Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №751/3431/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року

місто Чернігів

Справа №751/3431/25

Провадження №2/751/168/26

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Ченцової С.М.

секретар Барбаш М.В.

учасники справи:

позивач - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»

представник позивача - Романенко Михайло Едуардович

відповідач - ОСОБА_1

представник відповідача - Кравченко Володимир Володимирович

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10003307825 від 06.03.2021 року у розмірі

49 470 гривень 60 копійок, судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок, та витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 06.03.2021 за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту. Дана заява № 10003307825 від 06.03.2021 знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному сайті ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС». Електронний підпис накладено ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Отже, ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 10003307825 від 06.03.2021 з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та 06.03.2021 йому перераховані кредитні кошти на банківську картку у сумі 8700 гривень. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, в частині виконання договірних відносин відповідно до статей 526, 527 ЦК України.

05.09.2022 згідно умов Договору факторингу № 556/ФК-22, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 10003307825 від 06.03.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ « КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», що підтверджується наказом № 15-04-2024-1 від 15.04.2024 року.

Згідно з Договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованою, документально підтвердженою, та становить 49470 гривень 60 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8700 гривень; заборгованість за відсотками - 40770 гривень 60 копійок; заборгованість за комісійними винагородами - 0 гривень; заборгованість за пенею -0 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення Вимоги про сплату заборгованості на адресу відповідача.

12.09.2025 року представник відповідача Кравченко В.В., в системі «Електронний суд», подав до суду письмові пояснення проти позову, відповідно до яких просить відмовити у позові , та застосувати до заявлених позовних вимог наслідки спливу строків позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України, що є самостійною підставою для відмови у позові (а.с.90-109).

Заперечення обґрунтовані тим, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», просить стягнути заборгованість за надані грошові кошти, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині нарахування за відповідним кредитним договором, посилаючись на відповідні розрахунки заборгованості, які були виготовлені ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». У той же час, позивачем не надано жодних належним та допустимих доказів того, що відповідачем по справі було підписано як сам кредитний договір, так і невід`ємні його складові: Правила надання грошових коштів у позику, додаткові угоди про те, що ОСОБА_1 отримав такі грошові кошти у позику, та обізнаність відповідача з тим, що він перебуває з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та з ТОВ «Діджи Фінанс» у будь-яких правовідносинах, у тому числі щодо отримання позики та кредитних коштів.

Вказує, що відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору, кредитодавець дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Позивачем в обґрунтування позову не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави стверджувати про факт отримання відповідачем грошових коштів, оскільки наданий кредитний договір не містить в собі достеменного посилання на обставину отримання відповідачем таких послуг та будь-яких грошових коштів.

Зазначає, що інформація на самому сайті та роздруківки із сайту позивача, не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки зміст цих документів повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила договору позики.

Посилання ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на наявність розрахунків за відповідними кредитними договорами, як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки самі розрахунки, умови кредитування, тощо є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, які дозволили б суду перевірити, чи надавались кошти взагалі , чи видавалася кредитна картка та на який строк, правильність нарахування, чи встановлювалися кредитні ліміти.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідачем за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Довідка-розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку).

Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення відповідних кредитних договорів були видані кредитні кошти в сумах, які заявлені у позовних вимог. Визначення даних сум в кредитних договорах не свідчать про отримання саме в таких розмірах кредитних коштів відповідачем і виконання кредитодавцями своїх зобов`язань по відповідних кредитних договорах.

Враховуючи, що п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям та членам їх сімей, на певний конкретно визначений період скасовано нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 № 3129 від 03.07.2025 року, майор ОСОБА_1 , починаючи з 17.05.2012 року і по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

У той же час, позивачем по справі була нарахована заборгованість за кредитним договором № 10003307825 від 06.03.2021 року на загальну суму 49470 гривень, 60 копійок, яка складається з 8700 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 40770 гривень 60 копійок - заборгованість за відсотками.

Зазначає, що позивачем не дотримані норми матеріального права щодо здійснення факторингу, а вимоги до ОСОБА_1 від кредитора ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» до позивача фактора, а також доказів направлення ОСОБА_1 та вручення повідомлень про відступлення права вимоги не надані.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 22.04.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Ухвалою суду від 09.06.2025 року розгляд справи відкладено на 09.09.2025 року за клопотанням представника відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2025 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

01.10.2025 року представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс», Вершковська Т.Ю., в системі «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі, відповідно до яких просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», доступ до якої забезпечувався відповідачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при вході відповідача в особистий кабінет, шляхом перевірки позивачем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого позивачем на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно з п. 9.17 Кредитного договору, сторони домовились, що примірник цього Договору вважається отриманим позичальником, якщо товариство його направило на електронну адресу вказану позичальником в особистому кабінеті/Договорі та/або безпосередньо в особистий кабінет. У випадку відправлення цього Договору в особистий кабінет, позичальник приймає та підтверджує, що дані особистого кабінету є його контактними даними, які були зазначені під час укладення цього договору, та які дають можливість позичальнику переглядати укладений Договір, завантажити його на свій персональний комп`ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії та таким чином отримати у формі, що унеможливлює зміну його змісту. У цьому випадку датою відправлення цього Договору вважається дата, з якої позичальнику в особистому кабінеті стає доступним текст укладеного Договору.

Отже, зазначені позичальником дані особистого кабінету відображено у доданій до позову заяві позичальника № 10003307825 від 06.03.2021 року, що включає в себе і номер банківської картки, визначеної для зарахування кредитних коштів.

Відповідно до п. 9.18. Кредитного договору, всі додатки до Договору підписані сторонами є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 8700 гривень, на картку

№ НОМЕР_2 вказану відповідачем при оформленні Кредитного договору (п. 2.1.).

Кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача.

Стороною відповідача не надано жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або спростування факту перерахування та отримання ним кредитних коштів.

Серед матеріалів справи відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені.

Доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять.

Зауважує, що відповідачем не оспорюється обставина належності йому банківської картки № НОМЕР_2 , а також обставини зарахування кредитних коштів від ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» на виконання умов Кредитного договору.

У заяві позичальника № 10003307825 від 06.03.2021, безпосередньо самим позичальником було зазначено номер карткового рахунку для зарахування кредитних коштів за Кредитним договором: НОМЕР_2 .

Факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позивача, підтверджується копією інформаційної довідки від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» за № 62/5473/12 від 14.12.2022 , відповідно до якої на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція: Номер транзакції: 31504-15030-08663; Сума транзакції, грн: 8700.00; Дата та час проведення транзакції: 06.03.2021 16:38:24; Номер карти: НОМЕР_2 ; Approval code: 190050; Банк-емітент: PRIVAT BANK.

Відповідно до інформації, яка міститься у вільному доступі на сайті ТОВ «Платежі онлайн» https://platon.ua/about, дана компанія має статус платіжної установи та ліценції НБУ України на здійснення послуг з переказу коштів без відкриття рахунку.

Оскільки відповідач кредит не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, то ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відповідно до умов п. 1.4 Кредитного договору здійснило перерахунок нарахованих процентів за весь строк користування кредитом за Базовою процентною ставкою - 2,14 % на день і таке нарахування відповідає вимогам зазначеним вище нормам ЦК України та умовам Кредитного договору.

За весь період перебування права вимоги за кредитним договором у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до позичальника, отже ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» лише просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Позивачем до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за Кредитним договором.

Матеріали даної справи не містять відповідних документів, як доказів, у який саме період відповідачем фактично здійснюються заходи і забезпечення національної безпеки і оборони, та відповідно підтвердження звільнення ОСОБА_1 від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Позивач не вбачає правових підстав для зменшення розміру відсотків, оскільки по договору про споживчий кредит № 10003307825, розмір нарахованої первісним кредитором заборгованості за процентами становить 40770 гривень 60 копійок, які нараховані за період з 06.04.2021 по 27.11.2021, подальші нарахування відсутні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належно, у позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належно. У відзиві на позов представник позивача просить проводити розгляд справи без участі сторони відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Суд, відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних доказів у справі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України, 26.01.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухваленя та проголошення судового рішення, оголосив дату та час його проголошення 02.02.2026 року о 13 год 50 хв.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 06.03.2021, з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 10003307825, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному сайті ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» (а.с.39-40).

Електронний підпис накладено ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

06.03.2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №10003307825, відповідно до якого позичальникові надано кредит на суму 8700 гривень на споживчі цілі, строком на 30 календарних днів на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього Договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим Договором (а.с.21-26).

Пунктами 1.3. та 1.4. Договору передбачено, що строк надання кредиту становить 10 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів/розрахунків, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за Процентною ставкою.

Відповідно до п. 1.6, 1.7 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання цього договору складає за ставкою 416.1 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору складає за ставкою 11675 гривень 40 копійок.

Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту Товариством надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Позичальником Товариству з метою отримання кредиту.

У заяві позичальника № 10003307825 від 06.03.2021 року, ОСОБА_1 зазначено банківську картку НОМЕР_2 (а.с.39-40).

Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» № 62/5473/12 від 14.12.2022 року, товариство як оператор послуг платіжної інфраструктури повідомив, що на сайті торговця CASHBERRY.COM.UA через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція, три транзакції: видача кредиту, номер транзакції : 31504-15030-08663, сума транзакції 8700 гривень, 06.03.2021 16:38:24, номер карти НОМЕР_2 , банк-емітент PRIVAT BANK (а.с.36).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №10003307825 від 06.03.2021 року, складеного представником ТОВ «КОМПАНІ ІНФЕСТ ФІНАНС», заборгованість ОСОБА_1 за період з 06.03.2021 року по 27.11.2021 року становить 49470 гривень 60 копійок, з яких: борг по тілу - 8700 гривень, борг по відсотках - 40770 гривень 60 копійок (а.с.18).

05.09.2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступило право вимоги за кредитними договорами до боржників зазначеними у додатку № 1 до договору (а.с.30-34).

Отже, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», в тому числі до відповідача за кредитним договором №10003307825 від 06.03.2021.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 556/ФК-22 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 49470 гривень 60 копійок, з яких тіло кредиту - 8700 гривень, відсотки - 40770 гривень 60 копійок, комісія - 0 гривень, пеня - 0 гривень (а.с.13).

30.10.2023 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направило на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу щодо досудового врегулювання спору, яка станом на дату пред`явлення до суду позову відповідачем не виконана (а.с.38).

Відповідно до інформації отриманої на запит суду від АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), ідентифікаційні дані власника картки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; контактні дані - НОМЕР_5 ; номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за період з 06.03.2021-11.03.2021 фінансовий номер телефону НОМЕР_5 .

Факт перерахування коштів 06.03.2021 року у розмірі 8700 гривень на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 (коментар: Viplata zaima CASHBERRY Не підлягає оподаткуванню. ID платежу 1583661817) також підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» за період 06.03.2021 року - 11.03.2021 року.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Порядок укладення електронного договору передбачено нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, у ст. 12 цього Закону, зазначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідач підписуючи договір № 10003307825 про надання споживчого кредиту від 06.03.2021 року, підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с.21-26)

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним Договором про споживчий кредит № 10003307825 від 06.03.2021 року.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статті 1054 ЦК України слідує, що за кредитним договором, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено,що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У наданій позивачем суду відомості про щоденні нарахування та погашення зазначено, що у відповідача за період з 06.03.2021 року по 27.11.2021 року наявна заборгованість у сумі 49470 гривень 60 копійок, з яких : сума заборгованості за тілом - 8700 гривень, сума заборгованості за відсотками - 40770 гривень 60 копійок, сума заборгованості за комісією - 0 гривень, сума заборгованості за пенею - 0 гривень (а.с.18).

Суд вважає, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, за таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у письмових поясненнях зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу з 17.05.2012 року по теперішній час у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , відтак нарахована позивачем заборгованість по відсоткам з березня 2021 року стягненню не підлягає, судом відхиляються виходячи з такого.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Частиною 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» , особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Національний банк України у листі від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Із відомостей про щоденні нарахування за кредитним договором №10003307825 від 06.03.2021 року слідує, що нарахування процентів здійснювалося у період з 06.03.2021 по 27.11.2021.

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2025 року № 4535, майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , з 17.05.2012 року по теперішній час.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правий захист військовослужбовців і членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Отже, на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники або ж військовослужбовці, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач на час виникнення та дії кредитних правовідносин був військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, впродовж періоду нарахування процентів за даним кредитом договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на відповідача не поширюється дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» на час дії кредитного договору, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом.

Проте, дослідивши докази у справі, суд не погоджується із розміром суми, яка підлягає стягненню, в частині розрахунку суми заборгованості за нарахованими відсотками з таких підстав.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12(провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Судом встановлено, що строк кредитування за кредитним договором був погоджений. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всіх сум кредиту у порядку, передбаченому кредитним договором, матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредитування, як це передбачено договором.

Отже, є безпідставним нарахування до стягнення з боржника суми відсотків, що передбачені договором після спливу визначеного строку кредитування.

За кредитним договором відповідачу надано кредит у розмірі 8700 гривень, строком на 30 днів (п. 1.2, 1.3 Договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання цього договору складає за ставкою 416.1 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору складає за ставкою 11675 гривень 40 копійок. Загальна вартість кредиту складає 134,2 від суми кредиту (у процентному вираженні) або 11675 гривень 40 копійок (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом, які складають 34,2 % від суми кредиту (у процентному вираженні) або 2975 гривень 40 копійок (у грошовому виразі); сума (тіло) кредиту у розмірі 8700 гривень (у грошовому виразі).

Базова процентна ставка - процентна ставка, розрахована відповідно до програми лояльності (без урахування знижки, що може надаватися за промокодом), та яка становить 2,14 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Процентна ставка, розрахована відповідно до Програми Лояльності (з урахування знижки, що надаються за промокодом), та яка становить 1,14 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом).

Згідно з кредитним договором строк його дії 30 днів, договір пролонговано не було, тому сума нарахованих процентів, має бути нарахована наступним чином : тіло кредиту х 1,14 % х 30 днів (8700 гривень х 1,14 х 30 днів), тобто 8700 гривень - тіло кредиту + 2975,40 гривень - відсотки за користування кредитом за 30 днів = 11675 гривень 40 копійок.

Отже, заборгованість за кредитним договором може становити : 11675 гривень 40 копійок, що складається з : 8700 гривень - тіло кредиту, 2975,40 гривень - відсотки за користування кредитом. Тобто, з 06.04.2021 року припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інших платежів за цим договором. Заяви щодо продовження дії договору після 05.04.2021 року відповідачем не подавалося.

З урахуванням викладеного вище, та строку користування кредитом (30 днів), суд дійшов висновку, що нарахування процентів після спливу строку користування кредитом є безпідставним та не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 10003307825 від 06.03.2021 року у розмірі 11675 гривень 40 копійок.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати (а.с.37), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 571,70 грн (11675,40х2422,40/49470,60).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Із матеріалів справи, правнича допомога ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надавалася адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем, на підставі договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року (а.с.27-29), додаткової угоди № 10003307825 до договору №42649746 від 01.01.2025 (а.с.35).

Відповідно до п.4.4 вказаного договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається адвокатом факсимільним зв 'язком, поштою або на електронну пошту вказану у договору.

Згідно з актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 02.04.2025 загальна вартість наданих послуг становить 9 000 гривень (а.с.10).

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, часткового задоволення позовних вимог, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 124 гривень 06 копійок (11675,40х9000/49470,60).

На підставі наведеного, керуючись статтями 261, 509, 525, 526, 530, 533, 543, 549, 611, 625, 626, 627, 638, 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 10003307825 від 06.03.2021 року у розмірі 11675 гривень 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 571 гривню 70 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на правову допомогу у розмірі 2 124 гривень 06 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 )

Суддя С.М. Ченцова