Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №510/2447/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2447/25

Провадження № 2/510/1436/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення 33960 грн. 08 коп., -

В С Т А Н О В И В

Відповідачка в судове засідання не явилась, надала заяву про невизнання нею позовних вимог (без зазначення своєї юридичної позиції), відзиву на позов не надала, будь-яких клопотань про витребування доказів не надходило.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» в судове засідання не явився, просив про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія договору про надання фінансового кредиту №33311-02/2025 від 15.02.2025р., укладеного між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 (із Додатком №1 – Графіком платежів); копія паспорту споживчого кредиту; копія письмового повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 15.10.2025р. про перерахування грошових коштів (7000,00 грн.) на картковий рахунок НОМЕР_1 ; копія договору факторингу №29072025 від 29.07.2025р., укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»; копія акту від 29.07.2025р. прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №29072025 від 29.07.2025р.; копія витягу з реєстру боржників за договором факторингу №29072025 від 29.07.2025р.; копія платіжної інструкції №23057 від 30.07.2025р. на суму 4639600,59 грн.; розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №33311-02/2025 від 15.02.2025р.; копія реєстраційних документів ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»; копія договору про споживчий кредит №8083029 від 17.03.2025р., укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (із Додатком №1 – Графіком платежів); копія заяви ОСОБА_1 на отримання кредиту №8083029 від 17.03.2025р.; копії додаткових контактних даних ОСОБА_1 ; копія паспорту споживчого кредиту; копія графіку платежів до паспорту споживчого кредиту; копія анкети-заяви на кредит №8083029 від 17.03.2025р.; копія платіжного доручення від 17.03.2025 р. №149875001 ТОВ «МІЛОАН» на перерахування ОСОБА_1 3 тис. грн.; копія довідки ТОВ «МІЛОАН» - відомостей про щоденні нарахування та погашення кредиту; копія договору факторингу №18092025 від 18.09.2025р., укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «МІЛОАН»; копія акту від 18.09.2025р. прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №18092025 від 18.09.2025р.; копія витягу з реєстру боржників за договором факторингу №18092025 від 18.09.2025р.; копія платіжної інструкції №114 від 19.09.2025р. на суму 4631673,16 грн.; копії реєстраційних та статутних документів ТОВ «МІЛОАН»; копії реєстраційних документів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач – ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитними зобов`язаннями в розмірі 33960 грн. 08 коп. та стягнути з неї судові витрати в сумі 3028 грн. 00 коп., зазначивши, що

15.02.2025 року міжТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №33311-02/2025 від 15.02.2025р.;

17.03.2025р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №8083029.

Договори про надання кредитних коштів було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, про що свідчить п. 2 договору про надання фінансового кредиту, п. 6 договору про споживчий кредит, реквізити та підпис сторін. Відповідно до умов вищевказаних договорів, позикодавець зобов`язувався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Також позичальник підтверджував, що він ознайомився на сайті ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», ТОВ «МІЛОАН» з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договір позики вивчив ці договори та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового характеру, розмішені на сайті відповідних ТОВ, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цих договорів йому зрозумілі.

29.07.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 29072025, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» прийняло належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 29.07.2025р. до договору факторингу №29072025 від 29.07.2025р. ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 20760,08 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 6740,44 грн., заборгованість за відсотками - 3639,60 грн., штраф – 10380,04 грн. Позивач зазначає, що в разі сплати відповідачкою коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості. З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 29.07.2025р. позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

18.09.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №18092025, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 18.09.2025р. до договору факторингу №18092025 від 18.09.2025р. ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 13200,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 3000,00 грн., заборгованість за комісією – 4200,00 грн., заборгованість за простроченою комісією – 3780,00 грн., штраф – 6000,00 грн. Позивач зазначає, що в разі сплати відповідачкою коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості. З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 18.09.2025р. позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

На виконання договорів факторингу, згідно вимог ст.ст. 512-514, 516 ЦК України, на адресу відповідачки, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не було направлено повідомлення про відступлення права вимоги (доказів суду з приводу цього не надано). Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 «…боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору….., не повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом із вимогами про стягнення з відповідачки грошової заборгованості за договорами позики.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню.

На підставі обставин, встановлених судом під час розгляду справи, визначено, що відповідачка має кредитну заборгованість перед позивачем:

за договором про надання фінансового кредиту №33311-02/2025 від 15.02.2025р., укладеним із ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» – в загальному розмірі 20760,08 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 6740,44 грн., заборгованість за відсотками - 3639,60 грн., штраф – 10380,04 грн.;

за договором про споживчий кредит №8083029 від 17.03.2025р., укладеним із ТОВ «МІЛОАН» - в загальному розмірі 13200,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 3000,00 грн., заборгованість за комісією – 4200,00 грн., заборгованість за простроченою комісією – 3780,00 грн., штраф – 6000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно ст.ст.1,3 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВСУ №61-20799св19 по справі №561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначила, що особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Таким чином, договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачкою на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачкою та первісним позивачем не було б укладено.

При укладенні кредитного договору ідентифікація особи здійснюється банком-емітентом, який здійснює перерахування коштів на банківську картку клієнта, номер якої клієнт вказує при укладенні кредитного договору.

