Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №515/223/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/223/26

Провадження № 3/515/651/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Татарбунари

Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Дем`янова О.А. розглянувши справу, яка надійшла від відділення поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого за наймом,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2026 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764006 від 27.01.2026 року, згідно з яким 27 січня 2026 року о 18 год 00 хв ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівника поліції, хапав за формений одяг, погрожував фізичною розправою, на законні вимоги працівника поліції припинити ці дії не реагував, чим вчинив злісну непокору працівникам поліції, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.185 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою у вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав в та пояснив, що 27 січня 2026 року перебував за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , займався побутовими справами. Приблизно о 18.00 год побачив, що до автомобіля марки ВАЗ, яким він користується та який стояв біля магазину, під`їхав поліцейський автомобіль, тому підійшов до них. Як тільки він підійшов та назвався, поліцейські відразу почали перевіряти його по базі «Оберіг» та повідомили, що за їх даними він перебуває у розшуку. Після цього, незважаючи на пояснення, що вдома у нього самою залишилася малолітня дитина і йому потрібно передати її комусь під нагляд, поліцейські відразу залили йому обличчя газовим балончиком, наділи на руки кайданки, посадили до службового автомобіля та повезли до ТЦК. По дорозі у службовому автомобілі поліцейські його побили. Коли його привезли до будівлі ТЦК в м.Одесі, його відмовилися приймати у зв`язку з тим, що він побитий, тому далі працівники поліції повезли його до м.Татарбунари у лікарню, де й залишили. В лікарні його оглянули, обстежили та призначили лікування. Зазначив, що ніяким чином не чинив опір працівникам поліції, конфліктну ситуацію не створював та в його діях відсутні ознаки будь-якого правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення в його присутності не був складений, тому просив справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

23 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Райчева І.Д. про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, в якому він вказав, що 27.01.2026 року ОСОБА_1 знаходився за місцем свого мешкання та займався побутовими справами. Приблизно о 17:00 год він побачив, що неподалік від його місця мешкання в с. Вишневе, по вулиці Центральній біля магазину, де знаходився автомобіль яким він користується, прибув наряд поліції. З метою встановлення причини прибуття поліції, ОСОБА_1 направився до них, де зрозумів, що поліцейські мають підозру, що громадянин ОСОБА_2 керував зазначеним автомобілем в нетверезому стані, та вони мають забрати автомобіль на штрафмайданчик. На що ОСОБА_1 заперечував, сів на пасажирське сидіння автомобіля та повідомив, що відтягне автомобіль додому. Після цього працівники поліції провели перевірку ОСОБА_1 , повідомили йому, що він перебуває у розшуку за РТЦК та СП, та одразу почали його затримувати, на що він повідомив, що в нього вдома знаходиться наодинці його малолітня дитина та йому спочатку треба вирішити, що робити з дитиною, на що працівники поліцій одразу почали застосовувати силу до нього, бити, застосовували сльозогінний газ та кайданки. Під час побиття поліцейські розірвали одяг ОСОБА_1 та всього мокрого в одному кросівку (другий залишився біля магазину) погрузали в службовий автомобіль та повезли до відділу поліції, продовжуючи його бити по дорозі. У відділі поліції ОСОБА_1 просив скласти відповідний протокол затримання, але без складання жодних матеріалів через п`ять хвилин після доставки до відділу поліції, його відвезли до відділу РТЦК та СП, протокол за ст, 185 КУпАП в його присутності не складали. В подальшому до 10:00 год 28.01.2026 року ОСОБА_1 будучи побитим, мокрим, в розірваному одязі, в одному кросівку та в кайданках, яки не знімали з попереднього дня, перебував в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Приблизно о 10:00 год на місце прибув працівник поліції, який зняв з ОСОБА_1 кайданки та спитав у співробітників ТЦК як він себе поводив, та пожартував, що за необхідності можна дати йому молотком в голову. 28.01.2026 року приблизно о 16:00 год ОСОБА_1 відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де побачивши численні тілесні ушкодження, його не прийняли та відправили назад в м. Татарбунари. 29.01.2026 року, перебуваючи в тому ж стані як і 27.01.2026 р. після затримання, без отримання необхідної медичної допомоги ОСОБА_1 стало погано та він повідомив про необхідність отримання медичної допомоги співробітникам ТЦК, які залишили його прохання без реакції. Через деякий час йому стало ще гірше, у нього почалося блювання та втрата свідомості, тому співробітники ТЦК відвезли його до приймального відділення місцевої лікарні та залишили його там. Під час надання медичної допомоги на запитання лікарів про характер та обставини отримання тілесних ушкоджень, він повідомив їм всі вищезазначені обставини. Ще через кілька годин на телефон ОСОБА_1 зателефонував невідомий чоловік, представився співробітником ДБР та спитав про обставини отримання ним тілесних ушкоджень, на що він також повідомив йому всі вищезазначені обставини.

