Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №636/473/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 636/473/25

Провадження № 22-ц/4808/273/26

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Луганської В.М., Пнівчук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Польської М.В. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Ухвалою Чугуївського міського суду від 03 червня 2025 року справу передано за підсудністю до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 серпня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 27 жовтня 2021 року. Від шлюбу у сторін є син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час подання позову проживає разом із відповідачкою.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13 вересня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Однак, після ухвалення вказаного рішення, матеріальне становище позивача змінилося, зокрема у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, наявністю хронічних захворювань, утриманням непрацездатної матері та неповнолітньої дитини, а також відсутністю постійного заробітку, що в сукупності має істотне значення для визначення розміру аліментів.

Позивач вказував, що у 2022 році перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , під час якого в них народилася дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син проживає разом із позивачем, який самостійно його виховує та утримує, оскільки мати участі у його вихованні не бере. Він опікується інтересами сина, забезпечує його потреби, здійснює догляд та виховання.

Крім того, ОСОБА_1 проживає разом із матір`ю – ОСОБА_6 , яка є пенсіонеркою та у зв`язку із невиліковною хворобою потребує постійного догляду, який він забезпечує, зокрема шляхом придбання дорогих ліків та засобів для підтримання її життєдіяльності.

Також зазначив про погіршення власного стану здоров`я, наявність хронічних захворювань та необхідність постійного придбання лікарських засобів, що за відсутності стабільного доходу ставить під загрозу підтримання його здоров`я.

Вказав, що раніше працював юристом у ТОВ «Агросинергія», однак у зв`язку із зупиненням виробництва та оголошенням простою на невизначений строк з 14 вересня 2024 року по теперішній час не працює і заробітну плату не отримує. Крім того, з 24 лютого 2022 року постійно перебував у місті Чугуєві, у тому числі під час окупації, а територія міста та громади піддаються постійним ракетним та артилерійським обстрілам та авіабомбардуванням, у зв`язку з чим більшість підприємств та фізичних осіб-підприємців припинили або призупинили свою діяльність, що унеможливлює працевлаштування за фахом та отримання постійного доходу.

Наголосив, що не ухиляється від виконання обов`язку щодо утримання дитини – ОСОБА_3 , однак у зв`язку зі зміною матеріального становища та наявністю інших утриманців не має можливості сплачувати аліменти у раніше визначеному судом розмірі.

Посилаючись на зазначені обставини, долучені до матеріалів справи докази та норми законодавства, просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього, до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу). Однак, у ході розгляду справи, з урахуванням заяви про уточнення резолютивної частини позовної заяви від 22 квітня 2025 року, змінив позовні вимоги та просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 , на підставі судового наказу № 636/3642/21 від 13 вересня 2021 року, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з моменту подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2025 року позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Чугуївського міського суду Харківської області від 29.09.2021 у справі № 636/3642/21. Вирішено стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнення аліментів в новому розмірі вирішено розпочати з часу набрання рішенням законної сили. З часу набрання рішенням законної сили вирішено припинити стягнення аліментів по виконавчому листу № 636/3642/21.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що суд першої інстанції прийняв до уваги та опирався на надану відповідачем довідку головного тренера СК «Лідер», якою підтверджуються витрати на тренування, придбання форми та екіпіровки для дитини. На думку апелянта, така довідка є неналежним і недопустимим доказом, оскільки не підтверджує фактичного здійснення витрат та передачі грошових коштів, а підтвердженням цього можуть бути фіскальні або товарні чеки РРО/ПРРО, касові чеки, видаткові накладні при отриманні товарів від постачальника, акти приймання-передачі або акти закупівлі, виписка з банківського рахунку. Однак суд не звернув уваги на відсутність таких доказів, у зв`язку з чим доводи відповідача є документально непідтвердженими, ґрунтуються на припущеннях і фіктивних документах.

Посилаючи на практику Верховного суду, вказує, що відшкодування одним із батьків половини вартості ремонту технічних пристроїв, половини вартості витрат на лікування, відвідування секцій та позашкільних закладів не є додатковими витратами в розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з нього на утримання дитини на користь іншого з батьків. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції не повинен враховувати такі доводи відповідачки при винесенні рішення.

Зазначає, що суд першої інстанції врахував доводи відповідачки про погіршення її матеріального стану у зв`язку з витратами на оренду житла (8500 грн щомісячно) та проживанням у м. Івано-Франківську, що підтверджувалося довідками ВПО і договорами оренди. Проте, на думку апелянта, суд не в повній мірі дослідив вказані обставини, оскільки доводи відповідачки не підкріплені належними доказами, а договори оренди не зареєстровані належним чином і є фіктивними. Відповідачка не надала доказів, які підтверджують дійсні витрати. Належними доказами витрат слугували б фіскальні чеки, рахунки-фактури, банківські виписки із зазначенням призначення платежу та відомості про сплату податків за доходи від оренди.

Також зазначає, що ним було заявлено клопотання про витребування доказів, щодо отримання від органів ДПІ інформації щодо сплати податків за отримані доходи від здачі в оренду зазначеного житла, оскільки надані договори оренди викликають в апелянта сумніви в їх справжності, однак у вказаному клопотанні йому було відмовлено.

Крім того, відповідачка у судовому засіданні підтвердила отримання нею та сином державної допомоги як ВПО у розмірі близько 8000 грн, що покриває близько 95% вартості оренди житла, однак суд першої інстанції не врахував ці обставини.

Вказує, що заборгованість зі сплати аліментів станом на кінець листопада 2025 року становить 17 067,19 грн, що свідчить про скрутне фінансове становище апелянта та неможливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі (5489,50 грн, а з січня 2026 року – близько 8000 грн), у зв`язку з чим і виникла заборгованість за останні місяці.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що відповідачка працює, має стабільний дохід і отримує грошову допомогу як ВПО на себе і на сина. Так, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів за шість місяців (з серпеня 2024 по січень 2025 року) її заробітна плата становила 105577,9 грн, а з червня 2025 по листопад 2025 – 95093,33 грн, тому відсутні підстави стверджувати про погіршення її майнового стану. При цьому дохід апелянта становить 00,0 грн, а державна допомога на дитину за кожний місяць незмінно – 860 грн. Тому доходи позивача не є співмірними з доходами відповідачки та складають велику різницю.

Вказує, що встановлені судом першої інстанції обставини підтверджують його спільне проживання з матір`ю, у зв`язку з чим на ньому лежить обов`язок догляду за нею, забезпечення лікування та придбання ліків. Зазначає, що до матеріалів справи долучені квитанції про придбання ліків, медичні висновки, виписка про лікування, а також довідки про доходи, при цьому станом на день подання апеляції він не отримує дохід. Вважає, що суд не врахував належним чином докази щодо додаткових витрат на утримання матері.

Крім того, зазначає, що у зв`язку з погіршенням власного стану здоров`я обмежений у можливості мати стабільну роботу. Проте, у разі відсутності офіційного доходу розмір аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати по регіону, у зв`язку з чим він повинен сплачувати 5489,50 грн щомісячно, що підтверджується розрахунком заборгованості. Зазначає, що не може допустити накопичення заборгованості, оскільки можливе накладення арешту, у тому числі на рахунки, на які апелянт отримує державну допомогу на дитину у розмірі 860 грн. Вважає, що визначений розмір аліментів є непропорційним його фінансовим можливостям, тоді як встановлення аліментів у розмірі 1/6 частини доходу відповідатиме потребам дитини, принципам розумності та справедливості.

Також вказує, що оскаржуване рішення містить помилки та неточності, зокрема щодо відсутності прізвища позивача у резолютивній частині та неправильного зазначення адрес сторін.

Звертає увагу, що не був ознайомлений із документами, долученими стороною відповідачки у судовому засіданні (довідкою про доходи ОСОБА_2 та довідкою ДВС про заборгованість апелянта за аліментами), оскільки вони не відобразились в системі «Електронний суд», що свідчить про їх подання з порушенням процесуальної процедури.

Наголошує, що не має близьких осіб, які б працювали і надавали йому фінансову допомогу, на відміну від відповідачки, якій допомагає її мати, що працює, отримує заробітну плату та пенсію і може надавати матеріальну підтримку. Згідно річної декларації за 2024 рік сумарний дохід родини відповідачки становив 732211,00 грн, з яких: пенсія матері – 252226,00 грн, заробітна плата матері – 293849,00 грн, допомога ВПО – 24000,00 грн, компенсація витрат за безоплатне тимчасове розміщення ВПО – 36000,00 грн, компенсація продуктів харчування – 27000,00 грн, пенсія батька – 80518,00 грн.

Також зазначає, що фактично обмежений у спілкуванні з сином та участі у його вихованні, під час розмов дитина спілкується холодно і без зацікавленості, що, на його думку, свідчить про налаштування дитини проти нього з боку відповідачки.

Враховуючи викладене, просить рішення суду першої інстанції змінити, позов задовольнити в повному обсязі – стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Позиція інших учасників справи

Відповідачка ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з ч. 13 ст. 7, ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 27 жовтня 2021 року шлюб між сторонами розірвано, прізвища сторін залишено без змін (т. 1, а.с. 16).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 5).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 березня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 5 на звороті).

З копії довідки ОСББ «Гагаріна-30» № 9 від 03 листопада 2024 року та копії довідки Чугуївської міської ради від Харківської області № 334 від 25 листопада 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним проживають: ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_5 (син) (т. 1, а.с. 10, 15).

Вищенаведене також підтверджується копією акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи Чугуївської міської ради від 04 листопада 2024 року (т. 1, а.с. 17).

Відповідно до копії довідки Відділ-центру надання адміністративних послуг Чугуївської міської ради Харківської області № П-18/6524 ЦА від 01 листопада 2024 року, виданої ОСОБА_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї або зареєстрованих в житловому приміщенні/будинку осіб входять: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) (т. 1, а.с. 11 на звороті).

Згідно з копією довідки КП «Чугуївський міський центр первинної медико санітарної допомоги» Чугуївської міської ради Харківської області від 26 листопада 2024 року дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з батьком за адресою АДРЕСА_2 . Батько повністю опікується інтересами сина та його потребами, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за його розвитком та здоров`ям (т. 1, а.с. 12 на звороті).

З копії висновку КП «Чугуївський районний центр первинної медико санітарної допомоги» Чугуївської районної ради Харківської області про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 24 від 15 травня 2024 року та копією висновку лікарської консультативної комісії (ЛКК) КП «Чугуївський районний центр первинної медико санітарної допомоги» Чугуївської районної ради Харківської області № 24 від 15 травня 2024 року, ОСОБА_6 потребує постійного стороннього догляду як невиліковно хвора, через порушення функцій організму не здатна самостійного себе самообслуговувати (т. 1, а.с. 6).

Згідно з копією довідки ФОП ОСОБА_9 від 22 лютого 2024 року, копією виписки КП «Чугуївський міський центр первинної медико санітарної допомоги» Чугуївської міської ради Харківської області із медичної карти стаціонарного хворого № 8874 від 22 червня 2024 року та копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 16 травня 2025 року, ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря. Йому був поставлений діагноз – гострий/хронічний панкреатит, дискінезія жовчних шляхів. На тлі проведеної терапії – позитивна динаміка: больовий синдром регресував, диспепсії немає, нормотермія. Рекомендовано: дієта № 4, спостереження у сімейного лікаря в поліклініці за місцем проживання. Призначено лікарські препарати, залежно від виду з тривалістю прийому від 3 до 14 днів (т. 1, а.с. 9, 12, 131-133).

Відповідно до копії довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів № 54065 від 29 листопада 2024 року станом на 01.11.2024 заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 відсутня (т. 1, а.с. 13).

Із копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) Пенсійного фонду України від 26 жовтня 2024 року вбачається, що у 2024 році апелянт отримував дохід від трудової діяльності у період з січня по травень 2024 року у загальному розмірі 162515,32 грн, після чого відомості про нарахування доходу та сплату страхових внесків відсутні (т. 1, а.с. 13 на звороті).

З копії довідки Державного центру зайнятості Чугуївської філії Харківського ОЦЗ № 377 від 30 червня 2024 року відомо, що ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний в Чугуївській філії Харківського ОЦЗ з 16 травня 2024 року (т. 1, а.с. 12).

Відповідно до копії виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.05.2024 по 15.11.2024 на його рахунок надходили кошти, зокрема допомога по безробіттю у сумі 687,10 грн (24.05.2024) та 3221,72 грн (13.06.2024), а також допомога при народженні дитини: 13 760,00 грн (28.06.2024) та щомісячно по 860,00 грн (08.07.2024, 06.08.2024, 05.09.2024, 04.10.2024, 11.11.2024). Також зафіксовано інші операції, зокрема зарахування переказу 200,00 грн та списання 154,30 грн за оплату товарів/послуг (т. 1, а.с. 8).

Відповідно до копії побутової характеристики ОСББ «Гагаріна-30» № 13 від 28 листопада 2024 року позивач за час проживання за вказаною адресою зарекомендував себе з позитивної сторони, дотримується та поважає права сусідів, конфліктних ситуацій та скарг від сусідів за час проживання не надходило, спиртними напоями не зловживає, до кримінальної відповідальності не притягувався. Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», виданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України станом на 14.08.2024 (дійсний до 19.10.2025), інформація про судимість та притягнення до кримінальної відповідальності відсутня. ОСОБА_1 отримує державну допомогу при народженні дитини, фактично проживає разом із матір`ю – ОСОБА_6 (пенсіонеркою) та малолітнім сином – ОСОБА_5 , за матір`ю здійснює постійний догляд, забезпечує засобами для пересування, самостійно виховує та утримує дитину, опікується її інтересами та потребами. Працював юристом у ТОВ «Агросинергія», однак у зв`язку із зупиненням виробництва та оголошенням простою з 14.09.2024 не працює (т. 1, а.с. 14).

З копії довідки Чугуївської міської ради Харківської області про ступінь участі батьків у вихованні дітей № 336 від 25 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 бере участь у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у повному обсязі, тоді як мати дитини участі у вихованні не бере (т. 1, а.с. 14 на звороті).

Відповідно до копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2613-7000617337 від 11 квітня 2022 року відповідачка разом із сином ОСОБА_3 переїхали до Івано-Франківської області (т. 1, а.с. 47).

Згідно з копіями довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2615-5003145406 та № 2615-5003145405 від 04 березня 2024 року та копій договорів оренди від 27 лютого 2024 року та 17 лютого 2025 року ОСОБА_2 проживає разом із сином на орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та сплачує щомісячну орендну плату у розмірі 8500 грн. Додатково здійснила оплату за перший та депозит за останній місяці в загальній сумі 17000 грн (т. 1, а.с. 43-44, 45-46, 62, 63).

Згідно з копією відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02 вересня 2024 року № 28456/П-2000-24 на підставі поданої заяви про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу від 03.06.2024, ОСОБА_1 з 01.06.2024 проведено нарахування пільги на оплату житлово-комунальних послуг як учаснику бойових дій відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на 4 особи, до складу сім`ї яких входить, зокрема, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1, а.с. 48).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 9001-65357223-2024-5 від 27 грудня 2024 року ОСОБА_2 призначено житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; середньомісячний сукупний дохід сім`ї становить 10308,64 грн, на одну особу – 5154,32 грн; розмір субсидії на опалювальний сезон з 01.11.2024 по 31.03.2025 становить 1338,22 грн, з 01.04.2025 по 30.04.2025 – 585,16 грн, на неопалювальний сезон – 0,00 грн (т. 1, а.с. 53).

З копії довідки головного тренера спортивного клубу «Лідер» вбачається, що ОСОБА_3 є членом клубу та регулярно відвідує тренування з Таеквон-До. За період з 01.08.2024 по 01.03.2025 витрати на тренування становили 6400 грн, на придбання форми – 1800 грн, екіпіровки – 3400 грн (т. 1, а.с. 55).

З копії довідки КЗ Малинівський ліцей № 2 від 24 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 займає посаду вчителя закладу загальної середньої освіти. За період з серпня 2024 року по січень 2025 року їй нараховано дохід, а саме: серпень 2024 року – 9909,03 грн, вересень 2024 року – 21816,50 грн, жовтень 2024 року – 16780,33 грн, листопад 2024 року – 17848,30 грн, грудень 2024 року – 21553,85 грн, січень 2025 року – 17669,89 грн. Усього нараховано 105577,90 грн, з яких утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 19004,03 грн та військовий збір у сумі 2847,39 грн (т. 1, а.с. 56).

До матеріалів справи ОСОБА_2 також долучені копії чеків про оплату комунальних послуг (т. 1, а.с. 57-58).

З копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 за 2005 та 2007 роки вбачається, що загальна сума заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, становить 39,30 грн за 2005 рік, 5084,90 грн за 2007 рік, 242 156,29 грн за 2023 рік, 303 815,32 грн за 2024 рік та 24 000,00 грн за 2025 рік (т. 1, а.с. 70).

Відповідно до копії трудової книги серії НОМЕР_3 та копії наказу № АС000000008-0000000964, ОСОБА_1 звільнено з роботи (з посади юриста) у ТОВ «Агросинергія» за власним бажанням 28 лютого 2025 року (т. 1, а.с. 76).

До матеріалів справи ОСОБА_1 також долучені копії чеків про оплату лікарських препаратів та гігієнічних засобів (т. 1, а.с. 134-136).

У заяві про уточнення резолютивної частини позовної заяви від 22 квітня 2025 року позивач змінив позовні вимоги та просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу № 636/3642/21 від 13 вересня 2021 року на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з моменту подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття (т. 1, а.с. 151).

Згідно з копією довідки, виданої Чугуївським ВДВС, заборгованість зі сплати аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , станом з жовтня по кінець листопада 2025 року становить 17 067,19 грн (т. 2, а.с. 38).

З копії довідки КЗ Малинівський ліцей № 2 від 02 грудня 2025 року № 11 вбачається, що ОСОБА_2 продовжує займати посаду вчителя закладу загальної середньої освіти. За період з червня 2025 року по листопад 2025 року їй нараховано дохід, а саме: червень 2025 року – 13 258,68 грн, липень 2025 року – 21 596,21 грн, серпень 2025 року – 13 470,71 грн, вересень 2025 року – 18 689,83 грн, жовтень 2025 року – 14 175,06 грн, листопад 2025 року – 13 902,84 грн. Усього нараховано 95 093,33 грн, з яких утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 17 116,80 грн та військовий збір у сумі 4 754,65 грн (т. 2, а.с. 39).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 хворіє, а також має на утриманні малолітню дитину. Водночас доводи позивача щодо здійснення догляду за хворою матір`ю судом оцінено критично, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт призначення його опікуном чи доглядальником або фактичне здійснення такого догляду, суду не надано. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та вважав за можливе зменшити розмір аліментів з 1/4 частки до 1/5 частки доходу позивача.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до змісту ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

У ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Роз`яснення пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказують, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зазначено, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Тобто законодавством чітко визначені умови зміни вже встановленого розміру аліментів: зміна матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, що ґрунтується на ст. 192 СК України.

Судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 хворіє, а також має на утриманні ще одну малолітню дитину, що відповідно до положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів з 1/4 на 1/5 частини від доходу позивача.

Разом з тим, твердження апелянта про те, що він не працює і не має доходів, на відміну від відповідачки та її сім`ї, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

У постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18 (провадження № 61-11325св19) Верховний Суд зробив висновок про те, що «факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Законодавство не ставить виконання цього обов`язку в залежність від працевлаштування чи рівня доходу одного з батьків. Наявність чи відсутність офіційного працевлаштування не звільняє іншого з батьків від участі в утриманні дитини. Жодна зі сторін не може бути повністю усунута від виконання своїх батьківських обов`язків лише через формальні або суб`єктивні обставини, зокрема такі як фінансова скрута, часткова зайнятість чи посилання на неофіційний дохід іншого з батьків.

Навпаки, кожен із батьків має здійснювати посильний внесок у виховання, розвиток і забезпечення гідних умов життя дитини. Це відповідає принципу найкращих інтересів дитини.

Отже, спроба перекласти тягар утримання дитини на іншого з батьків, апелюючи до суб`єктивної оцінки рівня його доходу, є необґрунтованою та не відповідає нормам чинного законодавства України.

Також належних та допустимих доказів того, що у зв`язку із захворюванням позивач є непрацездатним чи обмежено працездатним, не має можливості працевлаштуватися, матеріали справи не містять.

Доводи апелянта щодо необхідності здійснення догляду за матір`ю також досліджувалися судом першої інстанції і таким надано відповідну оцінку.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів, про що неодноразового наголошував Верховний Суд, зокрема у постановах від 11 березня 2020 у справі № 759/10277/18, від 16 червня 2021 року, справа № 643/11949/19.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов`язок батьків утримувати дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідати якнайкращим інтересам дітей.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності у рішенні суду першої інстанції помилок та неточностей, зокрема неповного зазначення прізвища у резолютивній частині рішення, а також використання колишніх найменувань вулиць у адресах сторін, не можуть бути підставою для його скасування. Такі недоліки носять технічний характер, не впливають на правильність встановлених судом обставин справи, висновки суду щодо прав та обов`язків сторін і не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Водночас, відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України, апелянт не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із заявою про виправлення допущених в рішенні чи ухвалі описок чи арифметичних помилок.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не підтверджуються матеріалами справи, зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Згідно вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Оскільки зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, то судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2025 року у розмірі 1 816,80 грн до ухвалення апеляційним судом судового рішення, у зв`язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з нього на користь держави.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.М. Луганська

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року.