Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №761/4264/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4264/26

Провадження № 3/761/1637/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Юлія Никодимівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Шевченківського УП ГУНП в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.89 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою службовою особою органу Національної поліції, ОСОБА_1 інкримінується вчинення жорстокого поводження з твариною, а саме 30.12.2025 року о 09 год. 53 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 завдала удару ногою вівчарці-метису, яка належить гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що 30.12.2025 приблизно о 09 год. 50 хв. здійснювала вигул своєї собаки породи коргі, кличка ОСОБА_3 , на повідку поблизу місця проживання. За її словами, на майданчику перебував ОСОБА_2 разом із жінкою, які вигулювали вівчарку-метиса більшого розміру. У певний момент зазначений собака був спущений з повідка та безконтрольно побіг у напрямку її собаки, після чого здійснив напад, вчепившись у холку. З метою негайного припинення нападу та усунення небезпеки для життя і здоров`я своєї тварини вона відштовхнула вівчарку-метиса. При цьому будь-яких ушкоджень вівчарці-метису вона не завдавала. Після припинення конфлікту вівчарка-метис продовжувала вільно пересуватися майданчиком без ознак травмування. Проте в цей день, ушкодження отримала саме собака породи коргі, яка належить ОСОБА_1 . Із наданих ветеринарних документів вбачається, що після події у тварини було виявлено набряк м`яких тканин у ділянці холки, гематому та серому, що відповідає характеру механічного впливу та укусу. Локалізація ушкоджень узгоджується з відеозаписом події, на якому зафіксовано напад вівчарки-метиса. У зв`язку з чим просила винести постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 89 КУпАП жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не призвело до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання та поводження з тваринами -

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу, що регулюються зокрема, Законами України «Про тваринний світ», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Безпосереднім об`єктом є встановлений порядок поводження з тваринами. Предметом посягання є тварини, що знаходяться на волі, в напіввільних умовах або тримаються у неволі.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: жорстокому поводженні з тваринами; мордуванні тварин; вчиненні інших дій, які призвели до мучення.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.

Визначення поняття жорстокого поводження з тваринами міститься в законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, у тому числі спричинило тілесні ушкодження, каліцтво чи загибель, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, поводження та транспортування тварин.

Відповідно до ст. 18 Закону, при поводженні з тваринами не допускається: використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин; примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань; нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог; використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - вольову ознаку.

Натомість адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.11 КУпАП).

Таким чином, для кваліфікації дій особи за ч. 1ст.89 КУпАП необхідним є встановлення саме умислу на вчинення нею будь-яких дій, внаслідок яких була заподіяна чи могла бути заподіяна шкода (побої) чи фізичний біль тварині, а не іншої форми вини у виді необережності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №622633, 30.12.2025 року близько о 9 год. 53 хв. за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 завдала удару ногою вівчарку метису, яка належить гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, зокрема, не встановлено умислу останньої на спричинення страждань та загрози життю тварини.

До матеріалів справи долучено відеозапис з камер зовнішнього спостереження житлового будинку, розташованого за адресою м. Київ, вул. Назарівська, 13, а також відеозапис, здійснений на мобільний телефон ОСОБА_1 безпосередньо після виникнення конфлікту. Зазначені матеріали були досліджені судом у судовому засіданні з дотриманням вимог процесуального закону.

Із відеозапису вбачається, що собака породи коргі, яка належить ОСОБА_1 , перебувала із власницею. Водночас вівчарка-метис, який належить ОСОБА_2 , у певний момент перебував без повідка та самостійно, без стримування з боку власника, наблизився до собаки ОСОБА_1 . Після цього зафіксовано активний фізичний контакт між тваринами, ініційований саме вівчаркою-метисом, що проявлялось у різкому наближенні та нападі.

На відеозаписі чітко видно, що дії ОСОБА_1 мали короткочасний та спрямований характер і полягали виключно у відштовхуванні вівчарки метиса з метою припинення нападу. Ознак нанесення ударів, застосування предметів або будь-якого тривалого фізичного впливу на тварину відеозапис не містить. Дії були одномоментними та припинились одразу після усунення безпосередньої загрози.

Суд також бере до уваги відеозапис, здійснений на мобільний телефон ОСОБА_1 , який фіксує події одразу після припинення конфлікту та відображає поведінку власників вівчарки-метиса. Зазначений запис додатково підтверджує емоційно напружену ситуацію та обставини, за яких відбувався інцидент, однак не містить жодних даних, що свідчили б про заподіяння шкоди тварині внаслідок дій ОСОБА_1 .

Оцінюючи відеозапис у сукупності з іншими матеріалами справи, суд виходить з того, що саме цей доказ є найбільш об`єктивним джерелом встановлення фактичних обставин події, оскільки він фіксує розвиток подій у реальному часі та не залежить від суб`єктивного сприйняття сторін. Відеоматеріали узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 та не підтверджують доводів щодо наявності у її діях ознак жорстокого поводження з твариною.

Згідно з КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст. 7);

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, так і у справах про адміністративні правопорушення, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".

Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З наданих до суду матеріалів суддя не вбачає об`єктивного підтвердження жорстокого поводження з твариною ОСОБА_1 , також не вбачає умислу в діях ОСОБА_1 , спрямованого на жорстоке поводження з твариною, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 89 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, ні викладена у протоколі суть учиненого адміністративного правопорушення, ні досліджені у судовому засіданні докази жодним чином не вказують на вчинення ОСОБА_1 умисних дій, які тягнуть за собою настання фізичного болю у собаки, наявність яких є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП.

Враховуючи, що згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суддя приходить до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Також, судом звертає увагу, що подія, яка стала підставою для складання протоколу, мала місце 30.12.2025 року, тоді як протокол про адміністративне правопорушення складено лише 12.01.2026 року, тобто через тринадцять днів після інциденту.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи не вбачається об`єктивних причин, які б унеможливлювали складання протоколу у день події або безпосередньо після її фіксації. Подія не мала характеру триваючого правопорушення, а всі її обставини були відомі учасникам та працівникам поліції в день виникнення. Тривала перерва між датою події та датою складання протоколу свідчить про недотримання вимог процесуального закону, що ставить під сумнів належність фіксації обставин правопорушення та повноту зібраних доказів.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283-285 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.89 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя: