Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №161/21079/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/21079/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.

Провадження № 22-ц/802/211/26 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Прядун Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність заступника начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бондарука Павла Володимировича, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на дії, бездіяльність заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яку обґрунтувала тим, що вона отримала відмову державного виконавця у задоволенні її заяви про зняття арешту з її нерухомого майна та іншого невизначеного майна, який був накладений постановою державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 21 травня 2008 року.

Заявниця вважає таку бездіяльність незаконною, оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу.

Покликаючись на зазначені обставини, заявниця ОСОБА_1 просила суд зняти (скасувати) арешт з її нерухомого та іншого невизначеного майна, який було накладено постановою державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 21 травня 2008 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф за зловживання процесуальними правами у розмірі 3 028,00 грн.

Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, заявниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

У судове засідання учасники справи не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами статті 247 ЦПК України не здійснюється.

Відповідно до частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 24 лютого 2026 року – дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про накладення на заявницю ОСОБА_1 штрафу, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 допустила систематичну бездіяльність з метою перешкоджання судочинству, а саме відмовлялася відповідати на запитання головуючого, не розуміла сутності таких питань та наголошувала на своїй необізнаності з обставин конкретної справи, оскільки у неї таких справ багато.

Проте такі висновки суду зроблені з порушенням вимог закону.

Відповідно до частин 1, 2, пункту 2 частини 3 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Згідно з частиною 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як передбачено частинами 1, 2, 3 статті 43 ЦПК України, учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Відповідно до статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 144 ЦПК України одним із заходів процесуального примусу є штраф.

Як передбачено пунктом 2 частини 1, частинами 2, 3 статті 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Зловживання процесуальними правами – це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у своїй ухвалі про накладення на ОСОБА_1 штрафу не навів обґрунтованих мотивів застосування заходу процесуального примусу (штрафу) до заявника ОСОБА_1 за зловживання процесуальними правами.

Та обставина, що ОСОБА_1 відмовлялася відповідати на запитання головуючого та не розуміла сутності таких питань не свідчить про зловживання останньою своїми процесуальними правами.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для накладення штрафу на заявника ОСОБА_1 .

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що із-за порушення судом норм процесуального права оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2025 року у цій справі скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді