Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №740/6659/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Суд: Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 17 лютого 2026 р.

Справа: №740/6659/25

Суддя: Шевченко І. М.

Справа № 740/6659/25

Провадження № 2/740/477/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ», товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У листопаді 2025 року АТ «ПУМБ» звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 53 212,72 грн та судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19 жовтня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1010259231 шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. На підставі зазначеного договору товариство надало ОСОБА_1 кредит у сумі 40 000,00 грн, що підтверджується кредитним договором та платіжними документами.

Підписавши заяву, ОСОБА_1 підтвердила свою згоду з умовами кредитування, зокрема щодо сплати процентів та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач виконав у повному обсязі свої зобов`язання за договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, однак відповідачка належним чином не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії, у зв`язку з чим допустила прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 04.08.2025 утворилася заборгованість у розмірі 53 212,72 грн, яка складається із: 34 863,55 грн – заборгованість за кредитом, 10,57 грн – заборгованість за процентами, 18 338,60 грн – заборгованість за комісією.

Позивач надсилав відповідачці письмові вимоги про погашення заборгованості, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, заборгованість добровільно не погасила.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 23 січня 2026 року 09:00 год.

23 січня 2026 року судове засідання відкладено на 18 лютого 2026 року 09:30 год. у зв`язку з неявкою відповідачки.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача просив у позовній заяві розглянути справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судове засідання повторно не з`явилася відповідачка, подала до суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи, що суд розцінює, як затягування розгляду справи, при цьому наведені причини для відкладення розгляду справи є неповажними, адже до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження причини неявки до суду; відповідачка мала достатньо часу підготуватися до розгляду справи, подати відзив на позов, отримати правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Суд установив, що 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву № 1010259231 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування, яка розміщена на сайті pumb.ua у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування; ознайомлена із ДКБО та цілком згодна з ним; всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Також 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту в АТ «ПУМБ».

Вищевказані заяву та паспорт підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.

За умовами вищевказаних заяви і паспорта відповідачка просила видати їй споживчий кредит у розмірі 40 000,00 грн строком на 24 місяці, під 0,01 % річних, зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %.

Зокрема, у заяві зазначено спосіб надання кредиту – банківський переказ на р/р НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», а реквізити для погашення заборгованості - НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ».

Згідно з платіжною інструкцією від 19.10.2021 № TR.53021338.102533.8810 на рахунок ОСОБА_1 – НОМЕР_2 здійснено переказ грошових коштів у сумі 40 000,00 грн із рахунку НОМЕР_3 (а. с. 22).

Відповідно до виписки віртуального відділення «ПУМБ online» за особовими рахунками ОСОБА_1 з 19.10.2021 по 04.08.2025, 19.10.2021 надано кредитні кошти за договором від 19.10.2021 № 1010259231 на рахунок НОМЕР_3 ; 19.10.2021 на картковий рахунок НОМЕР_1 зараховано 40 000,00 грн кредитних коштів за договором № 1010259231 від 19.10.2021 за позикою ОСОБА_1 (а. с. 24).

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 04.08.2025 утворилася заборгованість у розмірі 53 212,72 грн, із яких: 34 863,55 грн – заборгованість за кредитом; 10,57 грн – заборгованість за процентами; 18 338,60 грн – заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором – є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних відомостей особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Подібна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020, проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником. Зокрема, як зазначив Верховний Суд, без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Доказ підписання договору, що міститься в іншому документі (ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»), навіть у разі відсутності відображення підпису в договорі/паспорті кредиту, свідчить про законність дій та наявність волевиявлення сторін на укладення договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи наявні в справі докази, суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання між сторонами кредитного договору. Підписавши договір електронним підписом, відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови кредитування.

Зі справи вбачається, що відповідачка не дотрималася взятих за договором зобов`язань щодо своєчасної сплати тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також комісії за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному позивачем розмірі, який не спростований відповідачкою.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, прострочено сплату процентів за користування кредитними коштами, а також сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, то суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 – 81, 89, 128, 141, 223, 263, 265, 272, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, 4; ЄДРПОУ 14282829) заборгованість у загальному розмірі 53 212 (п`ятдесят три тисячі двісті дванадцять) гривень 72 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, 4; ЄДРПОУ 14282829) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua