Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №501/2835/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/428/26

Справа № 501/2835/23

Головуючий у першій інстанції Смирнова В.В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

переглянувши справу №501/2835/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 травня 2024 року у складі судді Смирнова В.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 21 липня 2023 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що постановою приватного виконавця Колечка Д.М. від 24 липня 2020 року №62653414 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого 21 листопада 2014 року Приморським районним судом м. Одеси на боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної філії заборгованості за кредитним договором №014/0027/82/74937 в розмірі 541853,99 доларів США, що по курсу НБУ складає 4289242,55 грн. В судовому порядку оскаржив постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №2/1522/7718/11 за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року скасовано; скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; визнано неправомірною та скасовано постанову приватного виконавця Колечка Д.М. від 24 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року; визнано неправомірною та скасовано постанову приватного виконавця Колечка Д.М. від 24 липня 2020 року про арешт майна та коштів боржника. Під час перебування на розгляді суду скарги на постанову приватного виконавця в порядку виконання виконавчого листа було стягнуто з карткового рахунку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7990,47 грн. та утримано з пенсії грошові кошти в сумі 5204,78 грн. Позивач вважає, що неправомірними діями приватного виконавця йому завдано матеріальну шкоду в сумі 13195,25 грн. та моральну шкоду, оцінену у 30000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 на підставі статей 1166, 1167, 1173 ЦК України просив стягнути з приватного виконавця Колечка Д.М. на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 13195,25 грн., моральної шкоди 30000,00 грн. та судові витрати (а.с.1-6).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 25 липня 2023 року відкрито провадження у справі (а.с.55).

Відповідач приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. позов не визнав, зазначивши у відзиві, що виконавчий лист №2/1522/7718/11 видано Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року на виконання судового рішення у справі №2/1522/7718/11 про солідарне стягнення кредитної заборгованості. Судове рішення чинне. Постанову про відкриття виконавчого провадження №62653414 на боржника ОСОБА_1 винесено 24 липня 2020 року та вчинено виконавчі дії, що слідують за відкриттям виконавчого провадження. Постановою від 22 вересня 2020 року за заявою стягувача від 16 вересня 2020 року про звернення стягнення на майно боржника звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено на виконання до центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі та в рамках виконання якої стягувались кошти із боржника у розмірі 20% від пенсії боржника та перераховувались на користь стягувача в порядку статті 45 Закону України «Про виконавче провадження». У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна та коштів боржника. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. В касаційному порядку вказані судові рішення скасовано, постановлено нове рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця.

Обов`язок боржника виконувати рішення суду, що набрало законної сили, у добровільному порядку законодавчо встановлений. Діями виконавця збитки боржнику у розумінні статті 22 ЦК України не спричиняються. Факт скасування постанов виконавця через прийняття до виконання виконавчого документа поза межами строків його пред`явлення не свідчить про припинення зобов`язання боржника перед кредитором, на користь якого і були перераховані виконавцем кошти, заявлені за цим позовом як розмір заподіяної боржникові матеріальної шкоди. Приписи національного законодавства зводяться до того, що виконання рішення суду, яке набрало законної сили, є не правом боржника, а його законодавчо встановленим обов`язком, між тим обставини із пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання унеможливлюють саме примусове виконання рішення суду, при цьому не звільняють боржника від обов`язку виконати це рішення добровільно. Заявлення у даному випадку боржником, який 10 років не виконує добровільно рішення суду, позову до приватного виконавця, в наслідок дій якого вказане рішення було частково виконано у примусовому порядку, за переконанням відповідача, є явним зловживанням правом. Кошти, стягнуті із боржника на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у примусовому порядку, що підлягали сплаті боржником добровільно, не можуть вважатись «збитками», що підлягають відшкодуванню у розумінні частини 2 статті 22 ЦК України. Таким чином, підстави для задоволення позову у частині стягнення із виконавця матеріальної шкоди у розмірі 13195,25 грн. (еквівалентному стягнутій за рішенням суду сумі) задоволенню не підлягають.

Позивачем не надано доказів, які б доводили причинний зв`язок між шкодою і протиправними діями заподіювача та вину останнього в її заподіянні. Позивачем не надано доказів на підтвердження завдання йому приватним виконавцем моральної шкоди, понесених ним моральних страждань саме у наслідок дій приватного виконавця та не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача. З огляду на вказане позов підлягає відхиленню (а.с.68-71).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 травня 2024 року позов задоволено частково; стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 13195,25 грн., моральну шкоду 15000,00 грн., судові витрати в сумі 2147,20 грн. (а.с.156-158).

Висновок суду мотивовано посиланням на постанову Верховного Суду від 22 березня 2022 року у справі №2/1522/7718/11, вимоги вирішено на підставі статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. на рішення суду.

В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові (а.с.161-167).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. Кошти, стягнуті із боржника на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у примусовому порядку, що підлягали сплаті боржником добровільно, не можуть вважатись «збитками», що підлягають відшкодуванню у розумінні частини 2 статті 22 ЦК України. На час, коли правова природа правовідносин явно мала зобов`язальний, а не деліктний характер, правовою підставою для стягнення коштів із боржника була не постанова про відкриття виконавчого провадження, а постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22 вересня 2020 року, яка боржником не оскаржувалась, та винесення якої було не правом, а законодавчо встановленим обов`язком виконавця у даному випадку. Суд не звернув увагу на правову природу правовідносин, що виникли між сторонами, безпідставно вважав стягнутий «борг» заподіяними «збитками» та ухвалив рішення із порушенням статті 1291 Конституції України, статей 11, 13, 165, 22, 509 ЦК України, статті 13, частини 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження». В частині вимог про відшкодування моральної шкоди звернуто увагу на обов`язковість наявності збігу певних обставин для настання відповідальності за заподіяння шкоди. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд помилково ототожнив стягнутий за допомогою державного примусу борг із заподіяною шкодою. Крім того, з наявних в справі медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 хворіє на протязі 10 років, отже відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діяннями виконавця, вчиненими у 2020 році, та хворобою боржника, виниклою за 7 років до цього. Не надано доказів на підтвердження завдання приватним виконавцем моральної шкоди, понесених ним моральних страждань саме у наслідок дій приватного виконавця, не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача. Суд задовольнив позов, який є не доведеним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 заперечила щодо змісту і вимог апеляційної скарги, підтримавши обґрунтування позову. Суд правильно визначив правовідносини сторін та застосовав положення статей 1166, 1167 ЦК України, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року у справі №2/1522/7718/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2014 року, за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17 травня 2007 року заборгованість станом на 24 вересня 2010 року в загальній сумі 541853,99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 вересня 2010 року складало 4289424,55 грн.; стягнуто судові витрати в сумі 566,67 грн. з кожного (а.с.73-78).

На виконання судового рішення в справі №2/1522/7718/11 Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року видано Виконавчий лист №2/1522/7718/11 на боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17 травня 2007 року заборгованості станом на 24 вересня 2010 року в загальній сумі 541853,99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 вересня 2010 року складало 4289424,55 грн. (а.с.83).

24 липня 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. з заявою про прийняття до виконання Виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року на боржника ОСОБА_1 ; вказано, що сума стягнення становить 541853,99 доларів США, що по курсу НБУ складає 4289424,55 грн. (а.с.81-82).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 24 липня 2020 року відкрито виконавче провадження №62653414 з виконання Виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року на боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17 травня 2007 року заборгованості станом на 24 вересня 2010 року в загальній сумі 541853,99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 вересня 2010 року складало 4289424,55 грн. Постанову надіслано стягувачу та боржнику 24 липня 2020 року за вихідним №2071 (а.с.84-85, 92).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 24 липня 2020 року ВП №62653414 стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 54185,40 доларів США за примусове виконання Виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року. Постанову надіслано стягувачу та боржнику 24 липня 2020 року за вихідним №2073; поштова кореспонденція повернулась з відміткою «адресат за вказаною адресою відсутній» (а.с.86-87).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 24 липня 2020 року ВП №62653414 про визначення для боржника ОСОБА_1 розміру мінімальних витрат виконавчого провадження на проведення виконавчих дій у розмірі 2000,00 грн. при примусовому виконанні Виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року. Постанову надіслано стягувачу та боржнику 24 липня 2020 року за вихідним №2074 (а.с.88-89).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 24 липня 2020 року ВП №62653414 про арешт майна та коштів боржника накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 596039,39 доларів США та 3000,00 грн.; накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів в межах суми звернення стягнення за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 596039,39 доларів США та 3000,00 грн. Постанову надіслано стягувачу та боржнику 24 липня 2020 року за вихідним №2077 (а.с.90-91).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 22 вересня 2020 року ВП №62653414 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 після відрахувань податків в розмірі 20% за виконавчим документом до погашення заборгованості у повному обсязі в межах загальної суми до стягнення 16692102,92 грн. Постанову надіслано стягувачу та боржнику 22 вересня 2020 року за вихідним №3046 (а.с.93-94).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 02 липня 2021 року ВП №62653414 про зміну назви сторони виконавчого провадження змінено назву стягувача з АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 143059090 на АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909) (а.с.106).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 29 листопада 2021 року ВП №62653414 про заміну сторони виконавчого провадження замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) на ТОВ «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 40033382) (а.с.118-120).

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 з виконавчим провадженням №62653414 ознайомився 12 жовтня 2020 року (а.с.95-96).

19 жовтня 2020 року боржник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. у виконавчому провадженні №62653414 (справа №2/1522/7718/11) (а.с.11-15).

Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №2/1522/7718/11 за касаційною скаргою боржника ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, скаргу ОСОБА_1 по рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. задоволено частково; визнано неправомірною та скасовано постанову приватного виконавця від 24 липня 2020 року про відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року на боржника ОСОБА_1 ; визнано неправомірною та скасовано постанову приватного виконавця від 24 липня 2020 року про арешт майна та коштів боржника, винесену у виконавчому провадженні №62653414; у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині зобов`язання приватного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу відмовлено (а.с.16-16).

Висновок касаційної інстанції у справі №2/1522/7718/11 ґрунтується на тому, що матеріали справи не місять доказів поновлення в судовому поряду строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 03 травня 2023 року ВП №62653414 про скасування процесуального документу скасовано постанову приватного виконавця від 24 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження з виконання Виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року на боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17 травня 2007 року заборгованості станом на 24 вересня 2010 року в загальній сумі 541853,99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 вересня 2010 року складало 4289424,55 грн. (підстава: постанова Верховного Суду від 22 травня 2023 року у справі №2/1522/7718/11). Постанову надіслано стягувачу та боржнику 03 травня 2022 року за вихідним №4121 (а.с.128-129).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 03 травня 2023 року ВП №62653414 про скасування процесуального документу скасовано постанову приватного виконавця від 24 липня 2020 року про арешт майна та коштів боржника, винесену при виконанні Виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року на боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17 травня 2007 року заборгованості станом на 24 вересня 2010 року в загальній сумі 541853,99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 вересня 2010 року складало 4289424,55 грн. (підстава: постанова Верховного Суду від 22 травня 2023 року у справі №2/1522/7718/11). Постанову надіслано стягувачу та боржнику 03 травня 2022 року за вихідним №4103 (а.с.126зв.-127).

03 травня 2023 року за вихідним №4123 приватним виконавцем Колечко Д.М. направлено стягувачу ТОВ «Фінансова компанія «Астер-Фінарс» Повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03 травня 2023 року (а.с.129зв.-130, 132).

04 травня 2023 року за вихідним №4147 приватним виконавцем Колечко Д.М. направлено Центральному об`єднаному управлінню ПФУ в м. Одесі повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу та необхідність припинення стягнення з пенсії ОСОБА_1 , що проводилось на підставі постанови приватного виконавця ВП №62653414 від 22 вересня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.130зв.-131).

