Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №159/7941/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/7941/25 Провадження №33/802/177/26 Головуючий у 1 інстанції:Грідяєва М. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

з участю особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності, – ОСОБА_1 ,

захисника – Горблюка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель Волинської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працює, є особою з інвалідністю третьої групи, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340 (триста сорок) грн.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 27 жовтня 2025 року близько 22 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ображав нецензурною лайкою свою племінницю ОСОБА_2 , кричав, ображав нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою, чим своїми діями завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вказує, що суд першої інстанції неповно та невсебічно з`ясував обставини справи. Зазначає, що ні матеріали справи, ні постанова не містить обґрунтування факту умисного вчинення ним дій з метою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, що виключає притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, а суд першої інстанції вказані обставини до уваги не взяв та розглянув справу формально. Наявність сварок та непорозумінь з потерпілою пояснює існуванням між ними непорозумінь в певних аспектах життя і побуту в межах однієї житлової площі (квартири) та не підтверджує факту домашнього насильства.

З огляду на наведене ОСОБА_1 просить скасувати оскаржену постанову, а провадження у справі стосовно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник будучи належним чином повідомленими про час і дату судового розгляду справи в судове засідання не з`явилися, потерпіла подала до суду клопотання про здійснення судового розгляду без її участі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу із наведених у ній мотивів, доходжу такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За змістом ст.ст. 245, 251, 252 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КпАП України вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Крім того, згідно з Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Судом першої інстанції ці вимоги закону при винесенні постанови враховано та дотримано в повному обсязі.

Так, незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні домашнього насильства, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №434971 від 27.10.2025; рапортом працівника поліції від 27.10.2025 року, згідно якого 27.10.2025 року о 22 год. 33 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 27.10.2025 року о 22 год. 32 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , дядько кричить на ОСОБА_2 , вживає нецензурні слова, погрожує їй фізичною розправою; копією паспорта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , письмовою заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 27.10.2025 року та іншими матеріалами справи.

При цьому за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В своїй сукупності наведені вище докази узгоджуються з письмовими поясненнями потерпілої і свідків та підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 домашнього насильства, тобто умисного вчинення дій психологічного характеру стосовно своєї племінниці ОСОБА_2 , а саме образи нецензурною лайкою, погрози фізичною розправою, чим завдано шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, що тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Сумніви щодо достовірності зазначених вище доказів у суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

При цьому якщо особа, яка притягається до відповідальності, вчинила дії, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, а шкода не настала, але могла бути заподіяна, то жодним чином не можна робити висновок про недоведеність вчинення домашнього насильства.

Враховуючи актуальність запобігання та протидію домашньому насильству, відсутність в потерпілої обґрунтованих підстав оговорювати ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України є обґрунтованими.

Обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, та на думку апелянта, слугують підставами для закриття провадження у справі, є необґрунтованими і недостатніми, загалом ґрунтуються на суб`єктивній думці ОСОБА_1 щодо обставин справи, тому апеляційний суд їх не бере до уваги.

При цьому доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, ні останнім, ні його захисником не надано ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином усі інші доводи ОСОБА_1 , які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, шляхом закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, - тобто у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене вище суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук