Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №307/660/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/660/26

Провадження № 3-зв/307/2/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області Сойма Мар`яни Миколаївни у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.161-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа №307/660/26),

В С Т А Н О В И В :

У провадженні судді Тячівського районного суду Закарпатської області Сойма М.М. знаходиться справа №307/660/26, провадження номер 3/307/213/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 161-1 КУпАП.

ОСОБА_1 заявив відвід судді Сойма М.М.

Заяву про відвід мотивує тим, що працівники поліції склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.161-1 КУпАП, за порушення порядку торгівлі пальним, який направлено на розгляд Тячівського районного суду. Згідно автоматизованого розподілу судових справ суддею у справі №307/660/26, провадження №3/307/213/26 призначено Сойма Мар`яну Миколаївну. Розгляд справи призначено на 11 годину 26 лютого 2026 року. Заявник вважає, що суддя Сойма Мар`яна Миколаївна є упередженою щодо нього через те, що у справі №307/5298/24 вона ухвалила рішення про відмову у задоволенні його позову про поновлення на роботі через особисті неприязні відносини, оскільки вважала, що він нібито поширює стосовно неї якісь неправдиві відомості. Її упереджене ставлення до нього спричинило ухвалення нею незаконного рішення та унеможливлювало поновлення його трудових прав. Вищевказане рішення було скасовано ухвалою Закарпатського апеляційного суду та постановлено ухвалу про задоволення позовних вимог. Заявник ОСОБА_1 вважає, що ухвалення суддею Сойма М.М. в іншій справі незаконного рішення стосовно нього через упереджене негативне ставлення викликає у нього сумніви у її неупередженості та об`єктивності при розгляді нею інших справ, що стосуються заявника. З урахуванням того, що суддя Сойма М.М. вже виносила процесуальне рішення відносно нього у цивільній справі №307/5298/24, та з метою недопущення в учасників судового провадження сумнівів щодо об`єктивного та неупередженого розгляду справи суддею Сойма М.М., заявник вважає, що заява про відвід судді Сойма М.М. підлягає задоволенню.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву про відвід підтримав та просить її задовольнити.

Дослідивши заяву про відвід судді та додані до неї матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст.1 КУпАП, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст.246 КУпАП).

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі "Надточій проти України" ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого відводу, застосувати норми КПК України, які регулюють вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.

Пунктом 4 ч.1 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.

Так, при розгляді заяви про відвід судді, оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також, неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про безсторонність суду.

Разом з тим, згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу /самовідводу/, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а тому рішення Європейського суду є обов`язковими для виконання судами України.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Також згідно практики Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Так у своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності.

Згідно з п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.

Розглядаючи питання про відвід судді в справі про адміністративне правопорушення, слід врахувати, що, на виконання вимог ст. 245 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини зазначив, що безсторонність суду, зазвичай, означає відсутність упередженості й включає в себе суб`єктивний та об`єктивний критерії. Визначаючи суб`єктивну складову вказаного поняття, ЄСПЛ у справі "Гаусшильдт проти Королівства Данії" вказав, що в процесі об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, при цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки. Таким чином, критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його об`єктивності.

Об`єктивну складову категорії "безсторонній суд" Європейський суд з прав людини визначив у справі "Фей проти Австрії", зазначивши, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено й гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, що можуть бути встановлені та змусити сумніватися в неупередженості судді. В рішенні у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" ЄСПЛ констатував необхідність визначення в кожній окремій справі, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, яка свідчить про небезсторонність суду.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

В кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України"). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі за №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 у справі №5-15п12).

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Відвід повинен бути вмотивованим, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо відвід не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

У даному випадку упередженість судді особа, якою подано заяву про відвід, пов`язує із тим, що суддя приймала процесуальне рішення в іншій справі щодо неї. Тобто, фактично, відвід пов`язує із непогодженням із процесуальним рішенням судді. Одночасно, вказане не може свідчити про упередженість судді.

Аналізуючи сутність припущень заявника щодо обставин, які викликають його сумніви у неупередженості судді у даній справі, суд констатує, що заявник фактично не погоджується із процесуальним рішенням судді в іншій справі.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, суддя прийшов до висновку, що заява про відвід судді не є обґрунтованою, не містить посилання на обставини, які виключають участь судді в розгляді даної справи, та, відповідно, є підставами для відводу чи самовідводу.

Керуючись ст.ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.7, 8, 9, 26, 81 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області Сойма Мар`яни Миколаївни у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.161-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа №307/660/26), - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови суду складено та оголошено 24 лютого 2026 року.

Суддя Тячівського

районного суду В.І. Бобрушко