Представник ОСОБА_1 зазначив, що під час вивчення протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764006 від 27.01.2026 року було встановлено, що співробітник поліції зазначив в ньому, що ОСОБА_1 нібито відмовився підписувати протокол, що засвідчено підписами понятих, свідків правопорушення немає, що свідчить про те, що протокол було складено з порушенням чинного законодавства та прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В присутності ОСОБА_1 протокол не складався, а в відділі поліції він сам наполягав на тому, щоб відносно нього склали хоча б протокол затримання, також під час затримання ОСОБА_1 були свідки - місцеві жителі та поліцейські користувались нагрудними камерами. До матеріалів справи не додані жодні докази вчинення ОСОБА_1 будь-якого правопорушення, відсутнійтакож протоколзатримання та наявні лише рапорти поліцейських, які відповідно до сталої практики Верховного суду за відсутності інших доказів не можуть слугувати доказом вчинення правопорушення.

Зазначаючи, що в даному випадку ОСОБА_1 виконував всі вимоги поліцейських, а після того як повідомив, що необхідно вирішити питання з його малолітньою дитиною, яка перебуває вдома наодинці, його одразу почали бити та затримувати, в протокол внесені недостовірні відомості та він складений на ОСОБА_1 без його присутності, з порушенням його прав, зокрема права на захист, з матеріалів справи не вбачається у чому саме був виражений умисел ОСОБА_1 вчиняти адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, жодного належного доказу на підтвердження того, що він вчиняв злісну непокору до матеріалів адміністративної справи не долучено, вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та просив провадження у справі закрити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , оцінивши докази в їхній сукупності та співставленні, вважаю, що обставини справи з`ясовані повно і об`єктивно, що дає можливість суду дати належну оцінку зібраним по справі доказам та прийняти законне і обґрунтоване рішення, в межах і на підставі протоколу, складеного уповноваженими органами.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 суду не надано жодного належного доказу: ні свідків, ні речових доказів, ні показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є достатнім доказом.

Рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Свідчення працівника поліції відображені у рапорті, не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, позаяк така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 травня 2020 року в справі № 524/4668/17 та від 15 квітня 2020 року в справі № 489/4827/16-а.

Крім того, рапорти працівників поліції не є доказами, відповідно до ст. 251 КУпАП.

Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, та суспільні відносини у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадською формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.

Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків. Тобто, виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.

Суб`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб`єкт вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку.

Системний аналіз норм КУпАП, з урахуванням позиції Верховного Суду України, висловленої в Узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення», що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2КУпАП)» слідує, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов`язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред`явлене відповідне посвідчення, у зв`язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути і відображені, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов`язків та пред`явлення ним правопорушнику відповідного посвідчення, яке саме правопорушення законно вимагав припинити поліцейський, який поліцейський висував таку вимогу, його прізвище, ім`я та по-батькові, посада.

Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов`язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов`язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Саме на таке тлумачення посилається й Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.

Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону, або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.

Ні змістом протоколу, ні долученими до нього доказами не розкрито, які саме дії правопорушником були вчинені, що являють собою злісну непокору вимозі поліцейського 27 січня 2026 року, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, тобто відсутня об`єктивна сторона вказаного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд, зберігаючи безсторонність, позбавлений можливості самостійно збирати докази на користь будь-якої із сторін провадження.

Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 1 за ст.185 КУпАП на підставі п. 1ч.1ст. 247 КУпАП,у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.247,185, ст. ст. 280, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КупАП - закрити, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

Суддя О.А.Дем`янова