Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №585/3928/25 — Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/335/25

Справа № 585/3928/25

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Яковенко Н.М.,

за участю секретаря Ярмоленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження в залі суду в селищі Недригайлів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр» Сарана А.О. звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 04.02.2025-100001313 від 04.02.2025 у розмірі 18600,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Свій позов мотивує тим, що 04.02.2025 між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №04.02.2025-100001313, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000,00 грн, строком на 140 днів, зі сплатою відсотків. ТОВ "Споживчий Центр" виконало свою частину умов кредитного договору в повному обсязі. Відповідач порушила узяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на дату подання позову у неї виникла перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 18600,00 грн, з яких: тіло кредиту 6000,00 грн, відсотки 8400,00 грн, комісія 1200,00 грн, неустойка 3000,00 грн. Тому просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий Центр" 18600,00 грн заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 направила до суду клопотання, у якому просила закрити провадження у справі, оскільки заборгованість за тілом кредиту нею сплачена, а тому відсутній предмет спору. Розгляд клопотання просила провести без її участі. До клопотання додала квитанцію про сплату заборгованості у розмірі 6000 грн від 07.11.2025, копію свідоцтва про шлюб між нею та ОСОБА_2 , копію довідки форми 6 про те, що її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем, копію довідки форми 5.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у позові просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, є належним чином повідомленою про розгляд справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 04.02.2025 між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №04.02.2025-100001313 (а.с. 16-22). Договір укладався в електронній формі, підписаний електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора Е322.

Позивач ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26.09.2025 №87-2609 (а.с.12).

У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову у неї виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 18600,00 грн, з яких: тіло кредиту 6000,00 грн, проценти 8400,00 грн, комісія за надання 1200,00 грн, неустойка 3000,00 грн, проценти по кредиту нараховані за період з 04.02.2025 по 23.06.2026 (а.с.13).

З досліджених судом доказів вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли з договору позики (кредиту) та які нормативно врегульовані таким чином.

Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідач ОСОБА_1 факт укладення кредиту визнала, сплатила заборгованість за тілом кредиту 07.11.2025 у сумі 6000 грн., що підтверджується копією квитанції №913443840 від 07.11.2025 (а.с.46). Позивач факт оплати тіла кредиту не спростував.

Крім того ОСОБА_1 , надала клопотання з доданими до нього документами, з якого можна дійти висновку про те, що має право не сплачувати заборгованість за процентами як дружина військовослужбовця, про що надала відповідні докази.

Із копії свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_3 встановлено, що 29.08.2024 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47).

Із довідки командира військової частини НОМЕР_4 (форма 5) від 12.10.204 за №2414 встановлено, що ОСОБА_2 дійсно перебував на військовій службі з 27.01.2024 по теперішній час у військовій частині НОМЕР_5 (а.с.49).

Із довідки командира військової частини НОМЕР_4 від 30.11.2024 за №2902 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 04.05.2024 по 25.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи у с. Калинівка Бахмутського району Донецької області, м. Краматорськ Краматорського району Донецької області (а.с.48).

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач сплатила заборгованість за основним боргом у сумі 6000 грн та заперечує проти стягнення з неї відсотків, комісії, неустойки, оскільки її чоловік є військовослужбовцем.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Із огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач має статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України, шлюб із яким був зареєстрований 29.08.2024, кредитний договір нею укладений 04.02.2025, а тому на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та неустойки за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, враховуючи, що заборгованість за основним боргом відповідачкою сплачена, а інші складові заборгованості не підлягають стягненню, з огляду право відповідача, як дружини військовослужбовця, на гарантоване законом надання їй відповідних пільг.

Відповідно до ч. 1,6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідач визнала позов на суму тіла кредиту та сплатила цю заборгованість після відкриття провадження у справі, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до цієї суми.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833) із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 780 (сімсот вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження юридичної особи : 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко