Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №539/5569/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/5569/25

Провадження № 2/539/220/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 лютого 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Левенко В. В.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 грудня 2023 року зареєстрували шлюб. Під час шлюбу у сторін у справі у 2024 році народилася дочка ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання спільної дитини. Позивач вказувала, що вона не працює, ніякої допомоги на утримання дитини не утримує, а відповідач іншим особам аліменти не виплачує.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2024 року народження, у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Рух справи

30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2025 року справу № 539/5569/25 передано судді Пилипчуку М. М.

Суддя на виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) звернувся із запитом до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Згідно з відповіддю, яка надійшла до суду з Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, інформація щодо реєстрації місця проживання відповідача відсутня.

У подальшому суд звернувся з відповідним запитом до Державної міграційної служби України щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Згідно з відповіддю, яка надійшла до суду з Державної міграційної служби України, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 22 грудня 2025 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу – відповіді на відзив, відповідачу – заперечення на відповідь на відзив.

У зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 21 січня 2026 року, а у подальшому на 17 лютого 2026 року.

Позивач 17 лютого 2026 року подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, вказувала, що наполягає на позовних вимогах.

Судові повістки були направлені відповідачу на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання. Вказані обставини підтверджені рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Суд вважає, що відповідач не з`явився в судові засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 17 лютого 2026 року постановив ухвалу про проведення у справі заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 24 лютого 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 грудня 2023 року зареєстрували шлюб, про що Лубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління склав відповідний актовий запис № 474 та видав свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Під час шлюбу у сторін у справі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 29 жовтня 2024 року серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади.

Позивач зазначила, що відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання дочки.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі №760/6988/22,від 21 червня 2023 року у справі № 369/9813/20 викладено висновок про те, що «одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України (далі – СК України). Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності».

Положеннями статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених щодо працевлаштування відповідача та заняття певними видами діяльності, суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на утриманні відповідача є інші діти, щодо яких у нього виникає обов`язок утримання відповідно до закону.

Протягом розгляду справи в суді стороною відповідача не було надано до суду жодного доказу на підтвердження факту участі відповідача у вихованні та утриманні дочки.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України не встановлено.

Стягнення аліментів у частці заробітку (доходу) батька, матері має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, оскільки на відповідача як на батька покладено обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дочки, яка проживає разом з позивачем.

Такий розмір аліментів на утримання дочки буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи зміст статті 191 СК України, аліменти підлягають стягненню від дня пред`явлення позову 30 жовтня 2025 року.

Суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (стаття 430 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

З огляду на викладене, наявні підстави для стягнення аліментів на користь позивача на утримання дочки, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.

Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, з урахуванням частини шостої статті 141 ЦПК України, статті 4 Закону України «Про судовий збір», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його (платника аліментів) заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП – НОМЕР_3 ).

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_4 ).

Суддя М. М. Пилипчук