Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №717/3086/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/3086/25

Номер провадження2-а/717/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 року селище Кельменцці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кудиби З. І.,

за участю секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2025 року представник позивача Тимчій А. М. звернулася до Кельменецького районного суду Чернівецької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому просить:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 1970 від 22 червня 2025 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

- закрити адміністративну справу за відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

19 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

02 лютого 2026 року ухвалою суду провадження у справі було відкрито, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано від відповідача копії всіх матеріалів справи для належного ознайомлення з обставинами, що мають юридичне значення для прийняття рішення.

17 лютого 2026 року відповідач подав письмовий відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на законність постанови та на те, що її прийнято у межах повноважень, наданих законом. До матеріалів справи були долучені копії документів, на підставі яких позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

23 лютого 2026 року представник позивача подав до суду додаткові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно позиції позивача, зі змісту оскаржуваної постанови № 1970 від 22 червня 2025 року та на підставі досліджених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений ІНФОРМАЦІЯ_4 про необхідність явки до 2-го відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх військово-облікових даних у визначений законодавством строк. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач був повідомлений про обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

1.відсутні докази вручення письмової повістки під підпис позивача.

2.відсутні відомості про надсилання поштового відправлення з відповідними відмітками оператора поштового зв`язку.

3.відсутні докази надсилання та отримання повідомлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста, або іншим способом, передбаченим чинним законодавством.

Оскаржувана постанова, на думку позивача, не містить конкретного зазначення дати та часу, на які ОСОБА_1 нібито був викликаний, не містить посилань на конкретну повістку, її реквізити, спосіб вручення та дату повідомлення особи. Також у постанові відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт доведення до відома позивача обов`язку з`явитися до ТЦК та СП, а отже — не встановлено юридичний факт виникнення такого обов`язку.

Відповідно до вимог чинного законодавства, належне повідомлення особи є обов`язковою передумовою покладення на неї обов`язку з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За відсутності підтвердження належного оповіщення особа об`єктивно позбавлена можливості виконати відповідний обов`язок. Невиконання вимог, про існування яких особа не була належним чином поінформована, не може свідчити про наявність її вини та не утворює складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не було дотримано вимог статті 280 КУпАП, оскільки посадовою особою не встановлено належним чином, чи мало місце адміністративне правопорушення, не встановлено наявність вини позивача, не досліджено всі істотні обставини справи, не оцінено відсутність доказів належного повідомлення. Фактично рішення ухвалено без повного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постанова № 1970 від 22 червня 2025 року прийнята з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без доведення події та складу адміністративного правопорушення, а також без належного обґрунтування вини позивача, що свідчить про її протиправність та є підставою для скасування.

У поданому відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на загальні положення законодавства про військовий обов`язок та обов`язок проходження повторного медичного огляду.

Розглянувши справу, дослідивши всі матеріали справи та оцінивши доводи позову та відзиву, суд встановив наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений принцип є визначальним при вирішенні спорів щодо правомірності рішень суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності передбаченого законом складу правопорушення та доведеності вини особи належними і допустимими доказами.

Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема щодо порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію. Водночас сама наявність повноважень органу не звільняє його від обов`язку правильно визначити правову кваліфікацію дій особи та довести всі елементи складу адміністративного правопорушення.

Частина перша статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку. Частина третя статті 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте належним чином не був повідомлений про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних у строк, визначений постановою № 1970 від 22 червня 2025 року.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки позивач не з`явився не з`явився за повісткою про виклик до відповідача в зазначений час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття не надав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова містить значні протиріччя, які, серед іншого, унеможливлюють чітке визначення об`єктивної сторони вчиненого позивачем правопорушення та його правильну кваліфікацію.

Так, в оскаржуваній постанові вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", в частині: "У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначений у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки.", ст.17 Закону України "Про оборону", відповідальність за що передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, враховуючи те, що зазначені дії, вчинені в умовах особливого періоду.

Тобто, дії позивача у постанові кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 цієї статті визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

У той час, як відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що охоплює і порушення особою вимог, визначених у ст.22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк, передбачена ст.210-1 КУпАП.

Однак, у даній справі, спірною постановою встановлено порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП.

Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст.210 КУпАП, невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях позивача об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова № 1970 від 22 червня 2025 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного встановлення фактичних обставин справи та без доведення вини ОСОБА_1 , що робить її незаконною.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України та постановляє, що витрати на судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 9, 77, 241-246, 250 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1970 від 22 червня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Закрити адміністративне провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого при зверненні із адміністративним позовом, у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок) за рахунок бюджетних коштів ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано апеляційним судом, набирає законної сили після: повернення апеляційної скарги; відмови у відкритті або закриття апеляційного провадження; прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повне текст судового рішення складено 24 лютого 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи відсутній).

Суддя Кудиба З. І.