05 червня 2023 року за вихідним №5967 приватним виконавцем Колечко Д.М. на заяву ОСОБА_1 в особі представника Мельніченко Т.С. про закриття виконавчого провадження та повернення стягнутих коштів в сумі 13195,25 грн. як неправомірно стягнутих надано відповідь, за змістом якої повідомлено про скасування у виконавчому провадженні №62653414 на виконання постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №2/1522/7718/11 процесуальних документів, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 липня 2020 року, постанови про арешт майна та коштів боржника від 24 липня 2020 року, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24 липня 2020 року, постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 24 липня 2020 року, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22 вересня 2020 року, постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 24 липня 2020 року; роз`яснено, що на момент вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62653414 постанова про відкриття виконавчого провадження була чинною, тому відсутні підстави для повернення стягнутих з боржника грошових коштів за чинним судовим рішенням (а.с.132зв.-134).

За період перебування Виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року на боржника ОСОБА_1 , на примусовому виконанні за рахунок грошових коштів, що знаходились на рахунках ОСОБА_1 , стягнуто грошові кошти в сумі 13195,25 грн., які перераховані стягувачу на виконання судового рішення від 23 липня 2013 року у справі №2/1522/7718/11 (а.с.97-102, 108-115, 121-122, 124-126, 134зв.-135).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

В силу визначеного статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

21 липня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника Мельніченко Т.С. звернувся з цивільним позовом до приватного виконавця Колечка Д.М. про відшкодування майнової шкоди в розмірі 13195,25 грн., моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн. на підставі статей 23, 1167, 1173 ЦК України.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з підстав статей 22, 1166, 23, 1167 ЦК України.

Згідно висновку, сформованого у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі №216/5508/20 у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК України). Такі справи повинні розглядатися у позовному провадженні шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, у державного виконавця.

Органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначені статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-УІІІ від 02 червня 2016 року; частиною 1 даної статті передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім переліку рішень, що вказані у частині 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, апеляційний суд виходить з того, що у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю приватного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої приватним виконавцем шляхом пред`явлення позову на підставі статей 1174, 1166, 1167 ЦК України у позовному провадженні, оскільки це є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків для приватного виконавця (приватний виконавець державою віднесений до осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень).

Щодо відшкодування майнової шкоди (матеріальних збитків).

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного (приватного) виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, державного (приватного) виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Судовий контроль за невиконанням судових рішень врегульовано Розділом УІІ Цивільним процесуальним кодексом України, який зокрема, передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд, зокрема, у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

ОСОБА_1 є боржником за Виконавчим листом №2/1522/7718/11, виданим Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17 травня 2007 року заборгованості станом на 24 вересня 2010 року в загальній сумі 541853,99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 вересня 2010 року складало 4289424,55 грн.

ОСОБА_1 як боржник за Виконавчим листом №2/1522/7718/11, виданим Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року, оскаржив до суду в порядку Розділу УІІ ЦПК України рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., а саме постанову від 24 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62653414 та постанову від 24 липня 2020 року про арешт майна та коштів боржника (цивільна справа №2/1522/7718/11, провадження №2/5223882/13).

За результатами розгляду скарги боржника ОСОБА_1 на рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. Верховним Судом прийнято постанову від 22 травня 2023 року у справі №2/1522/7718/11, якою в порядку часткового задоволення скарги визнано неправомірною та скасовано постанову приватного виконавця від 24 липня 2020 року про відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року на боржника ОСОБА_1 ; визнано неправомірною та скасовано постанову приватного виконавця від 24 липня 2020 року про арешт майна та коштів боржника, винесену у виконавчому провадженні №62653414; у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині зобов`язання приватного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу відмовлено.

Висновок касаційної інстанції у справі №2/1522/7718/11 ґрунтується на тому, що матеріали справи не місять доказів поновлення в судовому поряду строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року в справі №2/1522/7718/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та інших осіб кредитної заборгованості має законну силу; обов`язок ОСОБА_1 з виконання судового рішення не є припиненим; ОСОБА_1 як боржник скористався передбаченим Розділом УІІ ЦПК України правом на оскарження рішень, дій приватного виконавця під час виконання ухваленого в справі №2/1522/7718/11 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року та отримав судове рішення касаційної інстанції від 22 травня 2023 року, яким усунені порушення (поновлено порушене право заявника).

За період перебування Виконавчого листа №2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 листопада 2014 року на боржника ОСОБА_1 , на примусовому виконанні за рахунок грошових коштів, що знаходились на рахунках ОСОБА_1 , стягнуто грошові кошти в сумі 13195,25 грн., які перераховані стягувачу на виконання судового рішення від 23 липня 2013 року в справі №2/1522/7718/11.

За таких обставин, з огляду на чинність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, не припинення зобов`язання боржника перед кредитором, існування обов`язку ОСОБА_1 як боржника виконати судове рішення про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, добровільно, тощо сума, що була стягнута в порядку примусового виконання виконавчого документа у виконавчому провадження №62653414 та перерахована стягувачу не являється майновою шкодою (матеріальними збитками) у розумінні статті 22 ЦК України, до відшкодування якої на підставі статті 1166, 1174 ЦК України може бути зобов`язано приватного виконавця.

Правові підставі для задоволення позовних вимог про відшкодування приватним виконавцем як відповідачем ОСОБА_1 як позивачу майнової шкоди (матеріальних збитків) в розмірі 13195,25 грн. відсутні.

Іншими обставинами, які не пов`язані з виконавчим провадженням №62653414, вимоги про відшкодування майнової шкоди (матеріальних збитків), позивач ОСОБА_1 не обґрунтовує.

Щодо моральної шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 с т.23 ЦК України).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю, зокрема, виконавця, виникає за сукупності таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її наслідком (моральною шкодою).

У розумінні висновку Великої Падати Верховного Суду, сформованого у постанові від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17, при застосуванні статті 1174 ЦК України у контексті справи за позовом ОСОБА_1 , що наразі переглядається, підлягає встановленню: невідповідність рішення, дії, бездіяльності приватного виконавця вимогам закону чи іншого нормативно правового акту; факт заподіяння цим рішенням, дією, бездіяльністю шкоди ОСОБА_1 ; в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого при цьому виходить.

Обґрунтовуючи завдання моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що пенсіонер, що стягнення здійснювалось з його пенсійного рахунку, що дане вплинуло на його стан здоров`я, призвело до його погіршення та необхідність лікування тощо. В якості доказів надано виписки, довідки з медичних документів.

Аналіз наданих позивачем доказів на підтвердження завдання моральної шкоди не підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між відкриттям приватним виконавцем виконавчого провадження №62653414 з виконання виданого судом 21 липня 2014 року виконавчого листа на виконання ухваленого 23 липня 2013 року судового рішення про стягнення кредитної заборгованості за договірними зобов`язаннями 2007 року, і стягненням в порядку виконання 20% від розміру пенсії та погіршенням стану здоров`я позивача.

Так, ОСОБА_1 хворіє на протязі багатьох років. З медичних документів вбачається, що різні хвороби діагностовано за 7-10 років до того, як приватний виконавець відкрив у 2020 році виконавче провадження. ОСОБА_1 не надано доказів, достатніх для висновку про те, що погіршення стану здоров`я було спричинено саме внаслідок рішень та дій приватного виконавця у виконавчому провадженні №62653414.

Причино-наслідковий зв`язок між протиправними дією, рішенням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У справі, що переглядається, об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності за шкоду не встановлений.

Оскільки сам по собі факт визнання неправомірними рішень, дій приватного виконавця у виконавчому провадженні щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно та кошти боржника не свідчить про завдання позивачу шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, а інших доказів неправомірних дій, рішень, бездіяльності приватного виконавця, які б складали цивільне правопорушення (юридичну підставу відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, глава 82 ЦК України) не надано, то правові підстави для задоволення позову про відшкодування шкоди відсутні.

Дане узгоджується з судовою практикою (зокрема, постанова Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі №752/3839/22).

Справа в провадженні суду апеляційної інстанції з червня 2024 року, призначалась до розгляду на 15 травня 2025 року, 26 червня 2025 року, 13 листопада 2025 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; позивач повідомлявся судовими повістками, правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток розпоряджався на власний розсуд; інші учасники повідомлялись документом в електронному вигляді «Судова повістка…», через електронний кабінет; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 13 листопада 2025 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 травня 2024 року – скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про відшкодування майнової та моральної шкоди – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 20 лютого 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді С.О.Погорєлова

Є.С.Сєвєрова