Відтак, було узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення таких договорів, на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) зазначено, що «сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом».

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

У відповідності до укладеного договорупро надання фінансового кредиту №33311-02/2025 передбачено нарахування відсотків на користування кредитними коштами, а саме за: п.1.4 за користування кредитом ТОВ нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, тіло кредиту - 7000,00 грн.; строк кредитування 120 днів, відсоткова ставка – фіксована.

У відповідності до укладеного договорупро споживчий кредит №8083029 передбачено нарахування відсотків на користування кредитними коштами, а саме за: п.1 за користування кредитом ТОВ нараховуються проценти в розмірі 0,97% в день на залишок заборгованості, тіло кредиту - 3000,00 грн.; строк кредитування 345 днів, відсоткова ставка – фіксована.

Як вже вказувалось вище, за договором про надання фінансового кредиту №33311-02/2025 від 15.02.2025р., укладеним із ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість по відсотках складає 3639,60 грн. Аналізуючи розрахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором, суд вбачає те, що по суті за період дії строку кредитного договору відповідачці було нараховано 1819,80 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (оскільки згідно розрахунку відповідачка проводила сплату відсотків, але не в повному обсязі). Однак, поруч із графою «відсотки» у розрахунку заборгованості розміщена графа «Прострочені відсотки», яка містить фіксовану суму – 1819,80 грн. – відповідальності за несвоєчасну сплату відсотків. В результаті сума заборгованості по сплаті за відсотки складається з: самих несплачених відсотків – 1819,80 грн. та суми відповідальності за прострочені відсотки 1819,80 грн. Положеннями договору про надання фінансового кредиту №33311-02/2025 від 15.02.2025р. не передбачено такого виду відповідальності, як відповідальності за прострочені відсотки, передбачено застосування штрафних санкцій, але положень відповідальності за прострочені відсотки немає. Такі положення і не могли міститися, оскільки за наявності відповідальності у вигляді штрафу за невиконання вимог та строків кредитного договору, наявність відповідальності за прострочені відсотки призвела б до подвійної відповідальності боржника. Тому, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідачки тільки 1819,80 грн. заборгованості за відсотками.

Те ж саме стосується і вимог щодо стягнення заборгованості за простроченою комісією – 3780,00 грн. в межах відповідальності за договором про споживчий кредит №8083029 від 17.03.2025р., у зв`язку із чим, суд стягує за цим договором з відповідачки тільки заборгованість за комісією – 4200,00 грн.

Положеннями договорів визначено, що позичальник до моменту підписання договорів вивчив ці договори за допомогою веб-сайту ТОВ, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цих договорів, йому зрозумілі.

Договори підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

15 серпня 2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 4 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.

Враховуючи встановлені судом обставини в контексті приведених правових норм та усталеної судової практики, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у межах погодженого сторонами договорів строку, нараховані, як заборгованість (як непогашені), те ж саме стосується і комісії по обслуговуванню кредиту (але не простроченої заборгованості по комісії).

Отже суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме:

за договором про надання фінансового кредиту №33311-02/2025 від 15.02.2025р., укладеним із ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» – в загальному розмірі 8560,24 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 6740,44 грн., заборгованість за відсотками - 1819,80 грн.;

за договором про споживчий кредит №8083029 від 17.03.2025р., укладеним із ТОВ «МІЛОАН» - в загальному розмірі 7200,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 3000,00 грн., заборгованість за комісією – 4200,00 грн.

Крім того, слід зазначити, що згідно пункту 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, незважаючи на ВОЄННИЙ СТАН Банки в судовому порядку мають право стягувати з боржника (позичальника, кредитора) лише суму боргу та відсотки за користування кредитом за весь час дії договору по дату подачі позову до суду. Вимоги щодо стягнення штрафів за вищевказаними кредитними договорами задоволенню не підлягають.

Щодо переходу до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прав первісних кредиторівТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «МІЛОАН» у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» серії ФК №183, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.02.2012; розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №691 від 23.03.2017 «Про видачу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)»; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» серії А 01 №624024.

Згідно з статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відтак, позивач правомірно набув права вимоги до щодо виконання зобов`язань, однак вимоги про стягнення суми відповідальності за прострочені проценти, суми простроченої заборгованості за комісією, штрафів задоволенню не підлягають.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні договорів позики, виборі контрагентів та визначенні умов договорів, будучи обізнаною з умовами позики, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним шляхом одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодилась на умови сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку із чим вимоги позивача про стягнення кредитної заборгованості підлягають задоволенню за виключенням вимог про стягнення вищевказаних нарахувань.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 2062,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355, ЦПК України, ст.ст. 610, 612, 617, 629, 1048-1049, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032. м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості:

за договором про надання фінансового кредиту №33311-02/2025 від 15.02.2025р. – в загальному розмірі 8560,24 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 6740,44 грн., заборгованість за відсотками - 1819,80 грн.;

за договором про споживчий кредит №8083029 від 17.03.2025р., укладеним із ТОВ «МІЛОАН» - в загальному розмірі 7200,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 3000,00 грн., заборгованість за комісією – 4200,00 грн.,

а всього стягнути 15760 грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032. м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») 1405 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК