Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №357/10788/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року місто Київ

Справа № 357/10788/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5633/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року (ухвалено у складі судді Цирулевської М. В., повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

14 липня 2025 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 686 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7 600 грн; заборгованість за процентами - 18 566 грн; заборгованість за комісією - 1 520 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 104145710 (надалі також договір № 104145710 від 26.10.2021, договір, кредитний договір) в письмовій (електронній) формі згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «МІЛОАН» (надалі також товариство, первісний кредитор) взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Кредит надається загальним строком на 15 днів з 26.10.2021 по 10.11.2021.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000 грн Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

За доводами позовної заяви, ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов`язання, перерахувавши суму кредиту ОСОБА_1 . Відповідачка не виконала належним чином взяті на себе договірні зобов`язання.

27.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений договір відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т, згідно із умовами якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників «МІЛОАН», в тому числі і до відповідачки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Баришівський районний суд Київської області заочним рішенням від 12 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача - Чічур І.В. 12 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

На обґрунтування апеляційного скарги зазначає про невідповідність висновків суду про відсутність електронного підпису на кредитному договорі, оскільки при відкритті цього договору в програмі для перегляду PDF-файлів чітко видно наявність одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом відповідача. Факт того, що цей ідентифікатор не відображається при друкуванні документа, не нівелює його існування та юридичну силу в електронному оригіналі. Паперова копія є лише візуальним відображенням електронного документа, а не його оригіналом, який зберігається в електронній формі.

Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 вказує, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачкою та відповідачем не був би укладений.

Вважає, що посилання суду першої інстанції на недоведеність належності мобільного номера НОМЕР_1 відповідачу та факту надсилання на нього одноразового ідентифікатора є безпідставним та не ґрунтується на матеріалах справи. Зазначені обставини свідчать про підтвердження використання відповідачем відповідного номера телефону під час укладення кредитного договору, що суд першої інстанції безпідставно не врахував.

Наголошує на тому, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце (постанова Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц).

Звертає увагу, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.

Зазначає про неврахування судом факту здійснення відповідачем дії, які свідчать про визнання боргу, а саме сплати першого, визначеного кредитним договором та іншими кредитними документами платежу, сплати комісії за пролонгацію, тіла кредиту та процентів по кредиту.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі надсилалася в порядку статей 128, 272 ЦПК України за адресою: вул. Томилівська, буд. 4, м. Біла Церква, 09108 (трекінг R067070828461, вручено 07 січня 2026 року а. с. 174), а також на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 за якою ОСОБА_1 просила направляти їй процесуальні документи відповідно до заяви від 05 січня 2026 року (а. с. 171) та підтвердила отримання кореспонденції (а. с. 175-176).

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав установленим, що до позовної заяви додано договір про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с. 28-37), за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором (п. 1.1 договору).

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021 є паспорт споживчого кредиту №104145710 (а.с. 38-39).

За умовами договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн (п. 1.2 договору). Кредит надається строком на 15 днів з 26.10.2021 (п. 1.3 договору).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 10.11.2021 (п. 1.4 договору).

Комісія за надання кредиту: 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.5.2, 1.6 договору проценти за користування кредитом: 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Даних щодо конкретного номеру рахунку, як і належність такого карткового рахунку власне відповідачці умови договору не містять.

На підтвердження укладення та підписання відповідачкою кредитного договору позивачем надана довідка про ідентифікацію, з якої вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 104145710 від 26.10.2021, ідентифікована ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником здійснено із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V13860, надісланого позичальнику 26.10.2021 о 17:37 год на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 40).

Суд зауважує, що в тексті як кредитного договору, як і в тексті його додатків відсутні дані щодо їх підписання ОСОБА_1 саме означеним одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження надання кредиту ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надало копію платіжного доручення № 34304742 від 26.10.2021 на суму 8000,00 грн., в якому зазначений отримувач ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_3 та призначення платежу: кошти згідно договору 104145710 (а.с. 41).

Суд зазначає, що копія означеного платіжного доручення не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки.

Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до кредитного договору) платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачкою 10.11.2021 (а.с. 37).

На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, за підписом генерального директора ТОВ «МІЛОАН» (а.с. 42-43).

27 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 79-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуває права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників до означеного договору відступлення права вимоги. Позивачем надані докази на підтвердження виконання зобов`язань, у тому числі, проведення розрахунків між сторонами означеного договору відступлення прав вимоги (а.с. 44-52, 55).

Із акту приймання-передачі реєстру боржників від 27 січня 2022 року до договору відступлення права вимоги № 79-МЛ/Т від 27.01.2022 вбачається, що новий кредитор прийняв реєстр боржників від кредитора у загальній кількості 2643 (а.с. 54).

До матеріалів справи надано витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 79-МЛ/Т від 27.01.2022 (а.с. 53).

Позивач зазначає, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором в розмірі 27686,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7600,00 грн; заборгованість за процентами - 18566,00 грн; заборгованість за комісією - 1520,00 грн.

