Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №591/6447/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/6447/25

Провадження № 2-а/591/366/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд скасувати постанову №X05/25-375 від 26 травня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500 грн., провадження у справі закрити. Позовна заява мотивована тим, що він не вчиняв правопорушення, за вчинення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою та остання винесена з грубим порушенням процесуальних вимог, а тому просить суд скасувати постанову.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 в системі «Електронний Суд» подав до суду відзив, у якому зазначив, що 13 травня 2025 року о 09 год. 25 хв. ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 категорична відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби за станом здоров`я згідно рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 13.05.2025 №3407867. В подальшому, 13.05.2025 року уповноваженою особою відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно господарської діяльності) від 25.12.2024року № 144 гранатометником 3-го відділення взводу охорони сержантом ОСОБА_2 складено стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № Х 05/25-375 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, який відповідає приписам КУпАП та містить всі необхідні реквізити. При складанні протоколу такого було роз`яснено суть вчиненого правопорушення (відмова від проходження ВЛК), зміст статті 63 Конституції України, передбачені статтею 268 КУпАП права особи; зафіксовано відсутність будь яких пояснень, клопотань та зауважень щодо змісту протоколу. Повідомлено про наступний розгляд справи, призначений на 14-00 год. 26.05.2025року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт вчинення правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 13.05.2025 року №Х 05/25-375, повісткою про виклик від 13.05.2025 року №2672, актом відмови від отримання повістки, направленням на медичний огляд від 13.05.2025 року №3407867, карткою обстеження на медичний огляд, письмовою заявою від 13.05.2025 року. Просив відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.

17 червня 2025 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми відкрито провадження у справі, розгляд здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою від 27 червня 2025 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірної постанови до набрання законної сили рішенням по справі №591/6447/25.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі про адміністративне правопорушення №Х05/25-375 від 26 травня 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500.00 грн. за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за те, що він відмовився проходити медичний огляд для встановлення ступеня придатності до проходження військової служби, чим порушив вимоги абзац 4 частини 1статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Аналогічний зміст адміністративного правопорушення наведений у протоколі № Х05/25-375 від 13.05.2025 року про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що складений гранатометником третього відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 сержантом ОСОБА_2 ..

Відповідачем до відзиву надано копію направлення №3407867 від 13 травня 2025 року, згідно якого позивача було направлено на ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби на 13 травня 2025 року.

Згідно матеріалів справи №Х05/25-375 про адміністративне правопорушення за ознаками частини 3 статті 210-1 КУпАП гр. стосовно ОСОБА_1 останній пояснює свою відмову від проходження ВЛК у зв`язку з наявністю відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та звернувся із заявою для її продовження.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Частиною 1статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Як зазначено у абз. 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Отже, проходження медичного огляду є обов`язком кожного військовозобов`язаного.

В період дії воєнного стану постанови ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації дійсні протягом 1 року. Після закінчення даного строку військовозобов`язані підлягають повторному переогляду. Направлення на ВЛК може бути видане як з ініціативи начальника районного ТЦК та СП, так і за ініціативи самого військовозобов`язаного.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженогонаказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною удодатку 11до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду за формою, наведеною у додатку 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, та видається військовозобов`язаному під особистий підпис.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У матеріалах справи відсутні докази того, що направлення на військово-лікарську комісію видавалось позивачу відповідачем у визначеному законом порядку, а також, що таке направлення було зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.

Відповідачем надана суду заява відмови від проходження ВЛК.

Суд критично оцінює додану до відзиву на позов заяву відмови від проходження ВЛК ОСОБА_1 від 13 травня 2025 року, оскільки не надано належних та допустимих доказів відмови ОСОБА_1 від отримання такого документу, як направлення на військово-лікарську комісію.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному конкретному випадку складені процесуальні документи стосовно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Вищевикладене свідчить про те, що уповноваженою особою ТЦК та СП не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, на яку накладається адміністративне стягнення, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Постанові про накладення адміністративного стягнення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

За таких обставин винесення 26 травня 2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 оскаржуваної постанови № Х05/25-375 не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 210-1 ч. 3 КУпАП поза розумним сумнівом.

Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на викладене, суд не надає детальної оцінки аргументам сторін по суті адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності згідно з оспорюваною постановою.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема,скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відтак, позовні вимоги належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову і закрити справу про адміністративне правопорушення, згідно пункту 3 частини третьої статті 286 КАС.

На підставі викладеного, керуючись Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 10, 210, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.

Скасувати постанову №Х 05/25-375 від 26 травня 2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 лютого 2026 року.

СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО