Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №285/1762/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/1762/25 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Житомирі цивільну справу № №285/1762/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Помагаєва А.В. у м. Звягелі,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що 05 травня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики №79676698 згідно умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 5500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

У подальшому за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року та додатковими угодами до договору факторингу №2,7,37, якими продовжено строк дії договору факторингу, ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором в сумі 17309,60 грн, з яких: 5500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1117,60 грн.– сума заборгованості за відсотками; 10692,00 грн – сума заборгованості за пенею.

19 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №32178-04/2024, згідно умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 15000,00 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

За договором факторингу №25072024 від 25.07.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором в сумі 51750,00 грн., з яких: 15000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 36750,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

17 квітня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №7797268, згідно умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 11900,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

За договором факторингу №22012025/1 від 22.01.2025 року ТОВ ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) позивачу за плату право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором в сумі 33008,29 грн., з яких: 8817,90 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 19787,39 грн. – сума заборгованості за відсотками; 4403,00 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відтак Товариство просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №79676698 в розмірі 17309,60 грн , за кредитним договором №32178-04/2024 в розмірі 51750,00 грн та за кредитним договором №7797268 в розмірі 33008,29 грн, а всього в розмірі 102067,89 грн., а також судові витрати.

Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в сумі 61236,30 грн, що складається з наступного: заборгованість за договором позики №79676698 від 05.05.2024 в сумі 6617 грн 60 коп. заборгованість за кредитним договором №32178-04/2024 від 19.04.2024 в сумі 42450 грн, заборгованість за кредитним договором №7797268 від 17.04.2024 в сумі 12168 грн 70 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816,67 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики №79676698 від 05.05.2024 в розмірі 6617 грн. 60 коп. скасувати, відмовивши у задоволенні вказаних позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сум заборгованості за кредитним договором №32178-04/2024 від 19.04.2024, загальної суми заборгованості - змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором №32178-04/2024 від 19.04.2024 з 42 450,00 грн. до 29 700,00 грн., загальної суми стягнення з 61 236,30 грн. до 41 868,70 грн, провести новий розподіл судових витрат. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази переходу права вимоги за таким договором від ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Так, на підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається та надає копію договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Згідно договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року під правом вимоги розуміються права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей боржників, які виникли на підставі договору позики. Позивачем подано копії акту прийому-передачі та витягу з Реєстру боржників № 32, украдених від 25.09.2024 відповідно до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, де ніби ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 79676698 в сумі 17 309,60 грн., з яких: 5500 грн. - заборгованість за основним боргом; 1117,60 грн. - заборгованість за відсотками; 10 692 гривень - заборгованість за пенею. Зауважує, що наявна в матеріалах справи копія договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року не містять всіх сторінок такого договору, що позбавляє дослідити їх зміст у повному обсязі та встановити умови вказаного договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за договором позики №79676698 від 05.05.2024. Під час дослідження вказаного договору представником відповідача звергнуто увагу суду на вказане порушення позивачем процесуального закону, зокрема, вимог п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, щодо обов`язку учасника справи подавати усі наявні докази, не приховувати докази. Проте, судом першої інстанції не взято таке до уваги. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» оплати за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року. Більше того, наданий позивачем договір факторингу було укладено ще до виникнення первинних кредитних правовідносин між відповідачем та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Договір позики № 79676698 між «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений 05 травня 2024 року, натомість договір факторингу 14/06/21, за яким ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений 14.06.2021 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником – ОСОБА_1 , і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов`язанням, яке він міг би передати позивачу - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу від 14.06.2021 року. Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 79676698 від 05.05.2024. У справах про стягнення кредитних коштів, на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів та виконання вимог договору позики первісним кредитором. Щодо заборгованості за кредитним договором № 32178-04/2024 від 19.04.2024 року, то проводячи розрахунок відсотків судом не враховано, що позивачем заявлено вимоги щодо стягнення відсотків за 98 днів користування кредитом, що є меншим погодженого 120-денного строку кредитування. Норми п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», щодо періоду нарахування денних процентних та їх ставок у 2,5 % та 1,5 %, не повинні застосовуватися у даних спірних правовідносин. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Кредитний договір № 32178-04/2024 укладений між первісним кредитором та відповідачем 19 квітня 2024 року, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування». Норма частини 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» набрала законної сили 24.12.2023, тобто станом на час укладення кредитного договору з відповідачем така уже діяла, і встановлювала максимальний розмір денної процентної ставки в розмірі 1 %.

27 січня 2026 року представник ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» - Романченко Д.П. надіслала додаткові пояснення у справі у яких просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13.11.2025 залишити без змін. У поясненнях вказує, що на підтвердження належного відступлення права грошової вимоги до позовної заяви було надано: копія витягу з договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021; копія додаткової угоди № 2 від 28.07.2021; копія додаткової угоди № 7 від 13.06.2022; копія додаткової угоди № 37 від 25.09.2024; копія акту прийому-передачі реєстру боржників №32 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021; витяг з реєстру боржників №32 від 25.09.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021. Зазначає, що ст. 1080 ЦК України передбачає, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Отже, є всі законні підстави вважати, що Договір факторингу є дійсними та відповідними до вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що доводи відповідача стосовно переходу права вимоги за кредитними договорами від первісних кредиторів до ТОВ «ФК «ЄАПБ» є безпідставними та необґрунтованими. Дія договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 продовжена, а тому перехід прав вимоги відбувся відповідно до діючого договору факторингу №14/06/21, є правомірним і відповідає чинному законодавству. Відповідачем факт укладення кредитного договору №79676698 від 05.05.2024 не спростовується. До того ж, відповідачем безпосередньо визнається укладення ним кредитного договору з первісним кредитором, а відповідно, він визнає отримання за даними договорами коштів та визнає свою обізнаність щодо умов кредитних договорів. На підтвердження перерахування кредитних коштів за договором, позивачем, до матеріалів справи, було додано інформаційну довідку, виготовлену та підписану первісним кредитором, яка є доказом перерахування кредитних коштів та свідчить про успішно проведену транзакцію щодо видачі коштів на платіжну картку. При укладенні договору клієнтом власноруч було зазначено реквізити платіжної банківської картки, на яку і було перераховано кредитні кошти. Факт отримання відповідачем кредитних коштів за вищенаведеним кредитним договором та наявність у відповідача заборгованості у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням та детальним розрахунком заборгованості, копією кредитного договору та договору факторингу. Оскільки у кредитному договорі, прямо зазначено, що відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті кредитодавця, а також отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", нарахування відсотків здійснювалося первісним кредитором у межах умов даного кредитного договору та відповідно до законодавства, чинного на момент підписання кредитного договору. Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Зі змісту кредитного договору вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з правилами надання коштів, відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні ризики тощо, які передують укладенню договору. В даному випадку договір був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов цього договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення заборгованості за договором позики №79676698 від 05.05.2024 року та договором про надання фінансового кредиту №32178-04/2024 від 19.04.2024 року, тому в іншій частині на законність та обґрунтованість не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо договору позики №79676698 від 05.05.2024 року.

05 травня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики №79676698 згідно умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 5500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

У подальшому за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року та додатковими угодами до договору факторингу №2,7,37, якими продовжено строк дії договору факторингу, ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором в сумі 17309,60 грн, з яких: 5500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1117,60 грн.– сума заборгованості за відсотками; 10692,00 грн – сума заборгованості за пенею.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перерахунку коштів ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» ОСОБА_1 у розмірі 5500,00 грн.

Відтак, позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитних коштів за договором позики №79676698 від 05.05.2024, адже жодних документів, які б підтверджували фактичне перерахування позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів матеріали справи не містять.

Саме позивач мав довести факт перерахування коштів на користь відповідача.

Апеляційний суд враховує, що за приписами ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення про договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Одночасно ст. 1046 ЦК України передбачає, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З системного аналізу вказаних правових норм слід прийти до висновку про те, що необхідною умовою для констатації наявності зобов`язань за договором кредиту є не лише факт укладення такого договору, що в даній справі підтверджується наданими доказами, а й доведеність, власне, перерахунку кредитних коштів позичальнику.

При цьому за приписами ч.1 ст.517 ЦК України при заміні кредитора у зобов`язанні, як у цій справі, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відтак, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду жодного первинного документу, який би засвідчив, що ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», як позикодавець, перерахувало грошові кошти ОСОБА_1 в розмірі 5500,00 грн, що передбачено договором позики № 79676698.

У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Посилання в поясненнях представника ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» - Романченко Д.П., що факт отримання відповідачем кредитних коштів за вищенаведеним кредитним договором підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням є безпідставними.