Позивач вважає, що відповідачкою порушені умови договору про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із ухваленням нового судового рішення.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає враховуючи таке.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Рішення суду першої інстанції мотивовано так:

- договір про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021 підлягав укладенню між сторонами в електронній формі, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». У той же час, доданий до позовної заяви кредитний договір та вказані додатки до нього не містять даних про їх підписання одноразовим ідентифікатором, більше того, саме із зазначенням номеру такого ідентифікатора V13860, зазначеного у відповідній довідці ТОВ «МІЛОАН», наданій позивачем;

- позивачем також не доведено, що номер телефону НОМЕР_1 належить саме відповідачці, що саме на цей номер телефону був направлений одноразовий ідентифікатор V13860 для укладення та підписання кредитного договору відповідачкою;

- ні кредитний договір, ні додатки до нього не містять даних про їх підписання саме одноразовим ідентифікатором V13860;

- умови кредитного договору та/або додатки до нього не містять положень про перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок НОМЕР_3 , зазначений у платіжному дорученні, наданому позивачем;

- позивачем не надано жодних доказів та/або відомостей щодо видачі кредитної картки на ім`я відповідачки за кредитним договором, зокрема, картки за номером НОМЕР_3 ;

- копія платіжного доручення № 34304742 від 26.10.2021, надана позивачем на підтвердження отримання кредитних коштів відповідачкою, не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки, що унеможливлює встановлення обставин отримання саме відповідачкою, ОСОБА_1 , кредитних коштів за договором про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021;

- відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, на які посилається позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений документ створений первісним кредитором, а, відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він були складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач;

- відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором не відображає рух коштів по банківському рахунку відповідачки, розрахунок заборгованості також до позовної заяви не додавався, а тому суд у будь-якому випадку позбавлений можливості визначити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед первісним кредитором/позивачем.

- банківської виписки по кредитному рахунку клієнта ОСОБА_1 за відповідний період з дати укладення кредитного договору по дату подання позову, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, як належного доказу отримання кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором, матеріали справи не містять;

- зважаючи на вищевикладене, суд констатує недоведеність заявлених позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами, а саме, позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження укладення кредитного договору відповідачкою, надання відповідачці кредитних коштів та користування ними, наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором та її розміру;

- оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідачки про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, неподання ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та заперечень проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів саме по собі не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що Договір про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021 підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора V13860, дата та час відправки, а також порядок формування якого зазначений на довідці ТОВ «Мілоан» (а. с. 40) та анкеті-заяві на кредит (а. с. 26), тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 26 жовтня 2021 року правочину. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи як у суді першої інстанції, так і апеляційному суді, не заперечує, що зазначений кредитний договір він укладав.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, ОСОБА_1 таких не надала, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Колегія суддів також враховує, що без здійснення вказаних дій (введення одноразового ідентифікатора, що направлений в СМС на мобільний телефон, визначений у договорі) кредитний договір не був би укладений між сторонами.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Тому твердження суду першої інстанції, що доданий до позовної заяви кредитний договір не містить даних про його підписання одноразовим ідентифікатором саме із зазначенням номеру такого ідентифікатора V13860, зазначеного у відповідній довідці, наданій позивачем спростовується матеріалами справи.

Доводи суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належність телефонного номеру відповідачу не відповідають дійсності, оскільки без отримання SMS повідомлення з ідентифікатором на номер телефону відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт Мілоана за допомогою логіна та пароля, договір між відповідачем та ТОВ «Мілоан» не був би укладений. Належність їй даного телефонного номеру ОСОБА_1 також не заперечує, це ж саме стосується номеру кредитної картки - відповідач не заперечує факту отримання кредитних коштів. Саме позичальник вказує номер картки, на яку хоче отримати кредитні кошти, указаний номер збігається з номером на який надійшли кредитні кошти згідно з платіжним дорученням. Доказів на спростування неналежності карткового рахунку відповідачеві, матеріали справи не містять.

Згідно з п. 10 розділу II Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113 договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Як випливає зі змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином суд першої інстанції помилково визнав копію платіжного доручення № 34304742 від 26 жовтня 2021 року неналежним доказом отримання кредитних коштів відповідачем, оскільки таке платіжне доручення укладене в електронній формі та має обов`язкові реквізити первинного бухгалтерського документу, чітке зазначення призначення платежу (згідно договору 104145710) (а. с. 41).

Також помилковими є висновки суду про те, що відсутність розрахунку заборгованості позбавляє суд можливості визначити дійсний розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором/позивачем, оскільки у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

В оскаржуваному рішенні суд лише послався на неналежність «відомостей про щоденні нарахування» та відсутність розрахунку, проте не здійснив власного розрахунку аби вказати в чому саме відомості надані позивачем не відповідають умовам договору.

Зрештою, у розрізі цієї справи, з огляду на реальне повідомлення відповідача про розгляд цієї справи (а. с. 124) помилковим є висновок суду про те, що неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та заперечень проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів саме по собі не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими, оскільки відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи та про свої процесуальні права й обов`язки, у тому числі право подати відзив і докази на підтвердження своїх заперечень, однак таким правом не скористалася, не надала жодних пояснень щодо обставин укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, здійснення чи нездійснення платежів, а також не подала контррозрахунку заборгованості.

Суд першої інстанції мав оцінити подані позивачем докази з урахуванням процесуальної поведінки відповідача та принципу змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається, а також несе ризик настання наслідків невчинення процесуальних дій. Належне повідомлення відповідачки про розгляд справи та відсутність будь-яких заперечень з її боку щодо наведених позивачем обставин не усуває обов`язку позивача довести свої вимоги, однак дає підстави суду оцінювати подані ним докази без урахування альтернативної версії подій чи заперечень з боку відповідача.

Перевіривши матеріали справи, а також здійснивши розрахунок заборгованості з урахуванням умов договору від 26.10.2021 колегія суддів установила, що відомість про щоденні нарахування та погашення (а. с. 42-43) відповідає умовам укладеного договору та є належним доказом розміру заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

Так, відповідно до п.п. 1.2-1.7 Кредитного договору сума кредиту становить 8 000 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 26.10.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 10.11.2021. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складають 4 520 грн в грошовому виразі. Орієнтовна загальна вартість для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 12 520 грн. Комісія за надання кредиту: 1 520 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредит 3 000 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,2.3 цього Договору.

За приписами пунктів 2.2.1-2.2.2 Кредитного договору у випадку якщо Позичальник продовжує отрок кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Пролонгація строку кредитування визначена в п. 2.3 Кредитного договору.

2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Зокрема комісія в розмірі 10 відсотків від поточного залишку кредиту нараховується у випадку продовження строку кредитування на 15 днів.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 3 (три) дні шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

2.3.2. Розділ 2.3. Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у:

а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил:

б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору.

Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Зазначені зміни разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що протягом 15 днів (строк кредитування), тобто з 26.10.2021 по 10.11.2021 відповідачу було нараховано відсотки в розмірі 200 грн у день, а всього 3 000 грн, як і передбачено умовами Кредитного договору.

У подальшому вбачається, що відповідачу продовжили нараховувати проценти згідно з п.п. 1.5.2, 2.3.1.1. Кредитного договору (у зв`язку із частковою сплатою боргу та пролонгацією строку кредитування до 16.01.2022).

Щодо права вимоги у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» варто зазначити наступне.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі, виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

27 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено Договір відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т. Відповідно до умов цього Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором (а. с. 44-52).

Із витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 104145710 від 26.10.2021. Відповідно до цього витягу відповідач має загальну суму заборгованості за вказаним договором у розмірі 27 686 грн (а. с. 53).

Пунктом 6.2.3 договору відступлення права вимоги визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (додаток №2) відповідно до п. 8.3.2 договору.

Відповідно до платіжної інструкції (а. с. 55) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» плату за відступлення права вимоги за договором відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т від 27.01.2022 в розмірі 2 348 126,09 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач на підтвердження своїх вимог надав суду належні докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 104145710 від 26.10.2021.

Крім того, договір про відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т від 27.01.2022 відповідачем в судовому порядку не оскаржувався, є чинним, а отже право вимоги за кредитним договором № 104145710 від 26.10.2021 перейшло до ТОВ «Кредит-Капітал» на законних підставах. Даних про розірвання вказаного договору передачі права вимоги матеріали справи не містять.

Таким чином факт укладання договору, передачі кредитних коштів та наявності права вимоги у позивача доведено належними та допустимими доказами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, встановила, що суд допустив порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів, а також дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи в частині відсутності доказів на підтвердження підписання відповідачем кредитного договору та заборгованості відповідача перед позивачем і неможливості її стягнення.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог щодо заборгованості у загальному розмірі 27 686 грн.

Судові витрати

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову (а. с. 77) та апеляційної скарги (а. с. 112) у загальному розмірі 6 056 грн.

Позивач також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-4 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а. с. 61);

- акт № 608 наданих послуг від 06.07.2024 на суму 8 000 грн (а. с. 62);

- детальний опис наданих послуг від 06.07.2025 на 6 год. 30 хв (а. с. 63);

- ордер серії ВС № 1381377 (а. с. 64);

- виписку з ЄДР щодо Адвокатського об`єднання «Апологет» (а. с. 65).

Таким чином, позивачем доведено понесення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню.

Частиною 5 та 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16.

У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.

Оскільки від відповідача не надійшло заяви чи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає заявлений розмір розумним та обґрунтованим, підстави для його зменшення у апеляційного суду відсутні.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 367, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.

Заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 104145710 від 26 жовтня 2021 року в загальному розмірі 27 686 грн, з яких 8 000 грн - тіло кредиту, 18 566 грн - відсотки, 1 520 грн - комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в загальному розмірі 14 056 грн, з яких 6 056 грн - судовий збір, 8 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова