Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №382/782/23 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 382/782/23

Провадження № 2-о/761/15/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва:

головуючий - суддя Савчук Ю.Н.

секретар судового засідання - Фортуна М.А.,

розглянувши у порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Яготинська міська рада Бориспільського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті його матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник стверджує, що є єдиним сином спадкодавиці та спадкоємцем першої черги за законом. Після смерті матері він фактично вступив у володіння та користування спадковим майном, яке включає домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , разом із надвірними будівлями, земельною ділянкою та предметами домашнього вжитку. Він користувався меблями та посудом, що залишилися після матері, обробляв земельну ділянку, збирав урожай, проводив ремонт будинку, облаштовував прибудинкову територію, і таким чином фактично прийняв спадщину.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.06.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Представник заявника у судовому засіданні підтримав заяву та просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, в судове засідання своїх представників не направив, проте надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

У ході судового розгляду за заявою представника заявника судом було задоволено клопотання про виклик та допит свідків відповідно до статті 91 ЦПК України.

У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_3 , яка пояснила суду, що є колишньою дружиною заявника та що після смерті ОСОБА_2 у червні 1996 року, заявник одразу вступив у володіння будинком матері, постійно користувався житловим будинком та господарськими спорудами, обробляв город, збирав урожай, здійснював ремонтні роботи та доглядав за домоволодінням. Свідок підтвердила, що інших осіб, які б претендували на спадкове майно або фактично ним користувалися, не було.

Також у судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_4 , яка є дочкою заявника. Свідок підтвердила, що заявник доглядав за матір`ю, після її смерті він залишився проживати у будинку, користувався всім спадковим майном, доглядав за подвір`ям та земельною ділянкою, проводив господарські роботи.

Суд, дослідивши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, дійшов до наступних висновків.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ч.1 ст.529 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконкомом Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, актовий запис № 24 від 12.06.1996 року.

Родинні відносини між заявником ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження заявника серії НОМЕР_1 від 07.10.1955, актовий запис 1337, з якого вбачається, що він є її сином, а отже спадкоємцем першої черги за законом.

Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить домоволодіння в АДРЕСА_1 , яке їй належало та в якому вона фактично постійно проживала по день своєї смерті, що підтверджується витягом з погосподарської книги Капустинського старостинського округу від 09.03.2023 року.

На випадок своєї смерті померла ОСОБА_2 заповіту не складала, а тому спадкування відбулось за законом. Згідно із витягу зі спадкового реєстру №71676834 від 03.03.2023 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 на даний час не відкрита.

З матеріалів справи вбачається, що у шестимісячний строк після відкриття спадщини заявник не звернувся до нотаріальної контори із письмовою заявою про прийняття спадщини. Разом з тим судом встановлено, що одразу після смерті матері та її поховання заявник вступив у фактичне володіння спадковим майном. Він продовжив користуватися житловим будинком та господарськими спорудами, використовував предмети домашнього вжитку, меблі, посуд, сільськогосподарський інвентар, обробляв земельну ділянку, зібрав урожай 1996 року, здійснював поточний ремонт будинку та доглядав за прибудинковою територією. Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, та поясненнями заявника.

Судом також встановлено причини, з яких заявник не звернувся до нотаріуса у встановлений шестимісячний строк. Як пояснив заявник, на момент відкриття спадщини він був переконаний, що як єдиний син та фактичний користувач майна автоматично набув право на спадщину і зможе оформити відповідні документи у будь-який час.

Крім того, ще у 1992 році він отримав реєстрацію місця проживання у гуртожитку в АДРЕСА_2 з метою працевлаштування, однак фактично проживав у спадковому будинку. У зв`язку з цим заявник вважав, що його фактичне проживання та користування майном є достатнім підтвердженням прийняття спадщини. Будинкова книга не збереглася, паспорт громадянина СРСР, у якому містилися відмітки про попередню реєстрацію, було обміняно, що унеможливило документальне підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті. Лише під час звернення до нотаріуса для оформлення спадкових прав, заявнику було роз`яснено необхідність наявності судового рішення про встановлення факту прийняття спадщини.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст.525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.

За змістом частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.113 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" №18/5 від 14 червня 1994 року, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за №152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Відповідно до ст.257 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.315 ч.2 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявник фактично прийняв спадщину у встановлений законом строк шляхом вступу у володіння та користування спадковим майном, а відсутність письмової заяви до нотаріуса не спростовує факту прийняття спадщини. Причини не звернення до нотаріуса були зумовлені переконанням заявника у достатності фактичного прийняття спадщини та відсутністю правової обізнаності, що не свідчить про відмову від спадщини.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.524,548,549 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст.13, 258-259, 263-265, 268, 315, 316, 319, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Яготинська міська рада Бориспільського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини - задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2025 року.

Суддя: