Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №214/7406/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3226/26 Справа № 214/7406/25 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/7406/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Самозван Ксенія Анатоліївна, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Сіденком С.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 листопада 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитітей.

Позовна заява обґрунтована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням суду від 01 липня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилися дві доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року по справі № 214/3031/16-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 травня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття.

На даний час доньки сторін є студентками закладу фахової передвищої освіти – Криворізького фахового коледжу торгівлі та готельно ресторанного бізнесу, денної форми здобуття освіти групи ГС-23-1, курсу ІІІ на основі базової загальної середньої освіти, спеціальності «Готельне обслуговування», зараховані на бюджетну форму навчання, термін навчання з 01 вересня 2023 року до 31 січня 2027 року.

Відповідач зобов`язаний та має можливість надавати допомогу на утримання доньок у вигляді сплати аліментів, допоки діти не отримають спеціальність.

У добровільному порядку кошти на утримання дітей відповідач не надає, тому позивачка звернулася до суду з даним позовом та просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання двох доньок в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), на утримання повнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, починаючи стягнення з 30 липня 2025 року, на період їх навчання, але не більше, ніж до досягнення повнолітньою дитиною 23-х років, на користь матері дітей ОСОБА_1 .

Стягнуто із ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1211,20 грн.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Самозван К.А., просить змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем були допущені процесуальні порушення (порушення строків та порядку подання) при поданні клопотання (відзиву) до суду, суд повинен був розглянути справу за наявними матеріалами, не беручи до уваги клопотання відповідача від 31 жовтня 2025 року, яке по своїй суті є відзивом та в якому відповідач фактично визнає позовні вимоги, але просить зменшити розмір аліментів з 1/3 частини до 1/5 частини його щомісячного доходу.

Просить суд апеляційної інстанції врахувати, що, за період з квітня 2022 року по 27 червня 2025 року, напротязі трьох останніх років до повноліття доньок, відповідач по справі виконував свої батьківські обов`язки та сплачував аліменти на утримання доньок в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця. Тобто, хвороба відповідача не є новою обставиною, ніяким чином не перешкоджала сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі та відповідач не звертався до суду з заявою про зменшення розміру аліментів, але судом першої інстанції дані обставини не були взяті до уваги.

Крім того, відповідачем, не надано жодного документу, який підтверджував би понесені ним витрати у зв`язку з його захворюванням та лікуванням. Рекомендації лікарів, викладені в наданих медичних документах, містять тільки настанови щодо зменшення навантаження, отримання консультацій профільних лікарів та щодо реабілітації. У наданих суду медичних виписках лікарям не призначено жодного медичного препарату для лікування, на які відповідачу треба було витрати кошти.

Позивачка вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітніх доньок в розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2021 року, по справі № 214/1887/21, було розірвано.

За період шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися доньки:

- ОСОБА_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 27 червня 2007 року, відповідний актовий запис № 658;

- ОСОБА_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 27 червня 2007 року, відповідний актовий запис № 659..

Згідно довідок № 323 та № 324 від 17 липня 2025 року, виданих Криворізьким фаховим коледжом торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу, на даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є студентками денної форми здобуття освіти групи ГС-23-1, курсу ІІІ, на основі базової загальної середньої освіти, спеціальності «Готельне обслуговування». Наказом навчального закладу № 81-с від 29 липня 2023 року зараховані на бюджетну форму навчання. Термін навчання з 01 вересня 2023 року до 31 січня 2027 року.

Відповідно до Витягів з Реєстру територіальної громади від 16.07.2025 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають заа адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

На час розгляду справи, домовленостей з приводу надання матеріальної допомоги повнолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з їх навчанням між сторонами не досягнуто.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доньки сторін продовжують навчання на денній формі навчання та самостійного доходу не мають.

При визначенні розміру аліментів суд врахував, що відповідач має стабільний дохід, розмір його доходу, а також обов`язок обох батьків утримувати дітей, тому вважав, що аліменти у розмірі 1/4 частини від доходу (заробітку) батька будуть достатніми, щоб забезпечити двум повнолітнім донькам належний рівень для проживання та навчання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як його суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20 листопада 1989 року, яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У силу положень ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Скориставшись своїм правом, передбаченим вищезазначеною нормою закону, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Частиною 2 ст.199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Судом встановлено, що на даний час повнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є студентками денної форми здобуття освіти, зараховані на бюджетну форму навчання, із термін навчання з 01 вересня 2023 року до 31 січня 2027 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що витрати повнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує певних коштів.

Згідно з ч.1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 проходив лікування та має клінічний діагноз: хронічна радикулопатія з переважним ураженням поперекового відділу хребта зі стійким больовим та м`язово-тонічним синдромом, корінцевими синдромами, загострення. Розрив меніску правого колінного суглобу. Гіпертонічні хвороба І-ІІ ст., 2 ст., ризик 2, СН0? ХОЗЛ ІІ ст. Емфізема легень. Пневмофіброз. ДН ІІ ст.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1422 від 15 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 проведено лікування та зазначені рекомендації: виписується під нагляд лікаря військової частини; рекомендовано проходження реабілітаційного лікування в плановому порядку після нормалізації АТ; виконання рекомендацій кардіолога та повторна консультація кардіолога з результатами досліджень в плановому порядку; консультація пульмонолога в плановому порядку; консультація травматолога з результатами досліджень в плановому порядку.

Отже, встановивши, що ОСОБА_2 потребує лікування та медичного нагляду, суд дійшов вірного висновку про наявність у останньої можливості надавати матеріальну допомогу на утримання своїх повнолітнього доньок у розмірі 1/4 частки від його доходу щомісячно.

Доводи апеляційної скарги щодо подання відповідачем ОСОБА_2 зазначених доказів та відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції з порушенням строків, визначених ЦПК України, колегією суддів не приймаються, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Самозван Ксенія Анатоліївна, - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: