Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №199/13847/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/732/26 Справа № 199/13847/25 Суддя у 1-й інстанції - МАШКІНА Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Келембет Ілони Миколаївни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

захисниці Келембет І.М.

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та судовий збір у сумі 605,60 гривень.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 08.10.2025 о 00-15 годині в м. Дніпро, по вул. Широка, 225, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Kia-Soul», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

За змістом клопотання про поновлення пропущеного строку захисниця просить поновити строк на подання апеляційної скарги посилаючись на поважність причин пропущеного строку, оскільки ОСОБА_2 не отримував судові повістки про виклик до суду, у зв`язку з чим не був присутній у судовому засідання під час розгляду справи, та був позбавлений можливості надати пояснення по справі. Зазначає, що повний текст постанови суду отримано 21.01.2026.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що факт вчинення адміністративного правопорушення не підтверджений належними доказами, а протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №476680 від 08.10.2025 не відповідає вимогам статей 254, 256 КУпАП, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Захисниця стверджує, що у вказані в протоколі дату, час та місце ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, оскільки повертався з смт. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області з медичного закладу, де в тяжкому стані проходила лікування його матір. Вказує, що ОСОБА_1 не знаходився у стані алкогольного сп`яніння, що можуть підтвердити свідки, а саме - завідуючий терапевтичним відділенням №2 підрозділу №2 лікуючий лікар КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР - ОСОБА_3 та медична сестра даного відділення - ОСОБА_4 , яких вона просить викликати у судове засідання та допитати в якості свідків.

На думку захисниці протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням ст. 256 КУпАП, уповноваженою особою не встановлено належним чином ознаки алкогольного сп`яніння. За змістом протокола не вказані свідки події, не відібрано письмові пояснення або не зафіксовано про відмову особи у наданні таких пояснень, відсутні відомості про вручення копії протоколу особі.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно встановив вину ОСОБА_1 , оскільки наявними у матеріалах справи доказами його провину у вчиненні адміністративного правопорушення не доведено.

Позиції учасників апеляційного процесу.

У судовому засіданні захисниця Келембет І.М. та Толпигін А.В. просили поновити строк апеляційного оскарження постанови суду, підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити.

Захисниця просила долучити копію картки огляду лікарем ОСОБА_1 на підтвердження в нього тремтіння рук та копію роздруківки дзвінків у мережі. Крім того, просила викликати та допитати свідків у судове засідання.

ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив суду, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки на час його зупинки працівниками поліції перебував у стані сильного душевного хвилювання, їхав з лікарні, де перебувала його матір, тому відмовився від проходження огляду.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування

практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Розглянувши клопотання захисниці про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає обґрунтованими його доводи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання постанови суду як захисником так і особою, відносно якої розглянуто справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, апеляційний суд вважає, що для забезпечення його права особи на апеляційне оскарження рішення суду, необхідно задовольнити клопотання та поновити строк апеляційного оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису...

Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 476680 від 08 жовтня 2025; рапорті інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області ДПП, яким підтверджуються обставини, викладені в протоколі; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, дата та час складання 00-25 годині 08.10.2025; відеозаписі з бодікамери поліцейського, долученим до матеріалів справи.

На відеозаписі з нагрудної камери співробітника поліції, який долучено до матеріалів справи, зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом 08.10.2025 о 00-15 годині «Kia-Soul», державний номерний знак НОМЕР_1 , факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , після чого інспектором поліції роз`яснено причини зупинки особи, оскільки останній керував транспортним засобом у комендантську годину та відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме на пропозицію уповноваженого працівника поліції пройти огляд за допомогою технічного приладу «Alcotest Drager» ОСОБА_1 , повідомив, що не буде проходити тестування, зазначив, що вживав алкоголь та відмовився проходити огляд й у закладі охорони здоров`я.

Отже, зазначені обставини, зафіксовані на відеозаписі, спростовують твердження захисника за змістом апеляційної скарги про відсутність доказів, які свідчили б про наявність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 , недотримання порядку проведення огляду на стан сп`яніння працівниками поліції.

Апеляційний суд наголошує й на тому, що ступінь вираженості ознак сп`яніння об`єктивно може різнитись в залежності від концентрації (показників) алкоголю в крові, навіть, від часу вживання, й лише огляд за допомогою спеціального технічного засобу працівником поліції зі спеціальними знаннями, та/або низка методик, що застосовується лікарем під час проведення огляду в медичному закладі, можуть дозволити достеменно підтвердити стан сп`яніння, задля чого й передбачено огляд. Від проходження оглядів особа відмовилась. Натомість, нормами чинного законодавства не передбачено підстав для звільнення особи від обов`язку проходження огляду на стан сп`яніння.

На переконання суду апеляційної інстанції, виявлені ознаки зафіксовані працівником поліції у визначений законодавством спосіб й не викликають сумнівів з приводу наявності підстав пропонувати водієві проходження огляду, як видно з наявного відеозапису не заперечувалося й самим водієм.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності свідків події, оскільки за змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані вимоги у даній справі дотримані.

Так, на виконання вказаної норми, до матеріалів справи долучено відеозапис, який підтверджує подію адміністративного правопорушення та спростовує доводи сторони захисту в цій частині.

Апеляційний суд виснує, що працівники поліції у відповідності до вимог закону склали стосовно останнього протокол, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції.

Доводи сторони захисту про необхідність викликати та допитати у судовому засіданні свідків, а саме лікаря КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР ОСОБА_3 та медичну сестру ОСОБА_4 , для підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного спітніння, знаходячись у лікарні в часі раніше до його зупинки працівниками поліції, апеляційний суд вважає неспроможними та такими, що не можуть підтвердити чи спростувати обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Інших доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного рішення та спростовували його висновки, в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи не наведено.

Отже, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які апелянт тлумачить на свою користь, ігноруючи їх сукупність та об`єктивність відеозапису.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а оскаржену постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисниці Келембет Ілони Миколаївни задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисниці Келембет Ілони Миколаївни залишити без задоволення.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 грудня 2025 року стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун