Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №243/9043/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/192/26 Справа № 243/9043/25 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю захисника адвоката Ювченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Ювченка А.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, військовослужбовця НГУ військова частина НОМЕР_2 , головного сержанта, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, звільнено від сплати судового збору, -

в с т а н о в и л а :

постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 27.09.2025 року, приблизно о 08 год. 00 хв., будучи сержантом, в умовах особливого періоду, під час несення військової служби за адресою: АДРЕСА_1 , перебував у стані алкогольного сп`яніння. В результаті проведеного огляду на стан сп`яніння, з використанням газоаналізатора «АлкоФор 307» № Q2201100363, встановлено: позитивна проба стану алкогольного сп`яніння – 1,06% проміле, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

На зазначену постанову захисник адвокат Ювченко А.В., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити.

На обгрунтування своїх вимог вказує, що оскаржувану постанову винесено без участі ОСОБА_1 та без його належного повідомлення. Повістку особисто ОСОБА_1 не направлено.

Зауважує, що ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та вважає, що протокол складено неправомірно, викладені у протоколі неправомірні дії він не вчиняв. Дійсно 27.09.2025 року перебував в межах населеного пункту м. Слов`янська, однак в цей день алкогольних напоїв не вживав, у стані алкогольного сп`яніння не перебував та з метою підтвердження тверезого стану він погодився пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння. Трубочка алкотестера мала ознаки використання, однак на його прохання її не замінили. Із вказаним результатом ОСОБА_1 категорично не погодився, тому він попросив надати сертифікат відповідності та провести огляд у медичному закладі, на що йому було відмовлено.

Наголошує, що ОСОБА_1 ознайомлений зі складеними документами не був, будь-яких підписів у протоколі про адміністративне правопорушення, акті його огляду, заяві до суду про визнання провини та судового розгляду не писав та не підписував або інших матеріалах адміністративної справи, ОСОБА_1 не здійснював, оскільки не був ознайомлений ні з протоколом, ні з будь-якими іншими матеріалами справи.

Звертає увагу, що огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння проводився без відео фіксації та без свідків. Окрім особи яка складала протокол, більше нікого не було. Жодних свідків до участі у справі не залучалось.

Стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, та даних щодо кваліфікуючих ознак складу правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у зв`язку з чим відсутні ознаки об`єктивної сторони складу зазначеного правопорушення, що є підставою для закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи, будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участі його захисника.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.

Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 не належно виконані.

Як на доказ вини ОСОБА_1 , місцевий суд послався на протокол про адміністративне правопорушення НГУ № 458824 від 28.09.2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу № 53 від 27.09.2025 року, результат огляду 1,06 ‰.; пояснення капітана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та копією декларації про відповідність; та військовий квиток серії НОМЕР_3 .

При цьому, судом не надана належна правова оцінка доказам, що містяться в матеріалах справи.

Диспозицією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчиненні особою в умовах особливого періоду.

Отже, місцевим судом ОСОБА_1 визнано винним за виконання обов`язків військової служби у АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп`яніння, в умовах особливого періоду. Тобто доведенню підлягає, що особа є спеціальним суб`єктом, тобто військовим службовцем, який виконує обов`язки та факт перебування його у стані сп`яніння.

Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції здійснений аналіз усіх наявних письмових матеріалів, зокрема, як вбачається з акту огляду на стан сп`яніння, військовослужбовця ОСОБА_1 проведений огляд за допомогою газоаналізатора Драгер та встановлено результат 1,06 ‰. Водночас, матеріли справи не містять жодних доказів, встановлення такого результату, зокрема чек-роздруківки Драгер, індивідуальних даних приладу, ким здійснені заміри.

Крім того, за відсутності чеку-роздруківки Драгер неможливо перевірити доводи апеляційної скарги щодо здійснення належної повірки технічного приладу. Матеріали справи не містять жодних даних про індивідуальні ознаки Драгеру, яким здійснені заміри ОСОБА_1 .

Наявність в матеріалах справи сертифікату відповідності газоаналізатору, не може бути прийнятий апеляційним судом як доказ належності приладу, як такий, що пройшов належну повірку, оскільки неможливо встановити, яким саме приладом здійснювався огляд ОСОБА_1 27.09.2025 року.

Частиною 3 Розділ IV Порядку «застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення його результатів» від 16 квітня 2025 року № 241, передбачено, що результати огляду на стан сп`яніння військовослужбовця/військовозобов`язаного, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються на стан алкогольного сп`яніння - в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу.

Аналізуючи вказані положення, апеляційний суд зауважує, що в акті фіксуються вже проведені результати, які підтверджуються роздруківкою з приладу. В даному випадку, за відсутністю таких доказів, неможливо встановити результат проведеного огляду, при цьому акт не може слугувати доказом саме показника стану сп`яніння.

Більш того, положеннями частини 4 Розділу IV вищенаведеного положення, встановлено, що якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до справи про адміністративне правопорушення або до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі його складання).

Отже, в даному випадку відсутні будь які належні та допустимі докази, встановленого результату сп`яніння ОСОБА_1 , що також унеможливлює встановити достовірність зазначення внесених результатів огляду у акт.

Разом з цим, відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 2.2 та п. 2.4 Порядку «оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 року № 3/02-15 протокол про адміністративне правопорушення складається українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, щодо якої він складений. До протоколу додаються копії документів та інші докази, що вказують на обставини та час вчинення правопорушення.

Виходячи з аналізу наведеної норми, до протоколу вносяться лише достовірні відомості, та додаються матеріали, якими ці відомості підтверджуються. Однак, в даному випадку, відомості наведені в протоколі не узгоджуються з наданими доказами.

Викладене свідчить про невідповідність складеного протоколу вимогам ст.256 КУпАП, вищенаведеному Порядку та про поверхове проведення адміністративної перевірки.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.

З огляду на вищевказане, протокол та інші докази, що містяться в матеріалах справи, не можуть слугувати достатніми доказами для доведення винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні, оскільки наведені дані не підтверджуються доказами, що призвело до неконкретності змісту зазначеного протоколу та відповідно недоведеності вини ОСОБА_1 .

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, докази які містяться в матеріалах справи, є недостатніми для встановлення винуватості ОСОБА_1 , оскільки неможливо поза розумним сумнівом стверджувати, що останній перебував в стані алкогольного сп`яніння, що є обов`язковою ознакою інкримінованого адміністративного правопорушення.

Наявними в матеріалах справи доказами, неможливо достовірно та безсумнівно встановити наявність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та спростувати доводи апеляційної скарги.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Разом з цим, матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б вказували, що ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов`язків перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є необґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, з огляду на вищевикладене, а також те, що складення та оформлення даної справи про адміністративні правопорушення виконано не належним чином, а зазначені вище недоліки та неповнота не можуть бути усунені в суді, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП через недостатність доказів доведеності його вини, а тому справа про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника адвоката Ювченка А.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – задовольнити.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2025 року, стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА