Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №947/27372/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/193/26

Номер справи місцевого суду: 947/27372/25

Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Одеси від 26 вересня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385688, 08.07.2025 о 23:30 год., за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога 83, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, після чого відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі.

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 (сімнадцять тисяч)гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у 605, 60 грн.

Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 05.12.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м.Одеси від 26 вересня 2025 року, скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити.

Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, про наявність вказаної постанови стало відомо лише в момент відкриття виконавчого провадження за вказаним рішенням 03.12.2025. У судових повістках зазначена помилкова адреса. Копію оскаржуваної постанови ним було отримано 04.12.2025.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що долучений до матеріалів справи перший відеозапис не містить ідентифікації з якого пристрою його було знято. Крім того, з наданого відео не вбачається порушень ОСОБА_1 ПДР. Другий відеозапис є переривчастим, не зафіксовано момент зупинки транспортного засобу, первинного спілкування, під час якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Вказані відеозаписи є неналежними доказами, оскільки суперечать Інструкції. Зупинка транспортного засобу була здійснена безпідставно в порушення вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», тому всі подальші вимоги поліції до ОСОБА_1 , зокрема й проходження огляду на стан сп`яніння, останній не зобов`язаний був виконувати. Працівниками поліції не було роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Працівниками поліції не було залучено свідків. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП було допущено порушення спеціального порядку огляду військовослужбовця на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266-1 КУпАП, працівниками поліції не було залучено представників ВСП під час ініціювання процедури огляду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

В матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, вручення постанови, відтак є підстави для поновлення строку на її апеляційне оскарження.

Вбачається з матеріалів справи, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , без належного повідомлення про час та місце її розгляду, що позбавило останнього права надати пояснення, скористатися правовою допомогою, навести заперечення проти складеного протоколу про адміністративне правопорушення, тобто порушено право на справедливий судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, однак до таких висновків прийшов без повного встановлення всіх обставин справи.

Згідно довідки №38 від 20.01.2026, виданої Командиром ВЧ НОМЕР_2 , у період з 08.00 08.07.2025 до 08.00 09.07.2025 ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби згідно своїх функціональних обов`язків, відповідно до пунктів 3,2 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважався таким з підстав: виконував обов`язки військової служби поза військовою частиною, перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця (відповідно до наказу з основної діяльності командира ВЧ НОМЕР_2 від 30.09.2024 №4m та Бойового наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 28.04.2025 №86m); на шляху прямування на службу. Викладені обставини також вбачаються з довідки №651 від 05.12.2025, виданої командиром ВЧ НОМЕР_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, старшим офіцером відділення планування ведення ВЧ НОМЕР_2 , та у період з 08.00 08.07.2025 до 08.00 09.07.2025 виконував обов`язки військової служби згідно своїх функціональних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, 2) поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, 3) виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, 4) відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби у нетверезому стані, у стані наркотичного або іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці – це особи, які проходять військову службу.

Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-XIIвід 25.03.1992 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком(розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира(начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З огляду на надані докази, ОСОБА_1 під час вчинення діяння та зупинки транспортного засобу виконував обов`язки військової служби, а тому його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців.

Крім того, спеціальний статус ОСОБА_1 як військовослужбовця зумовлював застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024. Відповідно до п. 3 Порядку огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується частина перша статті 130 КУпАП, а для проведення огляду не застосована процедура, визначена для військовослужбовців у разі виконання обов`язків військової служби, відтак суд першої інстанції помилково вважав встановленим факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всупереч вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, відеозаписи з бодікамер працівників поліції є небезперервними та неповними, відтак спростувати доводи ОСОБА_1 , що він повідомив працівників поліції про свій статус неможливо.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі.

Згідно статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Статтею 255 КУпАП визначені особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Пунктом 11 частини 2 статті 255 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складають посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, - частина п`ята статті 122, стаття 122-2, частина третя статті 123, стаття 124, а також про всі порушення ПДР, вчинені особами (крім військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань).

В порушення наведених вимог, протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції, які у цьому випадку не можуть вважатися уповноваженими особами.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 до уваги не приймаються і не є підставою скасування постанови суду.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Статус ОСОБА_1 як спеціального суб`єкта виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з мотивів та підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м.Одеси від 26 вересня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м.Одеси від 26 вересня 2025 року скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першої статті 130 КУпАП закрити на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова