Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №199/10453/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/83/26 Справа № 199/10453/24 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Мустафаєвої Ю.Л., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: квартира АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -

в с т а н о в и л а :

постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 02.12.2024 року о 21:45 годині біля будинку № 2 по вулиці Вишневій у селі Вірівка,. керував транспортним засобом «BMW» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 – відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник адвокат Мустафаєва Ю.Л., діюча в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В клопотанні про поновлення строку вказує, що 04.08.2025 року на електронну поштову скриньку адвоката Мустафаєвої Ю.Л. надійшла постанова апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, яка подана без порушення строків на апеляційне оскарження.

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.08.2025 року повернуто апеляційну скаргу захиснику адвокату Мустафаєвій Ю.Л., яка подана в межах строку на апеляційне оскарження. В подальшому захисником подано апеляційну скаргу 04.08.2025 року.

На підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та провадження закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що жодного документу, який би обґрунтовував законність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , немає, отже сторона захисту вважає, що працівниками поліції не було належним чином задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним Правил дорожнього руху, яке слугувало підставою для зупинки його транспортного засобу, отже всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зауважує, що окрім бланкетних фраз, вписаних до протоколу про адміністративне правопорушення, про те, що особа має ознаки сп`яніння, без фіксації таких ознак та правомірності направлення особи на огляд – відсутні, так само як і акт огляду поліцейським, що унеможливлює з`ясувати підстави направлення до медичного закладу, а направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, яке міститься в матеріалах справи носить лише технічний характер та свідчить про те, що про його існування громадянину ОСОБА_1 співробітники поліції навіть не повідомляли, що підтверджується і відсутністю його підпису про ознайомлення з відповідним направленням, окрім того його складання та оголошення водієві спростовується й відеозаписами доданими до матеріалів справи.

Вказує, що має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз`яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп`яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.

Наголошує, що рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на записі відсутній. Після наголошення, щодо наявності запаху алкоголю та пропонування пройти огляд, поліцейський не отримавши чіткої відповіді водія ОСОБА_1 , висловлює свою позицію щодо відмови останнього від проходження огляду.

Зазначає, що на відео відсутні події складання поліцейським письмового направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та ознайомлення з відповідним направленням ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що матеріали справи не містять підстав зупинки транспортного засобу, не оголошені та відсутні. Підстави проведення відеозапису не зазначені. Підстави пропозиції необхідності продування технічного засобу не зазначені. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в матеріалах відсутній. Письмове направлення до медичного закладу на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не вручалось. Акт відсторонення від керування водія в матеріалах справи відсутній. Свідки правопорушення відсутні.

Вказує, що на відеозаписі зафіксована дата оголошення поліцейським протоколу 03.12.2024 року, при цьому поліцейський оголошує дату складання 02.12.2024 року.

ОСОБА_1 та його захисник Мустафаєва Ю.Л у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином, завчасно повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Мустафаєвої Ю.Л. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.

Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП , за ознакою керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом, виявлення у водія ознак сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 187338;

- відеозаписом з бодікамери поліцейського;

- направленням на проведення огляду;

- рапортом поліцейського;

- довідкою щодо отримання посвідчення водія.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, їх належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, виявлення ознак алкогольного сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння.

Всебічно вивчивши матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що факт керування транспортним засобом поза розумним підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи. Разом з цим апеляційний суд зауважує, що норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації руху транспортного засобу, а факт керування може бути підтверджений сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи.

Так, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на запитання поліцейського зазначив, що їде зі зміни. Поліцейським наголошено на наявності ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запаху алкоголю. На це ОСОБА_1 вказав, що випив після зміни. У подальшому поліцейським запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер». На зазначену вимогу ОСОБА_1 відповів, що нікому не завдав шкоди. Поліцейським також запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я. На цю вимогу ОСОБА_1 попросив не складати щодо нього протокол. Поліцейським зазначено, що стосовно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення, після чого останній вказав, що проходитиме огляд у лікарні, та на запитання поліцейського зазначив, що огляд однаково засвідчить стан сп`яніння. Тоді поліцейський знову запропонував пройти огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер», однак ОСОБА_1 просив не складати щодо нього протокол. Поведінку ОСОБА_1 поліцейським розцінено як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що весь час спілкування із поліцейськими та складання протоколу ОСОБА_1 жодного разу не заперечував, що керував транспортним засобом, навпаки зазначив, що їде зі зміни та вжив 50 мл. алкоголю. Крім того, під час проведення огляду інших осіб не було, а захисником не вказано жодної особи, яка б керувала транспортним засобом.

Отже, поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW» номерний знак НОМЕР_1 .

Крім того, апеляційний суд наголошує, що встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивним судженням поліцейського, який за своїм внутрішнім переконанням під час спілкування із водієм може вбачати ознаки такого сп`яніння, що є безумовною підставою для вимоги в проходженні відповідного огляду. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння не є твердженням про стан сп`яніння водія, а вказує на необхідність в проходженні огляду для спростування або доведення перебування у стані сп`яніння.

При цьому норми діючого Інструкції та КУпАП не вимагають проведення окремої процедури для встановлення ознак сп`яніння, вони виявляються поліцейським під час спілкування з водієм та можуть бути спростовані проходженням огляду на стан сп`яніння, чим в даному випадку водій ОСОБА_1 не скористався та відмовився від проходження відповідного огляду.

Відповідно до п. 10 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Виходячи з наведеної норми закону, акт складається саме за результатами проведення огляду водія на стан сп`яніння. Виявлення ознак сп`яніння не є тотожним проведенню самого огляду та не вимагає складання акта. У цьому випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що виключає необхідність складання акта огляду. Тому доводи захисника в цій частині не заслуговують на увагу.

Наданими матеріалами беззаперечно доведено факт наявності ознак сп`яніння, які ОСОБА_1 не заперечував; навпаки, зазначив, що вжив небагато спиртних напоїв. Крім того, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факту відмови від проходження огляду, а лише зазначив, що нікому не спричинив шкоди та просив не складати щодо нього протокол.

Аналізуючи відеозапис із боді-камери поліцейського та письмові докази, апеляційний суд вважає, що поведінка водія ОСОБА_1 щодо ухилення від надання відповіді на вимогу поліцейського про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння є умисною, виваженою та сприймається як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. На думку апеляційного суду, працівник поліції діяв у межах своїх повноважень та обґрунтовано і логічно дійшов висновку, що така поведінка ОСОБА_1 є уникненням проходження огляду на стан сп`яніння та, відповідно, відмовою від його проходження.

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає.

Твердження захисника про порушення порядку проведення огляду через відсутність свідків не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

В даному випадку, поліцейськими здійснювалось технічне фіксування, а тому залучення свідків не вимагалось.

Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", комендантська година - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.

На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, крім того ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час дії комендантської години, а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимог ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить суттєвих порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Твердження захисника, що факт складання направлення не зафіксований на відеозаписі поліцейських не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні, оскільки за поведінкою останнього безсумнівно здійснено висновок про відмову від проходження огляду, а тому наявність або відсутність заповнено бланку направлення не могло вплинути на волевиявлення водія щодо небажання проходити відповідний огляд.

Також не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 відсутність фіксування відсторонення водія від керування транспортним засобом, крім того відсторонення здійснюється вже після фіксації правопорушення та не є ознакою складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом доведено, як факт зупинки транспортного засобу, факт керування автомобілем «BMW» номерний знак НОМЕР_1 безпосередньо ОСОБА_1 , так і факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить суттєвих порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними. Твердження захисника щодо неузгодженості дати оголошення поліцейським протоколу під час ознайомлення з ним із датою фактичних обставин не заслуговують на увагу, оскільки час оголошення, як зазначила сама захисник, становить 00:01 наступного дня - 03.12.2024 року, а зазначення поліцейським дати 02.12.2024 є технічною обмовкою, яка не спростовує встановлених фактичних обставин та доведеності вини ОСОБА_1 .

Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.

Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення та є безумовною підставою для його скасування, а також спростовували б висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Мустафаєвої Ю.Л., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

клопотання захисника адвоката Мустафаєвої Ю.Л., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника адвоката Мустафаєвої Ю.Л., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА