Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №161/12918/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/12918/25 Провадження №11-кп/802/198/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового

засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велицьк Ковельського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_1 , раніше судимого: 15.05.2024 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.126-1 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, ст.91-1 КК України – обмежувальні заходи у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці; 27.11.2024 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.389 ч.2, 71 ч.1, 72 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки 10 днів.

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024 – 1 (один) місяць обмеження волі (одному дню пробаційного нагляду відповідає один день обмеження волі), і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання ОСОБА_7 до відбуття у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.

В С Т А Н О В И В

Згідно із вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим за те, що він, будучи засудженим вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024 за ст.389 ч.2 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки. На підставі ст.71 ч.1 КК України ОСОБА_7 частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.05.2024, із врахуванням положень ст.72 ч.1 КК України та остаточно призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки 10 (десять) днів, з покладення наступних обов`язків, на підставі ст.59-1 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вищевказаний вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області, набрав законної сили 30.12.2024, однак ОСОБА_7 будучи ознайомленим із даним вироком та обов`язками покладеними на нього вироком суду, попередженим про правові наслідки, які наступають за невиконання покладених на нього обов`язків достовірно знаючи, що відповідно до вимог ст.491 КВК України повинен дотримуватися встановлених законодавством умов та порядку відбування покарання, діючи з прямим умислом, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх протиправних діянь та бажаючи їх настання, ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що виразилось у наступному.

Так, на виконання вищевказаного вироку, провідним інспектором Луцького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області (далі - уповноважений орган з питань пробації) 23.01.2025 ОСОБА_7 під особистий підпис ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності у разі порушення порядку й умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду (підписка).

З метою виконання вироку суду, 23.01.2025 уповноваженим органом з питань пробації винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно якої ОСОБА_7 повинен з`являтися до відділу у першу та третю середу кожного місяця, з якою останній 23.01.2025 ознайомився під особистий підпис.

Однак, ОСОБА_10 , ухиляючись від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, в порушення вищенаведеного та обов`язків, передбачених ст.9 ч.1 КВК України та ст.17 ч.1 ЗУ «Про пробацію», 02.04.2025 (середа) та 07.05.2025 (середа) не з`явився без поважних причин в обов`язкові дні реєстрації до Луцького міського відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області, чим порушив порядок та умови пробаційного нагляду, а також обов`язки, покладені вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024.

У зв`язку з вказаними порушеннями порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що виразилось у неявці без поважних причин для реєстрації, Луцьким МВ філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області, відповідно 04.04.2025 за неявку 02.04.2025 щодо ОСОБА_7 винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за неявку до органів пробації без поважної причини тa роз`яснено, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання засудженого буде притягнуто до кримінальної відповідальності за статтею 389 Кримінального Кодексу України, з яким від ознайомився під особистий підпис, а 13.05.2025 у ОСОБА_7 Луцьким МВ ДУ «Центр пробації» у Волинській області відібрано пояснення у засудженого за неявку 07.05.2025 до органів пробації без поважної причини, у якому роз`яснено, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання засудженого буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.389 КК України, з яким він ознайомився під особистий підпис.

Окрім цього, ОСОБА_7 усвідомлюючи необхідність відбування покарання, призначеного вироком суду та маючи реальну можливість його відбути, реалізовуючи свій протиправний умисел, в порушення вимог ст.49-3 ч.3 КВК України, діючи всупереч інтересам правосуддя, в частині забезпеченні виконання покарання, ігноруючи офіційні письмові попередження про його кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання вироком суду у виді пробаційного нагляду, незважаючи на проведену профілактичну бесіду щодо обов`язків засуджених, передбачених також і ст.9 ч.1 КВК України, ст.17 ч.1 ЗУ «Про пробації», порушуючи покладені обов`язки, умисно ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, як передбачено ст.49-3 КВК України, та вчинив в період часу з 23.01.2025 по 16.06.2025 більше трьох, а саме шість адміністративних правопорушень, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, а саме: згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2025 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.3 КУпАП, яка набрала законної сили, розгляд якої відповідно до ст.221 ч.1 КУпАП віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів; згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №750166 від 27.03.2025, винесеної інспектором сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Луцького РУП ГУНП у Волинській області, ОСОБА_7 визнано винним і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, яка набрала законної сили і розгляд якої відповідно до ст.222 ч.1 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції; згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.04.2025 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.3 КУпАП, яка набрала законної сили, розгляд якої відповідно до ст.221 ч.1 КУпАП віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів; згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1754673 від 27.04.2025, винесеної інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, ОСОБА_7 визнано винним і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.178 ч.1 КУпАП, яка набрала законної сили, і розгляд якої згідно ст.222 ч.1 КУпАП віднесений до компетенції органів Національної поліції; згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.05.2025, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.3 КУпАП, яка набрала законної сили, розгляд якої відповідно до ст.221 ч.1 КУпАП віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів; згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2025, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.3 КУпАП, яка набрала законної сили, розгляд якої відповідно до ст.221 ч.1 КУпАП віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

У поданій апеляційній скарзі, прокурор, не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає оскаржуваний вирок незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Апелянт зазначає, що ОСОБА_7 з 02.04.2025 почав ухилятись від відбування призначеного покарання у виді пробаційного нагляду, відтак фактично останній відбув лише 2 місяці 10 днів із призначеного вироком Луцького міськрайонного суду від 27.11.2024 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки 10 днів, тому, з огляду на вимоги ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_7 неодноразово судимий, вчинив нове кримінальне правопорушення через короткий проміжок часу після попереднього засудження. Також, з врахуванням положень ст. 58 КВК України, ОСОБА_7 слід рахувати строк відбування покарання у виді обмеження волі з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі. Враховуючи викладене, просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частину невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 27.11.2024 – 1 рік пробаційного нагляду, що згідно з п.5 ч. 1 ст. 72 КК України відповідає 1 року обмеження волі, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. Початок строку відбування покарання рахувати з дня прибуття і постанови засудженого на облік у виправному центрі. В решті вирок залишити без зміни.

У поданій апеляційній скарзі захисник не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання без застосування вимог ст.75 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано особу ОСОБА_7 , оскільки він повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, на підставі ст.75 КК України встановити іспитовий строк.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційних скарг, прокурора, яка підтримала подану прокурором апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, а скаргу захисника заперечила, думку обвинуваченого та його захисника, які, кожен зокрема, заперечили проти задоволення скарги прокурора та підтримали скаргу захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження, за згодою учасників судового провадження, розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. При цьому з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції.

Беручи до уваги вимоги ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися і докази, які судом, згідно положень ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_7 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.389 КК України, є вірною.

Разом з тим, на переконання колегії суддів апеляційного суду, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.71 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання, заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду від 27.11.2024 за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки 10 днів.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 23.01.2025 під особистий підпис ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та попереджений про кримінальну відповідальність у разі порушення порядку й умов відбування покарання, що підтверджується розпискою.

Однак, останній без поважних причин не з`явився для реєстрації у визначені дні, зокрема 02.04.2025, відтак з зазначеної дати почав ухилятись від відбування призначеного покарання у виді пробаційного нагляду.

При цьому ОСОБА_7 відбув із призначеного вироком Луцького міськрайонного суду від 27.11.2024, покарання лише 2 місяці 10 днів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, ч. 4 ст. 71 КК України передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Так, за встановлених фактичних обставин у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції, в порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність, при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання, на підстав ст. 71 КК України, порушив вимоги ч. 4 ст. 71 КК України, призначив покарання 1 рік 1 місяць обмеження волі, менше, ніж невідбута частина покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 27.11.2024.

Враховуючи викладене, суд ухвалив вирок всупереч вимог ст.370 КПК України, оскільки при призначенні покарання обвинуваченому неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Тому, вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 відповідно до п. п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України в частині призначеного покарання слід скасувати та ухвалити новий вирок.

При призначенні ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує дані про особу винного, який свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, однак раніше неодноразово судимий вчинив нове умисне кримінальне правопорушення під час відбуття покарання у виді пробаційного нагляду

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 є щире каяття. Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.

Сукупність наведених обставин, дає підстави призначити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 389 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

А оскільки ОСОБА_7 невідбув частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 27.11.2024, тому апеляційний суд на підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, яка становить – 1 місяць пробаційного нагляду, що згідно п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України становить 1 місяць обмеження волі.

При цьому апеляцій суд не убачає підстав для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, як просить захисник в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є законним та справедливим.

Окрім того, за змістом п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку суд має, з-поміж іншого, зазначити рішення про початок строку відбування покарання.

Частиною 1 ст. 58 КВК України визначено, що строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що початок строку відбування покарання для осіб, засуджених до обмеження волі та до яких не застосовано попереднє ув`язнення, як запобіжний захід, слід відраховувати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі або затримання уповноваженим органом на виконання вироку, який набрав законної сили, що також безпідставно не було ураховано судом.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а прокурора – задовольнити частково, оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання - скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року, в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.389 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частини невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 27.11.2024- 1 місяць пробаційного нагляду, що згідно з п.5 ч. 1 ст. 72 КК України відповідає 1 місяцю обмеження волі, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді: