Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №496/1202/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1202/26

Провадження № 3/496/685/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

адвоката - Федоренко Ю.М.

розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

працюючого на посаді пожежника-рятувальника 7 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДМС України,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380666 від 07.02.2026 року, на напрямку Градениці (Україна ) - Незавертайлівка (Республіка Молдова) в районі п/зн 0548 на відстані 200 м. до лінії державного кордону 07.02.2026 року о 16:40 год. ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Молдова поза встановленим пунктом пропуску. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України» та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, заперечував наявність обставин, викладених у протоколі, підтримав надані письмові заперечення на протокол, просив закрити провадження у справі. ОСОБА_1 пояснив, що декілька вже рибалив на льоду, приїхавши на річку на мотоциклі. ОСОБА_1 рибалив декілька днів, біля нього ходив патруль, проте зауважень не надходило. Потім приїхало 2 автомобіля та працівник прикордонної служби наказав начальнику ДПС скласти протокол на ОСОБА_1 за спробу державного кордону. ОСОБА_1 пояснив, що не отримував паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Адвокат Федоренко Ю.М. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Адвокат Федоренко Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 надав письмові заперечення, в яких просив закрити провадження у справі відносно останнього у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поданих заперечень адвокат Федоренко Ю.М. зазначив, що викладені в протоколі обставини не відповідають дійсності й не підтверджуються наявними доказами. При складанні протоколу начальником групи моніторингу обстановки ВШС «Градениці», ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенантом ОСОБА_2 була допущена низка грубих порушень вимог законодавства України. У діях ОСОБА_1 відсутній умисел на незаконне перетинання державного кордону України. Він прописаний та проживає в населеному пункті Градениці. З 2009 року по теперішній час працює на посаді пожежного рятувальника 7 державної пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області, являється сержантом служби цивільного захисту, що підтверджується відповідною довідкою ДСНС України №603 3-03 від 13.02.2026 року. В місці затримання біля лиману має земельну ділянку розміром 2 га, яку постійно обробляє, про що відомо начальнику ВІПС «Градениці». ОСОБА_1 в день складення протоколу, а також ще чотири дні до цього, в місці затримання ловив рибу і не мав жодного наміру перетинати Державний кордон. ОСОБА_1 має позитивну характеристику з місця роботи, неодноразово брав участь у ліквідації складних пожеж у м. Одеса та Одеській області, дисциплінований, суворо дотримується вимог наказів, статутів, що регламентують діяльність ДСНС України. Крім того ОСОБА_1 нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України» (Серія ОУВ №0098784). Указ Президента України Володимира Зеленського від 05.08.2022 року №559/2022.

У протоколі відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт правопорушення. Зокрема, відсутні показання свідків, матеріали фото- чи відеофіксації, не наведено доказів наявності умислу. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення. Такі докази у матеріалах справи відсутні, що спростовує вину ОСОБА_1 . Під час складання протоколу були допущені порушення вимог ст. 256 КУпАП, а саме ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено його права, копію протоколу вручено з порушенням вимог закону, протокол містить неточні відомості, його пояснення внесені не в повному обсязі, до пояснень не долучені відеозаписи з телефону, які він надавав. Такі порушення є істотними та унеможливлюють об`єктивний розгляд справи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що працює разом з ОСОБА_1 з 2016 року, знайомі зі школи. Останній рибак, займається риболовлею в с. Яськи, в с. Маяки. ОСОБА_1 не має наміру перетнути кордон. В день події ОСОБА_1 зателефонував зранку свідку та повідомив, що їде на рибалку, а ввечері зателефонував та сказав, що на нього склали протокол.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Федоренко Ю.М., свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП визначено завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення. Такими зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням статті 9 КУпАП під адміністративним правопорушенням (проступком) слід розуміти протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ігнорування судом доречних аргументів особи, яка притягається до відповідальності, є грубим порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовуватись судами, як джерело права.

Зокрема, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнецов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).

Згідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, працівниками поліції надано суду: протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380666 від 07.02.2026 року; рапорт в.о. начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ОСОБА_4 від 07.02.2026 року; копію службового посвідчення ОСОБА_1 ; схему виявлення правопорушника на ділянці віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) 25 прикз від 07.02.2026 року; заяву, написану від імені ОСОБА_1 від 07.02.2026 року.

У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

ОСОБА_1 до матеріалів справи долучив: - службову характеристику; - довідку 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області від 13.02.2026 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 проходить службу на посаді пожежника-рятувальника 7 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДМС України з 31.07.2009 року по теперішній час; фотозображення відзнаки Президента України «За оборону України», видану ОСОБА_1 ; довідку Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №570 від 03.07.2024 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 надано дозвіл знаходитися біля лиману (за територією табору «БАМ»), на земельній ділянці 2 га з метою її охорони в комендантську годину; фотосвітлину із зображенням місця розташування земельної ділянки; письмові пояснення ОСОБА_1 ; флеш-накопичувач з відеозаписами, на якому зображена річка, на якій ОСОБА_1 здійснював риболовлю через лунки та його фотосвітлини з рибою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Відеозапис, на якому були б зафіксовані події, про які зазначено у протоколі, в матеріалах справи відсутній.

Свідок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у судовому засіданні стверджували, що останній не мав наміру перетнути кордон, займався риболовлею, як і декілька днів перед днем події, тому обставини, про які йдеться у протоколі, не мали місця.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні в ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Норми ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, вказують, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

З урахуванням положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 ЄКПЛ.

За таких обставин судом не встановлено достатніх та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Молдова поза встановленим пунктом пропуску.

Обов`язок збирання яких покладається на осіб, які за законом уповноважені складати протоколи про адміністративне правопорушення, обставина вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП є недоведеною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 204-1, 221, 245, 247, 251, 252, 254, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291 КУпАП України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,за ч.1 ст. 204-1 КУпАП - закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлено 24.02.2026 року.

Суддя М.Л. Пасечник