Матеріали справи не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час, клопотань від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не подавалось.

Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання доказів отримання відповідачем кредитних коштів та виконання вимог договору позики первісним кредитором знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відповідачу коштів за договором позики № 79676698 від 05.05.2024 на його рахунок у розмірі 5500,00 грн, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у розмірі 6617,60 грн.

Щодо договору про надання фінансового кредиту №32178-04/2024 від 19.04.2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 19 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №32178-04/2024, згідно умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 15000,00 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% в день. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2950.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 15000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів 19.04.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , згідно відповіді ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.01.2025 року.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Аванс Кредит» слідує, що загальна сума заборгованості складає 51750,00 грн, яка складається із: 15000,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу; 36750,00 грн — заборгованість за відсотками.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1статті 634 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

На підставі частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність договору про надання фінансового кредиту №32178-04/2024 від 19.04.2024, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .

Стягуючи заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №32178-04/2024 від 19.04.2024 в розмірі 42450,00 грн з яких: 15000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 27450,00 грн заборгованості за відсотками, суд першої інстанції вірно застосував ч.5 ст.8 Законом України «Про споживче кредитування», разом з тим, помилився щодо періоду, за який необхідно стягувати нараховані відсотки.

Із розрахунку, наданого Товариством вбачається нарахування заборгованості за відсотками згідно договору № 32178-04/2024 за 98 днів .

Згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % до 22.04.2024 включно; протягом наступних 120 днів - 1,5 % з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно та з 21.08.2024 – 1%.

Відтак, з 19 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року (4 дні) необхідно нараховувати відсоткову ставку у розмірі 2,5% вдень ( 15000,00 грн х2,5%=375,00 грн х 4 дні = 1 500,00 грн).

З 23 квітня 2024 року по 25 липня 2024 року (94 дні) необхідно нараховувати відсоткову ставку у розмірі 1,5% вдень ( 15000,00 грн х1,5%=225,00 грн х 94 дні = 21 150,00 грн).

Відтак, заборгованість за відсотками, згідно договору про надання фінансового кредиту №32178-04/2024 від 19.04.2024 становить 22650,00 грн за 98 днів ( 1500,00 грн за 4 дні по відсотковій ставці 2,5% в день + 21150,00 грн за 94 дні по відсотковій ставці 1,5 %в день).

Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №32178-04/2024 в розмірі 42450,00 грн підлягає зміні із зменшенням суми стягнутої заборгованості із 42450,00 грн до 37650,00 грн, з яких: 15000,00 грн – розмір заборгованості за основною сумою боргу та 22650,00 грн – розмір заборгованості за відсотками.

У даному випадку колегія суддів звертає увагу на те, що договір про надання фінансового кредиту №32178-04/2024 був укладений 19 квітня 2024 року, тобто у період дії перехідного періоду, який складає 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто протягом перших 120 днів - 2,5 % до 22.04.2024 включно; протягом наступних 120 днів - 1,5 % з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно та з 21.08.2024 – 1%.

Відтак, застосування денної процентної ставки у розмірі 1% можливо з 21 серпня 2024 року.

Тому, посилання представника ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на застосування відсоткової ставки у розмірі 1% необхідно було з 19 квітня 2024 року є помилковими.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За звернення до суду із позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило 3028,00 грн судового збору.

Позов Товариства задоволено на 48,8%, відтак, із ОСОБА_1 на корись ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1477,66 грн ( 3028,00 грн х48,8%).

За звернення до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив 3633,60 грн судового збору.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – Заєць В.В. задоволено частково на 51,2%, тому із ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 1860,40 грн (3633,60 грн х 51,2%).

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 32178-04/2024 від 19.04.2024 року змінити, зменшивши розмір заборгованості з 42450,00 грн до 37650,00 грн, з яких: 15000,00 грн – розмір заборгованості за основною сумою боргу та 22650,00 грн – розмір заборгованості за відсотками.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором позики № 79676698 від 05.05.2024 у розмірі 6617,60 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №79676698 від 05.05.2024 відмовити.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості змінити, зменшивши розмір заборгованості з 61236,30 грн до 49818,70 грн.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1477,66 грн судового збору за звернення до суду із позовом.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1860,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 24 лютого 2026 року.

Головуючий Т.М. Павицька

Судді Р.М. Борисюк

А.М. Шевчук