40 копійок, на підтвердження чого до матеріалів кримінального провадження було долучено довідку про витрати на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 10.02.2026 року № СЕ-19/116-26/1942-НЗПРАП.

Особи потерпілими не визнавались та цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50, 61, 75, 76, 309 КК України, ст. 100, 124, 174, 302, 367-371, 373, 374, 376, 381-382, 395, 532 КПК України, –

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2,4 ч. 3 ст. 76 КК України ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою накладення адміністративних стягнень і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, витрачені на залучення експерта, у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 10.02.2026 року № СЕ-19/116-26/1942-НЗПРАП на суму 5348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Накладений арешт ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2026 року, на майно, яке було вилучено 23.01.2026 року, в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, неподалік від буд. 10/2, у гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого було виявлено та вилучено один зіп-пакет із застібкою фіолетового кольору, всередині якого знаходилась кристалічна речовина білого кольору – скасувати.

Речові докази по справі:

- кристалічну речовину білого кольору, масою 0,281 г, яка знаходиться в полімерному пакеті з пазовим замком, в сейф-пакеті НПУ (№NPU5140027), що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, кількісний вмість 0,214 г – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України – вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_5