Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №214/9566/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/704/26 Справа № 214/9566/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч. 2 ст. 389, ст. 71 КК України до покарання у виді 1 року 10 днів пробаційного нагляду із застосуванням відповідно до ст. 59-1 КК України наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства з покладенням обов`язків, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15.05.2025 року, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.

08.09.2025 року Саксаганським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, ОСОБА_7 поставлено на облік для відбування призначеного йому судом покарання у виді 80 годин громадських робіт, роз`яснено передбачені ст.37 КВК України порядок та умови відбування цього виду покарання, обов`язки засудженого, а також відповідно до вимог ст.40 КВК України попереджений про кримінальну відповідальність передбачену ч.2 ст.389 КК України, за ухилення від його відбування. Відібрано від засудженого підписку та видане відповідне направлення для відпрацювання робіт до КП «Криворіжкнига» КМР, згідно якого, останній, повинен приступити до відбування покарання з 10.09.2025 року.

Згідно, довідки №122 від 10.09.2025 року та №127 від 15.09.2025 року з КП «Криворіжкнига» КМР, ОСОБА_7 до установи не з`явився. Про причини неявки відповідальних осіб не повідомляв, призначене йому покарання у вигляді 80 (вісімдесят) годин не відбував, тобто ухилявся від відбування покарання без поважних причин.

16.09.2025 року засуджений ОСОБА_7 з`явився до Саксаганського РВ уповноваженого органу з питань пробації та в своєму поясненні письмово повідомив, що не з`являвся до КП «Криворіжкнига» КМР, у звязку з тим, що не бажає відпрацьовувати призначені йому години громадських робіт, а також був знову попереджений про кримінальну відповідальність передбачену ч.2 ст.389 КК України, за ухилення від його відбування. А також проінформований про те, що матеріали справи будуть направлені до правоохоронних органів для відповідного реагування, притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389 ч.2 КК України. Також повідомив, що за даний період в медичних закладах м.Кривого Рогу на лікуванні не перебував.

Таким чином, засуджений ОСОБА_7 відповідних висновків для себе не зробив, та продовжив ухилятися від відбування громадських робіт, а саме відповідно до довідки № 5137/21/28/1-25 від 22.09.2025 року Саксаганського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області повторно на протязі місяця не з`являвся для відбуття громадських робіт, про причини неявки відповідальних осіб не повідомляв, тобто ухилявся від відбування покарання без поважних причин.

Станом на 22.09.2025 року засуджений ОСОБА_7 , покарання у виді 80 годин громадських робіт не відбув.

ОСОБА_7 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без поважних причин не вийшов на громадські роботи більше двох разів протягом місяця, що відповідно до абзацу 2 ч.3 ст. 40 КВК України є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, суд першої інстанції не виконав приписи ч. 2 ст. 59-1 КК України та не поклав на обвинуваченого обмежувальні обов`язки, визначені п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України. При цьому, визначив обмежувальні обов`язки при призначенні покарання за сукупністю вироків, у порядку ст. 71 КК України. Просив суд ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік. На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 виконання таких обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Відповідно до ст. 71 КК України, з урахуванням вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, до покарання за даним вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 1 року 10 днів пробаційного нагляду. На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 виконання таких обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідача, думку учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить наступного.

На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

За змістом статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Одним із видів покарань, яке може бути застосоване судом до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, є пробаційний нагляд.

Вимогами ч. 1 ст. 59-1 КК України передбачено, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

При цьому ч. 2 ст. 59-1 КК України встановлено обов`язки, які суд імперативно покладає на засудженого, а частиною 3 цієї ж статті визначено обов`язки, які можуть бути додатково покладені на засудженого. І законодавцем віднесені до дискреційних повноважень суду.

Частиною 2 ст. 59-1 КК України встановлено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України встановлено, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт, а одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Як встановлено з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, не виконав приписи ч. 2 ст. 59-1 КК України та не поклав на нього обмежувальні обов`язки із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів. При цьому, призначив обмежувальні обов`язки при призначенні покарання за сукупністю вироків, у порядку ст. 71 КК України.

Таким чином, призначення покарання у виді пробаційного нагляду без зазначення обов`язків є неправильним, оскільки не виконуються загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України та імперативні положення ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Дана правова позиція щодо порядку призначення покарання у виді пробаційного нагляду кореспондується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.03.2025 року (справа 182/5470/24, провадження 21-728ск-25).

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції на підставі ч.1 ст. 420 КК України підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_7 покарання з ухваленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за даним вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 10 (десяти) днів пробаційного нагляду.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 виконання наступних обов`язків:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційних скарг до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді